Вирок № 101333977, 22.11.2021, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/3400/19

1-кп/405/107/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого - Льон С.М.,

при секретарях - Люльчак А.А., Булькач С.С.,

за участю прокурора - Кобзаренка М.О.,

потерпілої - ОСОБА_1 ,

представника потерпілої - Кричуна Ю.А.,

захисника - Юраха В.М.,

обвинуваченої - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019120020000588 від 23.01.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Мар`ївка, Компаніївський район, Кіровоградська обл., українки, громадянина України, з вищою освітою, розлученої, маючої на утриманні двох малолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 , працюючої торговим представником в ТОВ «Олга-торг», зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 вчинила порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, за наступних обставин.

23.01.2019 року близько 08:00 год. ОСОБА_2 , керуючи належним їй автомобілем марки «Кіа Rio» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Ушакова, зі сторони вул. Куропятникова в напрямку вул. Яновського в м. Кропивницький проігнорувала вимоги п.п.1.5, 2.3 (б) Правил дорожнього руху України (п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків; п.2.3 Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі).

В подальшому, рухаючись по вказаній проїзній частині дороги, напроти будинку №2а, нехтуючи елементарними вимогами щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, проявивши особисту неуважність, чим позбавила себе можливості вірно оцінювати дорожню обстановку та безпечно керувати автомобілем, при цьому, невірно відреагувала на зміну дорожньої обстановки, котра полягала у появі на проїзній частині пішохода ОСОБА_1 , яка переходила проїзну частину з права на ліво по ходу руху автомобіля, в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України (п. 12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди) своєчасно не вжила заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу та допустила наїзд на останню.

В результаті дорожньо-транспортної події:

- пішохід ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритого уламкового перелому обох кісток нижньої третини правої гомілки зі зміщенням уламків, закритої черепно-мозкової травми: струсу головного мозку, гематоми лобно-скроневої ділянки, параорбітального крововиливу зліва, які відносяться до категорії середньої ступені тяжкості тілесних ушкоджень, які викликали тривалий розлад здоров`я.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнала повністю та пояснила, що 23.01.2019 року близько 08:00 год. ранку їхала по вул. Ушакова. В той день була сніжна погода, ожеледиця та обмежена видимість на дорозі. Побачила як зупинилось автомобіль і з нього вийшла жінка та, не дивлячись по сторонам, почала переходити дорогу. Вона почала гальмувати та сигналити, однак, жінка продовжила рух через що вона і здійснила на неї наїзд. Після чого, вона зупинилась, забрала жінку і поїхала з нею до лікарні. Вказала, що намагалась вирішити питання мирно з потерпілою та оплатити лікування згідно чеків. Однак, потерпіла сказала, що необхідно оплатити ще окрему палату для неї та вдячність лікарю, на що вона сказала останній, що не має можливості платити за це. Після цього, в неї була ще одна розмова з чоловіком потерпілої. Так, він їй зателефонував та сказав, щоб вона привезла 20 тис. гривень на оплату окремої палати для його дружини та на оплату лікарю. Вона сказала йому те саме, що й його дружині. Більше до неї ніхто не звертався. Також, вказала, що напередодні приходила до потерпілої, однак, та відмовилась з нею розмовляти.

У вчиненому щиро кається.

Цивільний позов потерпілої в частині стягнення суми в розмірі 17745 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 5000 гривень правову допомогу визнає в повному обсязі.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні уточнений цивільний позов підтримала в повному обсязі та вказала, що внаслідок ДТП отримала тілесні ушкодження, з якими її було доставлено до травматологічного відділення КЗ «КМ ЛШМД», де на стаціонарному лікуванні знаходилась з 23.01.2019 року по 12.02.2019 рік. Вказала, що після виписки з лікарні продовжує лікуватись амбулаторно. Загалом нею придбані ліки та металоконструкції на загальну суму 49287,21 гривень.

Окрім того, нею витрачено на правничу допомогу 5000 гривень.

Також, просила стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 100 000 гривень. В обґрунтування вказала, що обвинуваченою завдано їй чисельні тілесні ушкодження, які супроводжувались постійним нервовим навантаженням, стресом та болем. Через тілесні ушкодження вона не могла довго ходити та сидіти, лише лежала на спині. За результатами лікування їй було рекомендовано спостереження за місцем проживання у травматолога та невропатолога. Вказала, що відчуває постійний страх за своє життя, а саме в тому, що не має можливості в повній мірі бути працездатною. Так, до ДТП вона працювала в медичному закладі і весь робочий день перебувала на ногах. Після отриманих травм та тривалого лікування за станом здоров`я вона не може виконувати свій об`єм роботи. Отримала ІІІ групу інвалідності.

Зазначила, що обвинувачена ОСОБА_2 застрахована в ПАТ «Страхова група «ТАС», а тому кошти в відшкодування матеріальної шкоди в сумі 31542,21 гривень та 1577,11 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягають стягненню саме зі страхової компанії.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченою ОСОБА_2 , її вина підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, обсяг дослідження яких визначений з врахуванням думки учасників кримінального правопорушення:

- протоколом огляду місця події від 23.01.2019, згідно якого за участю двох понятих та в присутності учасника події ОСОБА_2 оглянуто місце дорожньо-транспортної пригоди, а саме: вул. Ушакова, зі сторони вул. Куропятникова в напрямку вул. Яновського в м. Кропивницький. Огляд проводився у світлий час доби. Далі за тротуаром – узбіччям розташовані: справа: лісосмуга, зліва: будова міського типу. До проїзної частини примикають снігові пороги. З місця події вилучено автомобіль марки «Кіа Rio» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який поміщено на територію Кіровоградської філії ДП МВС «Інформ –Ремурси» (а.к.п.8-17).

- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.04.2019, з фото таблицею до нього, в ході проведення якого слідчий СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області, за участі потерпілої ОСОБА_1 , представника потерпілого Бабкова О.О., у присутності понятих, було встановлено місце скоєння наїзду на пішохода згідно протоколу огляду місця події від 23.01.2019, в результаті чого потерпіла ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження (а.к.п.30-36).

- протоколом проведення слідчого експерименту від 16.04.2019, з фото таблицею до нього, в ході проведення якого слідчий СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області, за участі свідка ОСОБА_3 , у присутності понятих, було встановлено місце скоєння наїзду на пішохода ОСОБА_1 згідно протоколу огляду місця події від 23.01.2019, в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження (а.к.п.41-46).

- висновком судової інженерно – транспортної (авто технічної) експертизи №35 від 13.02.2019, згідно якого на момент експертного огляду та на момент ДТП, з технічної точки зору рульове керування, ходова частина та робоча гальмівна система автомобіля «Кіа Rio», реєстраційний номер НОМЕР_1 , знаходилися в працездатному стані (а.к.п.53-58).

- висновком судово – медичної експертизи №118 від 14.03.2019 року, згідно якого у громадянки ОСОБА_1 мались тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому обох кісток нижньої третини правої гомілки зі зміщенням уламків , закритої черепно – мозкової травми, струсу головного мозку, гематоми лобно – скроневої ділянки, пара орбітального крововиливу зліва.

Дані тілесні ушкодження утворились від травматичного контакту з тупим об`єктом(об`єктами), що могло бути в строк та при обставинах дорожньо – транспортної пригоди та відносяться до категорії середньої ступені тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я, строком понад 21 добу, згідно «Правил судово – медичного визначення тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6 (75-76).

- висновком судової інженерно – транспортної (авто технічної) експертизи №1387/19-27 від 09.04.2019, згідно якого у даній дорожньо – транспортній ситуації дії водія автомобіля «Кіа Rio» ОСОБА_2 , що мали бути спрямовані на забезпечення безпеки та на можливість уникнення ДТП регламентувались вимогами п.2.3. (б) і (д) та 12.3 Правил дорожнього руху.

В розглянутій дорожній обстановці, водій автомобіля «Кіа Rio» ОСОБА_2 при своєчасному застосуванні гальмування (виконуючи вимоги п.12.3 ПДР) мала технічну можливість зупинити керований нею автомобіль до лінії руху пішохода і тим самим мала можливість уникнути наїзду на пішохода.

В розглянутій дорожній обстановці по запропонованому для дослідження варіанті обставин ДТП, невідповідність дій водія автомобіля «Кіа Rio» ОСОБА_2 вимогам п.12.3 ПДР знаходяться в причинному зв`язку з ДТП, що сталася (а.к.п.85-90).

- висновком інженерно – транспортної (авто технічної) експертизи №1615/19-27 від 23.04.2019, згідно якого у даній дорожньо – транспортній ситуації дії водія автомобіля «Кіа Rio» ОСОБА_2 , що мали бути спрямовані на забезпечення безпеки та на можливість уникнення ДТП регламентувались вимогами п.2.3 (б) і (д) та п.12.3 ПДР України.

В розглянутій дорожній обстановці, водій автомобіля «Кіа Rio» ОСОБА_2 при своєчасному застосуванні гальмування (виконуючи вимоги п.12.3 ПДР) мала технічну можливість зупинити керований нею автомобіль по лінії руху пішохода і тим самим мала можливість уникнути наїзду на пішохода .

В розглянутій дорожній обстановці по запропонованому для дослідження варіанти обставин ДТП, невідповідність дій водія автомобіля «Кіа Rio» ОСОБА_2 вимогам п.12.3 ПДР знаходяться в причинному зв`язку з ДТП, що сталася (а.к.п.99-104).

Приведені вище та дослідженні судом докази є належними та допустимими, оскільки отримані органом досудового розслідування згідно з вимогами Кримінального процесуального законодавства України та містять в собі фактичні дані, які вказують на місце, час, спосіб вчинення обвинуваченою ОСОБА_2 інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення.

Статтею 86 КПК визначено, що доказ визнається допустимим, якщо його отримано у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використано при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Згідно п.1 ч.3 ст. 87 КПК недопустимими є докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

З протоколу проведення слідчого експерименту від 03.04.2019 (а.к.п.135-138) вбачається, що він проведений старшим слідчим СВ Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області за участю ОСОБА_2 яка перебувала в статусі свідка. Згідно п.17 Розділу ІІ Реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні ОСОБА_2 повідомлено про підозру за ч.1 ст.289 КК України лише 24.04.2019.

Таким чином слідчий експеримент фактично було проведено за участю ОСОБА_2 у правовому статусі свідка, що є підставою для визнання зазначеного доказу недопустимим.

Не є доказом вини висновок судової інженерно – транспортної (транспортно - трасологічної) експертизи №36 від 14.02.2019, згідно якого на підставі огляду автомобіля «Кіа Rio», реєстраційний номер НОМЕР_1 , експертом зроблено висновок про те, що слідової інформації на ньому, яку можливо було б ідентифікувати, як сліди контактування з пішоходом ( ОСОБА_1 ), не виявлено, тому вирішити дане запитання експертним шляхом – не надалось можливим (а.к.п.65-66).

Суд кваліфікує діяння ОСОБА_2 за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Вирішуючи питання щодо призначення покарання ОСОБА_2 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

ОСОБА_2 вчинила необережний нетяжкий злочин, як особа за місцем проживання та за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку в КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня КОР» та КНП «Кіровоградський обласний наркологічний диспансер» КОР не перебуває, розлучена, має на утриманні двох малолітніх дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працює торговим представником в ТОВ «Олга-торг», раніше не судима.

Згідно досудової доповіді про обвинувачену у кримінальному провадженні, наданої Подільським районним відділом з питань пробації філії Державної установи «Центр пробації» в Кіровоградській області поведінка відповідає загальноприйнятим нормам суспільства. ОСОБА_2 за характером спокійна, врівноважена, схильності до агресії не виявлено. Фактом зловживання алкогольними напоями та вживання психоактивних речовин не встановлено. Обвинувачена розлучена, проживає разом з двома дітьми. Стосунки з рідними та близькими дружні, теплі, родинні. За місцем проживання характеризується з позитивної сторони. Згідно з висновком органу пробації, результати оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення відносно обвинуваченої показали низький ризик небезпеки для суспільства, а отже існує ймовірність виправлення правопорушника без ізоляції від суспільства, а тому з метою його виправлення у майбутньому доцільно застосувати покарання без позбавлення або обмеження волі, з покладенням на правопорушника обов`язків, передбачений ст.76 КК України.

Обставиною, пом`якшуючою покарання обвинуваченої ОСОБА_2 відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, обтяжуючих покарання обвинуваченої ОСОБА_2 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні виду покарання обвинуваченій, суд бере до уваги те, що 01.07.2020 року набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 року №2617-VIII.

Вказаним Законом внесені зміни до санкції ч.1 ст.286 КК України згідно яких «порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження» - карається штрафом від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.

Санкція ч.1 ст.286 КК України (в ред. від 07.05.2008 станом на дату вчинення злочину – 23.01.2019) передбачала покарання у виді штрафу від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 5 КК України Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі, на підставі чого суд застосовує положення того закону, що поліпшує становище обвинуваченого.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_2 необхідно застосувати положення ч.1 ст.286 КК України України в редакції від 07.05.2008, станом на дату вчинення злочину – 23.01.2019.

Беручи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_2 кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, дослідивши досудову доповідь, надану органом пробації, враховуючи, що остання щиро покаялась, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судима, позитивно характеризується, офіційно працює, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе з призначенням покарання в межах санкції ч.1 ст.286 КК України у виді обмеження волі, із застосування ст.75 КК України, звільнивши останню від відбуття покарання з випробуванням та поклавши на неї обов`язки, передбачені частиною першою статті 76 КК України, що на думку суду є необхідним та достатнім для попередження вчинення ОСОБА_2 нового кримінального правопорушення та її перевиховання.

При цьому, враховуючи, що обвинувачена працює торговим представником в ТОВ «Олга-торг», де отримує заробітну плату, яка є єдиним доходом для утримання двох малолітніх дітей, беручи до уваги відсутність у ОСОБА_2 іншої спеціальності, що, у разі позбавлення останньої права керування транспортними засобами, призведе до неможливості її працевлаштування, суд вважає за можливе не застосувати до обвинуваченої додаткове покарання, передбачене санкцією ч.1 ст. 286 КК України (в ред. від 07.05.2008 станом на дату вчинення злочину – 23.01.2019).

В кримінальному провадженні потерпілою ОСОБА_1 заявлено цивільний позов (а.к.п.58, т.1), який в подальшому уточнений (а.с.29-31, т.2) в якому просить стягнути з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування:

- матеріальної шкоди, що складається з витрат в сумі 17 745 гривень;

- моральної шкоди в розмірі 98422,89 грн.

- витрат на послуги адвоката в розмірі 5000 грн.

Також, просить стягнути з співвідповідача ПАТ «Страхова група «ТАС» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди понесені витрати на лікування та придбання металоконструкцій в сумі 31542,21 гривень та моральну шкоду в сумі 1577,11 гривень.

Згідно п.1 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є, зокрема, витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Враховуючи доведеність спричиненої шкоди потерпілій ОСОБА_1 , з урахуванням позиції обвинуваченої ОСОБА_2 про визнання витрат на відшкодування матеріальної шкоди, суд приходить до висновку про задоволення позивних вимог в частинні стягнення матеріальної шкоди в сумі 17745 гривень та витрат на правову допомогу в сумі 5000 гривень.

Щодо стягнення з ПАТ «Страхова група «ТАС» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди понесених витрат на лікування та придбання металоконструкцій в сумі 31542,21 гривень, суд зазначає наступне.

У відзиві на позовні вимоги потерпілої ОСОБА_1 представник ПАТ «Страхова група «ТАС» зазначає, що останньою не дотримано передбаченого законодавством порядку отримання страхового відшкодування, який встановлений спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та не надано доказів настання цивільно – правової відповідальності особи. Враховуючи наведені підстави просив відмовити в задоволенні позову. При цьому, вказав, що витрати, понесені позивачем у зв`язку з лікуванням повинні бути обґрунтовані та документально підтверджені медичним закладом, а саме: кожна витрата повинна підтверджуватись чеками та витягом з історії хвороби за період лікування в медичному закладі, засвідчену належним чином. Так, згідно документів, наданих до цивільного позову, ОСОБА_1 , підтверджені витрати на суму 31542,21 гривню.

Положеннями ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регламентовано, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону) заяву про страхове відшкодування.

Суд звертає увагу, що визначений вказаним Законом порядок звернення потерпілого до страховика із заявою про здійснення страхового відшкодування є не досудовим порядком урегулювання спору, визначеним як обов`язковий в розумінні ст.124 Конституції України, а позасудовою процедурою здійснення страхового відшкодування, яка загалом не виключає право особи безпосередньо звернутися до суду з позовом про стягнення відповідного відшкодування.

Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, коли йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

Так, згідно постанови Верховного Суду Третьої палати Касаційного кримінального суду справа №297/2187/19 від 31.03.2021 року застосування положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.

Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст.286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди, а тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.

Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них, яка визначена у ст.35 Закону, передбачає відшкодування шкоди на підставі звернення потерпілого до страхової компанії за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.

Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страхової компанії про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

З огляду на це, протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи не звернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого ст. 128 КПК України.

Водночас, в межах кримінального провадження за ст.286 КК України факт, обставини ДТП, особа, винна у її настанні, характер і розмір завданої шкоди встановлюються судом як обставини, що мають істотне значення для кримінальної справи і належать до предмету доказування. В цьому разі не звернення потерпілого безпосередньо до страховика жодним чином не перешкоджає з`ясуванню обставин, з якими законодавець пов`язує підстави для виплати відшкодування.

Тому, якщо особа подала позовну заяву до суду про стягнення із страховика завданої шкоди внаслідок вчинення злочину, передбаченого ст.286 КК України, то вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Наведене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 19 червня 2019 року (справа № 465/4621/16-к) і зводиться до того, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України, попереднє звернення потерпілого до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є обов`язковим.

Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 як власника транспортного засобу «Кіа Rio» реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахована ПАТ «Страхова група «ТАС». Так, згідно полісу №АМ/5630192 від 28.04.2018 року про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності при настанні страхового випадку страхова компанія зобов`язується здійснити виплату страхового відшкодування, зокрема, за шкоду заподіяної життю, здоров`ю на суму 100 000 гривень.

Стаття 979 ЦК України передбачає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Вирішуючи питання щодо суми, яка підлягає стягненню на користь потерпілої в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок протиправних дій обвинуваченої ОСОБА_2 , яку потерпіла ОСОБА_1 визначила в сумі 31542,21 грн., суд бере до уваги надану потерпілою копію епікризу - виписки №695 із медичної карти стаціонарного хворої ОСОБА_1 , яка знаходилась на стаціонарному лікуванні в КЗ «Поліклінічне об`єднання м. Кіровоград» в травматологічному відділенні з 23.01.2019 року по 12.02.2019 року з діагнозом: Закритий уламковий перелом обох кісток н/3 правої гомілки зі зміщенням. ГЗЧМТ. Струс головного мозку. Забій м`яких тканин, підшкірна гематома лобно – височної ділянки, пара орбітальна гематома зліва та їй були призначені відповідні лікарські препарати.

Згідно наданих потерпілою копій фіскальних чеків, нею підтверджено понесені витрати на лікування за призначенням лікаря в сумі 31542,21 гривні, які підлягають стягненню з ПАТ «Страхова група «ТАС».

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, спричиненої злочином, суму якої потерпіла ОСОБА_1 визначає в розмірі 98422,89 гривень підлягає частковому відшкодуванню.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, крім іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї та близьких родичів. При визначенні розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд враховує те, що потерпіла ОСОБА_1 дійсно спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних переживаннях у зв`язку з отриманими травмами, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через погіршення самопочуття на цьому ґрунті, потерпіла перенісла фізичний біль, негативні емоції в зв`язку з тривалим лікуванням, тому суд вважає за необхідне, керуючись принципами розумності, виваженості і справедливості, при цьому враховуючи поведінку учасників дорожньо – транспортної пригоди та матеріальний стан обвинуваченої, стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 в рахунок відшкодування спричиненої злочином моральної шкоди 30 000 гривень.

Окрім того, відповідно до ст.26-1 визначеному ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Таким чином, з ПАТ «Страхова група «ТАС» підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, тобто 31542,21 х5%=1577, 11 гривень.

Долю речових доказів, суд вирішує згідно з вимогами ст.100 КПК України.

Витрати за проведення експертних досліджень в сумі 5142 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь держави.

Керуючись ст.ст. 368, 371, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винною за ч.1 ст.286 КК України і призначити покарання у виді у виді 1 /одного/ року обмеження волі, без позбавлення права керування транспортними засобами.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного призначеного покарання з випробуванням строком на 1 /один/ рік, поклавши на засуджену обов`язки відповідно до ч.1 ст.76 КК України:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

Контроль за поведінкою засудженої ОСОБА_2 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем її проживання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_1 17745 /сімнадцять тисяч сімсот сорок п`ять/ гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 30 000 /тридцять тисяч/ гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Стягнути з ПАТ «Страхова група «ТАС» на користь потерпілої ОСОБА_1 31542 /тридцять одна тисяча п`ятсот сорок дві / гривні 21 копійку в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 1577 /одну тисячу п`ятсот сімдесят сім/ гривень 11 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Речові докази:

- автомобіль марки «Кіа Rio» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на зберігання ОСОБА_2 – залишити останній як їй належний.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 5142 /п`ять тисяч сто сорок дві/ гривні.

На вирок може бути подано апеляцію до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Ленінський районний суд м. Кіровограда. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, потерпілій та прокурору.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Світлана Михайлівна Льон