Рішення № 101328344, 24.11.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/4130/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, про визнання вимоги протиправною та її скасування,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною, незаконною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області від 22.02.2021 року № Ф-23795-56 на суму 37788,74 грн;

- стягнути з відповідача судові витрати.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що у відношенні нього, як приватного підприємця винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) в сумі 37788,74 грн №Ф-23795-56 від 22.02.2021 року, яку вважає протиправною з огляду на наступне.

З 28.09.2016 року позивач зареєстрований фізичною особою - підприємцем, та перебував на спрощеній системі оподаткування. Проте, підприємницькою діяльністю не займається, відповідно, звіти до податкового органу не подає та доходу від такої діяльності не отримував. Наголошував на тому, що 11.08.2021 року припинив підприємницьку діяльність.

Позивач звертав увагу суду на те, що починаючи з 28.09.2016 року по даний час офіційно працевлаштований та підприємницькою діяльністю не займався.

Поряд з іншим зазначив, що позивач хоч і був зареєстрованим, як фізична - особа підприємець, проте являється найманим працівником, є застрахованою особою і платником єдиного внеску за нього є роботодавець.

Крім того наголошував, що податковим органом на адресу останнього не направлялась спірна вимога, відтак вважає, що контролюючим органом порушено порядок подачі на виконання виконавчого документа до органу виконавчої служби.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов в обґрунтування якого зазначає, що оскаржувана вимога контролюючого органу є правомірною та не підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до даних АІС "Податковий блок" позивач з 23.03.2010 року по 11.08.2021 рік зареєстрований, як фізична особа-підприємець.

Посилаючись на вимоги законодавства, що регулюють спірні правовідносини вважає, що у позивача з 01.01.2017 року виник обов`язок сплачувати єдиний внесок у сумі не меншій, ніж 704,0 грн./місяць протягом 2017 року, та у сумі не меншій ніж 819,06 грн/місяць протягом 2018 року, у сумі не меншій ніж 918, 06 грн/місяць протягом 2019 року, та у сумі не меншій ніж 1039,06 грн/місяць (за 8місяців) та 1100,00 грн/місяць (за 3 місяці) протягом 2020 року, в тому числі і при відсутності будь-яких доходів (прибутків) у вказаний період.

Підставою для формування спірної вимоги стали дані інформаційної системи органу доходів і зборів, що зазначено безпосередньо у вимозі, надісланій позивачу. А тому, позиція позивача щодо того, що основними підставами для нарахування ЄСВ є перш за все факт отримання доходу, є помилковою.

Заперечуючи проти позову також звертав увагу суду на те, що у відповідності до вимог чинного законодавства, вимога про сплату боргу надсилалася за адресою, зазначеною в АІС "Податковий блок". Крім цього, в податкового органу відсутній обов`язок перевіряти факти працевлаштування платників податків.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. 27.08.2021 року ухвалою суду в задоволенні заяви позивача, про забезпечення адміністративного позову відмовлено повністю.

2. 25.10.2021 року ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

3. 23.11.2021 року ухвалою суду допущено заміну неналежного відповідача ГУ ДФС у Чернівецькій області на належного відповідача ГУ ДПС у Чернівецькій області, як відокремленого підрозділу ДПС України.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ЇМ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. ОСОБА_1 , згідно із даними інформаційної системи "Податковий блок", зареєстрований 22.03.2010 року Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради, як фізична особа - підприємець, адреса АДРЕСА_1 .

2. 22.02.2021 року Головне управління ДПС у Чернівецькій області сформувало та надіслало на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23795-56 про сплату заборгованості з єдиного внеску в сумі 37788,74 грн, станом на 31.01.2021 року. (а.с.33)

4. Згідно матеріалів справи оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

5. 05.08.2021 року Другим відділом державної виконавчої служби у місті Чернівці Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано - Франківськ) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №66384844 (а.с.31-32).

6. Судом також дослідженні довідки про заробітну плату позивача, видані ТОВ "Аутомотів Електрік Україна" за період з 2016-2018 років, а також довідки про доходи видані Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест Буковина" за період 2019-2021 , зі змісту яких встановлено, що роботодавцями здійснювались відрахування єдиного соціального внеску із заробітної плати позивача, та копія трудової книжки позивача. (а.с. 20-22, 23,24,25,26,27,28,29,)

7. Згідно записів в трудовій книжці серії № НОМЕР_1 встановлено, що позивач починаючи з 28.09.2016 року по даний час працевлаштований. (а.с.20-22)

8. Крім того судом встановлено, що відповідно до довідок від 11.08.2021 року №№431, 432, 433 ОСОБА_1 працював ТОВ "Аутомотів Електрік Україна" з 28.09.2016 року по 22.10.2018 року на посаді - майстер дільниці.

З 30.10.2018 року по даний час, ОСОБА_1 працює у ТОВ "Вест Буковина" на завідувачем складу, та отримує доходи, що підтверджується довідкою ТОВ "Вест Буковина " від 10 серпня 2021 року № ВБ-00000029. (а.с.30)

9. Згідно відомостей з інтегрованої картки платника податку вбачається, що за позивачем рахується заборгованість в сумі 37788,74 грн станом на 31.01.2021 року. (а.с.48)

10. Також судом встановлено, що 11.08.2021 року позивачем припинено державну реєстрацію - фізичної особи - підприємця.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Предметом цього позову є вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску № Ф-23795-56 від 22.02.2021 року, а тому суд має надати оцінку на предмет її правомірності та безпосередньо наявності підстав для її формування.

2. Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року №2464-VI (далі Закон №2464-VI).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI під єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування розуміють консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Під застрахованою особою розуміють фізичну особу, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI).

Отже, з викладеного слідує, що єдиний соціальний внесок є обов`язковим платежем, метою якого є забезпечення захисту прав застрахованих осіб, які такий внесок сплачували самостійно або за них такі внески сплачувались іншими особами.

3. Згідно частини 1 статті 12 Закону № 2464-VI завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Пунктом 3 частини 2 статті 12 Закону України №2464-VI передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Статтею 4 Закону №2464-VI визначено перелік платників єдиного соціального внеску, серед яких фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини 1).

У частині 4 статті 4 Закону №2464-VI визначено перелік осіб, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску, зокрема такими є особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивач відноситься до категорії осіб, наведених у частині 4 статті 4 Закону №2464-VI, а також те, що він в період з 22.03.2010 року по 11.08.2021 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, слідує, що він у вказаний період був платником єдиного соціального внеску.

4. Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI визначені обов`язки платника єдиного внеску, серед яких обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1), подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4).

Згідно частини 3 цієї ж статті Закону №2464-VI обов`язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону. Тобто ці обов`язки поширювалися і на позивача.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно частини 4 статті 6 Закону №2464-VI у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (в редакції зі змінами внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 року № 1774-VIII) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5- 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Приписами пункту 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Під мінімальним страховим внеском Закон №2464-VI розуміє суму єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5 частини 1 статті 1), тоді як під максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску розуміється максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок (пункт 4 частина 1 статті 1 Закону №2464-VI).

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

5. Із врахування зазначеного, мінімальний страховий внесок у 2017 році (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2017 року 3200,00 грн.) складав 3200 грн. х22%=704,00 грн./міс.; мінімальний страховий внесок у 2018 році (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018 року - 3723,00 грн.) складав 3723 грн.х22%=819,06 грн./міс; мінімальний страховий внесок у 2019 році (розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019 року - 4173 грн.) складав 4173 грн.х22%=918,06 грн./міс.; мінімальний страховий внесок з 01.01.2020 року по 31.08.2020 року (розмір мінімальної заробітної плати - 4723,00грн.) складав 4723,00грн.х22%=1039,06 грн./міс.; мінімальний страховий внесок з 01.09.2020 року (розмір мінімальної заробітної плати - 5000,00грн.) складав 5000,00грн.х22%=1100,00 грн./міс.

Таким чином, оскаржуваною вимогою визначено, що позивачу належить сплатити наявну за ним заборгованість по єдиному соціальному внеску за 2017 рік у сумі 8448,00 грн. (704,00 грн. х 12 міс) та аналогічно у 2018, 2019 році з відповідним розрахунком та за 8 місяців 2020 року в сумі 8495,30 грн (1036,06 грн х 5+1100,00 грн х3).

6. Однак, суд звертає увагу на те, що як встановлено в ході розгляду справи позивач працевлаштований починаючи з 28.09.2016 року по даний час, що підтверджується копією трудової книжки та довідками з місця роботи, і як встановлено судом, саме в цей період (2017 - 2020 роки) позивачеві, як фізичній особі-підприємцю, нараховувався до сплати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

7. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а тому у цій справі суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена в його постанові від 04 грудня 2019 року у справі №440/2149/19.

Так Верховний Суд (далі Суд) у вказаній вище постанові дійшов наступних висновків:

"Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Суд повторно акцентує увагу на тому, що пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Таким чином, суд вважає, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в фіскальних органах і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску".

8. Враховуючи вищевикладену правову позицію Верховного Суду та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 22.02.2021 року № Ф-23795-56 в сумі 37788,74 грн., видана Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області, є протиправною, а тому підлягає скасуванню.

9. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачем не доведено суду правомірність оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 22.02.2021 року.

Посилання контролюючого органу на наявність у позивача обов`язку сплачувати єдиний соціальний внесок як фізичної особи-підприємця, будучи при цьому найманим працівником, не відповідає нормам чинного законодавства України, та відповідно призводить до подвійної сплати єдиного соціального внеску ним особисто та роботодавцем.

При цьому суд зазначає, що одним з принципів податкового законодавства України відповідно до норм статті 4, пункту 56.21 статті 56 ПК України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків.

Такий підхід національного законодавства також узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції. Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

10. Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Прим цьому, суд зазначає, що інші доводи сторін по справі, наведені у заявах по суті, вищезазначених висновків суду не спростовують.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати - судовий збір в сумі 908,00 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Чернівецькій області від 22.02.2021 року № Ф-23795-56 на суму 37788, 74 грн.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області судові витрати - судовий збір в сумі 908,00 грн.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Відповідач - Головне управління ДПС України у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, код ЄДРПОУ: 44057187).

Суддя О.В. Боднарюк