Рішення № 101359617, 16.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.11.2021Справа № 910/11940/21

За позовом: Військово-медичного клінічного центру Західного регіону

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонікс ЛАБ"

про: стягнення 10 365, 67 грн та визнання недійсним пункту договору

Суддя Людмила ШКУРДОВА

секретар с/з Лисенко А.І.

Представники:

від позивача - не з`явився

від відповідача - Крилов А.В., за ордером

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Військово-медичного клінічного центру Західного регіону до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біонікс ЛАБ" про стягнення 10 365, 67 грн та визнання недійсним пункту договору про закупівлю товарів №14 від 30.03.2020р. в частині нарахування податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору про закупівлю товарів №14 від 30.03.2020р. відповідачу було перераховано 62 194,00 грн, з яких 10 365,67 грн податок на додану вартість. Постановою Кабінету міністрів України № 224 від 20.03.2020 затверджено перелік лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізації та ліквідації спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), відповідно до якого певні медичні товари звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезенням на митну територію України звільняються від оподаткування податком на додану вартість. Оскільки товар, який було поставлено відповідачем відповідно до специфікації №1 до договору №14 від 30.03.2020р. входить до затвердженого КМУ переліку, відповідачем було безпідставно включено до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 10 365,67 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 відкрито провадження у справі № 910/11940/21 за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву згідно якого відповідач щодо задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що в порушення вимог Постанови Кабінету міністрів України №224 від 20.03.2020 позивачем не подані декларації відповідності технічним регламентам або повідомлення Міністерства охорони здоров`я на поставлений товар, а тому відповідачем було правомірно включано суму ПДВ до вартості товару. Не включення суми ПДВ до вартості товару є пільгою від держави, яку платник податку має право застосувати або ні. Відповідач, підписуючи договір з позивачем, зазначив в договорі та специфікації до договору ціни, в тому числі, з ПДВ. Оплата товару була проведена позивачем добровільно, відповідач не може нести відповідальність за сплату коштів, що призвело до втрат бюджету третіми особами.

У судовому засіданні 16.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2020 року між Військово-медичним клінічним центром Західного регіону (замовник) та ТОВ «Біоніко ЛАБ» (постачальник) укладено договір №14 про закупівлю товарів (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов`язався у 2020 році поставити товар за кодом 33140000-3 Медичні матеріали (Novel Corona Virus 2020 (Wuhan Strain specific) Realtime PCR/ Набір реагентів Novel Corona Virus 2020 (Wuhan Strain specific) Realtime PCR, 100 реакцій, GENEKAM RNA ISOLATION KIT (VIRUS)/Haбip для виділення PHK вірусів GENEKAM (далі - Товар), в асортименті, кількості та за цінами, вказівкою на найменування, що зазначені в Специфікації (Додаток № 1), яка додається до договору і є його невід`ємною частиною.

Згідно з п.3.1. Договору, загальна сума договору з ПДВ 62194,00 грн., в т.ч. ПДВ - 10365,67 грн.

16 квітня 2020 року позивачем було здійснено оплату на рахунок відповідача за поставлений товар, згідно платіжних доручень №448 від 16.04.2020 та №449 від 16.04.2020.

Позивач зазначає, що поставлений Відповідачем товар за кодом 33140000-3 Медичні матеріали (Novel Corona Virus 2020 (Wuhan Strain specific) Realtime PCR/ Набір 2020(Wuhan Strain specific) Realtime PCR, 100 реакцій, GENEKAM RNA ISOLATION KIT (VIRUS) / Набір для виділення PHK вірусів GENEKAM, входить до переліку товарів, необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість, затвердженого постановою КМУ від 20.03.2020 р. № 224. Позивач зазначає, що пункт 3.1. Договору в частині включення суми ПДВ до ціни договору суперечить чинному законодавству України та є недійсним, а саме суперечить пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до специфікації № 1 до договору предметом поставки є: (Novel Corona Virus 2020 (Wuhan Strain specific) Realtime PCR/ Набір 2020 (Wuhan Strain specific) Realtime PCR, 100 реакцій, GENEKAM RNA ISOLATION KIT (VIRUS) / Набір для виділення PHK вірусів GENEKAM.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач передав, а позивач прийняв поставлений згідно Специфікації №1 товар загальною вартістю 62 194,00 грн.. який був оплачений позивачем згідно платіжних доручень №448 від 16.04.2020 та №449 від 16.04.2020.

Пунктом 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.

Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17 березня 2020 року.

Відповідно до примітки 3 постанови Кабінету Міністрів України № 224 від 20.03.2020 «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість» (далі - постанова КМУ № 224 від 20.03.2020) для віднесення товарів, зазначених у розділі «Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, повинно бути:

подано декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 753 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3046), Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 754 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3047), Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 755 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3048), Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. № 761 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 66, ст. 2216);

або подано повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.

Отже постановою Кабінету Міністрів України № 224 від 20.03.2020 визначено, що лише за умови наявності декларації про відповідність та нанесення на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи або повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів операції з постачання товарів медичного призначення звільняються від оподаткування на додану вартість.

Відповідно до п.п. 1, 2 Правил та умов нанесення знака відповідності технічним регламентам, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1184 від 30.12.2015 «Про затвердження форми, опису знака відповідності технічним регламентам, правил та умов його нанесення» знак відповідності технічним регламентам наноситься на продукцію або на її табличку з технічними даними таким чином, щоб він був видимим, розбірливим і незмивним. У разі коли це є неможливим або невиправданим через характер продукції, знак відповідності наноситься на пакування та на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом. Знак відповідності наноситься перед уведенням продукції в обіг.

Відповідно до п.31 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 753 від 02.10.2013, будь-який виробник, який під власним іменем вводить медичні вироби в обіг, згідно з процедурами, зазначеними у пунктах 18 і 19 цього Технічного регламенту, а також будь-яка інша фізична особа - підприємець або юридична особа, яка провадить діяльність, зазначену в пунктах 27-30 цього Технічного регламенту, зобов`язана повідомити Держлікслужбі щодо свого місцезнаходження і надати перелік та опис відповідних виробів.

Якщо виробник, який під власним іменем вводить в обіг медичні вироби, зазначені в абзаці першому цього пункту, не є резидентом України, він зобов`язаний призначити одного уповноваженого представника, відповідального за введення в обіг цих виробів на ринку України. Такий представник зобов`язаний повідомити Держлікслужбі щодо свого місцезнаходження і надати перелік та опис відповідних виробів.

Відповідно до п. 23 Технічного регламенту щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 754 від 02.10.2013, виробник, який під своїм найменуванням вводить в обіг вироби, повідомляє Держлікслужбі:

своє місцезнаходження;

відомості про реагенти, реагентні продукти, калібратори, контрольні матеріали та про будь-які істотні зміни, включаючи припинення введення в обіг;

щодо виробів, зазначених у додатку 2, та виробів для самоконтролю - дані, що необхідні для ідентифікації таких виробів, аналітичні та в разі потреби діагностичні параметри відповідно до пункту 3 додатка 1, результати оцінки характеристик згідно з додатком 8, інформацію про видані сертифікати та про будь-які істотні зміни, включаючи припинення введення в обіг.

У разі коли виробник, який вводить в обіг вироби під своїм найменуванням, не є резидентом України, інформація подається Держлікслужбі уповноваженим представником, якого він призначає.

Держлікслужба на підставі отриманої від виробників або їх уповноважених представників інформації забезпечує ведення Реєстру осіб, відповідальних за введення медичних виробів в обіг.

Тобто, декларація про відповідність, в якій не зазначено про відповідність об`єкта декларації одному з наступних технічних регламентів - Технічному регламенті щодо медичних виробів, Технічному регламенту щодо медичних виробів для діагностики in vitro, Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, Технічному регламенту засобів індивідуального захисту, не є декларацією про відповідність в розумінні положень примітки 3 до постанови Кабінету Міністрів України № 244 від 20.03.2020, наявність якої є підставою для звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п.9 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 753 від 02.10.2013, введення в обіг та/або в експлуатацію медичних виробів дозволяється тільки в разі, коли вони повністю відповідають вимогам цього Технічного регламенту, за умови належного постачання, встановлення, технічного обслуговування та застосування їх за призначенням.

Пунктами 15-19 Технічного регламенту щодо медичних виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 753 від 02.10.2013, передбачене проведення виробником процедур оцінки відповідності медичного виробу, за результатами яких складаються декларації відповідності або видаються сертифікати про перевірку.

Відповідач не є виробником товару, а є його постачальником, тоді як саме на виробника покладений обов`язок проведення певної процедури для введення в обіг медичних виробів.

В матеріалах справи відсутні декларації відповідності технічним регламентам або повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію на товар, поставлений відповідачем за вказаними вище накладними, відповідно відповідачем було правомірно включено суму ПДВ до вартості даного товару.

У відповідності до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що умови договору суперечать нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

Суд приходить до висновку, що позивачем не доведено суду належними засобами доказування, що договір поставки в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість суперечить закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 10 365,67 грн суд відзначає, що така вимога є похідною від первісної вимоги про визнання частково недійним договору, і відмова у задоволенні первісної вимоги унеможливлює задоволення похідної вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Людмила ШКУРДОВА

Дата складення тексту рішення:25.11.2021