Рішення № 101361358, 24.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 листопада 2021 р. Справа № 120/12996/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого відповідачем рішення 18 сесії 8 скликання від 06.08.2021 №449 в частині пунктів 55-58 та 114-121 щодо відмови у наданні позивачам дозволів на розробку проектів землеустрою.

Ухвалою від 18.10.2021 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначає, що приймаючи вказане рішення Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області, діяла в межах чинного законодавства не порушуючи права та інтереси позивача, з огляду на те, що Липовецькою міською радою були прийняті рішення 15 сесії 8 скликання від 18.06.2021 № 373 та рішення 18 сесії 8 скликання від 06.08.2021 № 441 «Про включення земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності в перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляються на земельні торги».

Вказані в клопотаннях та доданих до них графічних матеріалах місця розміщення земельних ділянок співпадають із земельними ділянками, які рішеннями Липовецької міської ради 15 сесії 8 скликання від 18.06.2021 № 373, та 18 сесії 8 скликання від 06.08.2021 № 441, включені в Перелік земельних ділянок комунальної власності Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області призначених для продажу права їх оренди на земельних торгах у формі аукціону. З огляду на викладене, зазначає, що підстави для задоволення даного позову відсутні.

12.11.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та такими, що не спростовує доводи, викладені у позовній заяві як підстави для задоволення позову.

23.11.2021 на адресу суду надійшли заперечення, в яких підтримано позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, та зазначено, що частина 5 статті 136 ЗК України є самостійною причиною для відмови у надані дозволу на розробку проектів землеустрою. Отже, відповідач у відповідності до норм Земельного кодексу України прийняв оскаржуване рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 19.07.2021 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до відповідача із колективним клопотанням про надання їм дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, на території Нападіївської сільської ради Липовецького району Вінницької області із земель комунальної власності за рахунок земельних ділянок з кадастровими номерами 0522283800:04:000:5685 та 0522283800:04:000:5292.

20.07.2021 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 звернулися до відповідача із колективним клопотанням про надання їм дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, на території Війтовецької сільської ради Липовецького району Вінницької області із земель комунальної власності за рахунок земельних ділянок з кадастровими номерами 0522281000:04:000:1094 та 0522281000:04:000:1046.

Також 20.07.2021 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 звернулися до відповідача із колективним клопотанням про надання їм дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, на території Іваньківської сільської ради Липовецького району Вінницької області із земель комунальної власності за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 0522282000:04:000:5613.

Разом із тим, рішенням №449 від 06.08.2021 позивачам:

ОСОБА_1 - пункт 55 рішення,

ОСОБА_2 - пункт 56 рішення,

ОСОБА_3 - пункт 57 рішення,

ОСОБА_4 - пункт 58 рішення,

ОСОБА_5 - пункт 116 рішення,

ОСОБА_6 - пункт 117 рішення,

ОСОБА_7 - пункт 118 рішення,

ОСОБА_8 - пункт 119 рішення,

ОСОБА_9 - пункт 120 рішення,

ОСОБА_10 - пункт 121 рішення,

ОСОБА_11 - пункт 114 рішення,

ОСОБА_12 - пункт 115 рішення, було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,00 га кожному, для ведення особистого селянського господарства (01.03), що розташовані на території Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області, у зв`язку з тим, що земельні ділянки включені до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, право оренди на які виставляються на земельні торги (аукціон) та до завершення торгів не може відчужуватися, передаватися в заставу, надаватись у користування.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивачі звернулися до суду з даним позовом.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає та реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України (далі ЗК України) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Конкретні категорії земель визначені у частині першій статті 19 ЗК України, до яких зокрема належать землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з частиною 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

В силу положень пункту "а" частини 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються громадянам у власність та надаються у користування для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Отже, законом передбачено право громадян України на безоплатне набуття у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України.

Згідно зі частинами 1, 2 статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частин 6, 7 статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Як вже встановлено судом, підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стало те, що зазначені на графічних матеріалах земельні ділянки включені до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права оренди на які можуть бути реалізовані на земельних торгах.

Так, процедура продажу земельних ділянок державної та комунальної власності та прав на них на земельних торгах передбачена главою 21 Земельного кодексу України Продаж земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (статті 134-139).

Згідно вказаних норм можна виділити наступні етапи земельних торгів:

- добір земельних ділянок для продажу;

- підготовка лотів до земельних торгів;

- проведення торгів та встановлення їх результатів;

- оприлюднення інформації про проведені торги.

Згідно із положеннями частини 4 статті 136 ЗК України, проведення земельних торгів щодо земельних ділянок або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються:

а) виготовлення, погодження та затвердження у встановленому законодавством порядку документації із землеустрою у випадках, визначених цим Кодексом;

б) стартова ціна лота;

в) строк, інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування нею на земельних торгах, обмеження у використанні земельної ділянки;

г) відомості про особу, уповноважену організатором земельних торгів на укладення (підписання) договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги;

ґ) проект договору купівлі-продажу, оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки.

Відповідно до частини 5 статті 136 ЗК України, земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, або права на них, виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися в користування до завершення торгів.

Із аналізу вказаних норм слідує, що заборона відчужувати та надавати у користування земельні ділянки розпочинає свою дію не з моменту включення ділянки до переліку земельних ділянок, а саме з моменту, коли конкретна земельна ділянка або права на неї вже виставлені на земельні торги.

Таким чином, із наведеного слідує висновок, що сам лише факт прийняття рішення про включення земельної ділянки в перелік земельних ділянок, право оренди на які виставляється на земельні торги, не є самостійною підставою для заборони їх відчужувати та надавати у користування.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 136 ЗК України, підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів. Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає:

а) виготовлення та затвердження у встановленому законодавством порядку документації із землеустрою (у разі формування земельної ділянки, зміни цільового призначення земельної ділянки та в разі, якщо відомості про земельну ділянку не внесені до Державного земельного кадастру);

б) державну реєстрацію земельної ділянки;

в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку;

г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель" у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї;

ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель", крім випадків проведення земельних торгів щодо набуття права оренди земельної ділянки;

д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки;

е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим, ніж розмір орендної плати, визначений Податковим кодексом України, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - не може бути меншим 7 відсотків їх нормативної грошової оцінки;

є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок;

ж) визначення дати проведення земельних торгів.

Один лот складається виключно з однієї земельної ділянки або прав на неї (частина 2 статті 136 ЗК України).

Отже, саме після закінчення етапу із підготовки лоту до торгів та вчинення всіх вище перерахованих дій, зокрема, визначення дати та місця проведення земельних торгів, на думку суду, можна стверджувати, що земельна ділянка виставлена на торги та відповідно діє заборона на відчуження, передачу в заставу та надання у користування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 137 ЗК України, технічні вимоги до підготовки до проведення та проведення земельних торгів, встановлення та оприлюднення їх результатів, визначення розміру, порядку сплати, повернення реєстраційних, гарантійних внесків учасників та винагороди, що сплачується переможцем аукціону оператору електронного майданчика, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Організатор земельних торгів через особистий кабінет публікує в електронній торговій системі оголошення про проведення земельних торгів, до якого додаються документи та матеріали на лот (документація), що підтверджують виконання вимог, визначених частиною третьою статті 135 і частиною першою статті 136 цього Кодексу.

Документація щодо кожного лота розміщується організатором земельних торгів в електронній торговій системі як окремий електронний документ, підписаний організатором або його представником та складений за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України.

Документація щодо кожного лота після визнання торгів такими, що відбулися, передається організатором земельних торгів переможцю торгів.

З огляду на викладене, вся необхідна інформація щодо земельних торгів з продажу земельних ділянок із кадастровими номерами 0522283800:04:000:5685 та 0522283800:04:000:5292, 0522281000:04:000:1094 та 0522281000:04:000:1046, 0522282000:04:000:5613 або прав на них, в тому числі результати цих торгів, повинна бути опублікована на офіційному веб-сайті Держгеокадастру, а саме: "http://torgy.land.gov.ua/auction".

При цьому, програмні можливості вказаної веб-сторінки дають змогу здійснити пошук земельних торгів, які заплановано або вже відбулися, за багатьма критеріями, в тому числі, за місцем розташування земельної ділянки.

Разом з тим, за результатами пошуку аукціонів або лотів з продажу земельних ділянок або прав на них, які знаходяться на території Липовецької міської ради, жодних записів не знайдено, що свідчить про те, що земельні ділянки з кадастровими номерами 0522283800:04:000:5685 та 0522283800:04:000:5292, 0522281000:04:000:1094 та 0522281000:04:000:1046, 0522282000:04:000:5613, на земельні торги взагалі не виставлялась.

Також слід зазначити, що жодних доказів на підтвердження своєї позиції відповідачем надано не було.

Таким чином, враховуючи усі вище викладені обставини, суд приходить до висновку, що рішення Липовецької міської ради №449 від 06.08.2021 в частині відмови у наданні дозволу позивачам є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

В той же час, надаючи оцінку вимогам позивачів про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою, суд зазначає таке.

В першу чергу, суд враховує, що саме прийняття відповідачем рішення №449 від 06.08.2021, в частині відмови у наданні позивачам дозволу на розробку документації із землеустрою, зумовило останніх звернутись до суду з даним позовом.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Для підсилення висновку щодо необхідності у спірних правовідносинах зобов`язати відповідача вчинити конкретну дію слід навести висновки, до яких дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за результатами перегляду судових рішень у справі №820/2307/17 з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №509/1350/17: "Тобто, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача шляхом зобов`язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким відмовив в його задоволенні. В такому разі, суд під час перевірки підстав прийняття рішення, перевіряє конкретні підстави відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. У разі визнання незаконності підстав, що стали причиною прийняття рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, доцільним способом захисту є власне зобов`язання уповноваженого суб`єкта прийняти конкретне рішення, а не зобов`язання повторно розглянути клопотання. Оскільки клопотання вже було розглянуто, рішення прийнято, тому повторний розгляд клопотання не захистить прав заявника".

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Слід звернути увагу, що "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Суд враховує, що в даному випадку необхідним та ефективним способом захисту позивача у спірних відносинах є зобов`язання Липовецьку міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії розглянути клопотання позивачів та прийняти рішення яким надати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства (01.03).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачами, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивачів, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями статтею 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, і приходить до висновку про необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачів сплачений ними судовий збір у сумі 908 гривень кожному.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 18 сесії 8 скликання Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 06.08.2021 року № 449 «Про відмову у наданні дозволу та затвердженні документації із землеустрою», в частині пунктів 55 - 58 та 114-121 якими ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відмовлено у наданні дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею по 2,0000 га кожному окремо для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області на найближчому пленарному засіданні чергової сесії розглянути клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від 19.07.2021 та від 20.07.2021 та прийняти рішення якими надати дозвола на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею по 2,0000 га кожному окремо для ведення особистого селянського господарства.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 грн (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 908 грн (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 908 грн (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 908 грн (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 908 грн (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_6 судовий збір в розмірі 908 грн (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_7 судовий збір в розмірі 908 грн (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_13 судовий збір в розмірі 908 грн (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_9 судовий збір в розмірі 908 грн (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_10 судовий збір в розмірі 908 грн (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_11 судовий збір в розмірі 908 грн (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Стягнути на користь ОСОБА_12 судовий збір в розмірі 908 грн (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

ОСОБА_3 (м. Вінниця, РНОКПП НОМЕР_3 )

ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 )

ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 )

ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_6 )

ОСОБА_7 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_7 )

ОСОБА_8 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_8 )

ОСОБА_9 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_9 )

ОСОБА_10 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_10 )

ОСОБА_11 (с. Новоселів, Немирівський район, Вінницька область, РНОКПП НОМЕР_11 )

ОСОБА_12 (с. Новоселів, Немирівський район, Вінницька область, РНОКПП НОМЕР_12 )

Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області (вул. Василя Липківського, 30, Вінницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04325957)

Суддя Мультян Марина Бондівна