Рішення № 101338930, 10.11.2021, Бродівський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №439/1243/21

Провадження № 2/439/461/21

10 листопада 2021 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

в складі:

головуючого-судді Петейчука Б.М.,

з участю секретаря

судового засідання Ковальчук Н.І.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» про відшкодування шкоди, ухвалив таке рішення.

Позивачка - ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.», у якій просить суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування, пов`язане із заподіяною моральною шкодою в розмірі 30 000 гривень 00 копійок. Також просить суд стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування, пов`язане з втратою годувальника в розмірі 180 000 гривень 00 копійок.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивачка зазначає, що 23 вересня 2020 року, близько 22 години 15 хвилин, ОСОБА_2 , керуючи автомобільним транспортним засобом марки «TOYOTA AVENSIS», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , та рухаючись ним по автодорозі Київ-Чоп у місті Броди Львівської області, в напрямку до міста Чоп, при проїзді її перехрестя із другорядною дорогою Броди-Дітківці, в районі 439 км + 800 м, порушив чинні вимоги Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, а саме: Розділу 1 пунктів 1.5, 1.10 (в частині значення терміну «небезпека для руху», «безпечна швидкість», «населений пункт»); Розділу 2 пунктів 2.3д; Розділу 12 пунктів 12.3, 12.4, 12.9б, які виразилися в тому, що він рухаючись із перевищенням дозволеної швидкістю руху у населеному пункті, де максимально дозволена швидкість руху не більше 50 кілометрів за годину, вів свій транспортний засіб зі швидкістю біля 80-87 кілометрів за годину, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, з моменту виникнення небезпеки для руху у вигляді виходу пішохода ОСОБА_3 , який перетинав автодорогу Київ-Чоп справа наліво по напрямку руху автомобіля та вів поряд себе велосипед «Україна», не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості руху аж до зупинки, внаслідок чого відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_3 .

Позивачка акцентує, що внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження від яких помер на місці пригоди. Та як результат з приводу вказаної дорожньо-транспортної пригоди внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12020140000000764, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 286 КК України.

Позивачка наголошує, що вироком Бродівського районного суду Львівської області від 08 квітня 2021 року у кримінальній справі за № 439/6/21 - ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України. Відтак неправомірними діями ОСОБА_2 заподіяно ОСОБА_1 моральну шкоду, внаслідок загибелі сина.

Позивачка мотивує, що цивільно-правова відповідальність водія автомобільного транспортного засобу марки «TOYOTA AVENSIS», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , на момент настання дорожньо-транспортної пригоди застрахована в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.». Тому страховик є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість заподіювача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Позивачка вважає, що оскільки у загиблого ОСОБА_3 , крім матері ОСОБА_1 , є дочка - ОСОБА_4 , то позивачці належить половина загального розміру страхового відшкодування моральної шкоди, що становить суму 30 000 гривень 00 копійок. Окрім цього позивачка перебувала на утриманні загиблого сина - ОСОБА_3 . Відтак їй належить право на відшкодування, пов`язане із втратою годувальника на загальних підставах.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

27.07.2021 року - відкрито провадження у справі.

Відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, від представника позивача - адвоката Коневалика Андрія Васильовича надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі позивачки, позовні вимоги підтримує повністю та просить суд їх задовольнити. Не заперечує щодо проведення заочного розгляду справи.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. Хоча належним чином, у встановленому законом порядку, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Від відповідача не надходив відзив.

Суд, зі згоди позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК України.

За змістом нормативних положень частини 2 статті 247 ЦПК України, так як сторони в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Доказами по справі встановлено, що ОСОБА_2 , 23 вересня 2020 року, приблизно о 22 годині 15 хвилин, керуючи автомобільним транспортним засобом марки «TOYOTA AVENSIS», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , та рухаючись ним по автодорозі Київ-Чоп, в напрямку до міста Чоп, при проїзді ділянки 439 км + 800 м у місті Броди Львівської області, грубо порушив Правила дорожнього руху України, у результаті чого відбулася дорожньо-транспортна пригода - наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який вів поряд себе велосипед «Україна», у результаті чого пішохід від отриманих травм помер на місці пригоди, чим порушив правила безпеки дорожнього руху, при керуванні транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 286 КК України, що підтверджується вироком Бродівського районного суду Львівської області від 08 квітня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020140000000764 від 24 вересня 2020 року; Витягом із Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020140000000764 від 24 вересня 2020 року; Довідкою про дорожньо-транспортну пригоду 3020269374308680 від 29 жовтня 2020 року (а.с. 8-11).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок отриманих травм при зіткненні з легковим автомобілем, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 25 вересня 2020 року та Довідкою про причину смерті № 60/2020 від 24 вересня 2020 року (а.с. 12-13).

Цивільно-правова відповідальність водія автомобільного транспортного засобу марки «TOYOTA AVENSIS», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , станом на 23 вересня 2020 року застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховиком якого є Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.», що підтверджується Полісом № АР872024 (а.с. 20).

Батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 29 вересня 2020 року (а.с. 14).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 27.04.2004 року (а.с. 15).

ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 19.11.1999 року (а.с. 16).

ОСОБА_1 є пенсіонером та перебувала на утриманні свого сина ОСОБА_3 , що підтверджується Актом про засвідчення факту перебування на утриманні, довідкою № 514 від 05 жовтня 2020 року та довідкою № 488 від 28 вересня 2020 року, які видані виконавчим комітетом Гаївської сільської ради Бродівського району Львівської області (а.с. 16-19).

Щодо виникнення недоговірного (деліктного) зобов`язання.

За правилами частини 1 статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

З огляду на презумпцію вини завданої шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому доцільно враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії декількох джерел підвищеної небезпеки, є те, що володільці небезпечних об`єктів зобов`язані відшкодувати шкоду перед третіми особами незалежно від їхньої вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим відповідальність за шкоду, яка заподіяна внаслідок взаємодії декількох джерел підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого варто розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Під непереборною силою доцільно розуміти ознаки надзвичайності та невідворотності обставини, що об`єктивно унеможливили належне виконання особою свого обов`язку.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18).

Під час судового засідання судом встановлено, що ОСОБА_2 , 23 вересня 2020 року, приблизно о 22 годині 15 хвилин, керуючи автомобільним транспортним засобом марки «TOYOTA AVENSIS», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , та рухаючись ним по автодорозі Київ-Чоп, в напрямку до міста Чоп, при проїзді ділянки 439 км + 800 м у місті Броди Львівської області, грубо порушив Правила дорожнього руху України, у результаті чого відбулася дорожньо-транспортна пригода - наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який вів поряд себе велосипед «Україна», у результаті чого пішохід від отриманих травм помер на місці пригоди. Дані обставини справи встановлені вироком Бродівського районного суду Львівської області від 08 квітня 2021 року (справа № 439/6/21), що з огляду на частину 6 статті 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Як вбачається із доказів по справі, обставини справи не містять жодних підтверджень наявності у ОСОБА_3 умислу на спричинення дорожньо-транспортної пригоди, а також немає жодних доказів, які б вказували на наявність непереборної сили, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої була спричинена шкода.

За таких обставин, виходячи із засад цивільного судочинства, зокрема змагальності сторін та диспозитивності, враховуючи застереження статті 13 ЦПК України, яка вказує, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, суд приходить до переконання, що обставини наявності умислу потерпілого або непереборної сили під час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 23 вересня 2020 року перед судом не доведено, а відтак вони вважаються такими, що відсутні.

Судом встановлено, що за наслідками скоєння дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 23 вересня 2020 було розпочато кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 . У подальшому вже 04 квітня 2021 року вироком Бродівського районного суду Львівської області ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача, коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки або взаємодії декількох джерел підвищеної небезпеки перед третіми особами незалежно від наявності вини. Тому, вина водіїв у вчиненні кримінального правопорушення не має правового значення для вирішення справи щодо виплати страхового відшкодування.

За таких обставин, суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, вважає, що належними, достатніми достовірними та допустимими доказами підтверджується факт дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 23 вересня 2020 року. У свою чергу внаслідок свого діяння ОСОБА_2 , здійснюючи експлуатацію джерела підвищеної небезпеки, завдав потерпілому - ОСОБА_3 тілесні ушкодження, які спричинили смерть останньому на місці дорожньо-транспортної пригоди. Між діянням ОСОБА_2 та смертю ОСОБА_3 наявний безпосередній причинно-наслідковий зв`язок.

Фактично за такого перебігу подій внаслідок експлуатації джерела підвищеної небезпеки була завдана шкода третій особі - потерпілому. Відтак у даній ситуації виникло недоговірне (деліктне) зобов`язання.

Щодо здійснення страхового відшкодування.

Нормами статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюється, що особами, відповідальність яких застрахована є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Відповідно до норми статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Імперативним приписом статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» закріплюється, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно із статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Пунктом 23.1 статті 23 даного Закону передбачено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

У свою чергу пунктом 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначається, що страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Статтею 1200 ЦК України встановлено, що у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом - довічно.

Шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.

До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував. Особам, які втратили годувальника, шкода відшкодовується в повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їм внаслідок втрати годувальника, та інших доходів.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед (стаття 1202 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до статті 27.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка є спеціальною нормою, що регулює спільні правовідносини, страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами.

Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Статтею 27.5 вищезгаданого Закону встановлено, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Відповідно до приписів статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. Перелік документів, визначається пунктом 35.2 вищезазначеної статті.

Доказами по справі встановлено, що автомобільний транспортний засіб марки «TOYOTA AVENSIS», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , був забезпечений за договором про обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» у статті 8 встановлено, що мінімальна заробітна плата з 1 вересня 2020 року становить 5 000 гривень.

Отже, у даному випадку максимально встановлені законодавством ліміти загального розміру відшкодування моральної шкоди становлять 60 000 гривень (із розрахунку: 12 x 5 000 гривень = 60 000 гривень).

У свою чергу максимально встановлені ліміти для загального розміру страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого становить 180 000 гривень (із розрахунку: 36 х 5 000 гривень = 180 000 гривень).

Тобто за таких обставин моральна шкода для дочки та матері потерпілого (загиблого) здійснюється із розрахунку: 12 мінімальних заробітних плат х 5 000 гривень / 2 = 30 000 гривень.

Водночас для непрацездатної матері (утриманця) потерпілого варто здійснювати наступний розрахунок: 5 000 гривень х 36 мінімальних заробітних плат / 1 утриманця = 180 000 гривень страхового відшкодування утриманцю.

Враховуючи вищевикладене, всебічно, повно встановивши обставини справи та дослідивши надані докази з точки зору допустимості, достатності, достовірності та належності, суд приходить до переконання про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню у повному обсязі. Позаяк у зв`язку із настанням страхового випадку у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» виникло зобов`язання щодо відшкодування шкоди, розмір якої чітко визначений Законом та випливає із встановлених судом обставин справи.

Щодо відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу понесену позивачкою ОСОБА_1 .

Доказами по справі встановлено, що представництвом інтересів позивача - ОСОБА_1 здійснював адвокат Коневалик Андрій Васильович на підставі договору про надання професійної правничої (правової допомоги) № 287/Д063559 від 28 вересня 2020 року, що підтверджується Ордером серії ВС № 1087246 від 19 липня 2021 року, Договором про надання професійної правничої (правової) допомоги № 287/Д063559 від 28 вересня 2020 року (а.с. 24-25, 29).

ОСОБА_1 були надані наступні послуги:

-підготовчі дії, що складаються із: з`ясування обставин справи, аналіз та підготовка судової практики для конкретних правовідносин, визначення правових норм, які підлягають до застосування для відповідних спільних правовідносин. Адвокатом затрачено одну годину. Вартість однієї години становить 1 500 гривень. Загальна вартість послуги складає 1 500 гривень 00 копійок;

-підготовка та подання позовної заяви в суд, що складається із: складення позовної заяви, формування доказів до позовної заяви та проведення організаційних дій щодо подання процесуальних документів. Адвокатом затрачено три години. Вартість однієї години становить 1 500 гривень. Загальна вартість послуги складає 4 500 гривень 00 копійок.

Загальна сума понесених судових витрат за надану професійну правничу допомогу ОСОБА_1 становить 6 000 гривень 00 копійок, що підтверджується Детальним описом робіт (наданих послуг) від 19 липня 2021 року (а.с. 26).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналогічну правову позицію виклала Велика Палата Верховного Суду у постанові №755/9215/15-ц від 19 лютого 2020 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що чинний ЦПК України передбачає такі критерії визначення та розподілу судових витрат, а саме: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Повно, всебічно встановивши обставини справи, здійснивши оцінку доказів з точки зору дійсності, допустимості, достатності та належності, виходячи із внутрішнього переконання, суд приходить до думки, що надані послуги професійної правничої допомоги представником позивачки ОСОБА_6 та витрати, які були понесені позивачем за надання таких послуг відповідають та належать до судових витрат, які у своїй сукупності відповідають критеріям дійсності, необхідності, розумності їх розміру, з урахуванням складності справи.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає що заявлені вимоги у цій частині підлягають повному задоволенню у загальному розмірі 6 000 гривень 00 копійок, що у повні мірі буде відповідати понесеним судовим витратам на професійну правничу допомогу позивачкою.

Щодо стягнення судового збору.

Згідно із нормою частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Нормою частини 1 статті 141 ЦПК України закріплено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі. Доказами по справі підтверджується, що позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

У свою чергу позовні вимоги, які були заявлені до відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» є вимогами майнового характеру та загалом встановлюють ціну позову у розмірі - 210 000 гривень 00 копійок.

Виходячи із законодавчих приписів статті 141 ЦПК України, зважаючи на норму пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» - судовий за подання даного позову підлягав сплаті 2 100 гривень 00 копійок.

Тобто за обставин, коли позовні вимоги позивача задоволені у повному обсязі, а останній є особою, яка відповідно до Закону України «Про судовий збір» має пільги щодо звільнення від сплати судового збору - необхідно здійснити компенсацію понесених судових витрат на рахунок Державного бюджету за рахунок відповідача.

За таких обставин, суд вважає, що з відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» необхідно стягнути понесені судові витрати за сплачений судовий збір за подання позовної заяви на рахунок Державного бюджету, що буде відповідати вимогам чинного цивільного процесуального законодавства України.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 81, 89, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування, пов`язане із заподіяною моральною шкодою в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування, пов`язане із втратою годувальника в розмірі 180 000 (сто вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» на користь ОСОБА_1 понесені витрати у зв`язку із розглядом справи, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути із Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.» на користь Держави 2 100 (дві тисячі сто) гривень 00 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне рішення складено 10.11.2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.», код ЄДРПОУ: 32404600, місцезнаходження: Київська область, м. Київ, вул. Герої Сталінграда, 4, корпус 6А.

Суддя Б.М. Петейчук