Рішення № 101359225, 16.11.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/133/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2021 Справа № 908/2680/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізька електропромислова група” (69096, м. Запоріжжя, вул. Бородінська, буд. 12, кв. 51; поштова адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 73, кв. 64, код ЄДРПОУ 32649399)

До відповідача: Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11, код ЄДРПОУ 00186542)

про стягнення 120 619,41 грн.,

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

17.09.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізька електропромислова група” № б/н від 15.09.2021 (вх. № 2862/08-07/21 від 17.09.2021) до Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” про стягнення 120 619,41 грн.

17.09.2021 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 22.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2680/21 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочато з 19.10.2021, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.

13.10.2021 від Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” до суду надійшла заява № 18-021 від 12.10.2021 (вх. № 21281/08-08/21 від 13.10.2021), в якій відповідач зазначив що поставлений до АТ «ЗФЗ» товар за додатком № 1 від 11.02.2021 до договору № 110 від 11.02.2201 у розмірі 29 860,15 грн. та за додатковою угодою № 1 від 28.05.2021 до договору поставки № 110 від 11.02.2021 у розмірі 89 637,94 грн. оплачено, що підтверджується платіжними дорученнями від 21.09.2021 № 370649 та № 366218. Таким чином, грошові кошти у розмірі 119 498,09 грн. перераховані АТ «ЗФЗ» до прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. На підставі викладеного, відповідач просить суд провадження у справі в частині стягнення заборгованості згідно договору поставки № 110 від 11.02.2021 закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

19.10.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізька електропромислова група” на електрону адресу суду з електронним цифровим підписом надійшла заява № б/н від 18.10.2021 (вх. № 21426/08-08/21 від 19.10.2021), в якій позивач зазначив, що після пред`явлення позову (17.09.2021) АТ «ЗФЗ» - 21.09.2021 оплачено суму основного боргу за отриманий товар у розмірі 119 498,09 грн. Проте, позивачем збільшено період нарахування інфляційних витрат та 3% річних. На підставі викладеного, позивач просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 119 498,09 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача 3 % річних за загальний період з 03.06.2021 по 20.09.2021 на суму 1 050,94 грн. та інфляційні витрати за період з червня по вересень 2021 включно на суму 1 553,46 грн.

15.11.2021 від позивача на електрону адресу суду з електронним цифровим підписом надійшла заява № б/н від 15.11.2021 (вх. № 23518/08-08/21 від 15.11.2021) про проведення судового засідання призначеного на 16.11.2021 о 09 год. 15 хв. без участі представника позивача та задоволення раніше поданої заяви № б/н від 18.10.2021.

Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У судовому засіданні 16.11.2021 судом прийнято вступну та резолютивну частини рішення.

Як вбачається з позовної заяви з урахуванням заяви № б/н від 18.10.2021 про закриття провадження у справі, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що між 11.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Запорізька електропромислова група” та Акціонерним товариством “Запорізький завод феросплавів” укладено договір поставки № 110, за умовами якого позивач зобов`язався в порядку та на умовах, визначених цим договором поставити, а відповідач прийняти та оплатити продукцію в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього договору, які є його невід`ємною частиною. На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 119 498,09 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін видатковими накладними № 2210 від 13.04.2021 на суму 29 860,15 грн. та № 3296 від 28.05.2021 на суму 89 637,94 грн. Проте, АТ “Запорізький завод феросплавів” неналежно виконало зобов`язання за договором поставки № 110 від 11.02.2021 щодо сплати отриманого товару внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 119 498,09 грн. У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки продукції, позивач нарахував 3 % річних за загальний період з 03.06.2021 по 20.09.2021 на суму 1 050,94 грн. та інфляційні витрати за період з червня по вересень 2021 включно на суму 1 553,46 грн. Проте, після пред`явлення позовної заяви до суду – 17.09.2021, Акціонерним товариством “Запорізький завод феросплавів” 21.09.2021 здійснено оплату основної заборгованості за договором поставки № 110 від 11.02.2021 у розмірі 119 498,09 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 509, 525, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193 Господарського кодексу України, позивач просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 119 498,09 грн. та стягнути з відповідача 3 % річних на суму 1 050,94 грн. та інфляційні витрати у розмірі 1 553,46 грн.

Як зазначалось вище, у заяві АТ «ЗФЗ» № 18-021 від 12.10.2021 (вх. № 21281/08-08/21 від 13.10.2021) відповідач зазначив що грошові кошти у розмірі 119 498,09 грн. перераховані до прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. На підставі викладеного, відповідач просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 119 498,09 грн. та зазначає, що у зв`язку з відсутністю предмету спору позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір за відповідним клопотання позивача на підставі ухвали суду.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Запорізька електропромислова група” (Постачальник, позивач) та Акціонерним товариством “Запорізький завод феросплавів” (Покупець, відповідач) укладено договір поставки № 110 (договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язався в порядку та на умовах, визначених договором, поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію (товар), в асортименті та за цінами, вказаними у додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з п. 2.1. договору, детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару містяться в додатках (специфікаціях) та додаткових угодах до нього.

У відповідності до п. 2.2. договору, у додатку (специфікації) та додаткових угодах до договору зазначаються такі відомості про товар: а) повне найменування товару; б) виробник, країна походження товару; в) одиниця виміру товару; г) кількість кожного найменування (сорту, виду) товару; д) загальна кількість товару; е) якісні характеристики товару (посилання ГОСТ, ТУ, ДСТУ, тощо); є) технічні характеристики товару (посилання ГОСТ, ТУ, ДСТУ, тощо); ж) ціна кожного найменування (сорту, виду) товару; з) загальна вартість товару; и) комплектність, скасування товару (при необхідності); і) позначення змісту і способу нанесення маркування на товар; ї) порядок оплати та (форма розрахунку; й) умови поставки товару; к) код УКТЗЕД товару. За згодою сторін в додатку (специфікації) до договору можуть бути вказані також інші відомості про Товар.

Пунктом 3.1. договору визначено, що постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар на умовах та у спосіб, визначеними у додатку (специфікації) або додаткових угодах до цього договору. Умови поставки визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2010 (далі - Правила Інкотермс).

Пунктом 3.4. договору передбачено, що разом з поставною товару постачальник зобов`язаний надати покупцю оригінали документів:

3.4.1. Оформлених на державній мові та відповідно до вимог п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995:

а) рахунок-фактура (оригінал);

б) видаткова накладна на відпуск товару (оригінал);

в) акт приймання-передачі товару (за згодою сторін).

3.4.2. Сертифікат якості або паспорт виробника товару (оригінал - на мові країни-виробника, а також копія на державній мові токупця/або російській мові, завірені печаткою постачальника).

3.4.3. Копію сертифікату Відповідності.

3.4.4. Якщо товар підлягає сертифікації - сертифікат відповідності по системі сертифікації УкрСЕПРО.

3.4.5. Інші документи, надання яких обумовлено в Додатку (специфікації) та додаткових угодах до цього Договору.

3.4.6. Товарно-транспортні документів:

а ) залізнична накладна (оригінал) - за умови поставки залізничним транспортом;

б) товарно-транспортна накладна (оригінал) - за умови поставки автотранспортом, оформлена на державній мові відповідно Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (зі змінами та доповненнями).

в) транспортну накладну (оригінал) - за умови поставки за участю вантажоперевізника.

Постачальник здійснює заповнення товарно-транспортних документів з відображенням повних реквізитів, які характеризують товар і є даними цього договору, додатків (специфікацій), додаткових угод до договору. У разі поставки товару і невідповідності даних товарно-транспортних документів даним договору, додаткам (специфікаціям) до договору, покупець має право відмовитися в його прийманні, без відшкодування постачальникові будь-яких збитків, упущеної вигоди і т. п.

Пунктами 4.1.1. – 4.1.5. договору передбачено, що постачальник зобов`язаний:

4.1.1. Своєчасно поставити товар відповідної якості, кількості та іншим умовам договору.

4.1.2. Разом з поставкою товару надати покупцеві оригінали документів передбачені п.3.4. договору, оформлені державною мовою, з відображенням повних реквізитів, які характеризують товар і є даними цього договору, додатків (специфікації) та додаткових угод до цього договору.

4.1.3 Своєчасно і в повному обсязі декларувати свої податкові зобов`язання, що випливають з даного договору, шляхом подання до податкових органів податкової звітності, складеної і заповненої відповідно до вимог чинного законодавства України.

4.1.4. В день виникнення у Постачальника податкових зобов`язань з ПДВ за операціями, які здійснюються на виконання укладених договірних відносин:

а) виписати податкову накладну державною мовою та у відповідності до вимог ст. 187, 201 Податкового кодексу України, порядку заповнення податкової накладної, затвердженого відповідним державним органом;

б) зареєструвати податкову накладну в єдиному реєстрі податкових накладних в граничні строки, встановлені пунктом 201.10 статті 201 ПКУ та надати її Покупцеві в день реєстрації в електронній формі.

в) керуючись Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні від 21.12.2016 р № 1797-У1П, сторони домовилися, в податковому обліку при реєстрації податкової накладної, вказувати код товару відповідно до УКТЗЕД.

4.1.5. Податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні документи, акти приймання-передачі Товару, рахунки та всі інші документи, які складаються у зв`язку з цим договором, повинні бути викладені українською мовою, складені за формою та з дотриманням вимог, передбачених цим договором та/або чинним законодавством України, з урахуванням правил та звичаїв ділового обороту. Покупець має право вимагати від постачальника належного оформлення документів, пов`язаних, з цим Договором, та не приймати їх, якщо надані чи складені постачальником документи не відповідають умовам даного Договору та/або вимогам чинного законодавства України,

Всі первинні документи, що фіксують та підтверджують господарські операції за цим договором, мають бути складені та оформлені у відповідності до вимог Податкового кодексу України, Закону України, Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, та інших вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 5.1. договору, ціна кожного найменування товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару на узгоджений обсяг та період поставки вказується в додатку (специфікацій) та додаткових угодах до цього договору (п. 5.1. договору).

Загальна сума договору на момент його складання становить 29 860,15 грн. з урахування ПДВ. Сума договору збільшується на суму наступних поставок товару шляхом підписання додаткових угод до цього договору, які є його невід`ємною частиною (п. 5.2 договору).

У додатках (специфікаціях) або додаткових угодах до даного договору сторони також зазначають про включення або не включення в загальну вартість кожної партії товару вартість упаковки, маркування, тари, транспортних та інших витрат, пов`язаних з поставкою товару з урахуванням положень Правил Інкотермс (п. 5.5. договору).

Пунктом 5.6. договору сторони визначили, що порядок оплати та форма розрахунків вказуються сторонами в додатках (специфікаціях) або додаткових угодах до даного договору.

Пунктом 10.7. договору сторони передбачили, що у разі порушення термінів оплати за поставлений товар згідно даного договору більше 10-ти календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню згідно діючого законодавства України від суми не сплаченого товару за кожний день прострочення, починаючи з 11-го календарного дня прострочення.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов`язань, не встановлена даним договором, регламентується чинним законодавством України (п. 10.10).

Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання зобов`язань за даним Договором (п. 10.11).

Згідно п. 12.1. договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31.12.2022, але не раніше повного виконання зобов`язань обома Сторонами.

Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним договору суду не надано.

Згідно п. 14.14. договору, сторони підтверджують і надають електронні адреси, вказані в розділі 15 «Юридичні адреси та реквізити сторін» у даному договорі, для отримання повідомлень/заявок в рамках цього договору, і гарантують наявність постійного доступу до зазначеної електронної пошти. У розумінні цього договору повідомлення/заявки направляються засобами електронної пошти у вигляді сканованої копії/фотокопії оригіналу письмового документу.

Пунктом 1 ч. 5 додатку № 1 від 11.02.2021 до договору поставки № 110 від 11.02.2021 сторони визначили, що покупець здійснює оплату за фактом поставки товару, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника через 60 календарних днів, тільки за умови виконання постачальником п. 3.4, п. 4.1.1-4.1.5 цього договору та надання завіреної копії податкової накладної без відображення фінансової інформації, оформленої виробником ТОВ «НВП «ОЗКА» на адресу постачальника, та квитанції № 1 про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН або Витяг з ЄРПН.

Частиною 5 додаткової угоди № 1 від 28.05.2021 до договору поставки № 110 від 11.02.2021 сторони зазначили, що покупець здійснює оплату за фактом поставки товару, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника через 5 календарних днів, тільки за умови виконання постачальником п. 3.4, п. 4.1.1-4.1.5 цього договору.

Відповідно до ч. 6 додаткової угоди № 1 від 28.05.2021 до договору, ціна фіксується згідно специфікації та зміні не підлягає.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 119 498,09 грн. та умови п. 3.4, п. 4.1.1-4.1.5 договору, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними та квитанціями про реєстрацію податкових накладних (а.с. 22-25, 28-30), а саме:

- видаткова накладна № 2210 від 13.04.2020 на суму 29 860,15 грн. (у т.ч. ПДВ 4 976,69 грн.), товарно-транспортна накладна № Р0-2210 від 13.04.2021, податкова накладна № 184 від 13.04.2021, квитанція про реєстрацію податкової накладної № 9098686657 від 26.04.2021;

- видаткова накладна № 3296 від 28.05.2021 на суму 89 637,94 грн. (у т.ч. ПДВ – 14 939,66 грн.), податкова накладна № 356 від 28.05.2021, квитанція про реєстрацію податкової накладної № 9152031222 від 09.06.2021.

З урахуванням вищевикладеного, день строку оплати Відповідачем за поставлені товари за видатковими накладними:

- № 2210 від 13.04.2020 на суму 29 860,15 грн. – 14.06.2021 (п. 1 ч. 5 додатку № 1 від 11.02.2021 до договору);

- № 3296 від 28.05.2021 на суму 89 637,94 грн. – 02.06.2021 (ч. 5 додаткової угоди № 1 від 28.05.2021 до договору).

Проте, відповідач оплату за товар у визначені договором строки не здійснив, внаслідок чого 12.08.2021 позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 01 від 12.08.2021 з вимогою здійснити оплату заборгованості за договором поставки № 110 від 11.02.2021 у розмірі 119 498,09 грн.

Проте вказана претензія залишена ТОВ «ЗФЗ» без відповіді та задоволення.

У зв`язку з порушенням строків оплати за отриманий товар, позивачем нараховано за видатковими накладними:

- № 2210 віл 13.04.2021 на суму 29 860,15 грн. - 3 % річних за період з 15.06.2021 по 20.09.2021 на суму 240,52 грн. та інфляційні витрати за період з червня по вересень 2021 включно на суму 388,18 грн.;

- № 3296 від 28.05.2021 на суму 89 637,94 грн. - 3 % річних за період з 03.06.2021 по 20.09.2021 на суму 810,42 грн. та інфляційні витрати за період з червня по вересень 2021 включно на суму 1 165,28 грн.

На підставі викладеного, 17.09.2021 ТОВ “Запорізька електропромислова група” звернулось до господарського суду Запорізької області з вказаною позовною заявою.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 16.11.2021 відповідачем на користь позивача перераховані грошові кошти за поставлену продукцію по договору № 110 від 11.02.2021 на загальну суму 119 498,09 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:

- № 370649 від 21.09.2021 на суму 29 860,15 грн.;

- № 366218 від 21.09.2021 на суму 89 637,94 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та додаткові письмові пояснення, оцінивши представлені докази, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Предмет поставки за Договором відповідає вказаним вимогам.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача – право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача – обов`язок сплатити вартість отриманого товару.

За приписами ст. 629 ЦК України – договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що в порушення вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, відповідач не здійснив оплату за отриманий товар на суму 119 498,09 грн. у строки, визначені п. 5.6. договору.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 110 від 11.02.2021 підтверджено матеріалами справи.

В матеріалах справи містяться платіжні доручення № 370649 від 21.09.2021 на суму 29 860,15 грн. (призначення платежу: згідно договору № 110 від 11.02.2021, рахунок № 3139 від 13.04.2021 – 24 883,46 грн., ПДВ – 4 976,69 грн.) та № 366218 від 21.09.2021 на суму 89 637,94 грн. (призначення платежу: згідно договору № 110 від 11.02.2021, рахунок № 4620 від 28.05.2021 – 74 698,28 грн., ПДВ – 14 939,66 грн).

У заяві № 18-021 від 12.10.2021 (вх. № 21281/08-08/21 від 13.10.2021) про закриття провадження у справі відповідач зазначає, що грошові кошти у розмірі 119 498,09 грн. перераховані АТ «ЗФЗ» до прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі № 908/2680/21, у зв`язку з чим відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог та вважає, що сума судового збору підлягає поверненню позивачу із Державного бюджету України за відповідним клопотанням на підставі ухвали суду.

Проте суд зазначає наступне.

Відповідно до штампу вхідної кореспонденції канцелярії Господарського суду Запорізької області, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізька електропромислова група” № б/н від 15.09.2021 надійшла до суду 17.09.2021 за вх. № 2862/08-07/21.

Згідно ч. 1 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу, у зв`язку з чим ухвалою суду від 22.09.2021 прийнято позовної заяви та відкрите провадження у справі № 908/2680/21.

Докази у справі свідчать, що 21.09.2021 відповідач здійснив оплату вартості поставленого товару на загальну суму 119 498,09 грн. після реєстрації позовної заяви ТОВ «Запорізька електропромислова група» у Господарському суді Запорізької області (17.09.2021 за вх. № 2862/08-07/21), що підтверджується вищевказаними платіжними дорученнями.

Законодавець зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору (пункт 2 ч. 1 статті 231 ГПК України), зокрема у таких випадках:

- припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

- спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Оскільки відповідачем здійснено оплату основної заборгованості за договором № 110 від 11.02.2021 на суму 119 498,09 грн. після реєстрації позовної заяви у Господарському суді Запорізької області, провадження у справі в частині стягнення з АТ “Запорізький завод феросплавів” на користь ТОВ «Запорізька електропромислова група» основної заборгованості за договором поставки № 110 від 11.02.2021 на суму 119 498,09 грн. підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Суд роз`яснює сторонам, що згідно з ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В зв`язку з неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, Позивачем заявлено вимоги про стягнення з Відповідача 3 % річних за загальний період з 03.06.2021 по 20.09.2021 на суму 1 050,94 грн. та інфляційних витрат за період з червня по вересень 2021 включно на суму 1 553,46 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою програми “Законодавство” суд зазначає, що вказані розрахунки позивача є вірними та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 3 % річних за загальний період з 03.06.2021 по 20.09.2021 на суму 1 050,94 грн. та інфляційних витрат за період з червня по вересень 2021 включно на суму 1 553,46 грн.

Відповідач проти арифметичних розрахунків не заперечив, контррозрахунку спірної суми відповідачем суду не надано.

Згідно ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» та ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони, а саме на відповідача – 2,11 грн., питання про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю “Запорізька електропромислова група” з державного бюджету України судового збору на суму 2 267,89 грн., сплаченого ТОВ “Запорізька електропромислова група” при поданні позову платіжним дорученням № 32513 від 14.09.2021 на суму 2 270,00 грн. буде вирішено судом у відповідній ухвалі після звернення позивача до суду з відповідним клопотанням.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 – 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення з Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізька електропромислова група” основної заборгованості за договором поставки № 110 від 11.02.2021 у розмірі 119 498 (сто дев`ятнадцять тисяч чотириста дев`яносто вісім) грн. 09 коп. закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

3. Стягнути з Акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, буд. 11, код ЄДРПОУ 00186542) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізька електропромислова група” (69096, м. Запоріжжя, вул. Бородінська, буд. 12, кв. 51; поштова адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 73, кв. 64, код ЄДРПОУ 32649399) 3 % річних за загальний період з 03.06.2021 по 20.09.2021 на суму 1 050 (одна тисяча п`ятдесят) грн. 94 коп., інфляційні витрати за період з червня по вересень 2021 включно на суму 1 553 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят три) грн. 46 коп. та 2 (дві) грн. 11 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повний текст рішення складено та підписано 22.11.2021.

Суддя К.В.Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.