Рішення № 101350780, 24.11.2021, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1990/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року Сумський районний суд Сумської області в складі: головуючого судді – Гончаренко Л.М., за участю секретаря судового засідання – Макошенець С.І., представника відповідача Шишелової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно отриманих коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом до АТ КБ «ПриватБанк», мотивуючи вимоги тим, що 14.06.2018 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № б/н. Згідно договору ОСОБА_3 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 43,20% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 07.07.2021 року по справі 587/2650/20 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили, було відмовлено в задоволенні позову. Вказаним рішенням встановлено, що «загальна сума фактично отриманої відповідачем суми кредитних коштів станом на 08.10.2020 становить 63032,40 грн, а ним було погашено суму в розмірі 87270,50 грн., тобто відповідачем була погашена вся сума, отже, вимоги банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту є необґрунтованими та не підлягають задоволенню». Зазначає, що таким чином, 87270,50 грн (сума сплачених коштів)-63032,40 грн (загальна сума витрачених коштів)=24238,10 грн, які є коштами, що безпідставно сплачені позивачем.

Посилаючись на вказані обставини, а також на обставини того, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів на загальну суму 24238,10 грн відсутні, позивачка просить суд стягнути з відповідача на її користь безпідставно отримані кошти в розмірі 24238,10 грн.

У судове засідання позивачка та її представник не з`явилися, у матеріалах справи міститься клопотання представника позивача ОСОБА_2 про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні проти позову заперечувала, пояснила, що банком грошові кошти не утримувалися, а були внесені самим клієнтом добровільно в рахунок погашення кредиту, на підтвердження чого є виписка про надходження коштів. В матеріалах справи відсутні докази того, що договір укладений між Приватбанком та ОСОБА_1 був розірваний чи визнаний недійсним у судовому порядку. В рішенні, на яке посилається позивач не встановлено, що відсутня домовленість сторін щодо надання грошових коштів безоплатно, не визначено яка саме правова норма регулює спірні правовідносини та не наголошено на її застосуванні.

Заслухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 30.01.2013 року ОСОБА_3 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 43,20% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 07.07.2021 року по справі 587/2650/20 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили 06.08.2021 року, у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено за необґрунтованістю позовних вимог (а.с. 5-9).

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зазначеним рішенням суду було встановлено, що відповідно до наданої банком розрахунку кредитної заборгованості за період з 05.05.2016 року по 08.10.2020 року ОСОБА_3 мала заборгованість 38916,80 грн, з яких: 30779,54 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 8137,26 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Відповідач користувався кредитними коштами, що підтверджується відповідними сумами в графі «Витрати клієнтом кредитних коштів» (загальна сума витрачених коштів становить - 63032,40 грн.), а також за вказаний період здійснював погашення заборгованості на загальну суму 87270,50 грн. підтверджується відповідними сумами в графі «Сума погашення за наданим кредитом». Таким чином, загальна сума фактично отриманої відповідачем суми кредитних коштів станом на 08.10.2020 становить 63032,40 грн, а ним було погашено суму в розмірі 87270,50 грн., тобто відповідачем була погашена вся сума.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що факт відсутності у позивача заборгованості за кредитним договором від 30 січня 2013 року встановлений рішенням Сумського районного суду Сумської області від 07 липня 2021 року в цивільній справі № 587/2650/20, яке набрало законної сили, що відповідно до вимог частини 4 статті 82 ЦПК України не потребує доказуванню.

Таким чином, враховуючи, що у спірних правовідносинах позивач була споживачем банківських послуг, які їй надавав відповідач, є рішення суду, яке набрало законної сили, про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 30.01.2013 року, а тому наявний факт переплати за вказаним кредитним договором коштів в розмірі 24238 грн 10 коп.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення із відповідача на користь позивача безпідставно отриманих коштів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, встановленому ст. 141 ЦПК України.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 908,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 18, 76-82, 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) безпідставно отримані кошти в розмірі 24 238 (двадцять чотири тисячі двісті тридцять вісім) грн. 10 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Л.М. Гончаренко