Ухвала суду № 101359500, 25.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

25.11.2021Справа № 910/21198/20За заявою Головного управління регіональної статистики про видачу дублікату судового наказу у справі

за позовом Головного управління регіональної статистики

до Громадської організації "Інститут Української політики"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача -Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву

про стягнення грошових коштів

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Головне управління регіональної статистики (позивач) (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Громадської організації "Інститут Української політики" (відповідач) про стягнення заборгованість на суму в розмірі 58 104,13 грн. за Договором про відшкодування витрат на утримання приміщень від 24.03.2014 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 у справі № 910/21198/20 позов задоволено повністю. стягнуто з Громадської організації "Інститут української політики" в дохід Державного бюджету України прострочену заборгованість з відшкодування комунальних послуг у розмірі 7 226, 36 грн., пеню від простроченої заборгованості з відшкодування комунальних послуг у розмірі 366, 93 грн., 7% штрафу від суми простроченої заборгованості з відшкодування комунальних послуг у розмірі 68, 31 грн., поточну заборгованість з відшкодування комунальних послуг у розмірі 1 215, 74 грн., прострочену заборгованість зі сплати 50% від орендної плати в розмірі 13 231, 58 грн., заборгованість від ПДВ з орендної плати в розмірі 1 453, 78 грн., пеню від простроченої заборгованості від ПДВ з орендної плати в розмірі 162, 30 грн., простроченої заборгованості від ПДВ з неустойки згідно з п. 10.11 договору про відшкодування в розмірі 7 058, 18 грн., штраф у розмірі 3% від суми простроченої заборгованості від відшкодування земельного податку та ПДВ у розмірі 47, 32 грн., прострочену заборгованість з відшкодування земельного податку в розмірі 5 345, 78 грн., пеню від простроченої заборгованості з відшкодування земельного податку в розмірі 63, 32 грн., поточну заборгованість з відшкодування земельного податку в сумі 485, 98 грн., поточну заборгованість з неустойки згідно з п. 10.11 договору в розмірі 3 532, 91 грн., поточну заборгованість від ПДВ з неустойки згідно з п. 10.11 договору в розмірі 772, 52 грн., прострочену заборгованість з неустойки згідно з п. 10.11 договору оренди в розмірі 31 294, 37 грн. та судовий збір у розмірі 2 270, 00 грн.

11.05.2021 на виконання рішення судом видано відповідний наказ.

19.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява про видачу дублікату судового наказу.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/21198/20 передано для розгляду судді Усатенко І.В.

Розглянувши заяву про видачу дублікату наказу у справі №910/21198/20, суд встановив такі обставини.

В заяві про видачу дублікату вказано, що наказ суду був отриманий стягувачем 14.05.2021, проте не міг бути пред`явлений до виконання, в зв`язку з допущеною у ньому помилкою, яка була виправлена ухвалою суду від 04.08.2021. В подальшому стягувачем з`ясовано, що наказ від 11.05.2021 був втрачений, в зв`язку з чим він звернуввся до суду з заявою про видачу дублікату наказу.

В наказі Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 № 910/21198/20 вказано, що наказ дійсний для пред`явлення до виконання до 07.05.2024. Отже строк пред`явлення наказу від 11.05.2021 № 910/21198/20 не сплинув.

Згідно практики Верховного Суду стягувач не зобов`язаний обгрунтовувати свою заяву та наводити причини втрати наказу. Підставою для видачі дублікату наказу є обставини втрати цього наказу, про що було зазначено заявником.

Із заявою про видачу дублікату наказу стягувач звернувся до спливу строку для пред`явлення його до виконання.

Відповідно до п.19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.

Отже, у вирішенні питання про видачу дубліката судового наказу суди повинні враховувати правові принципи, визначені Конвенцією, які знаходять своє розширене тлумачення в рішеннях Європейського суду.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим пунктом статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Таким чином, виконання рішення є обов`язковим елементом права на справедливий суд, та сума заборгованості, яка присуджена судом є підґрунтям для "законного сподівання" позивача на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи.

З огляду на вказане судом встановлено, що оскільки наказ Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 № 910/21198/20 втрачено, а строк пред`явлення його до виконання не сплинув, то заява про видачу дублікату наказу підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ч. 2 ст. 232, ст. ст. 233, 234, 235, п. 19.4. Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяву Головного управління регіональної статистики про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 № 910/21198/20 задовольнити.

2. Видати дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 11.05.2021 № 910/21198/20.

3. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.В.Усатенко