Рішення № 101359615, 25.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.11.2021Справа № 911/2497/21Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП З ЦІ Пегас Автотрейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербуд - Логістик»

про стягнення 50 286, 52 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СП З ЦІ Пегас Автотрейд» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтербуд - Логістик» про стягнення 50 286, 52 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про сервісне обслуговування від 15.01.2019 № 15/01-19, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.08.2021 позовну заяву з доданими матеріалами надіслано за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив. Вказану ухвалу суду позивач отримав, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Відповідач ухвалу суду не отримав у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із вищевказаною ухвалою у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення учасників судового процесу - відповідача.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

15.01.2019 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір про сервісне обслуговування № 15/01-19, за умовами якого виконавець продає оригінальні запасні частин до вантажівок IVECO та інших марок для транспортних засобів замовника. Виконавець зобов`язується надавати послуги з технічного обслуговування і виконувати роботи з ремонту (сервісне обслуговування) рухомого складу (транспортні засоби) замовника згідно Додатку № 1, який є невід`ємною частиною Договору, на умовах цього договору, а замовник зобов`язується приймати і оплачувати надані послуги і виконані роботи п. 1.1., 1.2. Договору.

На виконання умов Договору, виконавцем надано послуги замовнику із сервісного обслуговування транспортного засобу - напівпричепа GТІ, номер шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , а також продано запчастини та паливно-мастильні матеріали, про що 24.01.2019 складено акт виконаних робіт № 686 на загальну суму 50 286, 52 грн, який підписаний сторонами без зауважень.

Сервісне обслуговування транспортних засобів замовника, а також продаж запасних частин, відповідно п. 4.1. Договору здійснюється виконавцем на підставі усної заявки замовника.

Відповідно до п. 4.3. Договору, оплата за сервісне обслуговування відбувається згідно існуючих тарифів виконавця за годину роботи, виходячи із загального числа відпрацьованих годин.

Згідно п. 4.4. Договору, оплата за запасні частини і матеріали, використані при сервісному обслуговуванні, відбувається згідно існуючих тарифів виконавця, що узгоджуються сторонами до початку виконання робіт і не можуть бути змінені в процесі виконання робіт.

Вартість виконаних робіт і проданих запасних частин за даною угодою вказуються у рахунках виконавця окремо по кожному сервісному обслуговуванню, п. 4.5. Договору.

На виконання умов Договору, виконавцем оформлено рахунок від 21.01.2019 № 1900063 на суму 50 268, 52 грн, який надано замовнику для здійснення оплати.

Відповідно до п. 5.1. Договору, підставою для оплати за сервісне обслуговування і продані запасні частини є: рахунок на оплату, що оформлюється виконавцем на підставі заявки замовника, рахунок, що оформлюється виконавцем на підставі видаткової накладної або акту виконаних робіт у разі подальшої оплати.

Згідно п. 5.2. Договору, умови оплати рахунків - 21 банківських днів з дня виставленого раніше рахунку-фактури.

Оплата за даним договором здійснюється замовником, а також може здійснюватися страховою компанією, в якій застраховані транспортні засоби замовника або третіми особам, якщо це не суперечить чинному законодавств України, п. 5.4. Договору.

Датою платежу вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, п. 5.3. Договору.

Згідно п. 5.7. Договору, замовник зобов`язується своєчасно і в повному обсязі оплачувати рахунки виконавця.

Позивач вказує, що відповідач в порушення умов договору не здійснював розрахунки за надані послуги, продані запчастини та паливно-мастильні матеріали. Відомостей щодо заперечення отримання чи несвоєчасного отримання рахунків на оплату послуг від відповідача не надходило.

Враховуючи порушення відповідачем обов`язку за договором щодо оплати за надані позивачем послуги, останнім було пред`явлено відповідачу претензію про сплату заборгованості за отримані послуги, яка відповідачем задоволена не була, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмір 50 286, 52 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг характеризується особливим об`єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, по-друге, нероздільно пов`язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання послуги. При цьому, виникнення обов`язку здійснити оплату за договором законодавець пов`язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором; строк (термін) виконання обов`язку здійснити оплату також визначається у відповідності з умовами договору.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Із змісту ст. 525 ЦК України випливає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Як вже зазначалось, позивачем були надані відповідачу послуги за договором, однак відповідач за вказані послуги не розрахувався, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 50 286, 52 грн. Доказів на спростування вказаної заборгованості відповідача перед позивачем матеріали справи не містять.

За наведених обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, враховуючи, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконував, факт наявності заборгованості відповідача за договором не спростований, доказів їх сплати суду не надано, у той час як розмір відповідно заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 50 286, 52 грн позивачем доведено у повному обсязі, господарський суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми заборгованості підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНТЕРБУД-ЛОГІСТИК» (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА, будинок 5, офіс 1, ідентифікаційний код 37946859) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СП З ЦІ ПЕГАС АВТОТРЕЙД» (65003, Одеська обл., місто Одеса, ВУЛИЦЯ ЧЕПІГИ ОТАМАНА (ВУЛИЦЯ БОНДАРЕВА), будинок 29/1-А, приміщення 101, ідентифікаційний код 41424219) заборгованість у розмірі 50 286 (п`ятдесят тисяч двісті вісімдесят шість) грн 52 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва