Рішення № 10136021, 24.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 45/22024.06.10 За позовом:Державного інституту підготовки кадрів Міністерства промислової політики України

До:Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Про:стягнення 227.335,78 грн.

Суддя С.В.Балац

Представники:

Позивача: Гурджій Є.О.

Відповідача: Демченко Ю.І.

Суть спору: стягнення 227.335,78 грн. суми відшкодування за сплачені позивачем комунальні послуги, з яких 143.953,42 грн. за період з 01.01.2006 по 01.03.2009, 83.382,36 грн. за період з 01.03. 2009 по 01.02. 2010.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в будівлі, яку займає позивач, знаходиться відповідач і займає 2910 кв.м. За твердженням позивача, відповідач раніше займав приміщення на договірних засадах і до початку 2005 року відшкодовував позивачеві витрати на комунальні послуги.

Позивач зазначає, що Контрольно-ревізійним управлінням в місті Києві проводилась ревізія фінансово-господарської діяльності Державного інституту підготовки кадрів Міністерства промислової політики України за період з 01.01.2006 по 01.03.2009, в результаті якої встановлено, що за період з 01.01.2006 по 01.03.2009 позивачем віднесено на витрати та оплачено вартість спожитих відповідачем енергоносіїв на загальну суму 139.372,23 грн.

Тому позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача заборгованість за комунальні послуги в сумі 139.372,23 грн., що виникла за період з 01.01.2006 по 01.03.2009.

Згідно заяви від 27.08.2009 № 378 позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути 143.953,42 грн.

01.04.2010 до суду надійшла заява позивача № 101 про збільшення позовних вимог, в яких позивач просить суд окрім заявленої вимоги додатково стягнути з відповідача 83.382,36 грн. за період з березня 2009 по лютий 2010, а всього стягнути з відповідача 227.335,78 грн., яка прийнята судом.

Крім збільшення суми позовних вимог, позивач 01.04.2010 подав до суду клопотання № 102 про уточнення позовних вимог , в яких просить суд крім суми заявленої до стягнення, припинити триваюче порушення прав позивача зі сторони відповідача, заборонивши останньому надалі безоплатно користуватися комунальними послугами, зобов’язавши відповідача відшкодувати в подальшому витрати позивача на оплату теплопостачання та водовідведення в водовідведення пропорційно до займаної площі.

Предметом позову є матеріально-правова вимога до відповідача. Процесуальний закон, надавши позивачеві право змінювати предмет спору розуміє під такою зміною заміну існуючої вимоги позивача до відповідача іншою вимогою того ж позивача до того ж самого відповідача. Натомість, позивач поряд з раніше заявленою позовною вимогою, заявляє додаткові позовні вимоги до відповідача, цим самим виходить за межі прав наданих позивачеві Господарським процесуальним кодексом України.

Враховуючи вищевикладене, клопотання позивача № 102 про уточнення позовних вимог не відповідає нормам Господарського процесуального кодексу України, а тому не приймається судом.

Відповідач надав суду заперечення від 07.04.2010 № 50, в яких зазначив наступне. Комунальні платежі відповідач сплачував через позивача згідно спільного договору. З 2005 року позивач категорично відмовляє відповідачеві в укладанні спільного договору, чим спонукав на відмову від платежів відповідача за комунальні послуги. Відповідача дане становище не задовольняло і тому, відповідач намагався протягом всього часу (по теперішній час) укласти спільний договір на оплату комунальних послуг. Відповідач самостійно неодноразово звертався платіжними дорученнями до Державного казначейства у Солом’янському районі м. Києва для сплати позивачеві коштів за комунальні послуги, проте Державне казначейство у Солом’янському районі м. Києва відмовило в реєстрації зобов'язань (фінансових зобов'язань) листами-відмовами. Крім того відповідач зазначив, що з 2005 року позивач користувався і користується безкоштовно площами в розмірі 190 кв.м., які належать відповідачеві. І відповідно до грошового розрахунку оплату користування площами відповдіача за рік, позивач повинен був сплатити коледжу суму коштів за таким розрахунком 190 кв.м. х 50 грн./кв.м. х 12 міс. х 5 років = 570 тис. грн. Дана сума значно перевищує суму боргу відповідача перед позивачем.

Також відповідач надав суду заперечення від 12.05.2010 № 60, в яких зазначив, що відповідач категорично заперечує проти задоволення позовної заяви позивача про стягнення коштів за період з 01.03.2009 року по 28.02.2010 року у зв'язку з відсутністю юридичних підстав щодо сплати відповідачем державних коштів за комунальні послуги, а саме:

- з 01.03.2009 по теперішній час позивач відмовляв відповідачу в укладанні договору на сплату комунальних послуг, а також не дав змоги сплачувати платежі відповідачем напряму в Київенерго, так як відмовив відповідачу та Київенерго в укладанні трьохсторонньої угоди на сплату комунальних послуг;

- відповідач не отримував від позивача рахунків-фактур та актів виконаних робіт по даним платежам;

- розрахунки боргу відповідача не несуть юридичної підстави, так як головним бухгалтером позивача не визначені борги бухгалтерськими документами та підтвердженнями розрахунків.

На підставі вищевикладеного, відповідач робить висновок про те, що позивач не надавав жодних комунальних послуг відповідачеві

Крім того відповідач зазначає, що з 26.06.2009 відбулося припинення юридичної особи Коледжу шляхом приєднання до Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»як структурного підрозділу.

Під час припинення юридичної особи ДВНЗ «Київський коледж машинобудування і економіки», Інститутом не було пред'явлено жодних фінансових претензій щодо ДВНЗ «Київський коледж машинобудування і економіки»до Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації.

На підставі нової державної реєстрації в Шевченківській районній в м. Києві державній адміністрації, Коледж як відокремлений структурний підрозділ ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»(далі Університет) та на підставі листів Університету до позивача про укладення договору на сплату комунальних послуг між позивачем і Університетом, ректор позивача до теперішнього часу не уклав даний договір, чим підтверджує небажання отримання від Коледжу матеріальних коштів на сплату комунальних послуг. На думку відповідача, названі факти підтверджують ухилення позивача від отримання платежів від відповідача. Тому відповідач просив в задоволенні позову відмовити.

Позивач надав суду письмові пояснення від 14.05.2010 № 219, в яких проти доводів відповідача заперечив та вказав, що відповідач в запереченні суперечить одними своїми висловлюваннями іншим, зокрема, і щодо знаходження майна на своєму балансі, і щодо наявності заборгованості.

Позивач зазначає, що відповідач всіляко уникав (роблячи вигляд, що не розуміє в чому річ і диктуючи інституту свої безглузді вимоги, а тим часом незаконно використовуючи комунальні послуги) укладення з позивачем договору про відшкодування витрат позивача на комунальні послуги спожиті відповідачем, про що неодноразово позивач звертався до відповідача з листами. На думку позивача, заборгованість відповідача також підтверджується Контрольно-ревізійним управлінням в місті Києві, про що свідчать матеріали справи. Також позивач зазначає, що заборгованість відповідача перед позивачем за спожиті комунальні послуги, підтверджено висновком судової експертизи у Висновку № 10103/10104 від 05.02.2010.

Позивач зазначив, що відповідачем грубо порушено діюче законодавство, оскільки:

- відповідно до ст. 134 Господарського кодексу України (далі - ГК України): «суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд користується і розпоряджається належним йому майном, у тому числі може надати майно іншим суб'єктам»;

- плату за комунальні послуги з теплопостачання, водопостачання і водовідведення до 12.11.2007 за електроенергію сплачував позивач, таким чином, право споживати ці послуги було лише у позивача і останній неодноразово зазначав у листах до відповідача, що проти того, щоб відповідач безоплатно використовував комунальні послуги оплачені (закуплені) позивачем, і що потрібно провести звірку розрахунків та погасити заборгованість;

- крім того, позивач на свій розсуд може вести господарську діяльність і, обираючи контрагентів, самостійно визначати з ким укладати договори і вступати в господарські відносини, а з ким ні. Відповідач в свою чергу за тих обставин, які всюди намагається довести, що має свої приміщення, якщо мав би достатні підстави на належність майна (приміщень), міг би сам укласти договори з комунальними підприємствами безпосередньо, без участі позивача і сплачувати за спожиті послуги, не вчиняючи правопорушення і не здійснюючи присвоєння послуг закуплених (оплачених) позивачем. Відповідачем це не було зроблено. Тобто відповідачем не було вжито взагалі ніяких заходів для недопущення господарського правопорушення.

Позивач звертає увагу на те, що відповідачем також не зазначено про жодну підставу, закріплену в законодавстві, як про обґрунтування своїх дій по безоплатному (самовільному) споживанню комунальних послуг, оплачених інститутом, а отже такі дії відповідача протиправні і незаконні, що порушують права інституту. Цими діями відповідача нанесено позивачеві значну майнову шкоду, за присвоєні і спожиті відповідачем комунальні послуги, які оплачені інститутом в сумі 227.335,78 грн.

Тому позивач зазначає, що згідно з ст. 224 Господарського кодексу України та ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода відшкодовується в повному обсязі учасником господарських відносин, який порушив вимоги здійснення господарської діяльності. Дії відповідача є незаконними, а тому факт порушення можна вважати встановленим. Вартість втрат інституту, внаслідок господарського порушення вчиненого відповідачем, однозначно має бути відшкодованою відповідачем згідно з ст. 225 Господарського кодексу України, яка встановлює склад та розмір відшкодування.

Отже, відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України існує підстава господарсько-правової відповідальності відповідача і мають бути застосовані господарські санкції, оскільки відповідачем вчинено правопорушення у сфері господарювання, не вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення шляхом: а) самостійного укладення договорів з комунальниками; б) утримання від використання послуг оплачених іншою особою - інститутом; в) відшкодування інституту оплати фактично спожитих відповідачем послуг; г) ін. заходів.

Відповідач надав суду заперечення від 15.03.2010 № 01/20-517 та від 17.05.2010 № 01/20-2028 в яких зазначив, що на підставі наказу Міністерства освіти і науки України від 26.06.2009р. № 568 ДВНЗ «Київський коледж машинобудування і економіки»(вул. Металістів, 17) припинено як юридичну особу та приєднано до Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»(далі-Університет) як відокремлений структурний підрозділ зі збереженням ліцензованого обсягу державного замовлення на підготовку фахівців, та окремих пррав фінансово-господарської самостійності із зміною назви на «Коледж економіки і управління ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»(далі - Коледж), про що внесені відповідні зміни до Статуту Університету. Створеною ліквідаційною комісією здійснена передача майна з балансу Коледжу на баланс Університету, в т.ч. частини будівлі площею 2910 кв.м., так як частина будівлі площею 3069,3 кв.м. закріплена за Державним інститутом підготовки кадрів, що підтверджується документами, що наявні в матеріалах справи.

Університет зазначив, що у зв'язку з тим, що Міністерство освіти і науки України визнало Університет правонаступником Коледжу, в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна Університетом замовлена технічна інвентаризація будівлі площею 2910 кв.м. по вул. Металістів, 17, як співвласника зазначеної будівлі, а тому документи в БТІ знаходяться в стадії оформлення. Тому відповідачеві (Університету) не зрозуміло, чому судовий експерт посилається на лист від 17.03.09 № 15-4/265 Департаменту інформаційних технологій, моніторингу та прогнозування Фонду державного майна України (стор.5 Висновку) як на доказ, яким посвідчується право власності чи користування Державного інституту підготовки кадрів на всю будівлю по вул. Металістів, 17 площею 5736 кв.м.

Університет (відповідач) зазначив, що баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Знаходження будинку, що належить до загальнодержавної власності, на балансі однієї організації не означає, що останній має виключне право користування всіма приміщеннями цього будинку. Якщо будинок збудований за рахунок державних централізованих джерел фінансування і власник (орган уповноважений управляти державним майном) визначив належність спірного приміщення кожному з організацій, то факт знаходження будинку на балансі одного з підприємств не є підставою для визнання його єдиним законним володільцем усіх приміщень цього будинку.

Також відповідач вказує, що листом від 14.12.09р. № 01/20-2217 Університет звертався до позивача з пропозицією укласти договір для оплати комунальних витрат, але до цього часу питання не вирішено.

Відповідач (Університет) зазначив, що на сторінці 10 Висновку експерта зазначається , що відповідно до норм п.2.2. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88 (надалі Положення № 88) первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Згідно пунктів 2.1, 2.4 Положення № 88, первинний документ - це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Експертним дослідженням встановлено, що довідки, акти приймання-передачі товарної продукції з додатками про нарахування за теплову енергію, електроенергію, складені СВП «Енергозбут Київенерго», відносяться до первинних документів, які засвідчують проведення господарських операцій. Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію взаєморозрахунків, в результаті якої складається акт звірки розрахунків. В матеріалах справи наявні акти звірки розрахунків за спожиту електроенергію, водопостачання та водовідведення, складені позивачем, СВП «Енергозбут Київенерго»та ВАТ «АК «Київводоканал», але не зазначається про те, що в бухгалтерському обліку позивача відсутній облік заборгованості відповідача за надані комунальні послуги. Крім того, з листів наданих до суду відповідачем, вбачається, що ним неодноразово пропонувалось укладення договору про спільне використання комунальних витрат, що ігнорувалось позивачем протягом 2006-2009 років і по цей час. За вказаний період позивач не надав ні одного рахунку на оплату наданих комунальних послуг, а тому у відповідача не було законних підстав для їх оплати через банківські установи Державного казначейства України.

Враховуючи викладене, відповідачеві незрозуміло, чому позивач висуває зараз претензії щодо не проведення оплати відповідачем за надані послуги. Чому ним в протиріч вимогам законодавства не проводилась інвентаризація взаєморозрахунків весь цей час, якщо позивачем проводились господарські операції з надання комунальних послуг та енергоносіїв. Чому у звітності позивача до контролюючих органів не зазначалась заборгованість відповідача і тільки після перевірки діяльності організації Контрольно-ревізійним управлінням в м. Києві Ппзивач звернувся до суду для стягнення заборгованості за період 2006-2009 років, яку він сам спровокував. Такі дії позивача, на думку відповідача, спіткали відповідача встановити лічильники та з 12.11.2007 року самостійно укласти договір на споживання електроенергії.

Відповідач посилаючись на ст.218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неодноразово пропонував договірні взаємовідносини і не уникав від їх належного виконання. Своєю поведінкою і униканням укладення договірних відносин, позивач навмисно спровокував виникнення начебто заборгованості, яку він не відобразив в бухгалтерських документах. Таким чином, відповідач не мав законної можливості належним чином виконувати господарські зобов'язання, так як цьому сприяли неправомірні (бездіяльні) дії позивача.

Ухвалою від 27.05.2009 порушено провадження у справі № 45/220 та призначено її до розгляду на 25.06.2009.

До суду надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі грошові кошти, що належать відповідачеві та заборону вчиняти дії.

В задоволенні вказаної заяви позивача відмовлено судом з підстав її необґрунтованості, оскільки позивачем не доведено те, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог на 4581,19 грн., загальна сума позовних вимог становить 143953,42 грн.

Ухвалою Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 30.07.2009 продовжено строк вирішення спору на один місяць.

В судових засіданнях 30.07.2009, 27.08.2009 та 16.09.2009 оголошувались перерви, про що сторони повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 27.08.2009 позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 143.953,42 грн.

Ухвалою від 21.09.2009 призначено судово-бухгалтерську експертизу, а на час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

До суду надійшло клопотання судових експертів про надання додатковим матеріалів, необхідних для дачі висновку.

Ухвалою від 17.11.2009 клопотання експертів задоволено та зобов’язано Державний інститут підготовки кадрів Міністерства промислової політики надати судовим експертам запитані ними документи.

Ухвалою від 17.02.2010 провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 15.03.2010.

В судовому засіданні 15.03.2010 відповідач повідомив суд, що Державний вищий навчальний заклад “Київський коледж машинобудування і економіки” припинив свою діяльність як юридична особа, правонаступником останнього є Державний вищий навчальний заклад “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”.

          Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України, в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником.

Згідно наказу Міністерства освіти і науки України № 568 від 26.06.2009 припинено юридичну особу Державного вищого навчального закладу “Київський коледж машинобудування і економіки” шляхом приєднання його до Державного вищого навчального закладу “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, як відокремленого структурного підрозділу. Відокремлений структурний підрозділ іменовано як Коледж економіки і управління Державного вищого навчального закладу “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”.

          Ухвалою від 15.03.2010 суд замінив відповідача Державний вищий навчальний заклад “Київський коледж машинобудування і економіки” його правонаступником Державним вищим навчальним закладом “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” (03057, м. Київ, пр-т. Перемоги, 54/1). Цією ж ухвалою розгляд справи відкладався на 12.04.2010.

В судовому засіданні 12.04.2010 сторони звернулися до суду зі спільним клопотанням про продовження строку вирішення спору, про що подано відповідну заяву.

Ухвалою від 12.04.2010 клопотання сторін про продовження строку розгляду спору задоволено, строк вирішення спору продовжено, а розгляд справи відкладався на 17.05.2010.

В судових засіданнях 17.05.2010 та 14.06.2010 оголошувалися перерви до 14.06.2010 та до 24.06.2010 відповідно, про що сторони повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та Київським машинобудівним технікумом укладено договір від 01.01.2000 про сумісне використання учбово-лабораторного корпусу за адресою вул. Металістів, 17 (далі - Договір).

Згідно п. 2.2.3., 2.2.4. Договору Київський машинобудівний технікум зобов’язувався відшкодовувати позивачеві витрати на технічне обслуговування, ремонт, реконструкцію і модернізацію учбового корпусу пропорційно займаної площі. Оплату за виставленим рахунком комунальні послуги (водо забезпечення, каналізація, тепло забезпечення, енергозабезпечення, дезінсекція, прибирання і вивіз сміття).

Строк дії Договору встановлено до 31.12.2004 (абз. 2 п. 4.2. Договору).

Доказів продовження строку дії Договору сторонами суду не надано та такий факт не спростовано в поясненнях.

Згідно наказу Міністерства освіти і науки України № 568 від 26.06.2009 припинено юридичну особу Державного вищого навчального закладу “Київський коледж машинобудування і економіки” шляхом приєднання його до Державного вищого навчального закладу “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, як відокремленого структурного підрозділу. Відокремлений структурний підрозділ іменовано як Коледж економіки і управління Державного вищого навчального закладу “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”.

          Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України, в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником.

Отже, належним відповідачем у справі є Державний вищий навчальний заклад “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, на якого і замінено первісного відповідача згідно ухвали суду від 15.03.2010.

Спір виник внаслідок того, що сторони не дійшли згоди про порядок сплати відповідачем комунальних платежів за ту частину приміщень, які останній використовує. Питання про право на нерухоме майно не є предметом спору в цій справі.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є балансоутримувачем будинку за адресою м. Київ, вул. Металістів, 17.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»балансоутримувач має право: 1) здійснювати функції утримання на балансі переданого йому за договором з власником майна та управляти їм чи передавати за договором повністю або частково функції управління управителю; 2) визначати порядок утримання, експлуатації та ремонту майна; 3) укладати договори на надання житлово-комунальних послуг; 4) приймати рішення щодо використання коштів на виконання капітального та поточного ремонтів; 5) здійснювати господарську діяльність у порядку, визначеному законом; 6) звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває в нього на балансі.

З матеріалів справи вбачається, що сторони спору не дійшли згоди з приводу укладення договору про сплату відповідачем вартості комунальних послуг, проте відповідач користувався приміщеннями, а позивач сплачував за них комунальні послуги не отримуючи відповідного відшкодування такої сплати з боку відповідача.

Отже, відповідач мав сплачувати позивачеві кошти в якості відшкодування за сплачені позивачем комунальні послуги, пропорційно розміну зайнятих відповідачем приміщень.

Для вирішення справи судом була призначена судово-економічна експертиза.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 05.02.2010 № 10103/10104вартість наданих Коледжу комунальних послуг у період з 01.01.2006 по 01.03.2009 складає 143.593,04 грн., що додатково підтверджується наявними у справі первинними документами.

Отже, вимоги позивача про стягнення 143.953,42 грн. суми відшкодування за сплачені комунальні послуги за період з 01.01.2006 по 01.03.2009, підлягають задоволенню частково в сумі 143.593,04 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 83.382,36 грн. суми відшкодування за сплачені комунальні послуги за період з 01.03. 2009 по 01.02. 2010, то позивачем не надано суду доказів понесення саме такої суми витрат відповідно до площі, яку займає відповідач та не надано суду первинних бухгалтерських документів, що унеможливлює проведення відповідних розрахунків.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 83.382,36 грн. суми відшкодування за сплачені комунальні послуги за період з 01.03. 2009 по 01.02. 2010 є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного вищого навчального закладу “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” (03057, м. Київ, пр-т. Перемоги, 54/1, код 02070884, з будь якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Державного інституту підготовки кадрів (03057, м. Київ, вул. Металістів, 17, код 00220049, на будь який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) –143.593 (сто сорок три тисячі п’ятсот дев’яносто три) грн. 04 коп. - суми відшкодування за сплачені позивачем комунальні послуги за період з 01.01.2006 по 01.03.2009, 1.435 (одна тисяча чотириста тридцять п’ять) грн. 93 коп. - витрат по оплаті державного мита, 142 (триста дванадцять) грн. 78 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 6.253 (шість тисяч двісті п’ятдесят три) грн. 22 коп. –витрати на проведення судово-економічної експертизи.

Видати наказ.

В задоволенні решти вимог відмовити.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                            С. Балац