Рішення № 101352230, 15.11.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/5143/21

2/357/2955/21

Категорія 67

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15 листопада 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Бараєва А. В., Сокур О.В.,

представника позивача - Махаринського Г.В. ,

представника третьої особи - Маценко І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода» про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

В травні 2021 року позивач Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області, яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа: Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода» про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, мотивуючи тим, що в ході розгляду справи встановлено, що малолітній ОСОБА_2 у зв`язку із ухиленням його матір`ю ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків перебуває у службі у справах дітей Білоцерківської міської ради на обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

З`ясовано, що відповідно до рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 14.10.2008 року № 460 «Про встановлення опіки над малолітнім ОСОБА_2 та житлом, в якому він зареєстрований і його майном» опікуном малолітнього ОСОБА_2 була призначена його прабабуся ОСОБА_5 , оскільки мати дитини ОСОБА_3 перебувала в розшуку. Після чого, згідно з рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.06.2010 року, справа № 2- 7334/2010 відповідач ОСОБА_3 була позбавлена батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_2 . На підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.10.2017 року, справа № 357/10394/17 ОСОБА_3 була поновлена в батьківських правах щодо її малолітнього сина ОСОБА_2 . Згідно з рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 14.11.2017 року № 432 «Про припинення опіки над малолітнім ОСОБА_2 та втрату ним статусу дитини, позбавленої батьківського піклування», прабабусю дитини ОСОБА_5 було звільнено від повноважень опікуна над правнуком та передано малолітнього його матері ОСОБА_3 .

Проте, зміни в способі життя відповідача на краще тривали не довго. Стало відомо, що її малолітній син ОСОБА_2 виховується в закладах інституційного догляду. З 30.04.2020 року по 08.04.2021 року малолітній ОСОБА_2 на підставі заяви його матері тимчасово перебував у комунальному закладі Ставищенської селищної ради «Ставищенський центр соціальної підтримки дітей та сімей «Світанок»». За час перебуває хлопця в закладі мати участі у вихованні сина не брала, жодного разу його не відвідувала, матеріальної допомоги не надавала. У зв`язку із закінченням терміну перебування малолітнього в даному закладі, 08.04.2021 року ОСОБА_2 був переведений до центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода», де він перебуває і дотепер. Протягом цього часу мати дитини також не бере участі у вихованні сина, не цікавиться його життям та здоров`ям, на повідомлення та запрошення щодо вирішення подальшої долі сина не реагує.

Звертають увагу суду на те, що малолітній ОСОБА_2 з вини його матері більше року перебуває в інституційному закладі, чим порушується задеклароване в усіх вітчизняних та міжнародних документах право дитини на проживання та виховання в сім`ї.

12.05.2021 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Білоцерківської міської ради було розглянуто питання про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо сина та прийнято рішення про доцільність підготовки та подання службою у справах дітей Білоцерківської міської ради до суду позову про позбавлення відповідача батьківських прав щодо її малолітнього сина.

Вважають, що вказані обставини підтверджують факти ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, позбавлення відповідача батьківських прав щодо її малолітнього сина у цьому випадку допустиме, оскільки наявна її вина і вона не може змінити свою поведінку на краще.

Встановлено, що малолітній ОСОБА_2 із своєю матір`ю ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та має право на користування цим житлом.

Статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей, про що повідомляє нотаріуса за місцем знаходження майна та житла.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 166 Сімейного кодексу України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Просили суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо її малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання її малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від усіх її доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з дня подачі позовної заяви до досягнення дитиною повноліття, прийняти рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язати адміністрацію центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода» відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду, накласти заборону на відчуження житла, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зареєстрований та має право на користування ним малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що повідомити нотаріуса за місцем знаходження житла ( а. с.1-4 ).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2021 року, головуючим суддею визначено Орєхова О.І. ( а. с. 27 ).

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ( перебування ) такої фізичної особи.

20 травня 2021 року здійснено запит стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача ( а. с. 31 ).

09 червня 2021 року за вх. № 26932 судом отримано з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання ( перебування ) відповідача ( а. с. 32 ).

З отриманої відповіді вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 187 ЦПК України якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановлено законом порядку місце проживання ( перебування ) фізичної особи - відповідача.

Ухвалою судді від 11 червня 2021 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Постановлено провести розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі на 13 липня 2021 року ( а. с. 33-34 ).

Ухвалою суду від 13 липня 2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 14 вересня 2021 року ( а. с. 44-45 ).

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв`язку із неявкою в судове засідання відповідача та відсутності належного сповіщення ( а. с. 51-52, 58 ).

Останнього разу, судове засідання відкладено на 15 листопада 2021 року ( а. с. 58 ).

В судовому засіданні представник позивача Махаранський Г.В. підтримав позовну заяву, надав пояснення аналогічні викладеним в ній, просив вимоги Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне оголошення ( а. с.60 ).

Наявне оголошення здійснено після того, як на адресу суду неодноразово поверталися поштові конверти, в яких працівниками пошти зазначено причину повернення, як за закінченням терміну зберігання.

Представник третьої особи Центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода» Маценко І.Л., яка діє на підставі довіреності в судовому засіданні підтримала позовні вимоги позивача, просила вимоги задовольнити.

В судовому засіданні була допитана дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в присутності психолога ОСОБА_6 .

Малолітня дитина ОСОБА_2 пояснив суду, що його матір ОСОБА_3 дійсно не піклується про нього, не цікавиться ним. За час перебування його в закладі жодного разу не провідувала його. Коли вони з матір`ю та вітчимом проживали разом вона погано ставилася до нього, ображала, била. Просив позбавити його матір батьківських прав відносно нього.

Психолог ОСОБА_6 пояснила, що малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 усвідомлює та розуміє, яке питання вирішується судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Відповідно до ч. ч. 11, 12 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Оголошення було здійснено судом після повернення на адресу суду поштових конвертів ( неодноразово ) з судовою повісткою, на якому працівниками пошти причина повернення зазначено, як закінчення терміну зберігання.

З наявного в матеріалах справи оголошення вбачається, що воно вчинено 03.11.2021 року про виклик ОСОБА_3 в судове засідання на 10 годину 30 хвилин 15.11.2021 року.

Тобто, у відповідності до вимог Цивільно-процесуального кодексу України судом було все зроблено для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце слухання справи, а тому суд приходить до висновку, що відповідач була належним чином повідомлена про дату, час та місце слухання справи.

Однак, відповідач в судове засідання в призначений час судом не з`явилася, заяв та клопотань з боку останньої на адресу суду не надходило, як і не надходило відзиву на позовну заяву позивача.

Хоча, відповідач ОСОБА_3 один раз отримала документи, які були направлені судом останній, а саме: ухвалу про відкриття провадження у справі, позовну заяву з додатками та судову повстку на 13.07.2021 року.

Зазначене підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомлення про вручення ( а. с. 39 ).

З вказаного поштового повідомлення вбачається, що ОСОБА_3 особисто отримала вказані документи 19.06.2021 року.

Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки, належним чином повідомлений відповідач ОСОБА_3 не з`явилася в судове засідання, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, не повідомивши суду про поважність причини неявки та не надала відзиву і позивач не заперечує проти такого вирішення справи, а саме заочного, суд вважає за можливим по даній справі провести заочний розгляд.

15 листопада 2021 року суд протокольно вирішив проводити розгляд справи в заочному поряду.

Відповідно до ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, дитину, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги Служби у справах дітей БМР підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_2 , про що в матеріалах справи свідчить наявне свідоцтво про народження, видане 28.02.2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області, серія НОМЕР_1 (а. с.6 0.

З вищевказаного свідоцтва про народження вбачається, що батьками ОСОБА_2 зазначені ОСОБА_8 та ОСОБА_3 .

З Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 СК України, батько вказаний зі слів матері ( а. с. 7 ).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.06.2010 року, справа № 2- 7334/2010 відповідач ОСОБА_3 була позбавлена батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_2 ( а. с. 10).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 14.10.2008 року № 460 «Про встановлення опіки над малолітнім ОСОБА_2 та житлом, в якому він зареєстрований і його майном» опікуном малолітнього ОСОБА_2 була призначена ОСОБА_5 , оскільки мати дитини ОСОБА_3 перебувала в розшуку ( а. с. 9 ).

На підставі рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.10.2017 року, справа № 357/10394/17 ОСОБА_3 була поновлена в батьківських правах щодо її малолітнього сина ОСОБА_2 ( а. с. 11-12 ).

Згідно з рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 14.11.2017 року № 432 «Про припинення опіки над малолітнім ОСОБА_2 та втрату ним статусу дитини, позбавленої батьківського піклування», ОСОБА_5 було звільнено від повноважень опікуна над правнуком та передано малолітнього його матері ОСОБА_3 ( а. с. 13 ).

Встановлено, що з 30.04.2020 року по 08.04.2021 року малолітній ОСОБА_2 на підставі заяви його матері ( а. с. 14 ) тимчасово перебував у комунальному закладі Ставищенської селищної ради «Ставищенський центр соціальної підтримки дітей та сімей «Світанок»».

За час перебуває ОСОБА_2 в закладі мати участі у вихованні сина не брала, жодного разу його не відвідувала, матеріальної допомоги не надавала, про що зазначено в Довідці від 22.03.2021 року, наданої комунальним закладом Ставищенської селищної ради «Ставищенський центр соціальної підтримки дітей та сімей «Світанок»» ( а. с.18 ).

17 лютого 2021 року комунальний заклад Ставищенської селищної ради «Ставищенський центр соціальної підтримки дітей та сімей «Світанок»» звернувся з повідомленням до служби у справах дітей та сім`ї Білоцерківської міської ради з питанням про вирішення подальшого перебування та влаштування ОСОБА_2 у зв`язку із закінченням терміну перебування останнього в закладі ( а. с. 17 ).

Наказом Служби у справах дітей БМР Київської області від 08.04.2021 року за № 54, вирішено взяти на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у зв`язку із ухиленням батьків, осіб, які їх замінюють, від виконання своїх обов`язків ( а. с.8 ).

Отже, у зв`язку із закінченням терміну перебування малолітнього в даному закладі, 08.04.2021 року ОСОБА_2 був переведений до центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода» ( а. с. 22 ).

Встановлено, що малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до теперішнього часу перебуває в даному закладі.

З наявної в матеріалах справи характеристики вбачається, що ОСОБА_2 скромний, стриманий, врівноважений, розсудливий, дисциплінований, товариський, щедрий, доброзичливий, емоційний. Підтримує дружні стосунки з багатьма учнями ( а. с. 19 ).

З наявної в матеріалах справи довідки управління адміністративних послуг БМР від 22.03.2021 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 23.10.2008 року по теперішній час ( а. с. 25 ).

Рішенням виконавчого комітету БМР Київської області від 27.07.2021 року за № 534, орган опіки та піклування - виконавчий комітет міської ради дійшов висновку, що ОСОБА_3 в порушення вимог чинного законодавства України з питань охорони дитинства ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання сип, що правовою підставою для позбавлення її батьківських прав. Позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо її малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини ( а. с. 49-50 ).

Звертаючись до суду з даною позовною заявою позивач вважає, що відповідач самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, позбавлення відповідача батьківських прав щодо її малолітнього сина у цьому випадку допустиме, оскільки наявна її вина і вона не може змінити свою поведінку на краще.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по виханню дитини.

Відповідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таке рішення має бути прийнято з метою захисту інтересів неповнолітньої дитини, яка фактично позбавлена його батьківського піклування.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року ( справа № 631/2406/15-ц провадження № 61-36905св18 ).

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.

Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Як встановлено в судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 була обізнана про наявність вказаної справи на розгляді в суді щодо позбавлення останньої батьківських прав, однак в судове засідання не з`явилася, жодних пояснень та заперечень стосовно позовних вимог не надала.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_3 ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно своєї малолітньої дитини - ОСОБА_2 , що підтверджується наявними матеріалами цивільної справи та встановленими обставинами.

Так, як з матеріалів справи, так і в судовому засіданні було встановлено, що за час перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в комунальному закладі Ставищенської селищної ради «Ставищенський центр соціальної підтримки дітей та сімей «Світанок»» та центрі соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода», відповідач ОСОБА_3 участі у вихованні сина не брала, жодного разу його не відвідувала, матеріальної допомоги не надавала, не цікавиться його життям та здоров`ям, на повідомлення та запрошення щодо вирішення подальшої долі сина не реагує.

Тим самим, малолітній ОСОБА_2 з вини його матері більше року перебуває в інституційному закладі, чим порушується задеклароване в усіх вітчизняних та міжнародних документах право дитини на проживання та виховання в сім`ї.

Відповідно до статті 76 ЦПК Країни доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, в судовому засіданні під час розгляду вказаної справи знайшло свого підтвердження того, що відповідач ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст. 164 СК України ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню малолітнього сина.

Крім того, сам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в судовому засіданні просив позбавити його матір батьківських прав, оскілки його матір ОСОБА_3 дійсно не піклується про нього, не цікавиться ним. За час перебування його в закладі жодного разу не провідувала його.

Всі наведені вище факти, як кожен окремо так в сукупності, свідчать проте, що відповідач ОСОБА_3 , свідомо ухиляється від покладеного на неї обов`язку виховання своєї дитини, не піклується про фізичний і духовний розвиток свого сина, не відвідує, не надає матеріальної допомоги на його утримання.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає необхідним позбавити відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно її неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений конституційний обов`язок батьків утримувати своїх дітей.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини ( аліменти ) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або в твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення, тощо.

Згідно із ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною 1 статті 183 СК України частка заробітку ( доходу ) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

На підставі ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджується за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючі матеріальне становище дитини, матеріальне становище відповідача, суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення ним повноліття та перерахування аліментів здійснювати на особистий рахунок малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відділенні Державного ощадного банку України, зобов`язавши адміністрацію центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода» відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Крім того, відповідно до ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», за дітьми сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, а також особам з їх числа зберігається право на житло, в якому вони проживали з батьками, рідними до встановлення опіки, піклування, влаштування в прийомні сім`ї, дитячі будинки сімейного типу, заклади для дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 71 Житлового кодексу України, жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках: влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім`ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Частиною 4 статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що суд у разі позбавлення батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав одночасно накладає заборону на відчуження майна та житла дітей, про що повідомляє нотаріуса за місцем знаходження майна та житла.

У відповідності до ст. 18 вказаного Закону держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 вказаного Закон, у разі передачі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, під опіку чи піклування, влаштування в будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім`ї жиле приміщення, в якому вони проживали, зберігається за дітьми протягом усього часу перебування їх в цих закладах, у опікунів чи піклувальників, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім`ї незалежно від того, чи проживають у жилому приміщенні, з якого вибули діти, інші члени сім`ї.

Встановлено, що малолітній ОСОБА_2 із своєю матір`ю ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю отриманої з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання ( перебування ) відповідача ОСОБА_3 та довідкою управління адміністративних послуг БМР від 22.03.2021 року та відповідно малолітній має право на користування вказаним майном.

А тому, з урахуванням зазначених вище обставин та положень закону, з метою захисту житлових прав дитини, слід накласти заборону на відчуження нерухомого майна, зокрема квартиру, що за адресою: АДРЕСА_1 , у якій зареєстрований малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Таким чином, встановлені судом обставини вказують, що вимоги позивача ( Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради ) базуються на законі.

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд врахує, що за подання позову немайнового характеру особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до Закону України "Про судовий збір", що складає 908,00 гривень та оскільки позивача звільнено від сплати судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 на користь держави підлягають стягненню судові витрати у сумі 1 816 гривень.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 150, 155, 164, 166, 180-183, 191 СК України, ст. ст. 2, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 128, 130,131, 141, 263-265, 273, 280-289 ЦПК України, ст. 51 Конституції України, ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода» про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо її малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на утримання її малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від усіх її доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19.05.2021 року та до досягнення дитини повноліття.

Зобов`язати адміністрацію центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода» у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду відкрити особистий рахунок на ім`я малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відділенні Державного ощадного банку України, для перерахування аліментів.

Накласти заборону на відчуження житла, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зареєстрований та має право на користування ним малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1816,00 гривень ( одна тисяча вісімсот шістнадцять гривень).

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення у межах суми платежу за один місяць.

Направити рішення суду з дня набрання законної сили нотаріусу за місцем знаходження майна для накладення заборони на відчуження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення ( виклику ) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Позивач: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області ( адреса місцезнаходження: 09107, Київська область, м. Біла Церква, вул. Першотравнева, б. 8, ідентифікаційний код - 35615529 );

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Міським відділом № 2 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області 09.09.2003 року, РНОКПП: НОМЕР_3 );

Третя особа: Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «Злагода» ( адреса місцезнаходження: 09100, вул. Пушкінська, буд. 29, м. Біла Церква, Київської області; ідентифікаційний код - 25656612 ).

Повне судове рішення складено 25 листопада 2021 року.

Заочне рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов