Рішення № 10134144, 18.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/1718.06.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта» в особі Госпрозрахункового підрозділу «Кленовий лист»філії «Придніпровські

магістральні нафтопроводи»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Хаффнер»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

                                                                                           Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Теплих Д.О. (довіреність № 155 від 16.12.2009р.);

від відповідача: не з’явились;

18.06.2010р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Укртранснафта»в особі Госпрозрахункового підрозділу «Кленовий лист»філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи»(позивач) звернулось до суду з позовом про розірвання договору підряду від 21.11.2008р. № 3102-8/138-00 укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Хаффнер»(надалі ТОВ «Торговий дім «Хаффнер», відповідач). Також позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 20042, 48 грн., суму пені в розмірі 4569, 68 грн. за порушення виконання зобов’язань по сплаті виконаних підрядних робіт.

В судовому засіданні позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, згідно з якою відмовився від заявлених вимог про розірвання договору підряду від 21.11.2008р. № 3102-8/138-00 та просив вирішити спір про стягнення з відповідача боргу в сумі 20042, 48 грн., пені в сумі 4569, 68 грн..

Відповідно до ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи, а в силу положень п. 4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

За таких обставин, враховуючи наявність також інших вимог переданих на вирішення суду в межах заявленого позву, прийняття судом відмови позивача від заявлених вимог про розірвання договору є підставою для припинення провадження у цій частині.

Зазначене підтверджується також п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 у якому зазначено, що приписи частини четвертої статті 22 ГПК, передбачаючи право позивача, зокрема, на відмову від позову, не виключає можливості часткової відмови. Однак вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог. У разі такої відмови та її прийняття судом провадження зі справи підлягає припиненню на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК у частині тих вимог, стосовно яких заявлено відмову, а решта вимог розглядається судом у загальному порядку.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором № 3102-8/138-00 від 21.11.2008р. не виконані у повному обсязі зобов’язання щодо оплати виконаних робіт. Оскільки відповідачем заборгованість добровільно не погашається, позивач вважає наявними підстави для стягнення суми боргу разом з нарахованими штрафними санкціями у вигляді пені, нарахування якої передбачено договором, в судовому порядку.

Відповідач відзив на позов не надав, про розгляд справи повідомлений належним чином, директор товариства був присутнім в судовому засіданні 19.04.2010р..

Провадження у справі порушено ухвалою від 28.01.2010р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

21 листопада 2008р. між ТОВ «Торговий дім Хаффнер»та ВАТ «Укртранснафта»в особі Госпрозрахункового підрозділу «Кленовий лист»філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи»укладено договір № 3102-8/138-00 відповідно до умов якого замовник доручає та оплачує, а виконавець приймає на себе зобовязання по виконанню робіт з сушіння брусу, дошки обрізної та необрізної різних порід деревини, наданої замовником, згідно актів приймання-здавання, та передати готову продукцію для подальшої її використання замовником.

В силу положень п. 1.2 договору для замовника (відповідач у справі) виникали зобовязання повністю оплатити виконавцю вартість виконаних робіт на підставі підписаного обома сторонами акту виконаних робіт та виставленого рахунку.

Спір у справі виник через несплату відповідачем робіт, виконання яких підтверджується актом виконаних робіт № 8 від 09.07.2009р. на суму 20042, 48 грн., який у належним чином засвідченій копії міститься у матеріалах справи, підписаний сторонами, скріплений печатками підприємств, а доказів які підтверджують неприйняття вказаних робіт, виявлення недоліків у виконаній роботі суду не надано, у акті зазначено про відсутність претензій у сторін по кількості та якості.

Додатковою угодою від 26.12.2008р. сторони продовжили термін дії договору № 3102-8/138-00 від 21.11.2008р. з 30.12.2008р. по 31.12.2009р., що є свідченням виконання робіт зазначених у акті № 8 від 09.07.2009р. в межах укладеного між сторонами договору.

Розрахунки з позивачем за виконані та прийняті відповідачем роботи по договору на вказану суму останнім не здійснені, загальна заборгованість станом на час вирішення спору складає 20042, 48 грн., доказів які б спростовували визначену суму заборгованості відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вартість робіт та порядок розрахунків по договору сторони визначили у розділі 5 договору, де згідно з п. 5.2 замовник проводить 50% оплату вартості виконаних робіт протягом 3 банківських днів після підписання акту прийому-передачі брусу та дошки, та 50% після підписання сторонами акту виконаних робіт згідно рахунку.

Як те зазначено у п. 3.3 договору, брус та дошка вважається переданою з моменту приймання її виконавцем та підписання акту здавання-приймання уповноваженими на це представниками сторін.

До матеріалів справи позивачем не представлено акту про передачу брусу та дошки, не повідомлено обставин щодо його складання, натомість матеріали справи містять акт виконаних робіт № 8 від 09.07.2009р., який підтверджує прийняття відповідачем робіт по сушці дошки обрізної дуба, з приводу оплати яких виник спір у даній справі. У зв’язку з наведеним суд визнає таким, що настав строк виконання зобовязання по сплаті 50% вартості робіт, та враховуючи повне виконання робіт на суму 20042, 48 грн., зазначена сума складає 10021, 24 грн..

В даному випадку ненадання суду акту приймання-передачі дошки, брусу, а також невиконання сторонами умов договору щодо складання такого акту, не спростовує факту прийняття брусу та дошки, підтвердженням чого є акт виконаних робіт. Строк платежу за виконані по договору роботи в частині суми 10021, 24 грн. станом на час вирішення спору є таким що настав.

Положення п. 5.2 договору укладеного між сторонами передбачають сплату інших 50% після підписання сторонами акту виконаних робіт згідно рахунку, що відповідно не є подією яка неминуче має настати, оскільки як виконання робіт, так і підписання акту здавання-приймання виконаних робіт, виставлення рахунку залежить від сторін, їх дій, волевиявлення та можливостей.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Таким чином, строк настання платежу відповідної суми коштів (решти суми договору після сплати авансу) сторонами в договорі не визначений, в договорі не обумовлено на який день після підписання сторонами акту виконаних робіт згідно рахунку, має бути здійснена оплата, не містить договір положень щодо негайної оплати по факту підписання актів виконаних робіт, у зв’язку з чим, обов’язок замовника оплатити виконані на його користь роботи має визначатись з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України.

З вимогою про оплату товару в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України позивач до відповідача не звертався, а надіслання сторонам копії позовної заяви і доданих до неї документів є виконанням позивачем процесуального обов'язку, покладеного на нього статтею 56 ГПК України, а не пред'явленням вимоги боржникові.

Зазначена позиція викладена зокрема і у п. 11 Листа Вищого господарського суду від 11.04.2005р., № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році», також у відповідь на питання чи може вважатися надіслання позивачем копії позовної заяви відповідачеві вимогою виконання обов'язку в розумінні частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, у п. 6 Листа Вищого господарського суду від 20.10.2006р., № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" зазначено, що передбачене статтею 56 ГПК надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів є процесуальним обов'язком позивача як учасника судового процесу і не підпадає під ознаки вимоги щодо виконання боржником обов'язку, про яку йдеться у зазначеній нормі Цивільного кодексу України.

При цьому суд враховує наданий до матеріалів справи рахунок № 14 від 07.07.2009р., однак такий не містить строку оплати визначеної у ньому повної вартості робіт, а також наданий без доказів його отримання відповідачем. Представлені до матеріалів справи претензії містять вимоги до відповідача по виконанню зобов’язань, що виникли з інших договорів, натомість належних доказів звернення до відповідача з вимогою про оплату суми заборгованості, що виникла за актом № 8 від 09.07.2009р., рахунком № 14 від 07.07.2009р. на вимоги суду (ухвала від 28.01.2010р.) суду не представлено. Посилання позивача на те, що строк виконання зобовязання по оплаті для відповідача на суму 20042, 48 грн. настав 09.07.2009р. при підписанні акту виконаних робіт, судом не приймається з підстав зазначених вище.

Строк виконання зобовязання по оплаті решти 50% вартості робіт згідно акту виконаних робіт № 8 від 09.07.2009р. та рахунку № 14 від 07.07.2009р. станом на час звернення до суду не настав, в цій частині права позивача відповідачем порушеними не були, належних доказів, які б свідчили про зворотнє суду не представлено.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно з п. 6.2 договору замовник несе відповідальність за несвоєчасну оплату вартості робіт шляхом оплати виконавцю пені у розмірі 0, 2% від своєчасно неоплаченої суми.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

В даному випадку, вирішується питання про стягнення в примусовому порядку нарахованої пені, що в свою чергу не виключає можливості її нарахування в інших розмірах погоджених договором.

          Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Розрахунок пені здійснений позивачем при поданні позовної заяви, судом не може бути прийнятий, оскільки такий не відповідає чинному законодавству, нарахування проведені без урахування обмежень по розміру встановленому чинним законодавством за ставкою 0,2% передбаченою договором та за відсутності належних доказів прострочення відповідачем виконання такого зобовязання. Окрім того, суду не представлено документів, зі складанням яких умови договору пов’язують настання строку платежу 50% вартості робіт, що унеможливлює встановлення строку прострочення в оплаті зазначеної суми.

Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

          Ухвалою суду від 28.01.2010р. позивача зобов’язано надати письмове обгрунтування щодо здійсненого розрахунку пені виходячи із строку виконання зобовязання по оплаті у відповідності з положеннями договору (п. 5.2) та ч. 2 ст. 530 ЦК України з урахуванням обмежень по розміру встановленому чинним законодавством (Закон “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, яким передбачено що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), зобовязано навести розрахунок у відповідності із вказаними вимогами.

          В даному випадку, наведений у позовній заяві розрахунок пені, судом визнаний неналежним доказом заявлених вимог, був оцінений судом у відповідності з вимогами ГПК України, та з боку суду вчинені всі необхідні дії з метою забезпечення всебічного, повного та об’єктивного вирішення спору в цій частині.

У позивача, при отриманні ухвали виник процесуальний обов’язок по виконанню вимог суду, які є обов’язковими до виконання в силу положень ст. 4-5, 115 ГПК України, однак такі позивачем не виконані, і через їх невиконання, з огляду на ст. 33 ГПК України заявлена позивачем до стягнення сума пені є необґрунтованою, у зв’язку з чим, суд не є зобов’язаним здійснювати розрахунок суми пені в обґрунтування вимог позивача, оскільки саме останнім зазначені вимоги перед судом не доведені належними засобами доказування.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, відзиву на позов та документів на підтвердження своїх заперечень, на вимоги ухвал суду не надано, доказів здійснення розрахунків за договором № 3102-8/138-00 від 21.11.2008р. у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 10021, 24 грн. основного боргу.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 331, 12 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 192, 84 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині розгляду вимог про розірвання договору підряду від 21.11.2008р. № 3102-8/138-00 укладеного Відкритим акціонерним товариством «Укртранснафта»в особі Госпрозрахункового підрозділу «Кленовий лист»філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи»з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Хаффнер».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Хаффнер»(юрид. адреса: 03143, м. Київ, вул. Метрологічна 14-Б, кв. 320, р/р 26008301634101 в філії АБ «Південний»м. Київ, МФО 320917, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 36203235) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртранснафта»(ідент. код юрид. особи 31570412) в особі Госпрозрахункового підрозділу «Кленовий лист»філії «Придніпровські магістральні нафтопроводи» (39603, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Ярмаркова 1, р/р 26005060307710 в ЗАТ КБ «Приватбанк»м. Кременчук, МФО 331304, ідент. код 26113180) 10021, 24 грн. (десять тисяч двадцять одну гривню 24 копійки) основного боргу, 192, 84 грн. (сто дев’яносто дві гривні 84 копійки) судових витрат.

4. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 24.06.2010