Рішення № 101338991, 23.11.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/8649/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2021 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Береза П.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (адреса місцезнаходження:79017, м. Львів, вул. Котлярська, 6, код ЄДРПОУ:35009321) про зняття арешту з нерухомого майна,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася із позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про зняття арешту з квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

В обгрунтування поданого позову покликається на те, що ОСОБА_1 є співвласницею квартири АДРЕСА_2 . Зазначена квартира набута у власність внаслідок її приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Іншими співвласниками цієї квартири є діти позивачки: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також був чоловік позивача ОСОБА_4 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Позивачка звернулася до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Романчук-Василик Вікторії Романівни з заявою про прийняття спадщини. Діти позивачки - ОСОБА_5 та ОСОБА_3 подали нотаріусу заяви про відмову від прийняття спадщини, тобто позивачка є єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті чоловіка. Однак в процесі вивчення цієї справи нотаріусом було з`ясовано, що на квартиру позивачки ще у 2000 році було накладено арешт Відділом Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Львова, який досі не знято. позивачкою було з`ясовано, що арешт на її квартиру було накладено в процесі виконання вироку Личаківського районного суду міста Львова від 30.07.1999р. у справі №1-191/99, яким, зокрема, передбачалася конфіскація всього майна громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач звертає увагу на те, що громадянин ОСОБА_6 був зареєстрований та проживав до дня смерті (у грудні 2018 року) за адресою: АДРЕСА_2 . На переконання позивача, викладене вище свідчить про те, що в даному випадку арешт на квартиру позивача було накладено внаслідок описки, а саме: вказання замість квартири АДРЕСА_4 , а тому просить суд скасувати вказаний арешт.

Ухвалою суду від 25.10.2021 р. у справ відкрито провадження та призначено до розгляду.

Представник позивача надіслав до суду клопотання, в якому позов підтримує в повному обсязі та просить справу розглядати без участі позивача та її представника.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Належним чином повідомлений про час, дату та місце слухання справи.

Перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.129 Конституції України, ст.3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.12 ст.3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є співвласницею квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про право власності №Г-26201 від 25.02.2004р., виданим Галицькою районною адміністрацією Львівської міської ради (а.с.5).

Як вбачається з вказаного Свідоцтва, зазначена квартира набута у власність внаслідок її приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Іншими співвласниками цієї квартири є діти позивача: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також був чоловік позиваки ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивача - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.6).

Встановлено, що позивач звернулася до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Романчук-Василик Вікторії Романівни з заявою про прийняття спадщини, однак в процесі вивчення цієї справи нотаріусом було з`ясовано, що на квартиру ще у 2000 році було накладено арешт Відділом Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Львова, який досі не знято.

Зі змісту листа №ДВ-8/69512 від 08.09.2020 р., який надійшов на звернення позивача, випливає, що арешт на квартиру позивача було накладено згідно постанови про арешт майна боржника. Усі дані вказані у постанові про арешт майна боржника випливають з даних, вказаних у виконавчому документі, а саме виконавчому листі №1-191/99 від 07.10.1999р., виданому Личаківським районним судом міста Львова (а.с.9).

Як вбачається з постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №760/С від 17.01.2000 року, винесеної державним виконавцем Відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції м. Львова Тагієвим Сабіром Вагітовичем, арешт накладено при примусовому виконанні виконавчого листа №1-191/99, виданого 07.10.1999р. Личаківським районним судом міста Львова про конфіскацію всього належного індивідуального майна засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прож. АДРЕСА_2 (а.с.8).

Таким чином, встановлено, що арешт на квартиру позивача було накладено в процесі виконання вироку Личаківського районного суду міста Львова від 30.07.1999р. у справі №1-191/99, яким, зокрема, передбачалася конфіскація всього майна громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописки №2983, виданої 16.07.2020р. ЛКП «Старий Львів» громадянин ОСОБА_6 був зареєстрований та проживав до дня смерті за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.10).

Крім того, як вбачається з вироку Личаківського районного суду міста Львова, у ньому також вказана адреса проживання засудженого ОСОБА_6 : АДРЕСА_2 (а.с.16-18).

З наведеного вбачається, що в даному випадку арешт на квартиру позивача було накладено внаслідок описки, а саме: вказання замість квартири АДРЕСА_4 .

Відповідно до Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Аналіз правових норм дає підстави для висновку, що право власності проявляється у правомочностях власника, обмеження яких можливо виключно на підставі закону.

Відповідно до ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У ч. 4 ст. 59 наведений перелік підстав для зняття виконавцем арешту з майна, а у ч. 5 цієї статті зазначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

На підставі вищенаведеного, давши належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд приходить до висновку, що арешт на квартиру позивача було накладено безпідставно внаслідок помилки.

Відтак позовні вимоги є обґрунтованими, а тому суд вбачає підстави для їх задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 908 гривень.

Керуючись ст.ст. 3, 81, 247, 258, 259, 263-265, 351-355 ЦПК України, ст.ст. 4, 316, 319, 321, 391 ЦК України, суд,

у х в а л и в:

позов задоволити.

Скасувати арешт на квартиру АДРЕСА_2 , що був накладений постановою №760/С від 17 січня 2020 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеною державним виконавцем Тагієвим Сабіром Вагітовичем Відділу ДВС Шевченківського районного управління юстиції м. Львова.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908 грн.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Волоско І.Р.