Рішення № 101351828, 15.11.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 15.11.2021

Справа № 334/4446/21

Провадження № 2/334/3148/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участі секретаря судового засідання Боднар А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Запоріжтрансформатор», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Абрамов Максим Олександрович, Запорізький обласний державний нотаріальний архів, про зняття арешту зі спадкового майна,

встановив:

представник позивачки ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ПрАТ «Запоріжтрансформатор», в якому просить припинити обтяження у вигляді заборони на житловий будинок АДРЕСА_1 , накладене на підставі повідомлення б/н від 14 травня 1966 року Запорізького трансформаторного заводу на ім`я ОСОБА_3 АДРЕСА_2 , зареєстроване 01.07.2005 року за № 2145733, реєстратором Запорізький обласний державний нотаріальний архів та виключити цей запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Позов обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_4 . На час його смерті подружжя мешкало у належному померлому на праві власності житловому будинку АДРЕСА_3 . Після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в інтересах позивачки ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса ЗМНО Абрамова М.О. з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_4 . За результатами перевірки документів нотаріус встановив, що у єдиному реєстрі заборон Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень міститься запис №2145733 про заборону на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав померлому ОСОБА_4 , у зв`язку з чим 02.06.2021 прийняв постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №203/02-31. При розмові з нотаріусом стало відомо, що згідно із письмовим реєстром Першої запорізької державної нотаріальної контори для реєстрації заборон, які накладаються на будівлі за повідомленням банків про видачу позик 1956-1970, 1973 роки та Алфавітної книги заборон є запис № 10 про накладення заборони відчуження № 16708, який було зроблено 16.05.1966 на підставі повідомлення № б/н від 14.05.1966 Запорізького трансформаторного заводу на ім`я ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 . На адвокатський запит про надання інформації стосовно того, на якій підставі було накладено арешт від 16.05.1966 на підставі повідомлення № б/н від 14.04.1966 Запорізьким трансформаторним заводом на ім`я ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , а також про те, коли відповідачем - ПрАТ «Запоріжтрансформатор» буде знято заборону з житлового будинку АДРЕСА_1 , який накладено 16.05.1966 на підставі повідомлення № б/н від 14.05.1966 Запорізьким трансформаторним заводом на ім`я ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , було отримано відповідь про те, що у підприємства відсутня інформація та документи, щодо підстав накладення арешту 16.05.1966 на ім`я ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 . Крім того, відповідач повідомив, що за даними бухгалтерського обліку ОСОБА_3 , заборгованості перед ПрАТ «ЗТР», не має. З огляду на те, що у відповідача відсутня можливість надати нотаріусу повідомлення про припинення обтяження, у зв`язку із відсутністю документів, на підставі яких вносилось обтяження, а у нотаріуса немає визначених законодавством підстав для зняття за її заявою заборони на нерухоме майно, зняти обтяження іншим способом, ніж шляхом звернення до суду, неможливо, у зв`язку з чим, позивачка позбавлена можливості реалізувати свої права власника нерухомого майна в інший, крім судового захисту спосіб, що змушує її звернутись до суду з вказаним позовом.

25.10.2021 від третьої особи Запорізького обласного державного нотаріального архіву на адресу суду надійшли пояснення щодо позову, відповідно до яких реєстратори Запорізької філії Державне підприємство «Інформцентр» МЮ України вносили всі обтяження (заборони та арешти) до реєстру заборон «Феміда» з 1997 року на підставі записів, які були зроблені в Реєстрах для реєстрації заборони відчуження жилих будинків, квартир та іншого нерухомого майна, та арештів, накладених судовими та слідчими органами та Алфавітних книгах обліку заборони (арештів) державних нотаріальних контор (Архівна дата виникнення 30.07.1997). Потім статус реєстраторів отримали державні нотаріальні контори та приватні нотаріуси, та здійснювали реєстрацію заборон самостійно. ДП «Інформаційний центр» МЮУ створене у 1997 році. Запорізька філія «ДП Інформцентра» з моменту його створення до 2000 року розташовувалась за юридичною адресою Державного нотаріального архіву, тому Державний нотаріальний архів висвітлюється у витягу як реєстратор. У 2005 році державний нотаріальний архів не був реєстратором переносу архівних записів щодо наявності заборон відчуження нерухомого майна з Єдиного реєстру заборон (Феміда) до Єдиного Державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна. Перенос даних з реєстру заборон «Феміда» до Єдиного державного реєстру заборон було здійснено автоматично. Наразі існує Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, куди була перенесена вся інформація з попередніх Реєстрів (архівні записи). Записи у Реєстрі для реєстрацій заборон до 1990 року включно велися Першою Запорізькою державною нотаріальною конторою (Підстава обтяження - договір застави, серія та номер: Б/н, видавник: Перша Запорізька нотконтора, Дата виникнення 01.01.1960). На зберігання до Запорізького обласного державного нотаріального архіву Реєстри для реєстрації заборони відчуження жилих будинків, квартир та іншого нерухомого майна, та арештів, накладених судовими та слідчими органами, Алфавітні книги обліку заборони (арештів) та документи на підставі яких вносились записи до вищезазначених книг Першою Запорізькою державною нотаріальною конторою не передавались. Будь-якої інформації стосовно накладення вищезазначеного заборони у Запорізького обласного державного нотаріального архіву немає.

Відповідач відзив на позов не подав. Третя особа приватний нотаріус Абрамов М.О. пояснення щодо позову не подав.

Ухвалою від 29.06.2021 відкрите провадження у справі, яка призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачу та третім особам копії ухвали та копії позовної заяви з додатками направлялись поштою за зареєстрованим місцезнаходження останніх та були отримані учасниками справи особисто. Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 272 ЦПК України учасники справи є повідомленими про розгляд справи належним чином.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено частиною другою статті 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

02.06.2021 приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Абрамов Максим Олександрович, розглянувши документи, подані ОСОБА_2 , яка діяла від імені ОСОБА_1 , для видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 - чоловіка, та на момент смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав померлому на день смерті, встановив, що у Єдиному реєстрі заборон Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень міститься запис №2145733 про заборону на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав померлому ОСОБА_4 . За цих обставин приватний нотаріус відмовив представниці позивачки у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Згідно з Інформаційною довідкою з ДРРП № 187150763 від 01.01.2019 на житловий будинок АДРЕСА_3 накладене обтяження: заборона (архівний запис) № 2145733, зареєстрований 01.07.2005 14:59:22 за № 2145733 реєстратором: Запорізький обласний державний нотаріальний архів, Запорізька область, м. Запоріжжя, р-р Центральний, 20. Підстава обтяження: договір застави Б/н, Перша Запорізька нотконтора. Об`єкт обтяження: будинок, состав: ціле, стан: добудований, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_3 . Власник: ОСОБА_3 . Додаткові дані: Архівний номер: 506820ZAP, Архівна дата: 30.07.1997, Дата виникнення: 01.01.1960, № реєстру: 16708-93, внутр. № D4015D3F28EE2E2E7250.

Відповідно до листа ПрАТ «Запоріжтрансфоратор» № 1/05-рн-1406/21 від 14.06.2021 у підприємства відсутня інформація та документи щодо підстав накладення арешту 16.05.1966 на ім`я ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 . За даними бухгалтерського обліку, ОСОБА_3 заборгованості перед ПрАТ «ЗТР» не має.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою та другою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, що передбачено у статтях 316 та 321 ЦК України.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 15.03.2013 справі № 6-26цс13, вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 2 постанови від 03.06.2016 № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред`явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

Відповідно до частин частині першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, що передбачено статтями 76 – 80 ЦПК України.

Однією з підстав даного позову є те, що власником спірного будинку на час смерті був чоловік позивачки – ОСОБА_4 . Однак, позивачка не виконала свій процесуальний обов`язок, передбачений частиною першою статті 81 ЦПК України, та не надала докази, які підтверджують зазначені обставини, зокрема свідоцтво про шлюб, правовстановлюючий документ на житло або відповідні витяги з реєстрів. Крім цього, позивачка не скористалась своїм правом, передбаченим частиною першою статті 84 ЦПК України та не звернулась з клопотанням про витребування відповідних доказів, у разі неможливості самостійно надати ці докази.

Суд не визнає постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02.06.2021 № 203/02-31 допустимим доказом для підтвердження цих обставин.

Іншою підставою позову є те, що арешт на спірний будинок накладений Першою Запорізькою державною нотаріальною конторою за повідомленням банків про видачу позик 1956-1970, 1973 роки та Алфавітної книги заборон, запис № 10 про накладення заборони відчуження № 16708, який було зроблено 16.05.1966 на підставі повідомлення № б/н від 14.05.1966 Запорізького трансформаторного заводу на ім`я ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 .

На підтвердження вказаної обставини надана Інформаційна довідка з ДРРП від 01.11.2019 № 187150763. Проте, вказана довідка не містить відомостей про особу, в інтересах якої накладений арешт - Запорізький трансформаторний завод. Також в ній зазначена дата виникнення обтяження – 01.01.1960, а не 16.05.1966, як зазначено позивачкою в підставах позову.

Таким чином, суд позбавлений можливості встановити ту обставину, що обтяжувачем спірного будинку є саме ПрАТ «Запоріжтрансформатор», а отже і правомірність висунення позивачкою вимог про скасування арешту саме до вказаної особи.

Крім цього, предметом позову є припинення обтяження житлового будинку АДРЕСА_1 .

Проте, згідно з Інформаційною довідкою з ДРРП від 01.11.2019 № 187150763 обтяження накладене на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 . Позивачка також має зареєстроване місце проживання за вказаною адресою, що підтверджується копією її паспорта громадянина України.

Докази того, що була змінена поштова адреса спірного житлового будинку суду не надані.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Всі ці складові могли бути з`ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки стаття 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (статті 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (стаття 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім цього, суд безпосередньо не повинен брати участі у збиранні доказів.

Суд відхиляє доводи позивачки у цій справі як такі, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Враховуючи, що рішення не може ґрунтуватися на припущеннях і поясненнях однієї зі сторін, всебічно дослідивши усі обставини справи та письмові докази, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою, суд приходить до висновку, що позивачка не довела, що вона є спадкоємцем спірного житлового будинку, а спадкодавець був його власником. Також нею не доведено, що обтяжувачем спірного будинку є відповідач ПрАТ «Запоріжтрансформатор» та підставою обтяження є повідомлення № б/н від 14.05.1966. Крім цього, нею не доведено, що була змінена поштова адреса спірного житлового будинку.

За таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити за недоведеністю.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивачку.

Керуючись статтями 10-13, 76-81, 141, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

ухвалив:

у задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Реквізити учасників справи:

Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Запоріжтрансформатор», місцезнаходження: Дніпровське шосе, буд. 3, м. Запоріжжя, 69600, код ЄДРПОУ 00213428.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

- приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Абрамов Максим Олександрович, місцезнаходження: вул. Сталеварів, буд. 7, прим. 1, м. Запоріжжя, 69035,

- Запорізький обласний державний нотаріальний архів, місцезнаходження: бул. Центральний, буд. 20, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 39558004.

Суддя: