Рішення № 101333476, 19.11.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8975/20

2/357/1246/21

Категорія 15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Кошель Б. І. ,

при секретарі - Нізова А. Р.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Кукси О.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 6 міста Біла Церква за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Озерна-Агро», третя особа: ОСОБА_4 про стягнення шкоди за безпідставне користування земельною ділянкою -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із вказаним цивільним позовом, мотивуючи тим, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером: 3220480500:01:007:0004, загальною площею 5,4990 га, розташованої на території Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області. 14 лютого 2011 року ОСОБА_4 , діючи в його інтересах на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 31.03.2009 року зі строком дії в три роки до 31.03.2012 - без права передоручення, уклала договір оренди зазначеної земельної ділянки з ТОВ «Озерна-Агро» в особі директора Піскарьової Н.С. Відповідно до п.8 договору строк його дії договору 5 років, тобто до 23.02.2016 року. В подальшому, 10.03.2015 року, між ОСОБА_4 та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору оренди від 14.02.2011 року. В 2015 році позивач звернувся до ОСОБА_1 з питанням щодо строку дії договору оренди та повідомив, що в подальшому не бажає укладати договір оренди з ТОВ «Озерна-Агро». У вересні 2017 року він звернувся до ОСОБА_4 , щоб остання надала йому відомості по виплатам за оренду паїв, на що остання повідомила про відсутність у неї будь-якої документації, у зв`язку з чим позивач звернувся до ТОВ «Озерна-Агро» із заявою, в якій просив провести звірку бухгалтерської документації щодо нарахування та отримання належних йому коштів за оренду паїв, надати копії цих документів, а також здійснити орендну плату за користування паями. Також в зазначеній заяві позивач повідомив відповідача, що не підписував додаткову угоду від 10.03.2015 року та після проведення всіх розрахунків просив скасувати додаткову угоду. У відповіді відповідача на вищевказану заяву, Товариство, посилаючись на договір оренди землі від 14.02.2011 року та додаткової угоди до договору оренди землі від 10.03.2015 року, повідомило, що позивачу належить виплата орендної плати за користування земельної ділянки у 2017 році. Того ж дня, позивач отримав копію додаткової угоди від 10.03.2015 року, яку підписала інша особа. Зазначає, що він згідно умов додаткової угоди від 2015 року не отримував і не міг отримувати відповідні виплати за оренду паїв, оскільки про існування цієї додаткової угоди від 10.03.2015 року дізнався лише у вересні 2017 року. 11.01.2018 року позивач звернувся із заявою до Білоцерківської міської прокуратури про вчинення кримінального правопорушення за фактом підробки його підпису невідомими особами у додатковій угоді до договору оренди землі від 10 березня 2015 року, укладеного з ТОВ «Озерна-Агро». За результатами розгляду звернення було відкрито кримінальне провадження №4201811103000011 від 16.01.2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України. В рамках кримінального провадження було встановлено, що підпис в додатковій угоді від 10.03.2015 року до договору оренди землі від 14.02.2011 року був вчинений не позивачем, а ОСОБА_4 без будь-яких правових підстав. Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.06.2020 року ОСОБА_4 звільнена від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України. Відповідно до додаткової угоди від 10.03.2015 року до договору оренди землі від 14.02.2015 року, сторони продовжили строк дії договору оренди землі від 14.02.2011 року до 01.05.2022 року. Позивач зазначає, що строк дії договору оренди землі від 14.02.2011 року закінчився 23.02.2016 року, додаткову угоду від 10.03.2015 року він не підписував, а відповідач відмовляє у поверненні земельної ділянки та продовжує її безпідставно використовувати, посилаючись на державну реєстрацію додаткової угоди. А тому, просить стягнути з відповідача на свою користь суму коштів (шкоди) за безпідставне користування земельною ділянкою в розмірі 493 548,74 грн. та судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 15 вересня 2020 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

06 січня 2021 року від представника відовідача ТОВ «Озерна-Агро» - адвоката Левіта В.С. надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив та зазначив, що відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 08 вересня 2009 року серії ЯЖ № 682196 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 5,4990 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3220480500:01:007:0004 та розташована на території Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Вказаний вище акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010993600251. 14 лютого 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Озерна-Агро» укладено договір оренди землі на вищевказану земельну ділянку, строком на 5 років (тобто до 14 лютого 2016 року), який 23 лютого 2011 року управлінням Держкомзему у Білоцерківському районі зареєстрований у Державному реєстрі земель за № 322048054000111. 10 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Озерна-Агро» укладено додаткову угоду до договору оренди землі про продовження терміну дії договору до 01 травня 2022 року. Державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Поповою Л.О., 23 листопада 2015 року прийнято рішення № 26396192 про державну реєстрацію вказаної вище додаткової угоди від 10 березня 2015 року. Позивач стверджує, що він не підписував вказану додаткову угоду. Разом з тим, ТОВ «Озерна-Агро» про вказані обставини не було відомо. До кримінального провадження, на яке посилається позивач, ТОВ «Озерна- Агро» у якості учасника не залучалося. Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Позивач вказує, що всі відносини за вказаним договором оренди щодо його виконання він доручив своїй сестрі ОСОБА_4 . З початку дії договору оренди позивач не цікавився умовами виконання договору та лише у 2017 році він звернувся до своєї сестри ОСОБА_4 із питанням отримання відомостей щодо оплати за договором, яка в свою чергу повідомила (зі слів позивича) про відсутність у неї вказаних відомостей. За твердженням позивача, безпідставним користуванням спірною ділянкою, власнику землі завдано шкоди у розмірі 493 548,74 грн. Правовою підставою для стягнення вказаної шкоди позивач зазначає п. Д ч. 1 ст. 156 ЗКУ, згідно якої власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. На підтвердження вказаного, позивач шляхом арифметичного складання середньої вартості середньої врожайності різних культур за 2016-2019 роки, позивач надав розрахунок завданої шкоди у розмірі 493548,74 грн. При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій. Позивач також має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Порушення цивільного права, яке потягло за собою завдання особі матеріальних збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Таким чином, в даній категорії справ, судам в першу чергу необхідно установити факт наявності самовільного зайняття земельної ділянки, яке в причинно- наслідковому зв`язку потягло за собою втрату упущеної вигоди. А тому, в задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 23 лютого 2021 року частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано з Білоцерківського міськрайонного суду Київської області цивільну справу № 357/8464/18 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Озерна-Агро» про стягнення невиплаченої орендної плати, для огляду в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 23 лютого 2021 року закрито підготовче провадження по даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити та надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явиласт, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду невідомі

Заслухавши пояснення сторін, оглянувши матеріали цивільної справи № 357/8464/18 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Озерна-Агро» про стягнення невиплаченої орендної плати, дослідивши матеріали даної справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером: 3220480500:01:007:0004, загальною площею 5,4990 га, що розташована на території Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ №682196, виданого 08.09.2009 /а.с. 21-22/.

14 лютого 2011 року між ОСОБА_1 (за підписом його сестри ОСОБА_4 , на підставі довіреності, яка була дійсна до 31.03.2012 /а.с. 19/) та ТОВ «Озерна-Агро» було укладено Договір оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номером 3220480500:01:007:0004, загальною площею 5,4990 га, яка розміщена на території Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області, строком на 5 років, тобто до 14 лютого 2016 року, який 23 лютого 2011 року управлінням Держкомзему у Білоцерківському районі зареєстрований у Державному реєстрі земель за №322048054000111, що визнається відповідачем та підтверджується матеріалами справи /а.с. 13-18/

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

З матеріалів справи, вбачається, що 10.03.2015 між ОСОБА_1 та ТОВ «Озерна-Агро» було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 14.02.2011 за яким ОСОБА_1 передав ТОВ «Озерна-Агро» в оренду земельну ділянку загальною площею 5,4990 га з кадастровим номером: 3220480500:01:007:0004, розташовану на території Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Згідно даної додаткової угоди від 10.03.2015 до договору оренди землі від 14.02.2011, сторони домовились п. 8 договору викласти в такій редакції: «договір укладено на термін до 01.05.2022 з урахуванням ротації культур» та п. 9 договору викласти в такій редакції: «річна орендна плата за користування земельної ділянкою встановлюється в розмірі 4,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в п. 5 даного договору і складає 3905,28 грн. за один рік оренди» /а.с. 20/.

23.11.2015 державний реєстратор Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Попова Людмила Олександрівна прийняла рішення про державну реєстрацію прав за індексним номером 26396192, яким зареєструвала право користування (оренди) земельною ділянкою з кадастровим номером: 3220480500:01:007:0004 строком до 01.05.2022 за ТОВ «Озерна-Агро», що підтверджується матеріалами справи (а.с. 21).

Як вбачається з матеріалів справи, 25 вересня 2017 року позивач звернувся до ТОВ «Озерна-Агро» із заявою, в якій просив провести звірку бухгалтерської документації щодо нарахування та отримання належних йому коштів за оренду паїв відповідно до умов додаткової угоди від 10.03.2015 року, надати копії цих документів, а також здійснити орендну плату за користування паями. Також в зазначеній заяві позивач повідомив відповідача, що не підписував додаткову угоду від 10.03.2015 року та після проведення всіх розрахунків просив скасувати додаткову угоду за згодою сторін до кінця 2017 року /а.с. 23-26/.

23.06.2020 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/4241/20, 1кп/3571222/20, яка набрала законної сили 30.06.2020 року, клопотання прокурора Білоцерківської місцевої прокуратури Постельги О.А. про закриття кримінального провадження №42018111030000011 внесене до ЄРДР 16 січня 2018 року за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, задоволено та звільнено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с. Бикова Гребля Білоцерківського району Київської області підозрювану у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.

З тексту даної ухвали вбачається, що прокурор Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області Постельга О.А. ініціював клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , підозрюваної у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України у кримінальному провадженні №42018111030000011 внесеному до ЄРДР 16 січня 2018 року у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності передбачених ст. 49 КК України. 14 лютого 2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Озерна-Агро» в особі генерального директора Піскарьової Н.С. укладено договір оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номером: 3220480500:01:007:0004, загальною площею 5,4990 га, що розташована на території Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 5 років, який 23 лютого 2011 року управлінням Держкомзему у Білоцерківському районі зареєстрований у Державному реєстрі земель за № 322048054000111. 10 березня 2015 року ОСОБА_4 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , отримавши від представника ТОВ «Озерна-Агро» додаткову угоду до договору оренди землі, укладеного 14 лютого 2011 року і в той же час, усвідомлюючи протиправний характер і значення своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно, шляхом проставляння власного підпису, підробила підпис в реквізитах сторін «Орендодавець» за ОСОБА_1 про продовження терміну дії договору від 01 травня 2022 року, чим надала йому статус офіційного документа. Державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Поповою Л.О., 23 листопада 2015 року прийнято рішення № 26396192 про державну реєстрацію вказаної вище додаткової угоди від 10 березня 2015 року. Таким чином, ОСОБА_4 підозрювалась у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, тобто підроблення іншого офіційного документа, який видається підприємством, і який надає права, з метою використання його іншою особою. В підготовчому судовому засіданні від 23 червня 2020 року підозрювана ОСОБА_4 , якій роз`яснено суть підозри, підстави звільнення від кримінальної відповідальності та право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, проти задоволення клопотання прокурора Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області Постельги О.А. не заперечувала.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Також, встановлено, що 12.08.2020 року позивач ОСОБА_1 звертався до відповідача ТОВ «Озерна-Агро» із заявою про повернення йому земельної ділянки, так як незаконність користування доведена у кримінальному провадженні №420181811103000011, в рамках якого ОСОБА_4 визнала свою вину щодо підробки додаткової угоди від 10.03.2015 року до договору оренди землі від 14.02.2011 року та 23.06.2020 року ухвалою суду задоволено клопотання прокурора Білоцерківської місцевої прокуратури про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за закінченням строків для притягнення докримінальної відповідальності /а.с. 33/.

20.08.2020 генеральний директор ТОВ «Озерна-Агро» Вільд Бертольд Карл Алоіса надав відповідь на заяву позивача ОСОБА_1 , в якій зазначив, що пропозиція про повернення земельної ділянки є передчасною та не відповідає положенням вказаного договору оренди та додаткової угоди /а.с. 34/.

У зв`язку з чим, позивач вважає, що ТОВ «Озерна-Агро» безпідставно використовує його земельну ділянку, а тому, провівши розрахунки на підставі наданої Головним управлінням статистики у Київській облсті відповіді №09/48 про середню врожайність та середню ціну сільськогосподарських (зернобобових) культур на сільськогосподарських підприємствах Білоцерківського району Київської області, вважає, що йому на підставі ст. 1212 ЦК України завдано шкоду на суму 493 548,74 грн, які позивач просить стягнути з Товариства.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст.5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України.

Якщо поведінка набувача, потерпілого не свідчить про існування та виконання договірного зобов`язання, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положення статті 1212 ЦК України.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правового висновку Верховного Суду України у справі №6-122цс-14 від 24.09.2014 року, майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна

однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».

Так, відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі».

Аналогічні положення містить ст.6 Закону України «Про оренду землі», згідно якої орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ст.124 ЗК України, ст.13 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до ч.5 ст.6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст.126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.2 ст.3 цього Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

А згідно ч.4 ст.3 цього Закону будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Судом встановлено, що укладена 10.03.2015 між ОСОБА_1 та ТОВ «Озерна-Агро» додаткова угода до договору оренди землі від 14.02.2011 року, за яким ОСОБА_1 передав ТОВ «Озерна-Агро» в оренду земельну ділянку загальною площею 5,4990 га з кадастровим номером: 3220480500:01:007:0004, розташовану на території Биковогребельської сільської ради Білоцерківського району Київської області, була у встановленому законом порядку зареєстрована, на момент звернення до суду з цим позовом, а також на момент розгляду справи зазначена угода є чинною і відповідного судового рішення про визнання її не дійсною, розірвання чи скасування тощо, суду не надано.

За положеннями ст.12 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Як на підставу задоволення своїх вимог, ОСОБА_1 посилається на те, що відповідачем безпідставно використовувалась належна позивачу земельна ділянка, оскільки Додаткову угоду від 10.03.2015 року він з відповідачем не укладав, у зв`язку з чим, йому завдано збитків на суму 493 548,74 грн.

Між тим, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що відповідач користувався належною позивачу земельною ділянкою безпідставно, тобто усупереч вимогам чинного законодавства, а тому підстав для застосування ст. 1212 ЦК України суд не вбачає.

За таких обставин, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності, встановивши, що між сторонами у справі, що розглядається, ОСОБА_1 та ТОВ «Озерна-Агро» існували договірні відносини щодо оренди земельної частки (паю), приймаючи до уваги фактичне користування земельною ділянкою відповідачем ТОВ «Озерна-Агро» відповідно до додаткової угоди від 10.03.2015 року до договору оренди землі від 14.02.2011 року, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, є чинною та судом не визнана недійсною, суд приходить до висновку, що право користування земельною ділянкою позивача набуто за наявності правової підстави, а це виключає виникнення зобов`язання відповідача щодо виплати спірних коштів на підставі статті 1212 ЦК України, а інших підстав у позовній заяві не наведено.

Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на свою користь коштів (шкоди) за безпідставне користування земельною ділянкою в розмірі 493 548,74 грн., як таких, що набуті чи збережені без достатньої правової підстави.

Відповідно до ст.141 ЦПК України у зв`язку з відмовою в позові, сплачений позивачем судовий збір за платіжним дорученням №380 від 31.08.2020 року в сумі 4 935,50 грн. розподілу між сторонами не підлягає.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про оренду землі», ст. 11, 13, 16, 202, 203, 205, 207, 1212 ЦК України, ст. 78, 79, 124, 125, 152, 158 ЗК України, ст. 4, 12, 76 - 82, 133, 139, 141, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24.11.2021 року.

СуддяБ. І. Кошель