Ухвала суду № 101339928, 19.11.2021, Недригайлівський районний суд Сумської області

Провадження № 2/582/202/21

Справа № 582/525/21

Копія

Недригайлівський районний суд Сумської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" листопада 2021 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Яковенко Н.М., за участю секретаря Ярмоленко А.І., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Плевако С.М., ОСОБА_2 , розглядаючи у підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в смт. Недригайлів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» звернулося до суду та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути солідарно із відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №4СМБ/2008-АПЗ від 03.03.2008 у розмірі 632638,24 грн., судові витрати із сплати судового збору у розмірі 9489,57 грн. та на правову допомогу у розмірі 20000,00 грн.

У підготовчому судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 , адвокат Валюх Ю.В. заявив клопотання про передачу даної позовної заяви на розгляд до Господарського суду Сумської області, оскільки вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Клопотання мотивоване тим, що кредитний договір № 4СМБ/2008-АПЗ на підставі якого у відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виникли зобов`язання перед позивачем був укладений з фізичною особою підприємцем - ОСОБА_3 . Така позиція узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 1910/8729/18

Представник позивача проти клопотання представника відповідача заперечував, зазначив, що позов поданий до відповідачів саме як до фізичних осіб, крім того, ОСОБА_3 припинив підприємницьку діяльність.

Суд, заслухавши представників, дослідивши матеріали цивільної справи №582/525/21, вважає, що клопотання представника відповідача ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З позовної заяви вбачається, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Інвестохіллс Веста» до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 грунтуються на тому, що відповідач ОСОБА_3 уклав з ТОВ «Український промисловий банк» кредитний договір № 4СМБ/2008-АПЗ на відкриття відновлювальної кредитної лінії, а ОСОБА_5 та ОСОБА_4 поручилися перед кредитором за виконання ОСОБА_3 своїх зобов`язань перед ТОВ «Український промисловий банк» за кредитним договором № 4СМБ/2008-АПЗ.

Зі змісту кредитного договору №4СМБ/2008-АПЗ та договорів поруки №4СМБ/2008-АПЗ вбачається, що вони укладені ОСОБА_3 як фізичною особою підприємцем.

Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України або ГПК України віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Статтею 20 ГПК України визначено предметну та суб`єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.

Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі – позивачами і відповідачами – можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Зазначена норма кореспондується зі статтею 50 ЦК України.

За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами – юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).

Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.

Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 609 ЦК України).

Проте до підприємницької діяльності фізичних осіб згідно зі статтею 51 ЦК України застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Частиною третьою статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598–609 ЦК України, статей 202–208 ГК України, статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як фізичної особи-підприємця не припинились. (Постанова ВП ВС від 13.02.2019 у справі №1910/8729/19, Постанова ВС від 09 червня 2021 року у справі № 591/29/18).

Пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ч. 2,3 цієї ж статті визначає, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Ст.256 ЦПК України, визначає, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

З огляду на наведене, провадження в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором слід закрити, роз`яснивши позивачу, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд цієї справи.

Отже, клопотання представника відповідача підлягає задоволенню частково, оскільки передача справи на розгляд до суду іншої юрисдикції ЦПК України не передбачена.

Керуючись ст. 19,255,260,352,353 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд -

У Х В А Л И В :

Клопотання представника відповідача ОСОБА_5 , адвоката Валюха Ю.В. задовольнити частково.

Закрити провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», що розгляд справ такої категорії віднесено до юрисдикції господарського суду.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА» (вул. Олексія Терьохіна, буд. 8А, офіс 111, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ) з державного бюджету сплаченим ним судовий збір у сумі 9489 (дев`ять тисяч чотириста вісімдесят дев`ять) гривень 57 коп. за платіжним дорученням №2696 від 05.03.2021 сплаченим на рахунок: отримувач коштів ГУК Сум.обл/Недригайл-ка СТГ/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37970404, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача UA108999980313171206000018478, Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Копію ухвали направити сторонам по справі.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення повної ухвали до Сумського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 24 листопада 2021 року.

Суддя:підпис З оригіналом згідно

Суддя: Н. М. Яковенко