Ухвала суду № 101358925, 25.11.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

25.11.2021 м. ДніпроСправа № 904/7594/21

За позовом Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, м.Кривий Ріг

до відповідача-1 Комунального підприємства "Кривбасводоканал", м.Кривий Ріг

відповідача-2 Акціонерного товариства "Дніпроазот", м.Кам`янське

про визнання недійсним договору поставки хімічної продукції № 154846/135-СНАБ від 12.04.2021 (31.03.2021)

Суддя Красота О.І.

Представники:

від Прокуратури Лаліменко Н.В., довіреність №3 від 04.01.2021 адвокат

від Позивача не з`явивися

від Відповідача-1 Біла К.О., довіреність №3 від 04.01.2021 адвокат

від Відповідача-2 Вошколуп В.Г., довіреність №3 від 04.01.2021 адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Криворізька центральна окружна прокуратура Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради звернулася до господарського суду з позовом до відповідача-1 Комунального підприємства "Кривбасводоканал", відповідача-2 Акціонерного товариства "Дніпроазот" і просить суд визнати недійсним договір поставки хімічної продукції № 154846/135-СНАБ від 12.04.2021 (31.03.2021) укладений між Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" та Акціонерним товариством "Дніпроазот" та стягнути судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладаючи Договір поставки хімічної продукції № 154846/135-СНАБ від 12.04.2021 (31.03.2021) Відповідачами порушено законодавство про публічні закупівлі.

Крім того, разом із позовною заявою Прокуратура подала заяву про забезпечення позову і просить суд:

- заборонити Комунальному підприємству "Кривбасводоканал" (50027, м.Кривий Ріг, вул.Єсеніна, 6а, ЄДРПОУ 03341316) вчиняти будь-які дії спрямовані на виконання Договору поставки хімічної продукції №154846/135-СНАБ від 12.04.2021 (31.03.2021), укладеного між Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" та Акціонерним товариством "Дніпроазот";

- заборонити Акціонерному товариству "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул.С.Х.Горобця, буд.1, ЄДРПОУ 05761620) вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання Договору поставки хімічної продукції №154846/135-СНАБ від 12.04.2021 (31.03.2021), укладеного між Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" та Акціонерним товариством "Дніпроазот".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2021 Заяву Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області про забезпечення позову задоволено повністю. Заборонено Комунальному підприємству "Кривбасводоканал" (50027, м.Кривий Ріг, вул.Єсеніна, 6а, ЄДРПОУ 03341316) вчиняти будь-які дії спрямовані на виконання Договору поставки хімічної продукції №154846/135-СНАБ від 12.04.2021 (31.03.2021), укладеного між Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" та Акціонерним товариством "Дніпроазот". Заборонено Акціонерному товариству "Дніпроазот" (51909, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, вул.С.Х.Горобця, буд.1, ЄДРПОУ 05761620) вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання Договору поставки хімічної продукції №154846/135-СНАБ від 12.04.2021 (31.03.2021), укладеного між Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" та Акціонерним товариством "Дніпроазот".

21.09.2021 Відповідач-2 подав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує та в позові просить відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що відсутні підстави для здійснення прокуратурою самостійного представництва інтересів держави, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та підписання позовної заяви особою, яка не має права її підписувати.

Відповідач-2 звертає увагу суду на те, що Криворізькою центральною окружною прокуратурою Дніпропетровської області не було надано жодного доказу на підтвердження законної мети та підстав подання позову від імені Криворізької міської ради. Оскільки посилання на листи Криворізької міської ради від 07.05.2021 №12/20/3362, від 31.05.2021 №12/20/3924, від 09.07.2021 №12/20/5101, в яких повідомлено, що Криворізька міська рада не є уповноваженим органом у сфері державних закупівель і міським бюджетом на 2021 рік не передбачено видатки на здійснення закупівлі гіпохлориту натрію технічного КП «Кривбасводоканал» свідчать про те, що спірний Договір жодним чином не стосується майнових інтересів Криворізької міської ради і його зміст та операції за Договором не спричиняють жодних негативних наслідків як для Криворізької територіальної громади, так і для держави. Крім того, про наявність реального негативного впливу на інтереси держави від Договору чи його виконання у позовній заяві не наведено і не обґрунтовано, що свідчить про незаконне втручання Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області у законну господарську діяльність та взаємовідносини між КП «Кривбасводоканал» та АТ «ДНІПРОАЗОТ» за спірним Договором. З огляду на викладене, Відповідач-2 вважає, що правові (законні) підстави для визнання договору поставки хімічної продукції №154846/135-СНАБ від 31.03.2021 недійсним відсутні. При цьому, Криворізькою центральною окружною прокуратурою Дніпропетровської області в позовній заяві не наведені жодні законні та ґрунтовні обставини, з якими закон пов`язує визнання угод (договорів) недійсними, для визнання Договору недійсним у судовому порядку.

21.09.2021 Відповідач-2 подав заяву і просить суд позовну заяву залишити без розгляду та скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою господарського суду від 30.08.2021 у справі №904/7594/21. Відповідач-2 вважає, що звертаючись із даною позовною заявою до суду керівник Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області фактично підмінив органи Держаудитслужби та Держфінінспекції, перебрав на себе їх функції та повноваження без наявних на те причин, що має ознаки порушення принципу розподілу повноважень між органами виконавчої влади.

Відповідач-2 зазначає, що Криворізькою центральною окружною прокуратурою Дніпропетровської області невірно визначено орган державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

До позовної заяви Криворізькою центральною окружною прокуратурою Дніпропетровської області не додано доказів, які б підтверджували нездійснення або неналежне здійснення Державною аудиторською службою України та Державною фінансовою інспекцією України захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Криворізькою центральною окружною прокуратурою Дніпропетровської області попередньо до звернення до суду, не повідомлено належний центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, який здійснює державне регулювання та контроль у сфері публічних закупівель, про намір звернутися з даним позовом до суду. Всупереч ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» керівник Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області не вжив заходів щодо перевірки наявності підстав для представництва інтересів держави, а також наявність органів, які уповноважені відповідно до законодавства здійснювати захист таких інтересів у випадку їх порушення.

Дослідивши надані Криворізькою центральною окружною прокуратурою Дніпропетровської області до позовної заяви докази, Відповідач вважає, що керівник Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області в позовній заяві не обґрунтував підстав представництва інтересів держави в суді.

27.09.2021 Прокурор на електронну адресу суду направив відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити та зазначив, що уповноважений орган - Держаудитслужба України не здійснював заходи фінансового контролю у спірній закупівлі (зокрема з інформації про закупівлю з електронної системи закупівель ProZorro, вбачається, що моніторингу закупівлі не здійснювалося), даний орган не міг набути статусу позивача у справі за позовом прокурора.

Повноваженнями щодо захисту інтересів територіальної громади м. Кривого Рогу (власника майна підприємства, якому Підприємство підконтрольне відповідно до статуту) наділена саме Криворізька міська рада - орган місцевого самоврядування, як представницький орган громади міста.

При цьому, в позовній заяві детально викладено повне дотримання при поданні позову процедури, передбаченої ст.23 Закону України «Про прокуратуру» а саме щодо попереднього, до звернення до позовом, повідомлення уповноваженого органу (Криворізької міської ради) про порушення інтересів держави та територіальної громади, чим фактично надано цьому органу можливість самостійно відреагувати на виявлені порушення інтересів держави. Проте, як вбачається з листів від 07.05.2021 №12/20/3362 та від 31.05.2021 №12/20/3924, від 09.07.2021 №12/20/5101, Криворізька міська рада фактично самоусунулась від виконання покладених на неї повноважень, та будь-які заходи, спрямовані на захист інтересів держави, не здійснювала, а претензійно-позовна робота, спрямована на оскарження вказаного Договору не проводилася.

Предмет закупівлі - гіпохлорит натрію технічний, код УКТ ЗЕД 2828 90 00 00, вартістю 610 200,00 грн. з ПДВ мав бути закуплений Замовником КП «Кривбасводоканал» з використанням електронної системи за процедурою спрощеної закупівлі з дотриманням вимог ст.14 Закону України «Про публічні закупівлі», із застосуванням електронного аукціону відповідно до статті 30 Закону та дотриманням вимог щодо оприлюднення оголошення про проведення спрощеної закупівлі, забезпечення Замовником вільного доступу усіх учасників до інформації про закупівлю, подання пропозицій учасниками, участі у електронному аукціоні тощо.

Зазначене є грубим порушенням вимог ч. 10 ст. 3, ч. 3 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», якою забороняється придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом, та укладення договорів про закупівлю, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом.

27.09.2021 Прокурор на електронну адресу суду направив заперечення і просить суд заяву відповідача про залишення позову без розгляду та скасування заходів забезпечення позову залишити без задоволення, посилаючись на те, що у справі є доведеними доводи прокурора про те, що уповноважений орган, неналежно виконував покладені на нього повноваження щодо захисту інтересів держави, а тому прокурор набув обов`язку звернутися до суду в інтересах держави з даним позовом.

28.09.2021 Прокурор подав відповідь на відзив та заперечення аналогічного змісту, які направлені на електронну адресу суду 27.09.2021.

Прокурор в підготовчому засіданні 28.09.2021 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Позивач в підготовче засідання не з`явився, 28.09.2021 заявив клопотання і просив суд розгляд справи призначений на 28.09.2021 о 10:00 провести без участі представника.

Відповідач-1 подав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує та в позові просить відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що відсутність повноважень у Криворізької міської ради втручатись у господарську діяльність суб`єктів господарювання, у тому числі щодо здійснення претензійно-позовної роботи спрямованої на оскарження господарських договорів, в яких вона не виступає стороною, твердження прокурора в тексті позовної заяви про самоусування Криворізької міської ради від таких дій не має жодного правового підґрунтя, а позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати.

Крім того, виконання зобов`язань за оскаржуваним договором, виконувалось КП «Кривбасводоканал» за рахунок прибутку, а не коштів виділених з місцевого бюджету, що підтверджується листами виконавчого комітету Криворізької міської ради доданими прокурором до тексту позовної заяви та спростовує суперечливі твердження прокурора щодо джерел надходжень коштів за які здійснювалась закупівля за Договором поставки хімічної продукції №154846/135-СНАБ від 12.04.2021 (31.03.2021).

Відповідач-2 в підготовчому засіданні проти позовних вимог заперечував та в позові просить відмовити в повному обсязі.

З огляду на викладене та з метою надання пояснень усім учасникам справи щодо заяви Відповідача-2 про залишення позову без розгляду, суд відкладає розгляд справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2021 відкладено підготовче засідання на 02.11.2021 о 12 год. 00 хв.

11.10.2021 Відповідач-2 подав заперечення на відповідь на відзив, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

12.10.2021 Прокурор подав відповідь на відзив, в якій позовні вимоги просить суд задовольнити в повному обсязі.

01.11.2021 Відповідач-1 подав заперечення на відповідь на відзив, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Прокурор в підготовчому засіданні 02.11.2021 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Позивач в підготовче засідання не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв.

Відповідач-1 в підготовчому засіданні проти позовних вимог заперечував та в позові просить відмовити в повному обсязі.

Відповідач-2 в підготовчому засіданні проти позовних вимог заперечував та в позові просить відмовити в повному обсязі.

Питання щодо заяви Відповідача-2 про залишення позову без розгляду, суд відкладає до наступного судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2021 продовжено строк розгляду справи у підготовчому провадженні на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 25.11.2021 о 14 год. 00 хв.

Як вказувалось вище, Відповідач-2 подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідач-2 посилається на відсутність у Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області підстав для здійснення прокурором самостійного представництва інтересів держави у даній справі з наступного.

Криворізькою центральною окружною прокуратурою Дніпропетровської області невірно визначено орган державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах;

До позовної заяви Криворізькою центральною окружною прокуратурою Дніпропетровської області не додано доказів, які б підтверджували нездійснення або неналежне здійснення Державною аудиторською службою України та Державною фінансовою інспекцією України захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Криворізькою центральною окружною прокуратурою Дніпропетровської області попередньо, до звернення до суду, не повідомлено належний центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, який здійснює державне регулювання та контроль у сфері публічних закупівель, про намір звернутися з даним позовом до суду.

Крім того, Відповідач-2 зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про прокуратуру» діяльність прокуратури ґрунтується на засадах територіальності.

Згідно з Додатком до наказу Генерального прокурора 17.02.2021 №39 «Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур» Криворізька центральна окружна прокуратура здійснює свою діяльність у межах Криворізької міської територіальної громади (Саксаганський, Центрально-Міський райони міста Кривого Рогу) та Лозуватської сільської територіальної громади. КП «Кривбасводоканал» розташовано та здійснює господарську діяльність в Металургійному районі міста Кривого Рогу, в межах якого згідно зазначеного наказу Генерального прокурора здійснює свою діяльність Криворізька південна окружна прокуратура. На думку Відповідача-2, здійснення перевірки КП «Кривбасводоканал» Криворізькою центральною окружною прокуратурою - є порушенням принципу територіальності та виходить за межі повноважень Криворізької центральної окружної прокуратури.

Щодо клопотання Відповідача-2 про залишення позовної заяви без розгляду суд зазначає наступне.

Інтереси держави у сфері публічних закупівель полягають в ефективному використанні бюджетних коштів, дотриманні цілей бюджетних процедур, забезпеченні доступу до участі у публічних закупівлях та конкурентному обранні переможців торгів.

Зазначене кореспондується з положеннями п. п. 4, 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного Кодексу України, за якими бюджетна система України ґрунтується на принципах ефективності та результативності - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Про наявність вказаних інтересів держави також свідчать норми ст. 5 Закону України “Про публічні закупівлі”, за якими закупівлі здійснюються за такими принципами:

- добросовісна конкуренція серед учасників;

- максимальна економія, ефективність та пропорційність;

- відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель;

- недискримінація учасників та рівне ставлення до них;

- об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/ спрощеної процедури закупівлі;

- запобігання корупційним діям і зловживанням.

Загроза порушення зазначених інтересів держави полягає у безпідставному допущені до участі у процедурі закупівлі учасника, який не відповідає встановленим кваліфікаційним критеріям. Це у подальшому ставить під істотний сумнів можливість виконання умов договору та законність сплати за це коштів.

Такі дії створюють загрозу економічній безпеці держави, порушують порядок проведення публічних закупівель, надають підстави для корупційних проявів, ставлять одного учасника у нерівне становище поряд з іншими, не дозволяють забезпечити належне виконання закуплених послуг.

Статтею 5 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель, який згідно зі ст. 2 цього Закону є одним з головних завдань органу державного фінансового контролю, здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України “Про публічні закупівлі”, проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Порядок проведення фінансового контролю визначається також Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 550 від 20.04.2006.

Зокрема, з положень зазначених нормативно-правових актів слідує, що державний фінансовий контроль може здійснюватися шляхом планових та позапланових перевірок (ревізій).

У п. п. 4, 5 вказаного Порядку зазначено, що планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів проведення заходів державного фінансового контролю, затверджених в установленому порядку, позапланові виїзні ревізії - за наявності підстав, визначених Законом України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні”.

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про публічні закупівлі”, моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю).

Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Рішення про початок моніторингу процедури закупівлі приймає керівник органу державного фінансового контролю або його заступник (або уповноважена керівником особа) за наявності однієї або декількох із таких підстав: 1) дані автоматичних індикаторів ризиків; 2) інформація, отримана від органів державної влади, народних депутатів України, органів місцевого самоврядування, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель; 3) повідомлення в засобах масової інформації, що містять відомості про наявність ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель; 4) виявлені органом державного фінансового контролю ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель в інформації, оприлюдненій в електронній системі закупівель; 5) інформація, отримана від громадських об`єднань, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявлених за результатами громадського контролю у сфері публічних закупівель відповідно до ст. 7 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до п. п. 3, 4, 9 ч. 4 зазначеного Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Як вже зазначалося, з посиланням на положення ст. 8 Закону України “Про публічні закупівлі”, рішення про початок проведення моніторингу закупівлі може бути прийнято керівником органу державного фінансового контролю за наявності інформації, отриманої від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.

Відповідно до ч.4 ст. 7 Закону України “Про публічні закупівлі”, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України.

Згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, таким органом є Державна аудиторська служба України. На неї покладається державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, дотриманням законодавства про державні закупівлі.

Такий контроль здійснюється у формі моніторингу публічних закупівель, який унормовано ст. 8 Закону України “Про публічні закупівлі”.

За ч. 1 вказаної статті моніторинг закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

За результатом моніторингу Державна аудиторська служба України може зобов`язати учасника усунути порушення законодавства у сфері публічних закупівель (п. 5 ч. 7 ст. 8 Закону) та провести його перевірку.

На території Дніпропетровської області компетентним суб`єктом Державної аудиторської служби України виступає її Східний офіс, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України № 266 від 06.04.2016 “Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби”, наказом Держаної аудиторської служби України 02.06.2016 № 23 “Про затвердження Положення про Східний офіс Державної аудиторської служби України”.

З урахуванням специфіки судочинства за участю суб`єктів владних повноважень законодавець жорстко обмежує право останніх звертатися до суду з позовами, перераховуючи такі випадки, та робить винятки про можливість звернення саме з певними видами позовів у разі прямої вказівки на це у спеціальному законі. Так, аналіз положень ст. 7 Закону України “Про публічні закупівлі”, ч. 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03.02.2016, свідчить, що здійснюючи моніторинг публічних закупівель Державна аудиторська служба України має право на звернення до суду в інтересах держави лише у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Таким чином, Держаудитслужбі, як органу фінансового контролю у сфері публічних закупівель, надано повноваження звернення до суду у виключних випадках, серед яких відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовами про визнання недійсними вже укладених договорів за результатами проведення процедури закупівель.

Отже, Державна аудиторська служба України не могла набути статусу позивача у даній справі через відсутність на момент звернення прокурора з указаним позовом контрольних заходів, а відповідно і відсутність виявлених під час контрольного заходу порушень, а тому прокурор правомірно не визначив її в якості позивача.

Враховуючи той факт, що уповноважений орган - Держаудитслужба України не здійснював заходи фінансового контролю у спірній закупівлі (зокрема, з інформації про закупівлю з електронної системи закупівель Prozorro, вбачається, що моніторингу закупівлі не здійснювалося), орган не міг набути статусу позивача у справі за позовом прокурора.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 частини 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

При цьому обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

Частинами 1, 3 статті 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, враховуючи роль прокуратури у демократичному суспільстві та необхідність дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (частини 3, 4 статті 53 ГПК України, частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Сама по собі обставина не звернення позивача/позивачів з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом/органами своїх функцій із захисту інтересів держави.

При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права" передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

При цьому, на сьогодні однозначною є практика ЄСПЛ, яка відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.

Отже, з урахуванням вище викладеного, у розумінні положень статей 73, 76, 77 ГПК України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

Суд звертає увагу на те, що саме лише посилання Прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзаца 2 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (відповідний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 р. у справі №911/1497/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки: "Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту ( зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави ), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Верховний Суд констатує, що обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах.

При цьому, з висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у підпунктах 76-81 постанови від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18, слідує, що для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Дотримання порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" надає можливість спростувати стверджуване порушення інтересів держави або самостійно звернутись до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.12.2020 р. у справі №904/82/19, від 19.01.2021 р. у справі №904/71/19, від 02.02.2021 р. у справі №904/75/19 між тими ж сторонами у ідентичних спорах, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від вказаних висновків у даній справі, оскільки рішення суду першої інстанції не містить обґрунтованих висновків щодо дотримання Прокурором передбаченої ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури.

Достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва Прокурора є встановлення факту не звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави, протягом розумного строку після отримання повідомлення Прокурора надісланого в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Крім того, згідно п. 3, 4 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань: бюджету, фінансів та обліку; управління майном, приватизації, сприяння розвитку підприємництва та здійснення державної регуляторної політики.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за збереженням і раціональним використанням державного майна, станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов`язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій підзвітні та підконтрольні головам відповідних місцевих державних адміністрацій, а також органам виконавчої влади вищого рівня.

Також слід відзначити, що згідно ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України, за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України встановлено, що головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети – місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Згідно п.п. 6-1, 9 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України, головний розпорядник бюджетних коштів організовує та здійснює моніторинг виконання бюджетних програм, здійснює оцінку їх ефективності; здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачання ними бюджетних коштів.

Крім того, відповідно п. 2 ч. 1 ст. 115 Бюджетного кодексу України, контроль за відповідністю бюджетному законодавству показників затверджених бюджетів, розпису бюджету, кошторисів бюджетних установ та інших документів, які використовуються у бюджетному процесі, здійснюється обласними державними адміністраціями - щодо бюджетів місцевого самоврядування та районних бюджетів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29.01.2019 у справі №819/829/17 зазначила, що орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення торгів тендера) є суб`єктом владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та переможцем цього тендера належить до юрисдикції адміністративних судів. Проте після укладення договору між організатором конкурсу та його переможцем спір щодо правомірності рішення тендерного комітету підлягає розгляду в порядку цивільного (господарського) судочинства, оскільки фактично зачіпає майнові інтереси переможця торгів.

Відповідно до статті 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно ч. ч. 1,4 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Частиною 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», що право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів.

Сільські, селищні, міські ради, відповідно до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», є органами місцевого самоврядування, що представляють територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Суд зазначає, що Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у постанові від 08.02.2019 (справа №915/20/18) дійшов однозначного висновку про можливість представництва органами прокуратури в суді органів місцевого самоврядування.

При цьому, відповідно до Статуту КП «Кривбасводоканал» (нова редакція), затвердженого наказом управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради від 01.02.2021, КП «Кривбасводоканал» утворено відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні», Цивільного та Господарського кодексів України (п.1.10 Статуту). Засновником Підприємства та Власником його майна є територіальна громада м.Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради (п.1.2. Статуту). Підприємство підконтрольне Власнику, підпорядковане та підзвітне безпосередньо департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради (п.1.10 Статуту). Власником майна підприємства є територіальна громада м. Кривого Рогу, (п. 4.2 Статуту). Вищим органом управління є Власник (п.6.1.). Територіальній громаді м.Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради належить частка у статутному капіталі КП «Кривбасводоканал» в розмірі 100 відсотків.

Статтею 63 Господарського кодексу України передбачено, що одним із видів підприємств є комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.

Відповідно до ст.78 Господарського кодексу України, комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить.

Комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном). Такий висновок зазначено Верховним Судом у постанові від 14.03.2018 по справі №815/1216/16.

З огляду на зазначений висновок, суд вказує, що ніяких «власних коштів» для комунальних підприємств не існує, всі витрати та прибутки комунальних підприємств впливають на майновий стан територіальної громади (Власника), та в територіальної громади наявне беззаперечне право та інтерес у тому, щоб розпорядження такими коштами здійснювалося належним чином, а також має бути наявна реальна та ефективна можливість контролю за тим, щоб використання таких коштів (зокрема, здійснення закупівель) відбувалося ефективно, прозоро та раціонально, з дотриманням вимог законодавства.

Закон України «Про публічні закупівлі» визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Тобто, навіть самим фактом включення комунальних та державних підприємств до Замовників, та необхідністю здійснення ними закупівель в визначеному порядку законодавець визначив, що їх кошти не є приватними, або такими, якими підприємство може розпоряджатися на власний розсуд.

Якби законодавець не вбачав державного інтересу у здійсненні закупівель комунальними підприємствами, то міг би обмежити сферу застосування закону виключно бюджетними коштами, і дозволити комунальним та державним підприємствам не керуватися Законом України "Про публічні закупівлі", якщо ці підприємства закуповують товари за кошти, отримані від власної діяльності тощо. Але таких виключень вказаний Закон не містить.

Беззаперечно наявні інтереси держави та територіальної громади щодо дотримання законності комунальними підприємствами при здійсненні публічних закупівель, оскільки їх здійснення впливає на майновий стан територіальної громади (Власника).

Отже, прокурором правомірно визначено у даному спорі в якості позивача Криворізьку міську раду, оскільки у даному випадку орган Держаудитслужби не наділено повноваженнями для звернення до суду з позовом за захистом інтересів держави за відсутності виявлених ним на момент подання прокурором позову порушень.

Повноваженнями щодо захисту інтересів територіальної громади м. Кривого Рогу (власника майна підприємства, якому Підприємство підконтрольне відповідно до статуту) наділена саме Криворізька міська рада - орган місцевого самоврядування, як представницький орган громади міста.

При цьому, в позовній заяві детально викладено повне дотримання при поданні позову процедури, передбаченої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» а саме щодо попереднього, до звернення до позовом, повідомлення уповноваженого органу (Криворізької міської ради) про порушення інтересів держави та територіальної громади, чим фактично надано цьому органу можливість самостійно відреагувати на виявлені порушення інтересів держави.

Проте, як вбачається з листів від 07.05.2021 №12/20/3362 (а.с.79 т.1) та від 31.05.2021 №12/20/3924 (а.с.78 т.1), від 09.07.2021 №12/20/5101 (а.с.80 т.1), Криворізька міська рада фактично самоусунулась від виконання покладених на неї повноважень та будь-які заходи, спрямовані на захист інтересів держави, не здійснювала, а претензійно-позовна робота, спрямована на оскарження вказаного Договору не проводилася.

Норма ст.23 Закону України «Про прокуратуру» вимагає від прокурора доведення лише факту нездійснення або неналежного здійснення уповноваженим органом своїх повноважень, а не встановлення причин нездійснення уповноваженими органами своїх функцій щодо захисту інтересів держави.

Більше того, встановлення будь-яких причин нездійснення уповноваженим органом своїх функцій не може обмежувати державу в праві на судовий захист.

За таких обставин є доведеними доводи прокурора про те, що уповноважений орган, неналежно виконував покладені на нього повноваження щодо захисту інтересів держави, а тому прокурор набув обов`язку звернутись до суду в інтересах держави з даним позовом.

Щодо твердження відповідача про те, що відсутні підстави для представництва інтересів держави Криворізькою центральною окружною прокуратурою, з огляду на місцезнаходження відповідача - КП «Кривбасводоканал», юридична адреса КП «Кривбасводоканал» в даному випадку не має правового значення з огляду на таке.

КП «Кривбасводоканал», як і АТ «Дніпроазот» є відповідачами у справі, і Криворізька центральна окружна прокуратура здійснює представництво не інтересів КП «Кривбасводоканал», а представництво інтересів держави та територіальної громади м.Кривого Рогу.

Слід зазначити, що кількість відповідачів та інших учасників у певній справі може бути досить значною, вони можуть мати місцезнаходження в різних містах, областях, тощо. При здійсненні прокуратурою повноважень щодо представництва інтересів держави законодавчо не встановлено необхідності та це є в багатьох випадках неможливим, щоб юрисдикцією однієї прокуратури охоплювалося місцезнаходження всіх учасників справи.

Під час розслідування кримінального провадження, процесуальне керівництво у якому здійснюється Криворізькою центральною окружною прокуратурою, встановлено порушення інтересів територіальної громади м.Кривого Рогу, яка є власником підприємства, яке повинно задовольняти інтереси всієї територіальної громади, і правочини якого впливають на майновий стан всієї територіальної громади.

В ході вивчення відомостей, опублікованих в електронній системі публічних закупівель «Прозорро», як вказує прокурор, встановлено, що КП «Кривбасводоканал» безпідставно проведено закупівлю без використання електронної системи, укладено Договір поставки хімічної продукції №154846/135-СНАБ від 12.04.2021 (31.03.2021) з АТ«ДНІПРОАЗОТ» без використання електронної системи закупівель на суму 610 200,00 грн., чим обмежено коло учасників закупівлі та спричинено придбання продукції (товару) за завищеною вартістю.

Зазначене свідчило про зловживання службовими особами КП «Кривбасводоканал» службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання неправомірної вигоди для самих себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовими особами КП «Кривбасводоканал» службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки.

За даним фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України за ознаками зловживання службовими особами КП «Кривбасводоканал» службовим становищем всупереч інтересам служби, чим завдано шкоди охоронюваним законом правам та інтересам, та спричинено тяжкі наслідки, було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021042080000021.

Визначено підслідність кримінального провадження відповідно до вимог КПК України Криворізьким районним управлінням поліції ГУНП в Дніпропетровській області, а керівництво в зазначеному провадженні здійснюється Криворізькою центральною окружною прокуратурою.

В подальшому, в ході розслідування зазначеного кримінального провадження додатково виявлено та отримано інформацію та документи, що свідчили про безпідставність проведення вказаної закупівлі та укладення Договору без використання електронної системи, порушення вимог Закону України «Про публічні закупівлі», вимог Постанови Кабінету Міністрів України №224, чим заподіяна шкода інтересам держави та територіальної громади м.Кривого Рогу, захист яких є конституційною функцією прокуратури.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Криворізька центральна окружна прокуратура повідомила Криворізьку міську раду про наявність підстав для представництва інтересів держави та намір звернутися до суду з метою визнання недійсним, підтверджується копією повідомлення від 25.06.2021 №04/59-2941вих-21 (а.с.79 т.1).

Згідно з ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Як вбачається з даної вимоги закону, наявність підстав для представництва може бути оскаржена вичерпним колом суб`єктів: громадянином або його законним представником (у випадку здійснення представництва інтересів громадянина) або суб`єктом владних повноважень, яким в даній справі виступає Криворізька міська рада.

Вказане свідчить про фактичне нездійснення Криворізькою міською радою захисту інтересів держави, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для звернення прокурора з даним позовом.

Крім того, відповідно до ч. ч. 3, 4, 5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Таким чином, вимогами ГПК Украйни, не передбачений обов`язок суду щодо встановлення територіального розмежування юрисдикції однорідних прокуратур з визначенням мереж прокурорського округу при подачі прокурором позову в інтересах держави в особі відповідного органу.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви Акціонерного товариства "Дніпроазот" про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст.ст.182, 183, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Акціонерного товариства "Дніпроазот" про залишення позовної заяви без розгляду та скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду від 30.08.2021 у справі №904/7594/21- відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення - 25.11.2021.

Оскарження цієї ухвали окремо від рішення суду не допускається.

Суддя О.І. Красота