Рішення № 101329139, 09.11.2021, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/3652/21

(2/199/2451/21)

РІШЕННЯ

Іменем України

09.11.2021 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Божко А.В., розглянувши у судовому засіданні у місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, зазначивши, що 21.06.2005 року між позивачем та Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» був укладений договір іпотеки № DNI0GK00000031.

12 вересня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною вчинено виконавчий напис за реєстровим №2694 за договором іпотеки № DNI0GK00000031 від 21.06.2005 року, укладеним між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» про звернення стягнення на нерухоме майно – квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 . За рахунок коштів , отриманих від реалізації майна задовольнити вимоги АТ КБ «ПриватБанк» шляхом перерахування коштів банку в розмірі 263484,93 долари США, що по курсу НБУ становить 6814270,18 грн., а з урахуванням витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису 6817779,18 грн. Даний виконавчий напис перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича, ВП № 65376270.

Позивач посилається на те, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду від 07 грудня 2015 року вже було стягнуто з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № DNI0GK00000031 від 21.06.2005 року : 34197,82 доларів США – заборгованість за кредитом; 30338,75 доларів США – заборгованість по процентам за користування кредитом; 5157,25 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 63106,94 доларів США – пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, а всього 132800 (сто тридцять дві тисячі вісімсот) доларів США 76 (сімдесят шість) центів. Крім того на нотаріусом не було перевірено факт безспірності заборгованості. Просила суд визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути судовий збір.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача надав суду письмовий відзив, в якому зазначив, що виконавчий напис вчинено відповідно норм діючого законодавства.

Треті особи в судове засідання не з`явились, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.06.2005 року між позивачем та Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» був укладений договір іпотеки № DNI0GK00000031.

12 вересня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною вчинено виконавчий напис за реєстровим №2694 за договором іпотеки № DNI0GK00000031 від 21.06.2005 року, укладеним між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» про звернення стягнення на нерухоме майно – квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 . За рахунок коштів , отриманих від реалізації майна задовольнити вимоги АТ КБ «ПриватБанк» шляхом перерахування коштів банку в розмірі 263484,93 долари США, що по курсу НБУ становить 6814270,18 грн., а з урахуванням витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису 6817779,18 грн. Даний виконавчий напис перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича, ВП № 65376270.

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» ).

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Підпунктом 3.5 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку № 296/5 передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку № 11 72, а якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус має право витребувати їх у стягувача, а якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в цьому Переліку, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи (підпункт 2.2 пункту 2 та підпункт 3.6 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку № 296/5).

Статтями 87-88 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній на момент вчинення спірного виконавчого напису від 16.07.2019, передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (п. 3 ч. 1 ст. З Закону України «Про виконавче провадження»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 по справі №320/8269/15-ц (провадження №14-83цс18) вказала, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого (постанова Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі №6-887цс17). Під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувана раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувану можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувана до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати, а також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувана (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 05 липня 2017 року №6-887цс17.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 15.01.2020 у справі №305/2082/14-ц та відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених постановах від 27.03.2019 по справі №137/1666/16-ц та від 02.07.2019 у справі №916/3006/17 з подібних правовідносин.

Виходячи з того, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду від 07 грудня 2015 року вже було стягнуто з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № DNI0GK00000031 від 21.06.2005 року : 34197,82 доларів США – заборгованість за кредитом; 30338,75 доларів США – заборгованість по процентам за користування кредитом; 5157,25 доларів США – заборгованість по комісії за користування кредитом; 63106,94 доларів США – пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, а всього 132800 (сто тридцять дві тисячі вісімсот) доларів США 76 (сімдесят шість) центів, що не враховано при вчиненні виконавчого напису, а отже заборгованість вочевидь є спірною, таким чином посилання позивача знайшли своє законне обґрунтування та є такими, що підлягають задоволенню в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

З урахуванням результату розгляду справи та відповідно до вимог ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі, що складаються з судового збору, в розмірі 1362,00 коп.

Керуючись ст.ст. 12,81, 133,141,142, 200,263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович,- задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №2694 від 12 вересня 2019 року, вчинений приватним нотаріусом приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною про задоволення вимог товариства комерційного банку «ПриватБанк», за яким звернуто стягнення на нерухоме майно – квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , а також за рахунок коштів , отриманих від реалізації майна задовольнено вимоги АТ КБ «ПриватБанк» шляхом перерахування коштів банку в розмірі 6817770,18 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 1436570 м. Київ, вул. Грушевського, 1-д) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати по справі, що складаються з судового збору, в розмірі 1362 грн.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя