Рішення № 101344847, 24.11.2021, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/5458/21

Провадження № 2/279/2040/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2021 року м.Коростень Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Недашківської Л.А., з секретарем Подвисоцькою Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу №279/5458/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про захист прав споживача фінансових послуг шляхом визнання незаконним та протиправним списання процентів, комісій та інших платежів за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про захист прав споживача фінансових послуг шляхом визнання незаконним та протиправним списання процентів, комісій та інших платежів за кредитним договором зазначивши, що 20.02.2018 року відповідачем йому було надано кредитну картку № НОМЕР_1 , рахунок НОМЕР_2 з встановленим кредитним лімітом. Вказана картка була надана на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 22.08.2016 року. Згідно виписки по картці йому 20.08.2018 ркоу було встановлено кредитний ліміт у розмірі 79000,00 грн., 21.02.2018 року кредитний ліміт збільшився - 154580,00 грн., з 22.02.2019 року - 160000,00 грн., 31.01.2020 року зменшено до 0,00 грн. В період 2018-2020 року відповідач безпідставно те без його відома нараховував та списував наступні платежі: відсотки за користування кредитним лімітом, відсотки за овердрафтом та плату за несвоєчасне погашення кредитного ліміту. В порушення норм чинного законодавства відповідач у анкеті-заяві від 22.08.2016 року не було зазначено сума кредиту, процентна ставка та термін повернення, відсутні умови відповідвальності у вигляді неустойки за порушення зобов"язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також відсутні умови про обов"язкову сплату комісії у розмірі 400 грн. щомісячно. Крім того, кошти з рахукків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті від 21.01.2004 року №22. Він особисто не надавав розпорядження щодо списання коштів з його кредитного рахунку, Умови та правила надання банківських послуг його підпису не містять Таким чином, вважає що відповідач неправомірно списав з його рахунку 133831,37 грн., внаслідок чого Банк штучно збільшив розмір його заборгованості за договором. вважає, що оспорювані платежі не є складовою кредитного договору, а тому просив визнати протиправними дії відповідача по нарахуванню та списанню відсотків за коритсування кредитним лімітом, плати за несвоєчасне погашення кредитного ліміту, нарахованих відсотків за овердрафт в сумі 125830,82 грн., визнати протиправними дії відповідача по нарахуванню і списанню з його кредитного рахунку 8000,00 грн. комісії за обслуговування картки, зобов"язати відповідача здійснити перерахунок його заборгованості перед Баноком, виключивши з неї суму 125830,82 грн. та 8000,00 грн. та надати розрахунок взаємних зобов"язань за період з початку дії кредитної какртки.

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, зазначивши, що позивач обрав неналежний спосіб захисту свого права, оскільки зміст позовної заяви є по суті запереченням (відзивом) на позов Банку про стягнення заборгованості. А тому в задоволенні позову просив відмовити.

Позвичаем відповідь на відзив не подано.

Дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного:

Судом встановлено, що 22.08.2016 року між ОСОБА_2 та АТ КБ "ПриватБанк" укладено договір б/н, відповідно до якого Банк надав останньому кредитні кошти в розмірі 160 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ "ПриватБанк". Підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, ОСОБА_2 погодився та ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг у АТ КБ "ПриватБанк", надав свою згоду на те, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку складають договір, укладений між ним та відповідачем.

20.02.2018 року ОСОБА_2 було надано кредитну картку № НОМЕР_1 , рахунок НОМЕР_2 з встановленим кредитним лімітом.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За правилами ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Договором, на якому базуються правовідносини сторін є - заява-анкета відповідача про отримання кредитних коштів. У цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Також в ній відсутні й домовленості сторін про сплату відповідачем процентів за користування кредитними коштами. Не містить заява і строку повернення кредиту (користування ним).

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та цієї Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі N 905/2260/17 вказано, що "як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав".

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (стаття 3 ЦПК України).

Згідно зі статтею 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частин першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

У постанові від 10 жовтня 2019 року в справі N 320/8618/15-ц (провадження N 61-4393сво18) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зробив такі висновки: "Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта. Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов`язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов`язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитним договором, зобов`язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов`язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов`язку іншого суб`єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги.

Результат аналізу статей 12, 89 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що у разі виникнення спору між сторонами суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку відсотків, плати за несвоєчасне погашення кредитного ліміту, нарахованих відсотків за овердрафтом, комісії, здійснити оцінку доказів, на яких такі дії ґрунтуються. Аналогічний правовий висновок викладений в Постанові Верховного Суду України від 17.02.2021 року у справі № 711/11121/18.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги є неефективним способом захисту, оскільки не відновлює порушене право і жодним чином не нівелює негативні наслідки порушення права позивача, тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, ст. ст.626, 628, 1054 ЦК України, Законом України "Про захист прав споживачів",

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" про захист прав споживача фінансових послуг шляхом визнання незаконним та протиправним списання процентів, комісій та інших платежів за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано .

Сторони:

Позивач – ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач – акціонерне товариство комерційний банк ""ПриватБанк, місце знаходженняя: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1 Д , ЄДРПОУ 14360570.

Суддя Недашківська Л.А.

копія згідно з оригіналом