Ухвала суду № 101337473, 23.11.2021, Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа №716/1173/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2021 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді - Стрільця Я.С.,

за участю секретаря судового засідання – Якимик К.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м.Заставна цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до СТзОВ «Україна» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до СТзОВ «Україна» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

27.10.2021 на стадії підготовчого провадження представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про закриття провадження у вищевказаній справі у зв`язку із відмовою від позову, посилаючись на добровільне задоволення відповідачем його позовних вимог. Водночас, зважаючи на те, що задоволення вимог відповідачем відбулося після пред`явлення позову до суду, просив у відповідності до приписів ч.3 ст. 142 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача понесені останнім судові витрати у справі.

В підготовче засідання позивачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_1 не з`явилися, попередньо надали суду заяву, в якій, підтримавши вимоги про закриття провадження у справі та відшкодування судових витрат, просили розгляд справи провести в їх відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечував проти закриття провадження у справі, водночас, заявив клопотання про зменшення судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відтак, з урахуванням положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності позивача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 1-3 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Дослідивши заяву представника позивача ОСОБА_1 про відмову від позовних вимог у даній справі, судом встановлено, що заява подана 27.10.2021 до ухвалення судом судового рішення у цій справі, тобто з дотриманням встановленого процесуальним законом строку. Заява про відмову від позову підписана та подана до суду представником позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 , повноваження якого підтверджуються долученими до заяви ордером серії СЕ № 1024067 від 07.06.2021 та копією договору про надання правової допомоги від 14.04.2021, що є процесуальним правом останнього.

Відтак, з огляду на те, що відмова від позову є формою реалізації передбаченого ст. 13 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд вважає, що її необхідно прийняти, у зв`язку з чим закрити провадження по справі.

Вирішуючи питання щодо відшкодування судових витрат по справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів ст.ст. 133,134 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

З огляду на наведене судом встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачкою та її представником попередньо не було зазначено орієнтовного та попереднього розрахунку судових витрат, лише заявлено вимогу про відшкодування понесених стороною позивача витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 908 грн.

Водночас, встановлено, що ОСОБА_3 звернулася до суду в особі представника позивача Мандзюка В.Б. В якості документів, які підтверджують повноваження представника позивача, до позову приєднано копію ордеру серії СЕ №1024067 від 07.06.2021 та копію Договору про надання правової допомоги від 14.04.2021 (далі по тексту – Договору) (а.с.24-25).

Як вбачається із змісту п.1 та п.2 Договору, адвокат Мандзюк В.Б. взяв на себе обов`язок здійснювати відповідно до чинного законодавства представництво інтересів ОСОБА_3 при досудовому врегулюванні спору, в суді першої інстанції та в суді апеляційної та касаційної інстанції. В свою чергу ОСОБА_3 зобов`язалася здійснити оплату ОСОБА_1 за вказану правничу допомогу в сумі за домовленістю між ними.

За наслідками добровільного врегулювання спору на стадії підготовчого провадження у справі представник позивача у відповідності до приписів ч.3 ст.142 ЦПК України звернувся до суду із заявою про відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 400 грн (а.с.58).

Так, із змісту положень ч.3 ст. 142 ЦПК України вбачається, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Не погоджуючись із заявленим до стягнення розміром компенсації витрат на правову допомогу, вважаючи його необґрунтованим та неспівмірним, представник відповідача ОСОБА_2 звернувся до суду із клопотанням про зменшення вказаних судових витрат.

З огляду на наведене, вирішуючи питання наявності правових підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до приписів ст.ст. 137,142 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, також унормовано положеннями ч.ч. 4, 5, 9 ст. 141 ЦПК України.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як встановлено судом, на підтвердження понесення позивачем судових витрат на правову допомогу до суду подано, зокрема копію укладеного між ОСОБА_1 (адвокат) та ОСОБА_3 (клієнт) Договору про надання правової допомоги від 14.04.2021 згідно з умовами якого адвокат зобов`язується надати правову допомогу відповідно до узгоджених сторонами доручень в обсязі та на умовах, передбачених ним, а клієнт зобов`язується прийняти надані послуги та оплатити їх (а.с.25).

Поряд з цим, судом встановлено, що укладений між сторонами Договір, не містить умов щодо вартості послуг, що надаються адвокатом, та порядку її обчислення, натомість лише зазначається про порядок оплати такої професійної правової допомоги, що має здійснюватися по частинах на вимогу і у розмірах визначених адвокатом.

Відтак, з огляду на те, що вищезазначеним договором про надання правової допомоги не визначено вартості послуг, що надаються адвокатом та порядку обчислення, вказане виключає об`єктивну можливість встановити домовленість між адвокатом та клієнтом, що в свою чергу дає суду право, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, відповідно до своїх дискреційних повноважень, відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі №922/1163/18, від 19 листопада 2019 року в справі №5023/5587/12, від 12 серпня 2020 року в справі №916/2598/19, від 27 серпня 2020 року в справі №873/2/20, від 07 вересня 2020 року в справі №910/4201/19 та від 17 вересня 2020 року в справі №904/3583/19.

Водночас, суд враховує, що в матеріалах справи наявний акт наданих послуг від 31.05.2021 за Договором про надання правової допомоги від 14.04.2021, укладеним між адвокатом Мандзюком В.Б. та Мартинюк Г.С., щодо надання юридичних послуг в даній справі та розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, а також акт наданих послуг від 31.05.2021 з описом наданих послуг та вартості кожної з них окремо, а також зазначенням кількості годин, витраченої на кожну з цих послуг, за якими загальна сума витрат на правничу допомогу становить 14 400 грн (а.с.61). Зокрема, як вбачається з вищезазначеного акту виконаних робіт (послуг), адвокатом здійснено наступний перелік робіт: консультація щодо характеру спірних правовідносин (1 година); вивчення та правовий аналіз матеріалів справи (3 години); складання позовної заяви (4 години), початок фактичного надання правничої допомоги - 14.04.2021.

На підтвердження оплати послуг адвоката Мандзюка В.Б. відповідачем надано квитанцію №26 від 26.10.2021 на суму 14 400,00 грн (а.с.60).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відтак, з огляду на те, що ціна наданих адвокатом послуг не була узгоджена між сторонами шляхом внесення відповідних пунктів в умови договору, при зверненні до суду з даним позовом стороною позивача попередньо не було зазначено орієнтовного та попереднього розрахунку судових витрат, з урахуванням критерію розумності розміру таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи та врахуванням результату розгляду спору, суд дійшов висновку про часткове відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

При цьому судом враховано, що СТзОВ «Україна» добровільно повернуто ОСОБА_3 орендовану земельну ділянку після збору урожаю, який було посіяно в межах дії договору оренди землі від 25.03.2008, та добросовісно сплачено орендну плату за користування спірною земельною ділянкою поза межами строку дії договору оренди землі від 25.03.2008.

Дана обставина підтверджується актом прийому- передачі земельної ділянки та відомістю про сплату грошових коштів за понаднормове використання.

В судовому засіданні позивачка не заперечувала проти вказаного факту та повідомила про відсутність будь-яких претензій до відповідача щодо стану предмету оренди.

Крім того, судом встановлено, що позивачка понесла витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 гривень, що підтверджується наявною у справі квитанцією №27 від 10.06.2021, на зазначену суму (а.с.1).

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі відмови позивачем від позову до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи наведене, суд вважає, що із Державного бюджету слід повернути позивачці ОСОБА_3 50% судового збору, сплаченого нею при поданні позову, сума якого становить 454 грн.

Іншу частину судового збору в розмірі 454 грн, сплаченого позивачкою при поданні позову , належить стягнути з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 137, 141-142, 206, 255, 256, 258, 259, 260, 263 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Прийняти відмову позивача ОСОБА_3 від позовних вимог до СТзОВ «Україна» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до СТзОВ «Україна» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - закрити.

Стягнути з СТзОВ «Україна» (юридична адреса: 59414, Чернівецька область, Чернівецький район, с.Репужинці, вул. Центральна,9, код ЄДРПОУ: 03801309) на користь ОСОБА_3 ( зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 15.10.2001 Заставнівським РВ УМВС в Чернівецькій області, РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати, понесені позивачкою за сплату судового збору, в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп та 3000 (три тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Повернути ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 15.10.2001 Заставнівським РВ УМВС в Чернівецькій області, РНОКПП: НОМЕР_2 ) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого відповідно до квитанції №27 від 10.06.2021 на користь держави (розрахунковий рахунок 31219206024066, отримувач коштів: Чернівецьке ГУК/Заставнівська ТГ/22030101, код ЄДРПОУ 37836095, МФО 899998) в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. за подання позовної заяви до Заставнівського районного суду Чернівецької області.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Стрілець Я.С.