Ухвала суду № 101345176, 24.11.2021, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 554/4215/20

Провадження № 2/545/1144/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.11.2021 року Полтавський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Потетій А.Г.

за участю секретаря - Данко А.Р.

за участю позивачки: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Міський клінічний пологовий будинок Полтавської міської ради» про стягнення частини заборгованості по заробітній платі за останній день праці 28.03.1996 року, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В :

У провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Міський клінічний пологовий будинок Полтавської міської ради» про стягнення частини заборгованості по заробітній платі за останній день праці 28.03.1996 року, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Представник відповідача у відзиві на позов просив застосувати позовну давність до вимог ОСОБА_1 посилаючись на те, що для спорів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні встановлений законом трьохмісячний строк з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган фактично з ним розрахувався; оскільки фактичний розрахунок із позивачем відбувся 28.03.1996 року, тому строк позовної давності закінчився у червні 1996 року.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що клопотання представника відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч.2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У рішенні Конституційного суду України від 15.10.2013 року по справі № 1-13/2013 зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Таким чином, до заявлених позовних вимог не застосовується позовна давність для звернення до суду, тому клопотання представника відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 258, 260, 261 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: А.Г. Потетій