Рішення № 101343982, 22.11.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7281/20

Провадження № 2/202/822/2021

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 листопада 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді – Бєсєди Г.В.

за участю секретаря – Голобородько О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із позовними вимогами до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 09.11.2011 року № 1502.

В обґрунтування ОСОБА_1 зазначила, що вона є власником 81/400 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , іншими співвласниками є ОСОБА_2 60/100 частин домоволодіння та ОСОБА_3 81/400 частин домоволодіння. На підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 09.11.2011 року № 1502 ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на 60/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 . Отже, наразі існує дисбаланс часток, що є наслідком прийняття виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради незаконного рішення. Посилаючись на ст. ст. 317, 319, 321, 386, 391 ЦК України просить суд визнати незаконним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 09.11.2011 року № 1502.

Представник виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради надав відзив на позовну заяву в якому зазначав, що ОСОБА_1 звернулася до суду поза строками позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Представник ОСОБА_1 позов підтримав та просив задовольнити. Надав письмові пояснення в яких зазначив, що державна реєстрація договору про зміну часток спірного домоволодіння не проводилась, а тому договір є недійсним.

ОСОБА_2 заперечував щодо задоволення позовних вимог та надав письмові пояснення в яких зазначив, що договір про зміну часток домоволодіння АДРЕСА_1 було укладено між всіма співвласниками домоволодіння, підписано всіма співвласниками та посвідчено нотаріально. Зауважує, що відсутній дисбаланс часток, приводить відповідні розрахунки та просить суд застосувати строк позовної давності.

Представник виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради заперечував щодо задоволення позовних вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні.

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб (статті 15, 16 ЦК України).

У відповідності до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

У відповідності до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Статтею 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно договору про зміну розміру часток у домоволодінні АДРЕСА_1 від 07 травня 2011 року, який був укладений між трьома співвласниками було зазначено, що ОСОБА_2 є власником 119/200 часток домоволодіння, а ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є власниками 81/200 частин домоволодіння.

Згідно акту про встановлення часткового співвідношення, виданого КП «Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 29.10.2010 року у фактичному користуванні ОСОБА_2 знаходяться приміщення, що складають 60/100 частин домоволодіння, а у фактичному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_1 знаходяться приміщення, що складають 40/100 частин домоволодіння.

Згідно п. 3 договору про зміну розміру часток у домоволодінні від 07 травня 2011 року, який був укладений між трьома співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , які визначили, що розмір частки в домоволодінні, яка належить ОСОБА_4 та ОСОБА_1 - в рівних частках кожному складає 40/100, а розмір частки, яка належить ОСОБА_2 , складає 60/100.

Вказаний договір був укладений між всіма співвласниками та нотаріально посвідчений 07 травня 2011 року державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської нотаріальної контори Писарєвою Н.С., реєстр за № 2-1305.

Рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 1502 від 09.11.2011 року оформлено право приватної власності, з видачею свідоцтва, гр. ОСОБА_2 на 60/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою для його недійсності (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно з частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли у зв`язку із вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 цього Кодексу).

Враховуючи, що договір про зміну розміру часток у домоволодінні від 07 травня 2011 року є дійсним, підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання незаконним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 09.11.2011 року № 1502 відсутні.

У зв`язку з відмовою у позові, судовий збір на підставі ч.2 ст. 141 ЦПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 76-78, 81, 95, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя особа: ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: Г.В. Бєсєда