Рішення № 101333918, 12.11.2021, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/244/21

Провадження № 2/382/429/21

РІШЕННЯ

Іменем України

(ЗАОЧНЕ)

12 листопада 2021 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

при секретарі Твердохліб Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до Яготинського районного суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - Товариство), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович (далі - приватний нотаріус), приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович (далі - приватний виконавець), відповідно до вимог якої просила: визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 30.12.2020 року зареєстрований в реєстрі за № 15787, вчинений приватним нотаріусом, про стягнення з позивачки на користь відповідача грошових коштів у розмірі 14 408 гривень.

В обґрунтування позову зазначила, що вона 23.01.2021 отримала від приватного виконавця рекомендований лист, яким надіслано постанови від 18.02.2021 про: відкриття виконавчого провадження; арешт коштів боржника; стягнення з боржника основної винагороди; розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Також, приватним виконавцем винесена постанова від 24.02.2021 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. Зі змісту цих постанов позивачці стало відомо про виконавчий напис № 15787, вчинений 30.12.2021 року приватним нотаріусом, про стягнення з неї на користь Товариства 14 808 грн., а також витрат, пов`язаних із вчиненням виконавчого напису у розмірі 1480,80 грн. та витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 569 грн. Позивачка не погоджується з сумою боргу, вважає її безпідставною та спірною. При цьому зазначає, що кредитного договору між нею та Товариством не укладалося. Із постанови про відкриття виконавчого провадження вбачається, що Товариство діє за договором відступлення прав вимоги № 40-МЛ від 22.10.2019 року і є правонаступником всіх прав і обов`язків згідно з кредитним договором № 3734424 від 20.08.2019 року, укладеного між позивачкою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан». Однак, у позивачці з цим товариством не існує ніяких укладених кредитних договорів. Тож всі дії, ініційовані Товариством, з вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису, відкриття виконавчого провадження, внесення в реєстр інформації про позивачку, як про боржника, вважає неправомірними. Наголошує, що між Товариством та позивачкою взагалі немає ніяких укладених нотаріально посвідчених договорів. Стверджує, що відповідач не мав права звертатися до третьої особи, а остання не мала права вчиняти виконавчий напис, не переконавшись у безспірності такої вимоги. Позивачка також повідомила, що вона 26.02.2021 року направила до приватного нотаріуса заяву про надання копії матеріалів справи за оспорюваним виконавчим написом, однак в наданні копій матеріалів їй було відмовлено. Тож вважає, що приватним нотаріусом не дотримано вимог ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат".

Позивачка звернулася із заявою про розгляд справи у її відсутність за наявними у справі доказами, підтримавши вимоги позову.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв та клопотань не направив.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч.8 ст.128 ЦПК України, заяв та клопотань не направляли.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи, що в справі є достатньо доказів для її заочного розгляду, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23.01.2021 року позивачка отримала від приватного виконавця рекомендований лист, яким надіслано постанови від 18.02.2021 року про: відкриття виконавчого провадження; арешт коштів боржника: стягнення з боржника основної винагороди; розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Також, приватним виконавцем винесена постанова від 24.02.2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а. с. 10-14, 23-29).

Зі змісту цих постанов вбачається, що у приватного виконавця на виконанні перебував оспорюваний виконавчий напис № 15787, вчинений 30.12.2021 року приватним нотаріусом, про стягнення з позивачки на користь Товариства 14 808 грн.

Із постанови про відкриття виконавчого провадження вбачається, що Товариство діяло за договором відступлення прав вимоги № 40-МЛ від 22.10.2019 року і є правонаступником всіх прав і обов`язків згідно з кредитним договором № 3734424 від 20.08.2019 року, укладеного між позивачкою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан».

Позивачка стверджує, що вона не укладала кредитні договори ані з відповідачем, ані з Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан». Тож всі дії, ініційовані Товариством щодо вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису, відкриття виконавчого провадження, внесення в реєстр інформації про позивачку, як про боржника, вважає неправомірними. Стверджує, що відповідач не мав права звертатися до третьої особи, а остання не мала права вчиняти виконавчий напис, не переконавшись у безспірності такої вимоги.

Нормами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України.

Аналізуючи положення вищезазначених процесуальних норм, під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Суд витребував у приватного нотаріуса належним чином завірену копію матеріалів справи за оспорюваним нотаріальним написом № 15787 від 30.12.2020 року. Натомість, відповідно до листа від 16.03.2021 року № 1244/П-5580/19.1.1 (а. с. 54), Міністерство юстиції України повідомило позивачку про те, що діяльність приватного нотаріуса, який посвідчив оспорюваний виконавчий напис, припинена з 01.02.2021 відповідно до наказу № 35/6. Цим наказом нотаріуса зобов`язано передати всі документи нотаріального діловодства та архіву до Київського державного нотаріального архіву, однак він вказаний припис не виконав.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» до компетенції нотаріусів відноситься вчинення виконавчих написів.

Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України, за положеннями ст. 87 Закону України «Про нотаріат».

В свою чергу постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 з відповідними доповненнями «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в п. 2 зазначено, що для вчинення виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з тим, відповідно до положень ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

При цьому ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 05 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 09 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та ОСОБА 4 (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17.

Відповідач не спростував доводів позивачки про відсутність документів, що підтверджують безспірність заборгованості, та порушення приватним нотаріусом вимог ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Згідно п. 16 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів і визначення підсудності цивільних справ» спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються судом в порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією із сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право у позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач та третя особа не спростували доводів позивачки про те, що вчиняючи виконавчий напис приватний нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності документів, що підтверджують безспірність заборгованості, не перевірив факту отримання та дійсного направлення письмової вимоги про усунення порушень та згоди чи незгоди з такою вимогою, чим порушив вимоги ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про задоволення даного позову та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача необхідно стягнути на користь позивачки судовий збір у розмірі 908 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 265, 268, 280-283, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баршацький Ігор Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 30.12.2020 року зареєстрований в реєстрі за № 15787 вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким Ігор Вікторович, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» грошових коштів у розмірі 14408 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 908 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, котра може бути подана протягом 30 днів з дня отримання його копії. Учасник справи якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, після проголошення повного рішення 23 листопада 2021 року, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кисіль О.А.