Рішення № 101361391, 24.11.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/8729/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій та рішення протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії, зобов`язання призначити пенсію за віком з 31.05.2018, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.12.1992 позивач виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль. 31.05.2018 позивач звернулась до відповідача із заявою щодо призначення їй пенсії за віком, як непрацюючому пенсіонеру, на підставі Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії з підстав відсутності відповідної міждержавної угоди між Україною та Ізраїлем. Відмова відповідача у призначенні пенсії ОСОБА_1 була оскаржена останньою в судовому порядку. Так, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019, рішення відповідача, викладені у повідомленнях від 16.07.2018 №7430/02-15 та від 23.08.2018 №9541/02-20-07, визнані протиправними і скасовано, зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.05.2018 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.

15.06.2021, за зверненням представника позивача від 01.06.2021, отримано лист Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №41/2 від 13.09.2019, у відповідності до якого відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії, оскільки позивачем не було подано необхідних документів для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, зокрема, не долучено документа, що засвідчує особу позивача.

Позивач вважає вказану відмову у призначенні пенсії неправомірною, дискримінаційною та такою, що суперечить чинному законодавству України, оскільки нею подано повний пакет документів, необхідних для призначення пенсії, зокрема і тих, що посвідчують її особу, у зв`язку із чим просить суд позовні вимоги задовольнити в повній мірі.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 20.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача у відзиві на позов від 15.09.2021 заявлених позовних вимог не визнав та зазначив, що рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу відповідачем приймалось, оскільки позивачем не дотримано вимоги статті 44 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058-IV) та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій №22-1, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22-1 (далі – Порядок №22-1), якими врегульовано питання щодо подання та оформлення документів для поновлення виплати пенсії, зокрема, представником позивача не долучено документа, що засвідчує особу позивача, тому відповідач не мав законних підстав для призначення пенсії позивачу.

Крім цього, вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вказаною позовною заявою та при визначенні суми моральної шкоди позивачем мало б бути зазначено в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди та якими доказами вона підтверджується.

На підставі, вищевикладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

У відповіді на відзив, представник позивача вважає безпідставним твердження представника відповідача про те, що документ, що посвідчує особу позивачки не відповідає Порядку 22-1, оскільки відповідно до п.2.9 Порядку 22-1 особа, яка звертається за пенсією, повинна пред`явити паспорт або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання. Внутрішній паспорт громадянина України був вилучений у позивачки в момент її виїзду на місце постійного проживання за кордон, а закордонний паспорт, навіть якщо б строк його дії не сплив – не відповідає вимогам п.2.9 Порядку 22-1, оскільки в ньому не вказано місце проживання громадянина. Таким чином, позивач стверджує, що у неї є дійсний документ – посвідчення особи, котре містить інформацію про особу, місце її проживання та вік. Саме на підставі цього документа була верифікована особа позивача ізраїльським нотаріусом в момент підписання довіреності та заяви про призначення пенсії. Крім того, стверджує, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, оскільки відмова відповідача від 13.09.2019 №41/2 у призначенні пенсії позивачу, була отримана представником позивача 15.06.2021, тому граничний термін звернення до суду у позивача 15.12.2021. Також, з посиланням на позицію Верховного Суду у справі №761/24143/19 зазначив, що моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди. З наведених підстав, просив позов задовольнити повністю.

Дослідивши матеріали справи та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з таких мотивів та підстав.

Зі змісту позовної вбачається, що ОСОБА_1 , є громадянкою України, до грудня 1992 року проживала на території України за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому, 17.12.1992 виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку посольства України в Державі Ізраїль.

До виїзду на постійне місце проживання в Ізраїль пенсія позивачу не призначалась.

31.05.2018 позивачем через представника, який діє на підставі довіреності завіреної нотаріально, подано до Пенсійного фонду України заяву від 02.05.2018 про призначення пенсії за віком.

Листом від 16.07.2018 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для призначення пенсії з огляду на те, що 28.09.2012 підписано Угоду між Україною та державою Ізраїль про соціальне забезпечення, 22.10.2013 зареєстровано Проект Закону “Про ратифікацію Угоди між Україною та державою Ізраїль про соціальне забезпечення”, однак 22.04.2014 проект закону відкликано. У зв`язку із чим питання пенсійного забезпечення між Україною та Ізраїлем залишається не врегульованим, однак ведеться робота з питання щодо виплати пенсій громадянам України, які репатріювалися до Держави Ізраїль.

09.08.2018 представник позивача повторно звернувся до відповідача із заявою ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, долучивши до заяви відповідні копії документів, а саме: нотаріально засвідчена копія довіреності; нотаріально засвідчена копія ізраїльського посвідчення особи ОСОБА_1 ; нотаріально засвідчена копія ПІН ОСОБА_1 ; нотаріально засвідчена копія трудової книжки ОСОБА_1 ; оригінал довідки про заробітну плату з розшифруванням №4 від 15.06.2018 ПАТ “Універмаг “Луцьк” ОСОБА_1 ; засвідчена належним чином копія листа від 13.06.2018 №13042/К-11; оригінал апостильованої заяви, що підписана особисто ОСОБА_1 , підпис якого завірений нотаріально, про призначення пенсії за формою. Також зазначили, що за потреби інші документи та/або оригінали доданих до цієї заяви копій документів, необхідних для призначення пенсії будуть надані додатково за вимогою та просили призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком, про прийняте рішення сповістити у встановлений законодавством 10-денний термін її представників.

Листом від 23.08.2018 за №9541/02-20-07 Луцьке ОУПФУ повторно повідомило позивача про те, що на сьогодні питання пенсійного забезпечення між Україною та Ізраїлем залишається не врегульованим, однак ведеться робота з питання щодо виплати пенсій громадянам України, які репатріювалися до держави Ізраїль.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивачем оскаржено її в судовому порядку.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.04.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2019, у справі №161/1200/19 позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано рішення Луцького об`єднаного Управління пенсійного фонду України Волинської області, викладені у формі повідомлень від 16 липня 2018 року №7430/02-15 та від 23 серпня 2018 року №9541/02-20-07; зобов`язано Луцьке об`єднане Управління пенсійного фонду України Волинської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31 травня 2018 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

15.06.2021 представником позивача за його зверненням від 01.06.2021, отримано лист Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №41/2 від 13.09.2019, у відповідності до якого відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , оскільки позивачем не було подано необхідних документів для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, зокрема, не долучено документа, що засвідчує особу позивача.

Вважаю відмову у призначенні пенсії за віком протиправною, позивач звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV.

За визначенням наведеним в статті 1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до приписів статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” врегульовані Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1,зареєстрованим в Міністерстві Юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846.

Так, за змістом положень пунктів 1.1 - 1.3, 1.5 Порядку №22-1, заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (пункт 4.7 Порядку №22-1).

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду заяви позивача від 31.05.2018, датованої 02.05.2018, та доданих до неї документів, відповідач прийняв рішення від 13.09.2019 №41/2 про відмову в призначенні пенсії, оскільки позивачем не було подано необхідних документів для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, зокрема, не долучено документа, що засвідчує особу позивача, на що суд зазначає наступне.

Перелік документів, необхідний для призначення пенсії за віком передбачено пунктом 2.1 Порядку №22-1, за змістом якого до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи:

документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. За період роботи, починаючи з 01.01.2004, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку, надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562, а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення;

для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01.07.2000 (додатки 3, 4 до Положення);

документи про місце проживання (реєстрації) особи;

документи, які засвідчують особливий статус особи;

документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі; не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).

Відповідно до пункту 2.9 Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 1 постанови Верховної Ради України “Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон” від 26.06.1992 №2503-ХІІ передбачено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника і підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території Україні якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Документом, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон або дипломатичний і службовий паспорти, посвідчення особи моряка і проїзний документ дитини. Ці документи виготовляються і оформляються відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України на підставі рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації.

Таким чином, документом, що посвідчує особу власника і підтверджує громадянство України є паспорт громадянина України; документом, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон або дипломатичний і службовий паспорти, посвідчення особи моряка і проїзний документ дитини.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем до заяви про призначення пенсії за віком, всупереч пункту 2.9 Порядку, не долучено документу, що посвідчує особу - паспорта громадянина України чи паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Натомість, позивачем до заяви про призначення пенсії долучено нотаріально засвідчену копію ізраїльського посвідчення особи ОСОБА_1 , яке в розумінні п.1 Постанови Верховної Ради України “Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон” від 26.06.1992 №2503-ХІІ не являється тим документом, визначеним чинним законодавством України, що посвідчує особу власника і підтверджує громадянство України.

Більше того, суд звертає увагу на те, що зміст вказаного документу, не підтверджує належність ОСОБА_1 до громадянства України.

Відтак, суд приходить до висновку, що позивачем при зверненні із заявою про призначення пенсії не дотримано вимоги Порядку №22-1, зокрема, в частині подання документу, що посвідчує особу громадянина України.

В свою чергу, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (пункт 4.7 Порядку №22-1).

Враховуючи наведене, суд вважає, що підстав для призначення пенсії ОСОБА_1 без подання до Пенсійного фонду належних та необхідних документів для призначення пенсії відповідно до Порядку, немає.

В силу приписів частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 263, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій та рішення протиправними та зобов`язання вчинити дії, відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного Фонду України у Волинській області, адреса: 43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 22В, код ЄДРПОУ 13358826.

Суддя Ю.Ю. Сорока