Рішення № 101359449, 24.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.11.2021Справа № 910/15607/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Кіреді", м.Житомир

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БС Транс", м. Київ

про стягнення збитків в розмірі 119 255,35 грн, -

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс Кіреді" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БС Транс" про стягнення збитків в розмірі 119 255,35 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов`язків за договором-заявкою на перевезення вантажу №2502БЦЗ від 25.02.2021 в частині збереження вантажу до моменту видачі останнього вантажоодержувачу. Згідно змісту позовної заяви до складу збитків позивачем віднесено вартість втраченого вантажу в розмірі 97 755,35 грн, а також витрати на юридичні послуги в сумі 21500 грн, що були понесені у зв`язку із необхідністю забезпечення належного оформлення документів, а також представництва інтересів у кримінальному провадженні за фактом крадіжки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/15607/21; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження.

Ухвалою від 27.09.2021 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.

Відповідач відзиву на позов не подав, клопотання про продовження строку на подачу відзиву не заявив, проте, про розгляд справи був повідомлений належним чином з урахуванням наступного.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02081, м.Київ, проспект Петра Григоренка, буд.22/20, офіс 434.

Конверт з ухвалою суду про відкриття провадження було вручено відповідачу 07.10.2021, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення №0105478289088.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Наразі, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, з огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

20.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс Кіреді" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Смарт Агро" (замовник) було укладено договір №20-1/01, за умовами п.2.1 якого замовник доручає, а експедитор надає послуги з організації виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України згідно заявок замовника.

Згідно п.п.3.1, 3.3 договору №20-1/01 від 20.01.2020 експедитор зобов`язаний забезпечити подання транспортного засобу під завантаження в узгоджені сторонами в заявці строки і в стані, в усіх відношеннях придатному для автомобільних перевезень вантажу, в тому числі, небезпечного вантажу (відповідно до санітарних, технічних, гігієнічних, нормативних та інших вимог) з урахуванням вимог заявки, типу вантажу, а також норм законодавства України. Експедитор зобов`язаний організувати прийняття вантажу водієм залученого до виконання перевізника за кількістю та цілісністю тари/упаковки, а у випадку виявлення пошкоджених (деформованих, підмочених, розірваних тощо) одиниць завантаження (ящиків, коробів) водій зобов`язаний зробити про це запис у всіх екземплярах торовано-транспортної накладної до початку перевезення і довести це до відома замовника.

Експедитор зобов`язаний забезпечити збереження вантажу протягом всього часу перевезення. Ризик втрати, знищення чи пошкодження вантажу переходить до експедитора з моменту передачі йому вантажу і до моменту видачі вантажу вантажоодержувачу (п.3.19 договору №20-1/01 від 20.01.2020).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє протягом одного року, та в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань за дійсним договором (п.10.1 договору №20-1/01 від 20.01.2020).

Згідно заявки №180 від 25.02.2021 експедитор на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Смарт Агро" зобов`язався організувати перевезення вантажу за маршрутом м.Біла Церква - м.Запоріжжя, вул.Макаренка, 1. Найменування вантажу: засоби захисту рослин вагою до 21 т. Дата подачі авто під завантаження 26.02.2021 до 14:00 год. Дата розвантаження 27.02.2021 до 12:00 год. Вантажоодержувач Товариство з обмеженою відповідальністю "ІСТ-ТРЕЙД ГРУП". Марка і номер автомобіля МАN НОМЕР_1 , марка та державний номер причіпа/напівпричіпа Krone НОМЕР_2 .

На виконання обов`язків експедитора за договором №20-1/01 від 20.01.2020 та заявкою №180 від 25.02.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс Кіреді" було залучено до здійснення перевезення вантажу перевізника - Товариство з обмеженою відповідальністю "БС ТРАНС".

Зокрема, 25.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс Кіреді" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БС ТРАНС" (перевізник) було укладено договір-заявку на перевезення вантажу №2502БЦЗ, за умовами якого перевізник зобов`язався прийняти вантаж від вантажовідправника, доставити його автомобільним транспортом у пункт призначення та видати вантажоодержувачу, а експедитор, що діє за дорученням та за кошти клієнта, зобов`язується сплатити узгоджену плату.

У п.1 договору - заявки №2502БЦЗ від 25.02.2021 сторонами погоджено умови перевезення. Зокрема, визначено: маршрут перевезення: м.Біла Церква - м.Запоріжжя, вул.Макаренка, 1; тип товару агрохімія; дата подачі авто під завантаження 26.02.2021 до 15:00 год.; дата розвантаження 27.02.2021; вартість перевезення 12 000 грн; марка, номер автотранспортного засобу МАN НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 .

Згідно п.2 договору - заявки №2502БЦЗ від 25.02.2021 перевізник зобов`язаний прийняти вантаж для вантажоодержувача без порушень комплектації, упаковки та маркування з усією документацією, яка надається для перевезення, а також перевірити наявність усіх штампів. У випадку виявлення будь-яких пошкоджень упаковки при початку завантажувальних робіт перевізник зобов`язаний повідомити про це замовника.

Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за цілісність і збереження вантажу протягом перевезення до моменту здачі вантажу вантажоодержувачу. У випадку пропажі, хищення вантажу у цей період, перевізник зобов`язаний відшкодувати матеріальний збиток замовнику/експедитору на протязі 10 банківських днів в повному обсязі.

У разі дорожньо-транспортної пригоди, пошкодження, крадіжки або претензій по кількості або якості доставленого вантажу або його упаковці, водій зобов`язаний терміново повідомити представника експедитора письмово та/або в електронній формі, а також в телефонному режимі про обставини інциденту та викликати представника аварійного комісара страхової компанії перевізника для оцінки завданих збитків. У разі не виконання даної вимоги перевізник відшкодовує завдані збитки відповідно до калькуляції експедитора.

На перевезення вантажу означеним вище перевізником (водієм перевізника) транспортним засобом МАN НОМЕР_1 , НОМЕР_2 було складено товарно-транспортну накладу №33 від 26.02.2021. У вказаній накладній у графі "отримав водій/експедитор" міститься підпис ОСОБА_1 , який згідно договору - заявки №2502БЦЗ від 25.02.2021 визначений як водій перевізника.

За наслідками розвантаження вантажу представниками вантажовідправника, вантажоотримувача та водієм транспортного засобу (перевізником) було складено акт №93 від 27.02.2021, в якому вказано, що встановлено нестачу товару, який було направлено за маршрутом маршрут перевезення: м.Біла Церква, вул.Леваневського, 85 - м.Запоріжжя, вул.Макаренка, 1 у автомобілі МАN НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

За наслідками недостачі вантажу Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Смарт Агро" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Кіреді" із претензією - вимогою №350_21р. від 01.03.2021, в якій вимагало відшкодування збитків в розмірі вартості втраченого вантажу на суму 528 625,38 грн.

03.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Імекс Кіреді" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "БС ТРАНС" із претензією №92 від 02.03.2021 в порядку виконання договору-заявки на перевезення вантажу, в якій вимагало відшкодування збитків в розмірі вартості втраченого вантажу на суму 528 625,38 грн.

У відповіді на вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Кіреді" №92 від 02.03.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "БС ТРАНС" відмовлено в задоволенні претензії №92 від 02.03.2021.

Листом №147 від 22.03.2021 позивач повторно вимагав у відповідача виконання своїх обов`язків за договором-заявкою №2502БЦЗ від 25.02.2021 та відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу.

У відповідь на вказаний лист відповідачем було повторно відмовлено в задоволенні вимог експедитора.

Як свідчать матеріали справи, відповідальність експедитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Кіреді" було застраховано у відповідності до договору №312.994183924.20203 від 02.04.2020, який укладено із Приватним акціонерним товариством "ПЗУ Україна".

Втрата вантажу, організація перевезення якого була доручена Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Смарт Агро" згідно заявки №180 від 25.02.2021 до договору №20-1/01 від 20.01.2020 відповідачу, була визнана страховиком випадком. Страховиком визначено розмір збитків на підставі претензії Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Смарт Агро", якого визначено вигодонабувачем, в розмірі 528 625,38 грн та розмір страхового відшкодування за вирахуванням розміру франшизи (97755,35 грн) в сумі 430 870,03 грн.

Листом №438/21 від 05.07.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Смарт Агро" підтвердило, що отримало страхове відшкодування від Приватного акціонерного товариства "ПЗУ Україна" в сумі 430 870,03 грн та 97 755,35 грн від Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Кіреді", внаслідок чого претензія - вимога №350_21р. від 01.03.2021 є задоволеною. Обставини перерахування позивачем грошових коштів в сумі 97 755,35 грн в якості відшкодування збитків на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Смарт Агро" також підтверджуються платіжним дорученням №375 від 29.06.2021.

Проте, зі змісту позовної заяви вбачається, що відповідачем збитки, завдані втратою вантажу при перевезенні в сумі 97 755,35 грн, яка не була відшкодована страховиком як розмір франшизи, відшкодовано позивачу так і не було, що і стало підставою для звернення до суду розглядуваним позовом. До того ж, на думку позивача, з огляду на неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків за договором-заявкою №2502БЦЗ від 25.02.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс Кіреді" було понесено додаткові витрати в сумі 21 500 грн. на послуги адвоката для забезпечення належного оформлення документів та представництва інтересів в кримінальному провадженні за фактом крадіжки товару.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно з положеннями статті 909 Цивільного кодексу України та статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується укладенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

За змістом частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України, що кореспондується з вимогами частини 5 статті 307 Господарського кодексу України , загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 920 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно зі статтею 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

За змістом наведених норм обсяг відповідальності перевізника має бути погоджений сторонами у відповідному договорі і не повинен суперечити положенням чинного законодавства.

Разом з цим, статтями 924 Цивільного кодексу України та 314 Господарського кодексу України визначено, що, зокрема, за втрату вантажу перевізник несе відповідальність у розмірі вартості вантажу у разі, якщо не доведе, що це сталося не з його вини, або внаслідок обставин, яким останній не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Згідно правової позиції, наведеної у постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 907/603/17, норма статті 924 Цивільного кодекск України передбачає принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.

Отже, відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі.

Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання слід тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов`язку усунення зазначених обставин; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам.

Звідси слід зробити висновок про те, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до частини 1 статті 924 Цивільного кодексу України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Судом вище було встановлено, що 25.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс Кіреді" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БС ТРАНС" (перевізник) було укладено договір-заявку на перевезення вантажу №2502БЦЗ, за умовами якого перевізник зобов`язався прийняти вантаж від вантажовідправника, доставити його автомобільним транспортом у пункт призначення та видати вантажоодержувачу, а експедитор, що діє за дорученням та за кошти клієнта, зобов`язується сплатити узгоджену плату.

Згідно п.2 договору - заявки №2502БЦЗ від 25.02.2021 перевізник зобов`язаний прийняти вантаж для вантажоодержувача без порушень комплектації, упаковки та маркування з усією документацією, яка надається для перевезення, а також перевірити наявність усіх штампів. У випадку виявлення будь-яких пошкоджень упаковки при початку завантажувальних робіт перевізник зобов`язаний повідомити про це замовника.

Перевізник несе повну матеріальну відповідальність за цілісність і збереження вантажу протягом перевезення до моменту здачі вантажу вантажоодержувачу. У випадку пропажі, хищення вантажу у цей період, перевізник зобов`язаний відшкодувати матеріальний збиток замовнику/експедитору на протязі 10 банківських днів в повному обсязі.

Судом також було встановлено, що на перевезення вантажу означеним вище перевізником (водієм перевізника) транспортним засобом МАN НОМЕР_1 , НОМЕР_2 було складено товарно-транспортну накладу №33 від 26.02.2021. У вказаній накладній у графі "отримав водій/експедитор" міститься підпис ОСОБА_1 , який згідно договору - заявки №2502БЦЗ від 25.02.2021 визначений як водій перевізника.

За наслідками розвантаження вантажу представниками вантажовідправника, вантажоотримувача та водієм транспортного засобу (перевізником) було складено акт №93 від 27.02.2021, в якому вказано, що встановлено нестачу товару, який було направлено за маршрутом маршрут перевезення: м.Біла Церква, вул.Леваневського, 85 - м.Запоріжжя, вул.Макаренка, 1 у автомобілі МАN НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

З огляду на недостачу вантажу Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Смарт Агро" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Кіреді" із претензією - вимогою №350_21р. від 01.03.2021, в якій вимагало відшкодування збитків в розмірі вартості втраченого вантажу на суму 528 625,38 грн.

Наразі, суд зазначає, що за приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.сЖодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наразі, суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Проте, як вказувалось вище, відповідач відзиву на позов не подав, обставин порушення своїх зобов`язань за договором - заявкою №2502БЦЗ від 25.02.2021 в частині збереження вантажу, переданого до перевезення, обґрунтованості розміру завданих збитків, а також вини у їх спричиненні не спростував.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, доказово не спростував, та доказів, які б спростовували наявність обов`язку із відшкодування збитків в сумі 97 755,35 грн не надав, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Кіреді" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БС Транс" в частині стягнення збитків на суму 97 755,35 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення витрат на юридичні послуги в сумі 21500 грн, що були понесені у зв`язку із необхідністю забезпечення належного оформлення документів, а також представництва інтересів у кримінальному провадженні за фактом крадіжки товару задоволенню не підлягають, оскільки згідно із частиною 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість.

Одночасно, судом враховано, що відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Проте, всіх складових, які є необхідними для відшкодування в якості збитків витрат позивача на юридичні послуги у зв`язку із необхідністю забезпечення належного оформлення документів, а також представництва інтересів у кримінальному провадженні за фактом крадіжки товару, позивачем не доведено.

Вказані вище витрати, за висновками суду, не є неминучим наслідком незбереження вантажу відповідачем під час здійснення його перевезення.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Кіреді" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БС Транс" в частині стягнення збитків на суму 21500 грн задоволенню не підлягають.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Кіреді" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БС Транс" про стягнення збитків в сумі 119 255,35 грн - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БС Транс" (02081, м.Київ, проспект Петра Григоренка, буд.22/20, офіс 434, ЄДРПОУ 42712461) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Імекс Кіреді" (10003, Житомирська обл., місто Житомир, вул.Перемоги, 7, ЄДРПОУ 42883712) збитки в сумі 97 755 (дев`яносто сім тисяч сімсот п`ятдесят п`ять) грн 35 коп. та судовий збір в сумі 1860 (одна тисяча вісімсот шістдесят) грн 75 коп.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог про збитків сумі 21 500 грн.

4. Судовий збір в сумі 409,25 грн залишити за позивачем.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.

Повний текст складено та підписано 24.11.2021.

Суддя В.В. Князьков