Рішення № 10134272, 16.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/18516.06.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 2»

Простягнення 151899,73 грн.

                              Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Марковська В.В., дов. № Д07/2009/12/31-13 від 31.12.2009 р.

Гаркавенко С.В., дов. № Д07/2010/06/03-1 від 03.06.2010 р.

Від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 2»про стягнення 145803,23 грн. основного боргу, 5312,40 грн. інфляційних нарахувань та 784,10 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 7560212 від 30.10.2009 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Ухвалою суду від 09.04.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/185 та призначено її розгляд на 24.05.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

У зв’язку з тим, що 24.05.2010 р. був вихідним днем, ухвалою суду від 22.04.2010 р. розгляд даної справи було призначено на 26.05.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні 26.05.2010 р. підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 14.04.2010 р. надав витребувані судом документи.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, відзиву на позов не надав.

Враховуючи наведене, у зв’язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також приймаючи до уваги нез’явлення представника відповідача у призначене судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду від 14.04.2010 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд даної справи до 16.06.2010 р.

У судовому засіданні 16.06.2010 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги та надав суду витребувані документи.

Представник відповідача у судове засідання 09.06.2010 р. повторно не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання, відзиву на позов не надав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті за наявними в ній документами, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РАДА 2»(споживач) був укладений договір № 7560212 від 30.10.2009 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація постачає теплову енергію у вигляді гарячої пари на потреби: опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатками до договору, а споживач додержуватися кількості споживання теплової енергії та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.3.1 договору № 7560212 від 30.10.2009 р. передбачено, що споживач зобов’язується додержуватися кількості спожитої теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору № 4560212 від 30.10.2009 р., не допускаючи їх перевищення, своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії зазначеної у додатку 2 до договору.

В додатку 2 до договору № 7560212 від 30.10.2009 р. визначені тарифи та порядок розрахунків за теплову енергію.

Відповідно до пункту 5 додатку № 2 до вищевказаного договору, абонент, що має будинкові прилади обліку щомісячно надає звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ -1 –не пізніше 28 числа поточного місяця.

Пунктом 9 даного додатку встановлено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформляє і повертає примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Пунктом 10 додатку №2 зазначено, що за теплову енергію, яка використовується населенням, оплата повинна бути проведена не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим; за теплову енергію, яка використовується орендарями оплата повинна бути проведена не пізніше 25 числа поточного місяця.

Позивач у своїй позовній заяві стверджував, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за договором № 7560212 від 30.10.2009 р., тоді як відповідач свої зобов’язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого, за період з 01.11.2009 р. до 01.03.2010 р. у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію станом на 01.03.2010 р. у розмірі 145803,23 грн., що підтверджується відомостями про споживання .

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 145803,23 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, а також 5312,40 грн. інфляційних нарахувань та 784,10 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 7560212 від 30.10.2009 р. про постачання теплової енергії у гарячій воді.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що зобов’язання щодо оплати спожитої теплової енергії відповідач у встановлений договором строк не виконав.

Позивач у судовому засіданні 16.06.2010 р. надав довідку про надходження грошових коштів за 2010 рік, з якої вбачається, що відповідачем 31.03.2010 р. була погашена сума основного боргу у розмірі 16000,00 грн.

При цьому з наданої позивачем вищезазначеної довідки вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «РАДА 2»на виконання умов договору № 7560212 від 30.10.2009 р. було сплачено 16000,00 грн. до моменту подання Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»позову до Господарського суду міста Києва (позовна заява зареєстрована відділом діловодства Господарського суду м. Києва 02.04.2010 р., а складена 25.03.10 р.). Таким чином, у позивача не було підстав звертатися до суду з позовом в частині основного боргу в розмірі 16000,00 грн., у зв’язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного підрозділу “Енергозбут Київенерго” просить суд також стягнути з відповідача 5132,40 грн. інфляційної складової боргу та 784,10 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 7560212 від 30.10.2009 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 5312,40 грн. інфляційної складової боргу та 784,10 грн. трьох відсотків річних.

Враховуючи вищевикладене, позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАДА 2»(02068, м. Київ, вул. Анни Ахматової, 3, ідентифікаційний код 32070519) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”(01001, пл. Івана Франка, 5, м. Київ, ідентифікаційний код 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”(вул. Мельникова, 31, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 26187763) 129803 (сто двадцять дев’ять тисяч вісімсот три) грн. 23 коп. основного боргу, 5312 (п’ять тисяч триста дванадцять) грн. 40 коп. інфляційної складової боргу, 784 (сімсот вісімдесят чотири) грн. 10 коп. трьох відсотків річних, 1 357 (одна тисяча триста п’ятдесят сім) грн. 20 коп. витрат по сплаті державного мита та 210 (двісті десять) грн. 86 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У позові в частині стягнення 16 000,00 грн. основного боргу відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                           Гавриловська І.О.