Рішення № 101359350, 17.11.2021, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.11.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/908/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О.В.,

секретар судового засідання Михайлюк А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Міністерства юстиції України в інтересах держави Україна

вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001

до відповідача: Мистецького об"єднання "Елегія"

вул. М. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ, 76004

про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України в розмірі 34 490 грн 06 коп.,

за участю представників:

від позивача: Заник Мирослав Федорович;

від відповідача: представник не з"явився

ВСТАНОВИВ: Міністерство юстиції України в інтересах держави Україна звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Мистецького об`єднання "Елегія" про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України в розмірі 34 490 грн 06 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2021, справу №909/908/21 розподілено судді Рочняк О.В.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 20.09.2021, суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначити розгляд справи по суті на 18.10.2021.

В судове засідання, призначене на 18.10.2021 представники сторін не з"явилися, хоча сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

В судовому засіданні суд постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відкладення судового розгляду справи по суті на 17.11.2021.

В судовому засіданні 17.11.2021 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Представник відповідача в судове засідання повторно не прибув.

Ухвали суду направлялася відповідачу, відповідно до ст.120 ГПК України, рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною у позовній заяві та повернулися на адресу суду з відділення поштового зв`язку із зазначенням причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи з вказаних приписів процесуального закону, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Отже, відповідач у судові засідання жодного разу не з`явився, конституційним правом на захист своїх прав не скористався, причин неприбуття не повідомив, відзиву на позов не подав.

Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, суд вважає, що справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами.

Крім того, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовані тим, що в Рішенні 16.06.2016 Європейським судом з прав людини у справі «Микола Антонович Кобилянський проти України та 316 інших заяв», ухвалено односторонню декларацію Уряду за якою Уряд зобов`язався виконати рішення національних судів, зазначених у додатку, а також сплатити заявником по 1000 євро відшкодування матеріальної моральної шкоди. До списку заяв у рішенні приєднано, зокрема, і заяву ОСОБА_1 , в якій заявниця скаржилась на тривале невиконання судових наказів Івано-Франківського міського суду. Оскільки на виконання вищевказаного Європейського суду з прав людини, Державою Україною здійснено виплату грошових коштів в сумі 34 4090,06 грн, Міністерство юстиції України в силу ст.1191 Цивільного кодексу України набуло право зворотної вимоги до Мистецького об`єднання "Елегія". В обґрунтування вказаного вище позивач зазначає про те, що у діях відповідача наявний склад цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинно-наслідковий зв"язок між протиправною поведінкою та завданими збитками та вина.

Позиція відповідача. Відповідач відзив на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів відшкодування збитків не подав.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Предметом спору є матеріально - правова вимога Міністерства юстиції України до Мистецького об`єднання "Елегія" про стягнення збитків у розмірі 34 490 грн 06 коп.

ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з Мистецьким обєднанням «Елегія».

В зв`язку з невиплатою заробітної плати ОСОБА_2 звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.

Судовими наказами, виданими Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області від 22.05.2007 2н-914/2007 та від 14.04.2008 № 2н-1507/2008 та з Мистецького об"єднання "Елегія" на користь ОСОБА_1 стягнено нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 1 508 грн 38 коп. та 2 891 грн 62 коп. відповідно.

Вищевказані судові накази набрали законної сили, проте відповідачем виконано накази не було.

Наслідком невиконання відповідачем рішень стало звернення до Європейського суду з прав людини за захистом порушених прав.

У зв`язку з невиконанням судового рішення національного суду ОСОБА_2 звернулась із відповідною заявою №2360/14 до Європейського суду з прав людини. Зокрема, заявник обґрунтував позовні вимоги пунктом 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Першою протоколу до Конвенції щодо невиконання рішень національного суду.

16.06.2016 Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі «Микола Антонович Кобилянський проти України та 316 інших заяв» за заявою 11632/13 (надалі – Рішення Європейького суду з прав людини), в якому констатовано порушення державою Україна пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які пов`язані з невиконанням або тривалим виконанням рішень національних судів, ухвалених на користь заявників.

До списку заяв у Рішенні Європейького суду з прав людини приєднано заяву ОСОБА_1 за №2360/14, в якій заявниця скаржилась на тривале невиконання судових наказів, виданих Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області на її користь:

- від 22.05.2007 №2н-914/2007 про стягнення на користь ОСОБА_1 нарахованої, але невиплаченої заробітної плати з Мистецького обєднання «Елегія» в розмірі 1 508,38 грн;

- від 14.04.2008 №2н-1507/2008 про стягнення на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з Мистецького обєднання «Елегія» в розмірі 2 891,62 грн.

За результатами розгляду справи «Микола Антонович Кобилянський проти України та 316 інших заяв», зокрема заяви ОСОБА_1 , Європейський суд виніс рішення, яким постановив односторонню декларацію згідно з якою: Уряд визнає надмірну тривалість виконання рішень національних судів, зазначених у додатку до цієї односторонньої декларації. Уряд готовий виконати рішення національних судів, зазначені у додатку, які досі підлягають виконанню, а також сплатити кожному заявнику 1 000 євро. Сума у роз мірі 1000 євро є відшкодуванням будь-якої матеріальної та моральної шкоди, а також судових та інших витрат, буде конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу.

На виконання рішення Європейського суду з прав людини з Державного бюджету України на рахунок ОСОБА_1 перераховано 30090 грн 06 коп. (еквівалент 1000 євро) відшкодування та 4 400 грн заборгованості з виплати заробітної плати на виконання наказів суду, що підтверджується платіжними дорученнями №3645 від 09.09.2016 на суму 30090 грн 06 коп. та №719 від 17.10.2018 на суму 4400 грн.

Таким чином, загальна сума збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок проведення виплат ОСОБА_1 становить 34 490 грн 06 копійок.

На підставі вищевикладеного та відповідно до положень статті 1191 ЦК України держава Україна отримала право зворотної вимоги до безпосереднього порушника у розмірі виплаченого відшкодування та в особі уповноваженого органу звернулася за захистом порушеного права до суду.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Відповідно до 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України передбачено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків.

Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Частинами 1-2 вказаної статті передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Частиною 1 ст.1191 Цивільного кодексу України визначено, що відшкодування шкоди, завданої іншою особою, зумовлює виникнення права зворотної вимоги (регресу) до безпосереднього порушника у розмірі виплаченого відшкодування.

За своєю суттю регресне зобов`язання - це зворотна вимога про повернення грошей або майна, виконане однією особою за іншу або з вини останньої третій особі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Оскільки предметом спору у цій справі є відшкодування збитків, то предметом доказування є встановлення всіх обставин, які вказують на наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність наступного юридичного складу: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Відповідно до ст.2 Цивільного кодексу України, держава є учасником цивільних відносин.

Статтею 170 Цивільного кодексу України держава набуває та здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до ч.5 ст.11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з ч.5 ст.9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування, виступає Орган представництва, який зобов`язаний протягом шести місяців з моменту, визначеного в частині четвертій статті 8 цього Закону, звернутися до суду з відповідним позовом.

Органом представництва, згідно ст. 1 цього Закону та постанови Кабінету Міністрів України № 784 від 31.05.2006 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є Міністерство юстиції України.

Збитки, завдані Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування на підставі рішення ЄСПЛ, за своєю правовою природою є регресною вимогою, тому що її виникнення залежить від факту виконання основного зобов`язання.

Регресна вимога завжди спрямована на відшкодування втрат, понесених за рахунок або з вини іншої особи, а тому вона, по суті, є зобов`язанням по відшкодуванню шкоди а, отже, в більшості випадків є формою цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, Міністерство юстиції України, відшкодувавши шкоду, має право заявити вимоги як до усіх осіб, щодо яких Європейський суд з прав людини у справі «Микола Антонович Кобилянський проти України та 316 інших заяв», встановив спільність їх протиправних дій, так і до однієї або лише кількох із цих осіб.

Отже, після виплати ОСОБА_1 на виконання рішення Європейського суду з прав людини присуджених сум за рахунок коштів Державного бюджету України до держави Україна переходить право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування у разі встановлення вини особи в порушенні Україною міжнародних зобов`язань, а також причинного зв`язку між діями винної особи та збитками, завданими таким порушенням.

Протиправність поведінки Мистецького об`єднання "Елегія" встановлена Європейським судом під час розгляду заяви № 11632/13 та інших 316 заяв в межах справи «Микола Антонович Кобилянський проти України та 316 інших заяв».

Виходячи із положень статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення майнової шкоди (збитків) потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Таким чином, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом згідно ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

З огляду на аналіз вказаних норм закону, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню.

При цьому, саме тривале невиконання Мистецьким об`єднанням "Елегія" судових наказів Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.05.2007 та від 14.04.2008 стало причиною звернення ОСОБА_1 до Європейського суду з прав людини, оскільки саме відповідач зобов`язаний був виконати вказані накази шляхом сплати на користь ОСОБА_1 заборгованості.

Таким чином, Мистецьке об`єднання "Елегія" жодним чином не звільняється від відповідальності за очевидне зволікання при виконанні рішення національного суду.

За загальним правилом в цивільному праві, встановленим, зокрема, статтею 614 Цивільного кодексу України, відсутність вини доводиться заподіювачем шкоди.

Протиправна поведінка (у цьому випадку бездіяльність) відповідача призвела до заподіяння державі Україна матеріальної шкоди, що підтверджується рішенням Європейського суду у справі «Микола Антонович Кобилянський проти України та 316 інших заяв», що свідчить про наявність вини в діях відповідача.

Визнання Європейським судом з прав людини порушення державою Україна Конвенції внаслідок тривалого невиконання відповідачем рішення суду, що в свою чергу свідчить про наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача і заподіяною шкодою.

Згідно з ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги обґрунтовані та належать до задоволення.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з Мистецького об`єднання "Елегія" (вул. М. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ, 76004, код 31789495) в дохід Державного бюджету України (рахунок UA938999980313030115000028001, банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.), код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37567646, отримувач коштів – Казначейство України/м. Київ/24060300) збитки, завдані Державному бюджету України у сумі 34 490 (тридцять чотири тисячі чотириста дев`яносто) грн 06 копійок.

Стягнути з Мистецького об`єднання "Елегія" (вул. М. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ, 76004, код 31789495) на користь Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код 00015622, рахунок UA428201720343190001000000177, код банку 820172, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ) 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 25.11.2021

Суддя О.В. Рочняк