Рішення № 101345053, 24.11.2021, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/4789/21

Провадження № 2/367/4699/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Мерзлого Л.В.,

за участі помічника судді Кузнєцовій П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, про визначення місця проживання дитини,-

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, про визначення місця проживання дитини.

Згідно позовної заяви, позивач вказує про те, що 30.09.2006 у відділі реєстрації актів цивільного стану Долинського районного управління юстиції Кіровоградської області між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено шлюб, про що зроблено актовий запис № 92.Під час шлюбу у сторін народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .08.07.2016 рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області по справі №388/648/16 шлюб між сторонами розірвано, та зазначено, що з травня 2015 року сторони проживають окремо.

Вказує про те, що з моменту припинення спільного життя, а саме з травня 2015 року діти почали проживати з матір`ю, позивачем по справі, проте на даний час між сторонами, як батьками почали виникати непорозуміння з приводу визначення місця проживання дітей, а саме відповідач зазначив, що забере дітей до себе, що було озвучено в ході телефонної розмови. Ці доводи позивач сприйняла реально, добровільної згоди у цьому питанні сторони не досягли, а відтак дане питання підлягає вирішенню в судовому порядку.

Зазначає, що Відповідач, як батько участі у житті та вихованні дітей не приймає, матеріально не утримує, в гості до дітей не приїжджає, їх справами та інтересами не цікавиться, відповідач, навіть, не спілкується з дітьми засобами телефонного зв`язку. За весь цей час, тобто за шість років окремого проживання діти мали з батьком нетривалі епізодичні побачення, але навіть при таких зустрічах відповідач не проявляв здорового батьківського інтересу до дітей.

Разом з тим, Позивач ОСОБА_1 , як мати любить своїх дітей і всіляко дбає про їх благополуччя, піклується про навчання, цікавиться їх справами, розвиває інтереси, намагається забезпечити всім необхідним, виховує в дусі поваги до загальнолюдських цінностей, організовує проведення ними відпочинку.

Позивач зареєстрована як фізична особа підприємець, отримує стабільний дохід та намагається підлаштовувати свій робочий графік роботи таким чином, щоб забезпечувати дітям безперешкодний процес освіти та відвідування гуртків, проведення спільного часу разом.

Також позивач забезпечена житлом, не має шкідливих звичок, перебуває з дітьми їх від народження, постійно виховує та слідкує за станом здоров`я дітей, їх розвитком, тому у неї з дітьми сильний психо-емоційний контакт та прив`язаність.

Дітям майже 14 та 9 років відповідно, останні шість років свого життя вони постійно проживають разом з матір`ю, молодший син взагалі майже не пам`ятає батька, так останній участі в їх житті не приймає, тому визначення місця проживання дітей разом із матір`ю відповідатиме найбільшим інтересам дітей.

Також просить взяти до уваги, що діти вже звикли до проживання саме з матір`ю, для них вже створено всі умови і для отримання освіти, і для відпочинку, і для розвитку, тобто діти вже мають сталі соціальні зв`язки, порушення яких призведе до значного стресу та емоційного потрясіння для них.

Отже, стверджує про те, що враховуючи ставлення матері до виконання своїх батьківських обов`язків, розвиток дітей в спокійному та стабільному середовищі, в атмосфері любові, та матеріальної забезпеченості, а також враховуючи прихильність дітей, відтак їх найкращі інтереси будуть забезпечені у випадку визначення місця проживання разом з матір`ю, оскільки батько участі у вихованні дітей не приймає.

Просить визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В судове засідання позивач не з`явилась, до суду представник позивача надала заяву, згідно якої просить розгляд справи проводити у їх відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити,

В судове засідання відповідач не з`явився, до суду представник відповідача надала заяву, згідно якої просить розгляд справи проводити у їх відсутність, позовні вимоги визнає та просить їх задовольнити.

В судове засідання третя особа: Служба у справах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області свого представника не направили, до суду подали заяву, за змістом якої просять розгляд справи проводити у їх відсутність.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає заявлений позов таким, що підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30.09.2006 у відділі реєстрації актів цивільного стану Долинського районного управління юстиції Кіровоградської області між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено шлюб, про що зроблено актовий запис № 92.

Під час шлюбу у сторін народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

08.07.2016 рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області по справі №388/648/16 шлюб між сторонами розірвано, та зазначено, що з травня 2015 року сторони проживають окремо.

Діти проживають з матір`ю за адресою її проживання.

Позивач зареєстрована як фізична особа підприємець, отримує стабільний дохід.

Матір дбає про благополуччя своїх дітей, піклується про навчання, цікавиться їх справами, розвиває інтереси, намагається забезпечити всім необхідним.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків , встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1, 2 і ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Стаття 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Згідно ч.2 ст. 161 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом статті 31 ЦК України малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, якщо визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Таким чином, судом встановлено, що визначення місця проживання дитини разом з матір`ю не суперечитиме інтересам дитини, враховуючи ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дітей, а також те, що в даному випадку відповідач визнав позов, суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог та визначення місця проживання дитини разом з матір`ю.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Керуючись ст.ст. 76, 81, 84, 104, 110-115, 180, 184, 185 Сімейного кодексу України, ст.ст.12, 141, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у спарвах дітей Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, про визначення місця проживання дитини- задовольнити.

Визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Мерзлий