Ухвала суду № 101350974, 22.11.2021, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/17602/21

н/п 1-в/766/799/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2021 року Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого-судді: Рябцевої М.С.,

при секретарі Ситникової Ю.О.,

за участю: прокурора Єложенко Н.С.,

захисника: Доготер О.Г.,

представника СІЗО № 28 Остапенко М.В.,

засудженого ОСОБА_1 ,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Херсоні клопотання засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про заміну покарання більш м`яким,

встановив :

Засуджений ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким. Просив замінити йому покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк. Зазначив, що Рішенням Конституційного Суду України було визнано неконституційним ч. 1 ст. 81, ч.1 ст. 82 КК України в частині неможливості застосування умовно-дострокового звільнення, заміни невідбутої частини покарання більш мяким до осіб, засуджених до довічного позбавлення волі.

У судовому засіданні засуджений та захисник просили клопотання задовольнити, з підстав вказаних у ньому.

Прокурор та представник ДУ "Херсонський слідчий ізолятор" в судовому засіданні заперечили проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що в даний час законодавством України не передбачено можливість заміни покарання у вигляді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Заслухавши думки учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_1 відбуває покарання, призначене вироком Апеляційного суду Херсонської області від 28.04.2011 року, яким він засуджений за п. п. 6,12 ч. 2 ст. 115, ч.2 ст. 15 п.п. 1,6,12,13 ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.2 ст. 185, 70 КК України до довічного позбавлення волі.

Відповідно до ст.82 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням.

Статтею 81 КК України передбачено можливість умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання. Разом з тим, дані правові норми містять посилання на строковий критерій визначення підстав для їх застосування, зокрема: умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання (п.3 ч.3 ст. 81 КК України) та заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можлива після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання (п. 3 ч. 4 ст. 82 КК України).

Відповідно до ч., ч.2 ст.87 КК України помилування здійснюється Президентом України стосовно індивідуально визначеної особи. Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п`яти років.

Зі змісту ч.7 ст.151 КВК України вбачається, що засудженим до довічного позбавлення волі може бути подано клопотання про його помилування після відбуття ним не менше двадцяти років призначеного покарання.

Верховним Судом України у постанові від 12.09.2011 р. (справа № 5-16кс11) зроблено правовий висновок, відповідно до якого кількісні критерії ст. 68 КК України не застосовуються до статей (частин статей) Особливої частини КК України, санкції яких передбачають покарання у виді довічного позбавлення волі, оскільки таке покарання не має строкового виміру. Разом з тим, для застосування положень ст.81 та 82 ККУкраїни необхідно, щоб засуджена особа відбула відповідно не менше трьох чвертей та двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин. Тобто положення даних правових норм вимагають наявності строкового характеру призначеного особі покарання, від тривалості якого й здійснюється розрахунок строку фактично відбутого покарання, що і надає засудженій особі право на звернення з клопотанням про їх застосування.

Європейський суд з прав людини зазначив, що у контексті довічного позбавлення волі ст.3 Конвенції повинна тлумачитись як така, що вимагає зменшуваності покарання, в розумінні перегляду, який дозволяє національній владі вирішити питання про те, чи наявні суттєві зміни довічно ув`язненого, і що в ході покарання був зроблений такий прогрес у виправленні, що тривале тримання в ізоляції не може бути виправдане пенологічними підставами (п.119, справа «Вінтер та ін. проти Сполученого Королівства» від 09.07.2013 р.). В цьому ж рішенні (п. 122) ЄСПЛ зауважив, що кожна особа, довічно позбавлена волі, має право знати, за яких умов може бути переглянутий строк її покарання, включаючи дату, коли такий перегляд може відбутись. Більше того, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини довічно ув`язнений має знати чіткі критерії для такого перегляду (п.137, справа «Трабельсі проти Бельгії» від 04.09.2014 р.).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в п.36 своєї постанови від 15.05.2019 року у справі №757/12726/18-ц звернула увагу на те, що 12.03.2019 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Петухов проти України». У цьому рішенні ЄСПЛ визнав, що довічне позбавлення волі засудженого без гарантування йому права перегляду вироку в частині скорочення строку відбування такого покарання та перспективи можливого звільнення суперечить ст.3 Конвенції. Для вирішення цієї проблеми у разі набуття вказаним рішенням ЄСПЛ статусу остаточного держава повинна буде вжити заходи загального характеру: реформувати систему перегляду вироків щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, так, щоби гарантувати у кожному конкретному випадку дослідження того, чи ґрунтується їх тривале ув`язнення на законних пенологічних підставах, а також, щоби дати можливість цим засудженим з певною мірою визначеності передбачати, що вони мають зробити для того, аби питання про їхнє звільнення було розглянуте, та за яких саме умов відповідно до стандартів, вироблених у практиці ЄСПЛ (§ 194).

Рішенням Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021 визнано неконституційними положення ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК, в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. Цим же Рішенням зобов`язано Верховну Раду України невідкладно привести нормативне регулювання, установлене статтями 81, 82 КК, у відповідність до Конституції України та цього Рішення.

Таке Рішення Конституційний Суд України постановив з метою реалізації статей 3, 23, 28 Конституції України та приведення Кодексу у відповідність до Конституції України та зазначив, що обов`язком Верховної Ради України є законодавчо забезпечити реалістичну перспективу звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, від подальшого відбування такого покарання шляхом унормування порядку заміни довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням або умовно-дострокового звільнення.

Враховуючи, що на сьогоднішній день система перегляду вироків щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, не реформована, зміни до законодавства України не внесені, тому відсутні підстави для заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк.

Таким чином, клопотання засужденного ОСОБА_1 про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м`який – на певний строк задоволенню не підлягає, оскільки національним законодавством України не врегульовано механізм перегляду рішень щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 376, 537, 539 КПК України, ст. 82 КК України

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про заміну покарання більш м`яким - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Херсонський міський суд Херсонської області, який постановив дану ухвалу, протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим з дня отримання дійсної ухвали.

СуддяМ. С. Рябцева