Ухвала суду № 101332496, 23.11.2021, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

23.11.2021 Єдиний унікальний номер 205/10075/21

Провадження № 2з/205/747/21

УХВАЛА

23 листопада 2021 року м. Дніпро

Суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Басова Н.В., ознайомившись з матеріалами клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Сизонової Ірини Юріївни про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання нечинним та скасування наказу про призначення службового розслідування,

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання нечинним та скасування наказу про призначення службового розслідування.

Також 19 листопада 2021 року до суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Сизонової І.Ю. про забезпечення позову шляхом заборони АТ КБ «Приватбанк» вчиняти дії, направлені на виконання наказу Голови Правління АТ КБ «Приватбанк» Г.Бьоша № 7634822 від 27 жовтня 2021 року «Про призначення службового розслідування за фактами аномальної кількості виплат з боку банку нотаріусам за вчинення виконавчих написів та перевірку стану застави/перевірку додаткового майна позичальника, можливої неправомірної взаємодії співробітників банку з нотаріусами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та можливих порушень при оплаті їх послуг».

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23.11.2021 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам частини 2 статті 247 ЦПК України.

Суддя, дослідивши матеріали заяви, вважає, що у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Вказане відповідає правовому висновку висловленому Верховним Судом 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18.

ОСОБА_1 пред`явлено позов про визнання нечинним та скасування наказу Голови Правління АТ КБ «Приватбанк» Г.Бьоша № 7634822 від 27 жовтня 2021 року «Про призначення службового розслідування за фактами аномальної кількості виплат з боку банку нотаріусам за вчинення виконавчих написів та перевірку стану застави/перевірку додаткового майна позичальника, можливої неправомірної взаємодії співробітників банку з нотаріусами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та можливих порушень при оплаті їх послуг».

Згідно ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції».

Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою для видання наказу стала перевірка за фактами аномальної кількості виплат з боку банку нотаріусам за вчинення виконавчих написів та перевірку стану застави/перевірку додаткового майна позичальника, можливої неправомірної взаємодії співробітників банку з нотаріусами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та можливих порушень при оплаті їх послуг, а не повідомлення ОСОБА_1 або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції».

Крім того, в порушення вимог п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Також заявник у заяві про забезпечення позову не вказує на докази, якими підтверджується, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Внаслідок того, що підстави для застосування заходів забезпечення позову не встановлені, оскільки не встановлені відповідні ризики, а задоволення заяви позивача фактично є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог, при тому що спір не вирішений по суті, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 150-153 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Сизонової Ірини Юріївни про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання нечинним та скасування наказу про призначення службового розслідування – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. В разі, якщо ухвала була постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, то вона набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Н.В. Басова

.