Рішення № 101359359, 10.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.11.2021Справа № 910/12098/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Сєдової О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінга Енерджіс" (57401, Миколаївська обл., Березанський р-н, смт. Березанка, вул. Новосельська, буд. 68; ідентифікаційний код 41398163)

до Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код 43068454)

про стягнення 30 666 184, 60 грн,

Представники сторін:

від позивача: Лях Н.В.

від відповідача: Левченко Д.Ю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сінга Енерджіс" з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 15037/01 від 12.04.2018 за продану відповідачу електричну енергію в розмірі 24 766 291, 87 грн.

Крім того, позивачем у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору здійснено нарахування пені - 1 844 715, 69 грн, інфляційні збитки - 2 789 043, 92 грн, 3 % річних - 847 549, 53 грн та штраф - 2 117 063, 48 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінга Енерджіс" залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи та позовної заяви від 20.07.2021 із приведеною у відповідність прохальною частиною позову.

10.08.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, на виконання вимог ухвали суду від 29.07.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 15.09.2021.

У судовому засіданні 15.09.2021 оголошено перерву до 29.09.2021.

20.09.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Державного підприємства "Гарантований покупець" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінга Енерджіс" про визнання недійсним пункту 4.6. договору від 12.04.2018 № 15037/01, у зв`язку із недодержанням в момент вчинення відповідачем ст. 1, 3, ст. 13, ч. 1, 3, 5 ст. 203, 509, 546, 627 ЦК України та ст. 62 Закону України "Про ринок електричної енергії".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2021 зустрічну позовну заяву державного підприємства "Гарантований покупець" залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду доказів сплати судового збору (оригінал платіжного доручення) в розмірі 2 270, 00 грн.

27.09.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли клопотання відповідача про залучення до участі у розгляді справи ПрАТ "НЕК "Укренернго", Кабінет Міністрів України та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

27.09.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про застосування строків позовної давності.

28.09.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, до якої також додано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість 30 666 184, 60 грн, яка складається з: 23 043 455, 80 грн - основний борг, 1 844 715, 69 грн - пеня за прострочення оплати, 2 790 481, 67 грн - інфляційні збитки, 870 467, 96 грн - 3 % річних, 2 117 063, 48 грн - штраф.

29.09.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові документи позивача для долучення до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 29.09.2021 судом оголошено перерву до 06.10.2021.

05.10.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли докази сплати судового збору в розмірі 2 270, 00 грн на виконання вимог ухвали суду від 24.09.2021 та усунення недоліків зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2021 зустрічну позовну заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" прийнято до свого провадження суддею Барановим Д.О., розгляд зустрічної позовної заяви вирішено здійснювати спільно з первісним позовом. Підготовче засідання по справі № 910/12098/21 призначено на 03.11.2021.

У підготовчому засіданні 06.10.2021 судом оголошено перерву до 03.11.2021.

07.10.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву

23.10.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, в якому позивач (відповідач за зустрічним позовом) просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову.

03.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки, 3 % річних та інфляційних втрат, а також надійшла заява позивача про залишення зустрічного позову без розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 задоволено заяву Державного підприємства "Гарантований покупець" та залишено зустрічну позовну заяву без розгляду.

У підготовчому засіданні 03.11.2021 не видаляючись до нарадчої кімнати, суд за наслідками розгляду клопотання відповідача про залучення до участі у розгляді справи ПрАТ "НЕК "Укренернго", Кабінет Міністрів України та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, дійшов висновку відмовити у їх задоволенні з підстав недоведеності яким чином рішення у даній справі вплине на їх права на обов`язки. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 03.11.2021.

Також у даному засіданні судом досліджено заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та встановлено, що остання відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим, подальший розгляд справи здійснюватиметься з її урахування. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання від 03.11.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.11.2021.

09.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення позивача щодо розрахунку суми боргу.

10.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення відповідача щодо нарахованих позивачем сум до стягнення.

У судовому засіданні 10.11.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення.

Представник відповідача заперечив щодо заявлених позовних вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 10.11.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.04.2018 між Державним підприємством "Енергоринок" (далі - ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінга Енерджіс" (далі - ВАД) було укладено договір № 15037/01 за умовами якого ВАД зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію, вироблену ВАД, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок" (далі - ДПЕ), Товариством з обмеженою відповідальністю "Сінга Енерджіс" (далі - виробник за "зеленим" тарифом) та Державним підприємством "Гарантований покупець" (далі - гарантований покупець) з метою приведення договору у відповідність до Типового договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом між Гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРКП від 26.04.2019 року № 641 (надалі Порядок) було укладено додаткову угоду № 194/01 до договору відповідно до умов якої права покупця електричної енергії за укладеним договором перейшли до державного підприємства "Гарантований покупець".

Підписанням додаткової угоди № 194/01 від 30.06.2019 сторони дійшли згоди замінити статті 1-10 договору статтями 1-8 в новій редакції.

Так, пунктом 1 додаткової угоди № 194/01 від 30.06.2019 предметом договору сторони визначили , що виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а Державне підприємство "Гарантований покупець" зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом затвердженого постановою НКРЕП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).

В подальшому в зв`язку із змінами, що вносилися до Типового договору сторонами внесені зміни до договору додатковими угодами № 2002/01 від 28.12.2019, № 878/01/20 від 31.03.2020, № 1097/01/21 від 05.03.2021.

Пунктом 1.1. договору в редакції додаткової угоди № 878/01/20 від 31.03.2020 сторони передбачили "За цим договором продавець "за зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а Гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, в тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

Так, згідно п. 3.3. договору (в редакції додаткової угоди № 878/01/20 від 31.03.2020) сторони погодили, що оплата товарної продукції (електричної енергії) купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

За умовами п. 10.1. Порядку: "До 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7. та 8.8. глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7. та 8.8. глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Пунктом 10.4. Порядку (в редакції, що діяла на момент обов`язку відповідача здійснити розрахунки) передбачено "Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює, остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.".

Як про це вказує позивач, на виконання умов укладеного договору ним було продано відповідачу електричну енергію:

- в квітні 2000 року на суму 7 977 862,27 грн. ( в т.ч. ПДВ 1 329 643,71 грн.)

- в травні 2020 року на суму 9 169 235,66 грн. ( в т.ч. ПДВ 1 528 205,94 грн)

- в червні 2020 року на суму 7 836 749,89 грн.( в т.ч. ПДВ 1 306 124,98 грн)

- в липні 2020 року на суму 6 537 865,13 грн. ( в т.ч. ПДВ 1089 644,19 грн.)

Факт продажу електричної енергії підтверджуються актами купівлі-продажу електроенергії від 30.04.2020, від 31.05.2020, від 30.06.2020, від 31.07.2020 підписаними сторонами договору.

У свою чергу, на виконання п. 10.1. Порядку, відповідач здійснив авансові платежі:

1) за електроенергію, відпущену в квітні 2020 року:

- платіжним дорученням № 24 236 від 16.04.2020 на суму 104 289,78 грн.

- платіжним дорученням № 25 442 від 24.04.2020 на суму 244 729,60 грн.

Крім того, на виконання п, 10.4 Порядку відповідач перерахував позивачу в рахунок часткового погашення боргу за квітень 2020 року: платіжним дорученням № 119 019 від 29.04.2021 на суму 743 450,22 грн.; платіжним дорученням № 120 235 від 29.04.2021 на суму 1 172 472,19 грн.; платіжним дорученням № 115 745 від 31.03.2021 на суму 2 229 839,49 грн. платіжним дорученням № 105 747 на суму 1 131 710,50 грн.

Заборгованість за відпущену електроенергію в квітні 2020 року складає 2 151 481, 59 грн.

2) за електроенергію відпущену в травні 2020 року:

- платіжним дорученням № 29 937 від 25.05.2020 на суму 274 742,91 грн.

- платіжним дорученням № 29 270 від 15.05.2020 на суму 111 810,44 грн.

Заборгованість за відпущену в травні 2020 року електроенергію складає 8 782 696, 19 грн.

3) за електроенергію відпущену в червні 2020 року

- платіжним дорученням № 32914 від 25.06.2020 на суму 128 954,05 грн.;

- платіжним дорученням № 32 499 від 15.06.2020 на суму 157 328,85 грн.

Заборгованість за відпущену в червні 2020 року електроенергію складає 7 550 466, 99 грн.

4) за електроенергію відпущену в липні 2020 року

- платіжним дорученням № 38 643 від 24.07.2020 на суму 129 123,37 грн.

- платіжним дорученням № 36 510 від 15.07.2020 на суму 127 094,66 грн.

Заборгованість за відпущену електроенергію в липні 2020 року електроенергію складає 6 281 647, 10 грн.

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом позивач вказує, що внаслідок порушення відповідачем договірних зобов`язань, в останнього виникла заборгованість за продану відповідачу електричну енергію в розмірі 24 766 291, 87 грн. Крім того, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору позивачем здійснено нарахування пені - 1 844 715, 69 грн, інфляційних збитків - 2 789 043, 92 грн, 3% річних - 847 549, 53 грн та штраф - 2 117 063, 48 грн.

Із поданого відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказуючи, що позивачем у поданій позовній заяві та доданих до неї доказів не підтверджено факт настання строку остаточної оплати за спірні періоди (квітень-липень 2020) відповідно до положень п. 10.4. Порядку, яким позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги. У зв`язку з чим, на переконання відповідача позовні вимоги не підлягають задоволенню. Розрахунок позивача 3% річних та індексу інфляції не відповідає змісту ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка визначена позивачем підставою для такого нарахування. Вимоги позивача, що зводяться до стягнення неустойки за спірні періоди 2020 року не відповідають порядку та способу виконання грошового зобов`язання, визначених законодавчим регулюванням.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

При цьому, нормами спеціального законодавства, зокрема, частиною 2 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

За змістом ч. 4-5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п`ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, з метою виконання договірних зобов`язань, позивачем було здійснено поставку електричної енергії відповідачу, а саме: в квітні 2000 року на суму 7 977 862,27 грн. ( в т.ч. ПДВ 1 329 643,71 грн.), в травні 2020 року на суму 9 169 235,66 грн. ( в т.ч. ПДВ 1 528 205,94 грн), в червні 2020 року на суму 7 836 749,89 грн.( в т.ч. ПДВ 1 306 124,98 грн), в липні 2020 року на суму 6 537 865, 13 грн. ( в т.ч. ПДВ 1089 644,19 грн.)

Факт постачання електричної енергії підтверджуються підписаними сторонами договору без будь яких зауважень актів купівлі-продажу електроенергії від 30.04.2020, від 31.05.2020, від 30.06.2020, від 31.07.2020.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом вище було вказано, що за умовами укладеного сторонами договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників з "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом з урахуванням ПДВ.

За правилами глави 10 Порядку гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Постановою НКРЄКП від 27.05.2020 № 995 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у квітні 2020 року, отже, останнє зобов`язане було провести з ТОВ "Сінга Енерджіс" остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у квітні 2020 року у строк по 29.05.2020 року (включно).

Постановою НКРЄКП від 24.06.2020 № 1211 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у травні 2020 року, отже, останнє зобов`язане було провести з ТОВ "Сінга Енерджіс" остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у травні 2020 року у строк по 26.06.2020 року (включно).

Постановою НКРЄКП від 22.07.2020 № 1435 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у червні 2020 року, відтак, підприємство зобов`язане було провести з ТОВ "Сінга Енерджіс" остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у червні 2020 року у строк по 24.07.2020 року (включно).

Постановою НКРЄКП від 19.08.2020 № 1600 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у липні 2020 року, відтак, підприємство зобов`язане було провести з ТОВ "Сінга Енерджіс" остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у липні 2020 року у строк по 21.08.2020 року (включно).

Враховуючи вищенаведені умови договору № 15037/01 від 12.04.2018 та Порядку продажу електричної енергії споживачами, обов`язок по оплаті купленої відповідачем електричної енергії, виробленої продавцем за "зеленим" тарифом, за період квітень 2020 року - липень 2020 року станом на момент розгляду даної справи настав.

Судом встановлено, що електроенергія за актами купівлі-продажу була оплачена відповідачем частково, зокрема: 1) за електроенергію, відпущену в квітні 2020 року - платіжними дорученнями № 24 236 від 16.04.2020 на суму 104 289,78 грн, № 25 442 від 24.04.2020 на суму 244 729,60 грн, № 119 019 від 29.04.2021 на суму 743 450,22 грн, № 120 235 від 29.04.2021 на суму 1 172 472,19 грн, № 115 745 від 31.03.2021 на суму 2 229 839,49 грн, № 105 747 на суму 1 131 710, 50 грн. Заборгованість за відпущену електроенергію в квітні 2020 року складає 2 151 481, 59 грн; 2) за електроенергію відпущену в травні 2020 року - платіжними дорученнями № 29 937 від 25.05.2020 на суму 274 742,91 грн, № 29 270 від 15.05.2020 на суму 111 810, 44 грн. Заборгованість за відпущену в травні 2020 року електроенергію складає 8 782 696, 19 грн; 3) за електроенергію відпущену в червні 2020 року - платіжними дорученнями № 32914 від 25.06.2020 на суму 128 954,05 грн, № 32 499 від 15.06.2020 на суму 157 328,85 грн. Заборгованість за відпущену в червні 2020 року електроенергію складає 7 550 466, 99 грн; 4) за електроенергію відпущену в липні 2020 року - платіжними дорученнями № 38 643 від 24.07.2020 на суму 129 123,37 грн, № 36 510 від 15.07.2020 на суму 127 094,66 грн. Заборгованість за відпущену електроенергію в липні 2020 року електроенергію складає 6 281 647,10 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Таким чином, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідач допустив неналежне виконання грошового зобов`язання за актами купівлі-продажу електроенергії за квітень 2020 - липень 2020, у зв`язку з чим й утворилася заборгованість у загальному розмірі 24 766 291, 87 грн.

Разом з тим, суд вказує, що у судовому засіданні 03.11.2021 судом будо досліджено заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку із сплатою відповідачем частини боргу, та встановлено, що остання відповідає вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на що було постановлено, що подальший розгляд справи здійснюватиметься з її урахування, за якою заборгованість відповідача становить 30 666 184, 60 грн, яка складається з: 23 043 455, 80 грн - основний борг, 1 844 715, 69 грн - пеня за прострочення оплати, 2 790 481, 67 грн - інфляційні збитки, 870 467, 96 грн - 3 % річних, 2 117 063, 48 грн - штраф.

Судом не приймаються до уваги твердження відповідача стосовно того, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго", яке неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання, оскільки, ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, та відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У свою чергу, суд відзначає, що укладеним між сторонами договором саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати усю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЄКП від 26.04.2019 № 641.

Саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, адже, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, у тому числі, й в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості обсягу електричної енергії за "зеленим тарифом" отриманої у квітні-липні 2020 року.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідач не довів належними та допустимими засобами доказування відсутності йоги вини та, відповідно, необхідність звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання в розумінні ст. 614 ЦК України.

Також, судом відхиляються твердження відповідача стосовно того, що виконання його грошових зобов`язань перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

Відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

Водночас, суд звертає увагу про відсутність нормативного акту, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань ДП "Гарантований покупець" перед позивачем, ніж передбачено договором та Порядком.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Означені положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Таким чином, оскільки, станом на час розгляду справи судом, відповідачем не було надано належних і допустимих доказів, щоб свідчили про погашення заборгованості в розмірі 23 043 455, 80 грн, доводів позивача щодо наявної заборгованості спростовано також не було, то за таких обставин позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню та відповідно стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 23 043 455, 80 грн.

Що стосується заявлених позивачем до стягнення з відповідача 2 790 481, 67 грн - інфляційних втрат та 870 467, 96 грн - 3 % річних, то суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, встановив, що його нарахування не суперечить нормам чинного законодавства та здійснено арифметично вірно, у зв`язку з чим, вимоги в цій частині є обґрунтованими та відповідно стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 870 467, 96 грн - 3 % річних та 2 790 481, 67 грн - інфляційних втрат.

Водночас, судом відхиляються твердження відповідача щодо необґрунтованості наданих позивачем розрахунків, оскільки, як зазначено останнім у поданих поясненнях розрахунок суми боргу залучений до матеріалів справи було зроблено з врахуванням актів корегування до акту купівлі-продажу електроенергії за квітень 2020 року від 03.11.2020 року на суму 111, 10 грн. та за травень 2020 року на суму 13,80 грн. Таким чином, сума акту купівлі-продажу за квітень 2020 року збільшилась на 111,10 грн, а сума акту за травень 2020 року збільшилась на 13,80 грн. та була врахована сторонами під час підписання актів звірки.

Акт звірки розрахунків станом на 30.04.2021 року, долучений позивачем до матеріалів позовної заяви, підписаний з боку відповідача директором та заступником головного бухгалтера зроблено саме з врахуванням зазначених актів корегування та підписано без розходжень.

До поданих 09.11.2021 пояснень позивачем також додано акт звірки розрахунків станом на 30.06.2021 року, до якого під час визначення заборгованості відповідачем включено суми зазначені в актах корегування (111, 10 грн. та 13,88 грн.), крім того до зазначеного акту звірки був включений платіж здійснений 22.06.2021 року.

Як про це зазначає позивач 19.10.2021 від відповідача на адресу електронної пошти ТОВ "Сінга Енерджіс" надійшов акт звірення розрахунком станом на 30.09.2021 року та лист № 56/4197 від04.10.2021 з пропозицією підписати зазначений акт та повернути на його адресу дані внесені відповідачем до зазначеного акту звірки стосовно заборгованості за спірні періоди в тому числі за квітень-травень 2020 року та платежі отримані від відповідача в червні-липні 2021 року. Дані по розміру заборгованості зазначені в акті звірки станом на 30.09.2021 року (в тому числі за квітень-травень 2020 року) повністю співпадають з даними зазначеними в розрахунку, залученому до заяви про зменшення позовних вимог.

Зазначений акт звірення станом на 30.09.2021 був заповнений без розбіжностей з боку позивача та цінним листом з описом надісланий відповідачу, втім, до цього часу ним не повернений.

У свою чергу, суд вказує, що означеного вище відповідачем спростовано не було та відповідно контррозрахунку суду не представлено.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 1 844 715, 69 грн - пені за прострочення оплати та 2 117 063, 48 грн - штрафу, то суд вказує наступне.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 4.6 договору передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягувалися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за "зеленим" тарифом.

Судом, перевірено правильність здійсненого позивачем розрахунку пені та штрафу та встановлено, що останні здійснено арифметично вірно.

Водночас, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.

Так, главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором у спірний період, а також специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявлених до стягнення з відповідача пені, штрафу на 50%, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 922 357, 84 грн та штрафу в розмірі 1 058 531, 74 грн. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що у свою чергу сприятиме запобігання настання негативних наслідків для сторін.

Що ж стосується клопотання відповідача в частині зменшення 3 % річних та інфляційних втрат, то суд відзначає слідуюче.

Стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Відтак, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 904/4593/17, від 13.06.2018 у справі № 912/2708/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.

Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінга Енерджіс" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінга Енерджіс" (57401, Миколаївська обл., Березанський р-н, смт. Березанка, вул. Новосельська, буд. 68; ідентифікаційний код 41398163) заборгованість в розмірі 23 043 455 (двадцять три мільйони сорок три тисячі чотириста п`ятдесят п`ять) грн 80 коп., 3 % річних в розмірі 870 467 (вісімсот сімдесят тисяч чотириста шістдесят сім) грн 96 коп., інфляційні втрати в розмірі 2 790 481 (два мільйони сімсот дев`яносто тисяч чотириста вісімдесят один) грн 67 коп., пеню в розмірі 922 357 (дев`ятсот двадцять дві тисячі триста п`ятдесят сім) грн 84 коп., штрафу в розмірі 1 058 531 (один мільйон п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот тридцять один) грн 74 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 459 922 (чотириста п`ятдесят дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять два) грн. 77 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Сінга Енерджіс" (57401, Миколаївська обл., Березанський р-н, смт. Березанка, вул. Новосельська, буд. 68; ідентифікаційний код 41398163) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 25 447 (двадцять п`ять тисяч чотириста сорок сім) грн 20 коп. сплачений за звернення до суду з даним позовом згідно платіжного доручення № 344 від 16.07.2021.

5. Оригінал платіжного доручення № 344 від 16.07.2021 на суму 485 469, 97 грн залишити в матеріалах справи № 910/12098/21.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 22.11.2021

Суддя Д.О. Баранов