Рішення № 101359696, 23.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.11.2021Справа № 910/11470/21Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Бараненко Н.І., розглянув господарську справу

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до 1) Державної архітектурно-будівельної інспекції України

2) Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)

3) Державної казначейської служби України

про стягнення 190 387,52 грн.

Представники сторін: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), Державної казначейської служби України про стягнення безпідставно перерахованих до державного бюджету у ході ВП №59897818 на виконання постанови Державної архітектурно-будівельної інспекції України №18/21/1013-6/2359-19 від 29.05.2019 про накладення 172 890,00 грн штрафу, коштів у розмірі цього штрафу, а також 17289,00 грн виконавчого збору, 208,52 грн витрат на здійснення виконавчого провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.05.2019 постановою Державної архітектурно-будівельної інспекції України №18/21/1013-6/2359-19 визнано ФОП ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 2 ч. 1 ст 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у розмірі 172 890,00 гривень, у ВП №59897818 з примусового виконання вказаної постанови з позивача стягнуто до Державного бюджету України 17 289,00 грн виконавчого збору та 208,52 грн витрат на здійснення виконавчого провадження. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі №1.380.2019.005380 постанову №18/21/1013-6/2359-19 від 29.05.2019 про накладення на позивача 172 890,00 грн штрафу скасовано. Посилаючись на вказані обставини, позивачем заявлено вимоги про повернення з державного бюджету 190 387,52 грн. відповідно до ст. 1212 ЦК України, як безпідставно отриманих.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.07.2021 позов залишив без руху, встановив строк для усунення недоліків у визначений спосіб.

06.08.2021 позивач подав заяву про усунення недоліків позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 10.08.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засіданні на 14.09.2021.

18.08.2021 від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у якій заявник просить суд надати можливість взяти участь у підготовчому засіданні 14.09.2021 за допомогою системи відеозв`язку Easycon, у зв`язку із запровадженням карантинних обмежень.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 25.08.2021 у задоволені клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції по справі № 910/11470/21 відмовив.

26.08.2021 від Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) до суду засобами електронного зв`язку з ЕЦП надійшов відзив, в якому відповідач 2 зазначив, що виконанням постанови №18/21/1013-6/2359-19 від 29.05.2019 про накладення на позивача 172 890,00 грн штрафу державний виконавець відділу не порушив жодних прав позивача, здійснював свої законні повноваження, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», жодна дія чи бездіяльність у ВП №59897818 не визнана неправомірною, тобто кошти не були перераховані відповідачем 2 помилково та/або надмірно стягнуті.

30.08.2021 від позивача засобами електронного зв`язку (з ЕЦП) надійшла відповідь на відзив відповідача 2 та клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

01.09.2021 від Державної казначейської служби України засобами поштового зв`язку надійшов відзив, відповідно до змісту якого відповідач 3 пояснив, що повернення сплачених коштів повинно здійснювалось відповідно до Порядку повернення коштів, а не шляхом стягнення коштів з Державного бюджету через казначейство, вина відповідача 3 у стягненні з позивача коштів до державного бюджету відсутня.

03.09.2021 від відповідача 2 до суду засобами електронного зв`язку з ЕЦП надійшло заперечення на відповідь на відзив.

07.09.2021 від Державної архітектурно-будівельної інспекції України до суду (засобами поштового зв`язку) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 1 зауважив, що він не є органом, що контролює находження до бюджету штрафів та не є їх отримувачем, дії посадових осіб Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області чи Державної архітектурно-будівельної інспекції України неправомірними не визнавались, у зв`язку із чим просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

13.09.2021 від позивача засобами електронного зв`язку (з ЕЦП) надійшла відповідь на відзив Державної казначейської служби України та відповідь на відзив Державної архітектурно-будівельної інспекції України

14.09.2021 відбулось підготовче засідання, у якому судом було оголошено перерву та призначено наступне підготовче засідання на 12.10.2021.

05.10.2021 від представника позивача засобами електронного зв`язку (з ЕЦП) про проведення підготовчого засідання 12.10.2021 без позивача та його представника.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 12.10.2021 у зв`язку із неявкою сторін оголосив перерву у підготовчому засіданні до 02.11.2021.

25.10.2021 засобами електронного зв`язку (з ЕЦП) від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у якій заявник просить суд надати можливість взяти участь у судовому засіданні 02.11.2021 за допомогою системи відеозв`язку Easycon, у зв`язку із запровадженням карантинних обмежень та віддаленістю місцезнаходження позивача та його представника.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.10.2021 у задоволені клопотання представника позивача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції по справі № 910/11470/21 відмовив.

29.10.2021 від Державної архітектурно-будівельної інспекції України засобами поштового зв`язку до суду вдруге надійшов відзив (№40-701-15/3394-21 від 25.10.2021).

01.11.2021 від представника позивача засобами електронного зв`язку (з ЕЦП) про проведення підготовчого засідання 02.11.2021 без позивача та його представника.

22.11.2021 представник позивача засобами електронного звязку (з ЕЦП) подала клопотання про розгляд справи без її участі, повідомила, що підтримує заявлені вимоги у повному обсязі.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.11.2021 за відсутності підстав для відкладення підготовчого засідання, закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті спору на 23.11.2021.

У судовому засіданні 23.11.2021 учасники справи явку уповноважених представників не забезпечили, про дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином відповідно до ст.120 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.05.2019 Департаментом ДАБІ у Львівській області за результатом розгляду матеріалів справи про порушення у сфері містобудівної діяльності: акту перевірки від 03.05.2019 № 47/19-пл, протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 03.05.2019 № 47/19-пл та інших матеріалів справи, винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №18пл/21/1013-6/2359-19, якою визнано ФОП ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого абз.2 п.1 ст.2 Закону України "Про відповідальність у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у розмірі 172890,00 грн.

Золочівським районним відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на виконання постанови №18пл/21/1013-6/2359-19 від 25.09.2019 в рамках ВП № 59897818 за розпорядженнями від 17.09.2019 стягнуто з рахунку ФОП ОСОБА_1 чотирма платежами 138,52 грн витрат виконавчого провадження, 172 890,00 грн боргу, 69,00 грн витрат виконавчого провадження та 17 289,00 грн виконавчого збору, всього 190 387,52 грн (172 890,00 грн штрафу, 17289,00 грн виконавчого збору, 208,52 грн витрат на здійснення виконавчого провадження), постановою від 26.09.2019 ВП № 59897818 закінчено виконавче провадження у зв`язку із фактичним повним виконання.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.005380 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі її територіального органу - Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області задоволено:

- визнано протиправною та скасовано постанову №18пл/21/1013-6/2359-19 про накладення штрафу у сфері містобудівної діяльності, складену 29.05.2019 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Львівській області в особі головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу Онищак Христини Романівни щодо Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за результатами планової перевірки, проведеної на об`єкті "Будівництво об`єкту придорожнього сервісу для обслуговування автомобілів с. Кам`янопіль Пустомитівський район Львівська область";

- визнано протиправним та скасовано припис Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі - Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області №47/19-пл про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 03.05.2019.

Постановою Восьмого апеляційного господарського суду від 15.09.2020 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.005380 залишено без змін.

26.01.2021 позивач - ФОП ОСОБА_1 звернулась до Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та Державної архітектурно-будівельної інспекції України із вимогами про повернення безпідставно стягнених з її рахунку коштів на виконання постанови № 18пл/21/1013-6/2359-19 від 29.05.2019, яка у судовому порядку скасована.

Державною архітектурно-будівельною інспекцією України у листі № 40-704-16/1027-21 від 17.03.2021 повідомлено про можливість одержання подання на повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджету безпосередньо від Трускавецького МВ ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) або від Держбудінспекції після надання копії документу, який підтверджує перерахування коштів до Державного бюджету України.

Листом №3648 від 15.03.2021 у відповідь на вказану вимогу Золочівським районним відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) повідомлено позивача, що підстави для звернення з поданням до органів казначейства для повернення коштів помилково або надмірно зарахованих, оскільки кошти перераховувались в межах виконавчого провадження та на виконання рішення , яке на той час набрало законної сили та відповідно ці кошти не були перераховані помилково та/або надмірно стягнуті.

17.04.2021 позивач повторно звернувся до Державної архітектурно-будівельної інспекції України із вимогою про надання подання на повернення безпідставно стягнених коштів у сумі 190 387,52 грн.

Державною архітектурно-будівельною інспекцією України листом № 40-702-16/1737-21 від 06.05.2021 повідомлено про неможливість надання подання, за відсутності інформації, необхідної для його оформлення та те, що Держбудінспекція не була одержувачем сплачених коштів та не перераховувала їх до державного бюджету.

Посилаючись на вказані обставини, безпідставне стягнення коштів на виконання постанови Державної архітектурно-будівельної інспекції України №18/21/1013-6/2359-19 від 29.05.2019, яка визнана протиправною та скасована у судовому порядку, позивачем заявлено вимоги до відповідачів про стягнення (повернення) 190 387,52 грн, а саме: 172 890,00 грн штрафу, 17289,00 грн виконавчого збору, 208,52 грн витрат на здійснення виконавчого провадження, як безпідставно списаних коштів, в порядку ст. 1212 ЦК України.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України, що кореспондуються за змістом зі статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої із зазначених умов унеможливлює задоволення позову.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, не визнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Зазначені висновки про те, що порушене право та/або охоронюваний законом інтерес є об`єктом судового захисту, є характерними та загальними для усіх правовідносин, що передані на вирішення суду, у тому числі і для правовідносин у цій справі.

На переконання позивача, стягнення з його рахунку грошових коштів 172 890,00 грн штрафу, а також 17289,00 грн виконавчого збору, 208,52 грн витрат на здійснення виконавчого провадження на виконання постанови Державної архітектурно-будівельної інспекції України №18/21/1013-6/2359-19 від 29.05.2019 про накладення 172 890,00 грн штрафу, яка скасована у судовому порядку у адміністративній справі № 1.380.2019.005380", за правовою природою є таким, що виникло у зв`язку з набуттям, збереженням майна (грошових коштів) на підставі правової підстави, що згодом відпала.

Стаття 1212 ЦК України, регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Як встановлено судом, підставою списання спірних грошових коштів у сумі 172 890,00 грн штрафу з позивача, як з боржника слугувала постанова Державної архітектурно-будівельної інспекції України №18/21/1013-6/2359-19 від 29.05.2019, яка була виконавчим документом.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.005380, яке набрало законної сили, за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі її територіального органу - Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області вказану постанову №18пл/21/1013-6/2359-19 від 29.05.2019 визнано протиправною та скасовано

Вказаним судовим актом встановлено, що постанова № 18пл/21/1013-6/2359-19 від 29.05.2019 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності є такою, що не відповідає критеріям, визначеним у ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема прийнята не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до положень ч. 4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені у вказаному рішенні суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не підлягають доказуванню при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України від 20 травня 1999 року № 687-ХІV «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю діє як суб`єкт владних повноважень послідовно, в чітко визначеному порядку. Зокрема, такий орган, наділений контролюючими функціями, видає припис, який є обов`язковим до виконання і може бути оскаржений до суду.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Згідно зі статями 1173, 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також посадовою або службовою особою вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів та осіб.

На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173, 1174 цього Кодексу допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органів державної влади чи місцевого самоврядування, а також посадовою або службовою їх особою.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 25 Бюджетного кодексу України, Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республіко Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до п.п.2 п.9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України установлено, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що з позивача стягнуто кошти до Державного бюджету у розмірі 172 890,00 грн штрафу за наслідком неправомірних дій Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо винесення протиправної постанови №18/21/1013-6/2359-19 від 29.05.2019, суд дійшов висновку про застосування у спірних правовідносин як підставу повернення 172 890,00 грн штрафу в порядку ст. 1173, 1174 ГПК України.

При цьому, з огляду на те, що Золочівським районним відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) здійснено нарахування та стягнення виконавчого збору та витрат на виконавче провадження з примусового виконання постанови №18/21/1013-6/2359-19 від 29.05.2019 у межах ВП № №59897818, тобто в силу своїх повноважень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» у період, коли вказана постанова №18/21/1013-6/2359-19 була виконавчим документом, пред`явленим до виконання стягувачем у встановленому порядку та не оскаржена, не скасована боржником, повернення коштів у сумі 17289,00 грн виконавчого збору, 208,52 грн витрат на здійснення виконавчого провадження на вказаній позивачем правовій підставі - ст. 1212 Цивільного кодексу України, суд вважає правомірним, оскільки підстава утримання вказаних коштів до Держаного бюджету після скасування цього виконавчого документа відпала.

Згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18). Також Велика Палата Верховного Суду зауважила, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Таким чином, неправильна кваліфікація позивачем підстави повернення коштів не змінює обґрунтованості позовних вимог, підтвердження правомірності обставин повернення коштів у заявленому розмірі.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 у повному обсязі.

При цьому, суд зазначає, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин, яка через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, набуває та здійснює свої цивільні права та обов`язки (частина 2 статті 2, стаття 170 ЦК України).

Отже, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідні органи державної влади: Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Золочівського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (дії якого призвели до списання з позивача коштів) та Державної казначейської служби України (орган, який відповідно до закону здійснює повернення коштів з бюджету).

При цьому, відповідно до вимог процесуального законодавства резолютивна частина рішення не повинна містити відомостей щодо органу, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача 1.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Держави України (з Державного бюджету України) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 190 387 (сто дев`яносто тисяч триста вісімдесят сім) грн 52 коп. коштів.

2. Стягнути з Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код 37471912) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 2 855 (дві тисячі вісімсот п`ятдесят п`ять) грн 82 коп судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 25.11.2021.

Суддя О.М.Ярмак