Ухвала суду № 101358845, 23.11.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

23.11.2021м. ДніпроСправа № 904/743/19

за позовом Дніпропетровська місцева прокуратура №1 в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕЙСТІ-ФУД"

третя особа без самостійних позовних вимог на боці позивача Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради

про стягнення 289 198 грн. 54 коп.

Суддя Манько Г.В.

Представники:

прокурор Богомол О.М.

від позивача Пастернак В.В.

від відповідача Бєлкіна М.О.

третя особа не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Дніпропетровська місцева прокуратура №1 звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Тейсті-Фуд" 289 198 грн. 54 коп., з яких: 241 730,04 грн. - заборгованість зi сплати основного зобов`язання за Договором про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпра, 37 299,28 грн. - пеня (з урахування подвійної облікової ставки НБУ), 3 159,05 грн. - 3% річних від простроченої суми, 7 010,17 грн. - інфляційні втрати.

Позивач подав заяву про залишення позову без розгляду. В поданій заяві позивач зазначав, що постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.03.2021 по справі № 904/454/18 за позовом Дніпровської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕИСТІ-ФУД», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2020 зі справи № 904/454/18 залишив без змін, а касаційну скаргу Дніпровської міської ради — без задоволення.

У судовому засіданні позивач підтримав вимогу про залишення позову без розгляду. Заявив клопотання про поновлення процесуального строку для подання заяви.

У судовому засіданні прокурор не заперечував проти вимог заяв позивача.

Відповідач вважає, що є підстави для закриття провадження у справі в зв`язку з відсутністю предмету спору.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Верховним Судом 23.03.2021р. прийнято постанову у справі №904/454/18 за позовом Дніпровської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю «Тейсті-Фуд» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача – Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради. Судом встановлено, що Рада звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра в редакції, викладеній у позовній заяві (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.06.2020). Позов обґрунтовано тим, що Товариство було замовником закінченого будівництвом та введеного в експлуатацію об`єкта «Реконструкція навісу (літ. Б) із заміною декоративного перфорованого залізобетонного огородження на металопластикові вікна на фасаді приміщення (у складі приміщень № 100, № 101) ресторану під торгівельне приміщення за адресою: 49074, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 109-А», однак в порушення вимог статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не уклало договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Дніпра, у зв`язку з чим такий договір підлягає укладенню в судовому порядку, оскільки він є обов`язковим для сторін відповідно до зазначеної норми Закону. Справа розглядалася господарськими судами неодноразово. Останнім рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2020, у задоволенні позову відмовлено. Відмову в задоволенні позову мотивовано тим, що станом на момент розгляду цієї справи судом першої інстанції та ухвалення оскаржуваного рішення, відсутнє положення закону, яке зобов`язувало б Товариство укласти з Радою спірний Договір у зв`язку із втратою чинності статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» з 01.01.2020. Отже, суд не наділений повноваженнями визнати укладеним Договір, обов`язковість якого для відповідача не передбачена законодавством України. Відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 23.01.2017 № ДП143170231187, виданої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради: закінчений будівництвом об`єкт «Реконструкція навісу (літ. Б) із заміною декоративного перфорованого залізобетонного огородження на металопластикові вікна на фасаді приміщення (у складі приміщень № 100, № 101) ресторану під торгівельне приміщення за адресою: 49074, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 109-А» загальною площею 422,0 кв. м є готовим до експлуатації; замовником об`єкта є Товариство; кошторисна вартість будівництва за затвердженою проєктною документацією складає 320 000,00 грн. Товариство є власником реконструйованого об`єкта нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2013 № 1854, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.02.2017. До введення об`єкта в експлуатацію договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту між Радою та Товариством не укладався. Листом від 05.10.2017 № 10/13-606 Департамент повідомив Раду про введення зазначеного об`єкта в експлуатацію, у зв`язку з чим остання листом від 22.06.2017 № 10/15-426 направила Товариству проєкт договору про пайову участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра з пропозицією укласти його. Також судом встановлено, що Товариство зазначений проект договору залишило без реагування, що і слугувало підставою для звернення Ради до суду з цим позовом. Причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для визнання укладеним договору про пайову участь замовника будівництва в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра в редакції, наведеній позивачем. За загальним правилом про дію цивільно-правових актів у часі, закріпленим в частині першій статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відповідні цивільно-правові відносини з дня набрання ними чинності. Частина третя статті 5 ЦК України регламентує так звані «триваючі» відносини, тобто такі, які виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, але права та обов`язки зберігаються і після набрання чинності новим актом цивільного законодавства. До таких «триваючих» прав та обов`язків, що продовжують існувати, або до прав та обов`язків, що виникли вже після набрання чинності новими актами цивільного законодавства, мають застосовуватися положення цих актів. Якщо акт цивільного законодавства, що регулював цивільні відносини, втратив чинність, новий нормативно-правовий акт з моменту набрання ним чинності застосовується до юридичних фактів цивільного права та породжуваних ними цивільних прав і обов`язків. Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між Радою і Товариством як замовником будівництва, хоч і виникли до внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та до прийняття і набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», однак продовжують тривати і після набрання чинності зазначеним законом, тобто такі правовідносини є триваючими. Відповідно до частини третьої статті 5 ЦК України з огляду на триваючий характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами у справі та існували станом на дату скасування Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», такі зміни підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Правовий висновок Верховного Суду щодо триваючого характеру правовідносин, що виникли між органом місцевого самоврядування та замовником будівництва стосовно укладення передбаченого законом договору пайової участі, викладений у постанові від 12.12.2019 зі справи № 914/2650/17.

Постановою Верховного Суду зазначено, що як правильно встановили суди попередніх інстанцій, з 01.01.2020 у замовників будівництва відсутній обов`язок укладати договори про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Дійсними та продовжують свою дію до моменту їх виконання є лише договори про пайову участь, укладені до 01.01.2020. Правовий аналіз наведених положень статей 179, 187 ГК України дозволяє дійти висновку, що необхідною умовою для укладення договору за рішенням суду є наявність відповідної вказівки закону на обов`язковість укладення певного договору, а застосуванню до таких правовідносин підлягає законодавство, яке є чинним на момент виникнення переддоговірного спору та його вирішення в судовому порядку. Станом на момент вирішення спору зі справи судом першої інстанції, відсутнє положення закону, яке зобов`язувало б Товариство укласти з Радою відповідний договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Дніпра, відтак суд не наділений повноваженнями визнати укладеним договір, обов`язковість якого для відповідача законом не передбачена, що також узгоджується з положеннями статті 19 Конституції України. За таких обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли правомірного та обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову зі справи. Аналогічні висновки щодо застосування статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у вирішенні спору про укладення договору про пайову участь в інфраструктурі населеного пункту у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 зі справи № 909/1143/19, від 30.09.2020 зі справи № 904/4442/19, від 13.01.2021 зі справи № 922/267/20, від 04.02.2021 зі справи № 904/2468/19, відступати від яких колегія суддів Верховного Суду у цій справі підстав не вбачає. Доводи касаційної скарги Ради наведених висновків не спростовують та не впливають на них. Помилковими є твердження скаржника щодо необхідності врахування приписів Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 29.07.2011 №5/14, ухваленого на виконання вимог статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності», оскільки у зв`язку із скасуванням обов`язку забудовників укладати договори про пайову участь в інфраструктурі населеного пункту зазначене положення не відповідає нормам закону та правильно не взяте до уваги судами попередніх інстанцій. Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій сталої практики Верховного Суду у вирішенні подібних спорів щодо обов`язку замовника укласти договір про пайову участь після прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію на підставі статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не приймаються Верховним Судом, оскільки наведені скаржником у касаційній скарзі постанови Верховного Суду, у тому числі від 05.09.2018 зі справи № 362/3784/17 та від 21.03.2019 зі справи № 904/1049/18, стосуються практики застосування зазначеної статті Закону, чинної на час вирішення судами спорів про визнання укладеними відповідних договорів. Правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 22.02.2017 зі справи № 592/1809/15-ц (справа про визнання недійсним кредитним договору), на неврахування якого посилається Рада, є нерелевантними для справи, що розглядається, зважаючи на різний зміст спірних правовідносин та неподібність їх правового регулювання. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Оскаржувані рішення і постанова судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам відповідають.

Постановою Верховного Суду від 23.03.2021р. у справі №904/454/18 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2020 зі справи № 904/454/18 залишено без змін, а касаційну скаргу Дніпровської міської ради – без задоволення.

Відповідно до ч.1 п. 5 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Згідно п. 1,4,2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2019р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Приймаючи до уваги, що ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті було прийнято 03.04.2019р., тобто до прийняття постанов Центральним апеляційним господарським судом та Верховним Судом, господарський суд вважає за можливе заяву позивача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання заяви про залишення позову без розгляду задовольнити.

Господарський суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача щодо залишення позову без розгляду на підставі ч.1 п. 5 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 119, 185, 226 ч. 1 п. 5, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Поновити пропущений процесуальний строк для подання заяви про залишення позову без розгляду.

Залишити позовну заяву без розгляду.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачений ст. ст. 254 - 258 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 25.11.2021р.

Суддя Г.В. Манько