Ухвала суду № 101340353, 24.11.2021, Іванівський районний суд Херсонської області

Справа № 656/258/21

Номер провадження 2/656/85/21

05.05.2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2021 року смт Іванівка.

Іванівський районний суд Херсонської області в складі:

головуючий – суддя Ференц Р.І.,

секретар судового засідання – Кидрук О.Д.,

позивач – акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», повноважний представник не прибув,

відповідач – Косенко С.В. не прибула,

розглянувши в смт Іванівка Іванівського району Херсонської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

05.05.2021 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» подало до Іванівського районного суду Херсонської області позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 04.04.2016 року у розмірі 13314,89 грн. станом на 12.04.2021 року, та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2270,00грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2021 року у провадження судді Іванівського районного суду Херсонської області Ференц Р.І. передана дана справа.

Предметом позову є стягнення заборгованості.

Ухвалою судді від 14.05.2021 року по вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачці разом з копією ухвали про відкриття провадження у справі одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_1 не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи, про що підтверджує скерування на її адресу реєстрації рекомендованого поштового відправлення. 18.05.2021 року на адресу суду повернувся рекомендований лист з довідкою АТ «Укрпошта» про причини повернення рекомендованого листа з відміткою того, що адресат помер.

Ухвалою суду від 16.06.2021 року зупинено провадження у цивільній справі № 656/258/21 (провадження 2/656/85/21 від 05.05.2021) за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до вступу у справу правонаступників як спадкоємців і до залучення до участі у справі правонаступників відповідачки ОСОБА_1 , яка вибула із справи у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 .

10.11.2021 року згідно повідомлення Іванівської державної нотаріальної контори Херсонської області вбачається, що за даними Спадкового реєстру спадкова справа після смерті ОСОБА_1 , 1970 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась, заповіти від імені ОСОБА_1 не посвідчувались, спадкоємці щодо прийняття або відмови від спадщини не звертались.

Ухвалою суду 17.11.2021 року провадження у цивільній справі № 656/258/21 (провадження 2/656/85/21 від 05.05.2021) за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості поновлено, викликано учасників справи у судове засідання.

В судове за сідання сторони не прибули.

Враховуючи неявку учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд керується вимогами ч.1 ст.223 ЦПК України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд вважає, що немає порушення прав сторін, оскільки справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані щодо своєчасного повідомлення особи про місце і час розгляду справи та якщо не надійшло клопотання про відкладення цього розгляду.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність сторін по справі, суд враховує практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків, поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у справі даних і доказів.

Окрім цього, як зазначив ЄСПЛ у справі "Каракуця проти України" (заява №18986/06; п.57) суд зазначив, що це є обов`язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (Teuschler v. Germany, №47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, №69315/01, § 48; Gurzhyy v. Ukraine, №326/03.)

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у п.35 рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" визначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Подібна позиція цього суду викладена, також у рішеннях у справах "Олександр Шевченко проти України" (заява N 8371/02, п.27, та "Трух проти України" заява N 50966/99), де суд наголосив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Судом при розгляді даної справи враховано позицію Верховного Суду відображену в п.34 постанови від 12.03.2019 року по справі №910/9836/18 де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004 року).

Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Водночас, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи, відповідні до них правовідносини та зміст спірних правовідносин.

05.05.2021 року акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» подало до Іванівського районного суду Херсонської області позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позивач, звертаючись з даним позовом, зазначав, що відповідно до умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов`язувалася погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. Згідно із розрахунком, заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 04.04.2016 року станом на 12.04.2021 року становить у розмірі 13314,89 грн., у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2270,00грн.

06.05.2021 року в дотримання вимог ст.187 ЦПК України судом скеровано запит до органу реєстрації місця проживання та перебування особи, яка залучена по справі як відповідач.

Відповідно до вимог ч. ч. 6, 7 ст. 187 ЦПК України судом 13.05.2021 року отримано відповідь з виконавчого органу реєстрації місця проживання та перебування особи, в компетенцію якого входить реєстрація місця проживання фізичних осіб, щодо зареєстрованого місця проживання відповідача фізичної особи.

14.05.2021 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 04.04.2016 року у розмірі 13314,89 грн. станом на 12.04.2021 року, та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2270,00 грн, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Проведення судового засідання у справі призначено 28.05.2021 року.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_1 не з`явилася. 18.05.2021 року на адресу суду повернувся рекомендований лист з довідкою АТ «Укрпошта» про причини повернення рекомендованого листа з відміткою того, що адресат помер.

28.05.2021 року судом скеровано запит в Іванівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з приводу надання інформації проведення факту реєстрації смерті ОСОБА_1 .

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, наданого 08.06.2021 року Іванівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) вбачаться, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 50 років, з приводу чого 07.05.2021 року здійснено актовий запис №80.

У ході розгляду вказаної справи судом було встановлено, що ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить відповідний витяг з ДРАЦС актовий запис про смерть № 80 від 07.05.2021 року, позивач звернувся з позовом 05.05.2021 року, ухвалою суду 14.05.2021 року відкрито провадження у справі, 28.05.2021 року судом скеровано запит в Іванівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), 09.06.2021 року судом отримано відповідь з документальним підтвердженням того, що ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою суду від 16.06.2021 року зупинено провадження у цивільній справі до вступу у справу правонаступників як спадкоємців і до залучення до участі у справі правонаступників відповідачки ОСОБА_1

08.11.2021 року, після закінчення визначеного 6-ти місячного строку для прийняття спадщини, судом скеровано відповідний запит в Іванівську державну нотаріальну контору Херсонської області.

10.11.2021 року отримано відповідь Іванівської державної нотаріальної контори Херсонської області про те, що за даними Спадкового реєстру спадкова справа після смерті ОСОБА_1 , 1970 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась, заповіти від імені ОСОБА_1 не посвідчувались, спадкоємці щодо прийняття або відмови від спадщини не звертались.

Ухвалою суду від 17.11.2021 року провадження у цивільній справі поновлено, викликано учасників справи у судове засідання, в яке учасники справи не прибули.

Встановивши дійсні обставини справи, дослідивши докази позивача на обгрунтування заявлених вимог, суд, вирішуючи спір між сторонами, виходить з наступних мотивів та норм права.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи, що передбачено ч.3 ст. 3 ЦПК України.

Відповідно до структури ЦК України кредитор має право обирати один із усіх способів захисту, які надаються йому законом, якщо інакше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. При цьому вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд.

Відповідно до ст.5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушеної майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

Відповідно до п. 32 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів щодо виконання зобов`язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати таке. З урахуванням положення ст.1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 2 ст.1220 ЦК України передбачено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то підлягають застосуванню норми ст. ст. 1281,1281 ЦК України.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті за виключенням прав та обов`язків, передбачених ст. 1219 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Згідно з ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України).

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину є його правом, а не обов`язком, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні пред`явлених до нього вимог кредитора.

Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого ст..1297 ЦК України, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст..1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому ч.2 ст. 1282 ЦК України.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 року у справі № 6-2962цс16.

Спадкування, тобто перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст..1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного із їх учасників.

Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

При розгляді даної справи судом враховано те, що спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців у межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора; спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості; отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину є його правом, а не обов`язком, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні пред`явлених до нього вимог кредитора; у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину та не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Право кредитора на обрання ефективного способу захисту не порушує прав та інтересів спадкоємців, оскільки завжди в основі вирішення питання про прийняття спадщини лежить вольовий акт, пов`язаний із наміром спадкоємця прийняти спадщину.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору.

Водночас судом враховано те, що відповідно до ч.4 ст.25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Згідно з ч.1 ст.42 ЦПК України у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

Статтею 46 ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Частиною 1 ст. 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Відповідно до ч.1 ст.48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Системний аналіз вказаних норм права дозволяє дійти висновку про те, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі має бути живим. Окрім цього, на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі повинен мати цивільну процесуальну правосуб`єктність.

В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю.

У разі смерті фізичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

У порядку процесуального правонаступництва відбувається заміна сторони або третьої особи (попередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, до якої як до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки попередника, який продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи можливе шляхом залучення правонаступника померлої сторони (учасника) і лише за існування умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі.

Позивач в даній справі звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 , яку у своїй заяві визначив і залучив як відповідача в день, коли така особа померла і правоздатність якої на час пред`явлення позову припинилась.

В матеріалах справи відсутні докази того, що смерть ОСОБА_1 настала після звернення позивача до суду.

Окрім цього, в матеріалах справи відсутні докази того, що смерть ОСОБА_1 настала після відкриття провадження у справі. Наявні докази в справі вказують, що смерть настала до часу відкриття провадження у справі.

Наявні докази в матеріалах справи вказують на те, що позивач звернувся з позовом в день смерті відповідачки, а судом відкрито провадження у справі, визначено статус сторони як відповідача і залучено в якості відповідача сторону по справі вже після дня смерті відповідачки, спадкова справа не заводилась, заповіти від імені ОСОБА_1 не посвідчувались, спадкоємці щодо прийняття або відмови від спадщини не звертались, а суд позбавлений можливості визначити правонаступників з метою залучення їх до участі у справі.

Оскільки правосуб`єктність померлої особи припинилася, до цивільного процесу залучаються правонаступники. Якщо ж банк у зв`язку із можливим залученням спадкоємців змінює предмет та підставу позову одночасно, суд повинен відмовити у вчиненні відповідної процесуальної дії, оскільки одночасна зміна предмета та підстави позову є фактично новим позовом, який може бути пред`явлено до спадкоємців самостійно (окремо). Тобто у такому разі визнається, що позивач відмовився від первинно пред`явленого позову.

Згідно роз`яснень, наданих в Постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2019 року по справі № 185/998/16-ц провадження № 61-33766сво18 (позов до померлої особи) якщо позов пред`явлено до померлої особи, то відповідно до ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи можливе шляхом залучення правонаступника померлої сторони (учасника) та лише за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі.

Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 310/10284/15-ц (провадження № 61-2717св18), ухваленій Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду.

Крім того, у постанові від 16.05.2018 року у справі № 183/4229/14-ц (провадження № 61-5330св18), ухваленій Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати, міститься висновок про те, що чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог ч.4 ст.25 ЦК України припинено.

Відповідно процесуального закону предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

За змістом наведених правових норм доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів.

Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів суд вправі запропонувати представити докази тій стороні, яка несе обов`язок з доказування. Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у випадку його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалась заінтересована сторона, неіснуючим, чи навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У п. 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15.05.2008 року у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Це принцип, згідно з яким ніхто не повинен судитися без об`єктивного розгляду, в ході якого кожній стороні надається можливість надати відповідні докази.

Принцип змагальності передбачає, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають однакову можливість повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду відповідні докази, що підтверджують або спростовують певні факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на досягнення позитивного для себе рішення.

Процесуальний закон закріплює однакові обов`язки учасників процесу у сфері доказування: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Подання до суду наявних в учасника справи доказів є його прямим обов`язком. Суд же за результатами розгляду спору має зробити у відповідних судових актах свій висновок про те, що стверджуване однією стороною на підтримку своєї позиції є більше ймовірним, аніж заперечення іншої сторони проти цього. Фактично кожне судове рішення ґрунтується на доказах, поданих учасниками справи. Лише за їхньої наявності можна встановити факт порушення матеріального права та правильність застосування відповідних норм процесуальних кодексів. Якщо ж докази відсутні, то не можна говорити й про порушення права. В свою чергу відсутність порушеного права свідчить про відсутність спору як такого. Тому докази у судовій справі – це основа будь-якого судового процесу, і вони мають ґрунтуватися виключно на принципах законності, належності та допустимості.

Суд закриває провадження у справі з підстав, передбачених у ст. 255 ЦПК України, перелік якої є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

За правилом п.7 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією з сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Дані правовідносини допускають правонаступництво, проте судом не виявлено коло правонаступників відповідача по вказаній цивільній справі, оскільки суд позбавлений можливості визначити правонаступників з метою залучення їх до участі у справі, чинним законодавством України не передбачено судового врегулювання спору з особою, яка на час звернення до суду, померла та правоздатність якої припинено.

Тому суд, зважаючи на вище вказане, відкривши провадження у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до померлої особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, не повинен був відкривати таке провадження, а відкривши провадження у справі, суд повинен таке провадження закрити, у звязку з чим при вирішенні даного спору вважає доцільним застосувати норму п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст..ст. 255,258-261 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у цивільній справі № 656/258/21 (провадження 2/656/85/21 від 05.05.2021) за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду на протязі п`яти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Іванівський районний суд Херсонської області.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ознайомитись з текстом судового рішенням в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Дата складання тексту ухвали 24.11.2021 року.

Суддя Р. І. Ференц