Рішення № 101339287, 23.11.2021, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5758/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

23 листопада 2021 року м.Львів

Залізничний районний суд м.Львова в складі:

головуючого судді – Кирилюка А.І.,

при секретарі – Бондаренко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 /треті особи: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради; Управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (відділ «служба у справах дітей» Залізничного району)/ про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

встановив:

Представник позивачів звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати відповідача таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності по Ѕ частині належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 66,5 кв.м., з коморою в підвалі 2,5 кв.м. У вказаній квартирі зареєстрований дядько позивачів - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Останній у ній не проживає, витрат на оплату комунальних послуг не несе, житло не утримує та на даний час його місце проживання невідоме. Витрати, пов`язані з утриманням майна несуть законний представник ОСОБА_2 – його мати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Факт реєстрації відповідача у вказаній квартирі, що належить позивачам на праві спільної часткової власності, порушує правомочність користування та розпоряджання своєю власністю. В зв`язку з наведеним, стверджує, що існують підстави для визнання відповідача таким, що втратив право користування вищевказаним житловим приміщенням, а тому просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 11.08.2021 року відкрито провадження в справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження. /а.с.35-36/

Представник позивачів в судове засідання не з`явилася, подавши заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання , причин неявки не повідомив та не подав відзив на позовну заяву, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України судом здійснено заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Між сторонами існує спір щодо усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності по Ѕ частині належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 66,5 кв.м. з коморою в підвалі – 2,5 кв.м., що стверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. /а.с.18-21/

З довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописку, виданої ОСББ «Ясен 21» вбачається, що ОСОБА_4 , який є дядьком позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований у вищевказаній квартирі. /а.с.22/

Відповідно до акту №05 від 08.04.2021 року складеного представниками ОСББ «Ясен 21», в присутності мешканців будинку АДРЕСА_2 , про те, що в квартирі АДРЕСА_3 ОСОБА_4 зареєстрований, однак не проживає. /а.с.26/

Відповідно до статей 317 , 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь яким шляхом, яким власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин, й такі вимоги регулюються, зокрема, статтями 71, 72, 109, 110, 116 Житлового кодексу Української РСР (далі ЖК УРСР).

У зв`язку із цим під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК України), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Як встановлено судом, позивачі є власниками квартири АДРЕСА_1 .

Також судом встановлено, що відповідач не є членом сім`ї позивачів, наймачем, або іншою особою, що має право користування квартирою, зареєстрований у вищевказаній квартирі та самостійного права на житло з підстав, передбачених законом, не набув.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що реєстрація відповідача у вищевказаній квартирі створює перешкоди позивачам у користуванні житлом, а відтак наявні достатні підстави для задоволення позовних вимог та визнання відповідача таким, що втратив право користування зазначеним житловим приміщенням.

Керуючись ст. 2, 263 - 265, 280-282 ЦПК України,

ухвалив:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивачі: ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП – НОМЕР_1 /

ОСОБА_2 / ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП – НОМЕР_2 /

ОСОБА_3 / ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП – НОМЕР_3 /

Відповідач: ОСОБА_4 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 /

Треті особи: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради /місцезнаходження: 79040, м.Львів, вул.Виговського, 34/

Управління «Служба у справах дітей» Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради /місцезнаходження: 79040, м.Львів, вул.Виговського, 34/

Суддя:/підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: Кирилюк А.І.