Рішення № 101359519, 25.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.11.2021Справа № 910/15185/21Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Фізичної особи-підприємця Золотої Любові Василівни

про стягнення 124 115,66 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Фізичної особи-підприємця Золотої Любові Василівни про стягнення 124 115,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1971-1 від 27.12.2019, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2021 судом залишено позовну заяву без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду та спосіб їх усунення.

22.09.2021 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.09.2021 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута відділом поштового зв`язку до суду з поміткою «адресат відсутній».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення від 07.10.2021 про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 27.09.2021.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2019 року між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - орендодавець), Фізичною особою-підприємцем Золотою Любов`ю Василівною (далі - орендар) та Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» (далі - підприємство, позивач) укладено Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1971-1 (далі - Договір), за умовами якого, орендодавець на підставі Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, яке затверджене рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 (із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 08.02.2018 № 21/4085) в редакції Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 06.12.2018 № 253/6304 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлової приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі - об`єкт оренди), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Юри Гната, буд. № 9, літ. А, для розміщення суб`єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення.

Об`єктом оренди є нежитлові приміщення, загальною площею 55 кв.м., у т.ч. підвал - 1 кв.м., 1 поверх - 1,30 кв.м., 2 поверх - 0,30 кв.м., 3 поверх - 0,60 кв.м., 4 поверх - 51,80 кв.м., згідно з викопіюванням з по поверхового плану, що складає невід`ємну частину Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 10.07.2015 № 1971 (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору вартість об`єкта оренди, згідно із затвердженим 11.09.2019 висновком про вартість майна станом на 30.06.2019 становить за 1 кв.м. 19 000,00 грн., всього 1 045 000,00 грн.

Згідно з п. 3.1 Договору орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 (із змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 08.02.2018 № 21/4085) в редакції Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 06.12.2018 № 253/6304 та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2019 року 63,20 грн. а 1 кв.м., що в цілому складає 3 476,20 грн.

У відповідності до п. 3.2 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Пунктом 3.5 Договору визначено, що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

За умовами пунктів 3.6 та 3.7 Договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання цього Договору.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.

Пунктами 4.2.1 та 4.2.2 Договору узгоджено, що орендар зобов`язаний використовувати об`єкт відповідно до його призначення та умов цього Договору та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 5.2 Договору підприємство-балансотуримувач має право проводити необхідний огляд та перевірку виконання орендарем умов цього Договору. В процесі перевірки виконання умов цього Договору оренди може бути здійснена фото- або відеофіксація стану та умов використання об`єкта. Стягнути з орендаря заборгованість з орендної плати, та інші збитки, заподіяні ним невиконанням своїх зобов`язань за цим Договором, шляхом звернення стягнення на його кошти та майно в порядку, визначеному законодавством України.

Згідно з п. 8.1 та п. 8.2 Договору орендар не має права передавати свої зобов`язання за цим Договором та передавати об`єкт повністю або частково в користування іншій особі, укладати Договори (контракти, угоди) пов`язані з будь-яким використанням об`єкта іншою юридичною чи фізичною особою без попередньої письмової згоди орендодавця.

Порушення цієї умови Договору є підставою для дострокового розірвання цього Договору в установленому порядку.

Рішення про передачу об`єкта (його частини) в суборенду надається орендодавцем в установленому порядку.

У відповідності до п. 8.3 Договору об`єкт повинен використовуватися орендарем тільки за цільовим призначенням, обумовленим підпунктом 1.1 цього Договору.

Відповідно до п. 8.5 Договору у разі виявлення факту використання об`єкта не за цільовим призначенням Договір може бути розірвано.

Орендар зобов`язаний додатково сплатити різницю між орендною платою, розрахованою за фактичний вид використання об`єкта, встановлений перевіркою, та орендною платою, визначеною цим Договором за весь період оренди, з дати останньої перевірки, проведеної згідно з п. 17.1 Положення.

Цей Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 27.12.2019 до 25.12.2022 (п. 9.1 Договору).

На виконання умов Договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення у нежилому будинку, що перебуває на балансі КП "Київжитлоспецексплуатація", загальною площею 55,0 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Юри Гната, 9, літ. А, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна від 21.07.2015.

09 липня 2021 року представниками КП «Київжитлоспецексплуатація» та ФОП Золота Л.В. проведено перевірку щодо фактичного використання нежилих приміщень площею 55,0 кв.м. у будинку № 9 літ. А на вул. Юри Гната, за результатами якої складено Акт обстеження нежилих приміщень від 09.07.2021, який підписано сторонами без заперечень та зауважень.

Проведеною перевіркою встановлено, що на момент перевірки, нежилі приміщення загальною площею 55,0 кв.м. використовує ФОП Золота Л.В. В частині приміщення розміщено агентство нерухомості «Алмаз», бюро перекладів «Лінвогруп»; знаходиться страховий агент від компанії «Оранта»; здійснено перепланування приміщення без відповідних розпорядчих документів; проведені ремонтні роботи без погодження балансоутримувача.

Також, додатками до Акту обстеження нежилих приміщень від 09.07.2021 долучено фото фіксацію.

Як зазначає позивач, відповідачем порушено п. 1.1, 4.2.1, 8.1, 8.3 Договору, ст.ст. 773, 774 ЦК України, ст. 285 ГК України, в зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача різниці орендної плати 101388,71 грн., нарахованої на підставі п. 8.5 Договору, у відповідності до п. 62 Таблиці № 2 Методики розрахунку орендної плати за період з грудня 2019 року по червень 2021 року, яка з урахуванням заборгованості з орендної плати становить 121 313,11 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст. 525,526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відносини, пов`язані з передачею майна в оренду, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про оренду державного та комунального майна" та Положенням про оренду майна територіальної громади міста Києва.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України).

Згідно з ч. 5 ст. 762 ЦК України, ч. 3 ст. 285 ГК України, п. 4.2.2 Договору орендар зобов`язаний своєчасно в повному обсязі сплачувати орендну плату.

При цьому, п. 1.1 Договору визначено, що об`єкт оренди передано для розміщення суб`єкта господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення.

Пунктом 4.2.1 Договору узгоджено, що орендар зобов`язаний використовувати об`єкт відповідно до його призначення та умов цього Договору.

Згідно з п. 8.1 та п. 8.2 Договору орендар не має права передавати свої зобов`язання за цим Договором та передавати об`єкт повністю або частково в користування іншій особі, укладати Договори (контракти, угоди) пов`язані з будь-яким використанням об`єкта іншою юридичною чи фізичною особою без попередньої письмової згоди орендодавця.

Порушення цієї умови Договору є підставою для дострокового розірвання цього Договору в установленому порядку.

Рішення про передачу об`єкта (його частини) в суборенду надається орендодавцем в установленому порядку.

У відповідності до п. 8.3 Договору об`єкт повинен використовуватися орендарем тільки за цільовим призначенням, обумовленим підпунктом 1.1 цього Договору.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 773 ЦК України наймач зобов`язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Якщо наймач володіє та/або користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Відповідно до п. 5.2 Договору підприємство-балансотуримувач має право проводити необхідний огляд та перевірку виконання орендарем умов цього Договору. В процесі перевірки виконання умов цього Договору оренди може бути здійснена фото- або відеофіксація стану та умов використання об`єкта. Стягнути з орендаря заборгованість з орендної плати, та інші збитки, заподіяні ним невиконанням своїх зобов`язань за цим Договором, шляхом звернення стягнення на його кошти та майно в порядку, визначеному законодавством України.

Згідно з п. 17.1 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва орендодавці та підприємства-балансоутримувачі здійснюють контроль за використанням майна, переданого в оренду, та документальний контроль своєчасності надходження орендної плати до бюджету. Контроль здійснюється шляхом документальної або фактичної перевірки умов виконання договору оренди та використання орендованого майна. У разі необхідності залучаються представники відповідних органів державної виконавчої влади та депутати Київської міської ради. Орендодавці та підприємства-балансоутримувачі здійснюють контроль за виконанням орендарями умов договору оренди і, у разі виникнення заборгованості з орендної плати або інших платежів, вживають заходи щодо стягнення заборгованості, в тому числі проводять відповідну претензійно-позовну роботу. Орендодавці та підприємства-балансоутримувачі до 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надають інформацію Департаменту та Постійній комісії про сплату за оренду та про перерахування частини орендної плати до бюджету міста Києва, а також про вжиті заходи щодо погашення заборгованості з орендної плати. Зазначені звіти оприлюднюються на офіційному сайті Департаменту. Підприємства-балансоутримувачі один раз на півроку здійснюють перевірку фактичного використання майна з обов`язковим складанням актів перевірки та наданням їх орендодавцю.

09 липня 2021 року представниками КП «Київжитлоспецексплуатація» та ФОП Золота Л.В. проведено перевірку щодо фактичного використання нежилих приміщень площею 55,0 кв.м. у будинку № 9 літ. А на вул. Юри Гната, за результатами якої складено Акт обстеження нежилих приміщень від 09.07.2021, який підписано сторонами без заперечень та зауважень.

Проведеною перевіркою встановлено, що на момент перевірки, нежилі приміщення загальною площею 55,0 кв.м. використовує ФОП Золота Л.В. В частині приміщення розміщено агентство нерухомості «Алмаз», бюро перекладів «Лінвогруп»; знаходиться страховий агент від компанії «Оранта»; здійснено перепланування приміщення без відповідних розпорядчих документів; проведені ремонтні роботи без погодження балансоутримувача.

Також, додатками до Акту обстеження нежилих приміщень від 09.07.2021 долучено фото фіксацію.

Враховуючи, що означений Акт обстеження нежилих приміщень від 09.07.2021 підписаний представником відповідача без заперечень та зауважень, а також до нього долучено фото фіксацію встановлених у ньому обставин, суд приймає означений Акт уу якості належного доказу в підтвердження порушення відповідачем умов Договору та використання приміщення не за цільовим призначенням, та відповідно наявності підстав для застосування п. 8.5 Договору, яким унормовано, що орендар зобов`язаний додатково сплатити різницю між орендною платою, розрахованою за фактичний вид використання об`єкта, встановлений перевіркою, та орендною платою, визначеною цим Договором за весь період оренди, з дати останньої перевірки, проведеної згідно з п. 17.1 Положення.

В свою чергу, оскільки розрахунок орендної плати, за умовами Договору здійснений у відповідності до п. 38 Таблиці № 2 Методики розрахунку орендної плати, а Актом встановлено нецільове використання об`єкта оренди, позивачем правомірно донараховано орендну плату у розмірі 101 388,71 грн., у відповідності до п. 62 Таблиці № 2 Методики розрахунку орендної плати за період з грудня 2019 року по червень 2021 року.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача з урахуванням заборгованості з орендної плати та донарахованої орендної плати становить 121 313,11 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пунктів 3.6 та 3.7 Договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання цього Договору.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця за поточний місяць.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості з орендної плати з урахуванням донарахованої орендної плати в розмірі 121 313,11 грн., в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати заборгованості за Договором не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення орендної плати з урахуванням донарахованої орендної плати в розмірі 121 313,11 грн.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 1 934,66 грн., 3% річних в розмірі 630,63 грн. та інфляційні втрати в розмірі 237,26 грн.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п. 6.2 Договору, за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню у розмірі 0,5 % від розміру несплачених платежів з орендної плати за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені судом встановлено, що з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 1 934,66 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 630,63 грн., в свою чергу інфляційні втрати становлять від`ємне значення, з урахуванням неврахованої позивачем дефляції, в зв`язку з чим, стягненню не підлягають.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Золотої Любові Василівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 51-А; ідентифікаційний код: 03366500) заборгованість з орендної плати у розмірі 121 313 (сто двадцять одна тисяча триста тринадцять) грн. 11 коп., пеню у розмірі 1 934 (одна тисяча дев`ятсот тридцять чотири) грн. 66 коп., 3% річних у розмірі 630 (шістсот тридцять) грн. 63 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 265 (дві тисячі двісті шістдесят п`ять) грн. 66 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 25.11.2021

Суддя О.А. Грєхова