Ухвала суду № 101337773, 24.11.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:363/4093/21

Провадження №: 2/755/8961/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2021 р. суддя Дніпровського районного суд міста Києва

Гаврилова О.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» про стягнення заборгованості із заробітної плати, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 28 вересня 2021 року вказану позовну заяву передано на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва.

24 листопада 2021 року дану позовну заяву було передано в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 листопада 2021 року.

Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, вважаю, що вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з наступних підстав.

Як убачається зі змісту позовної заяви, вимога про стягнення заборгованості із заробітної плати в сумі 175965,70 грн заявлена до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (ідентифікаційний код юридичної особи 30160757).

Як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (02094, м. Київ, вул. Пожарського, 3, ідентифікаційний номер 30160757). (справа №910/15043/21)

Також вказаною ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Отже, поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно положень п.8 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства

від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII (далі - Кодекс № 2597-VIII).

Відповідно до статті 7 Кодексу № 2597-VIII спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша).

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга вказаної статті).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №607/6254/15-ц викладено правовий висновок про те, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Вивчивши матеріали позовної заяви, враховуючи що відповідач у позові є боржником у справі про банкрутство, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки віднесені до юрисдикції Господарського суду міста Києва.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на те, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у відкритті провадження у справі слід відмовити.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 19, 186, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» про стягнення заборгованості із заробітної плати.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

С у д д я