Ухвала суду № 101328296, 18.11.2021, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

18 листопада 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/5478/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левицького В.К.

участю секретаря судового засідання Вепрюка М.Ю.

сторін:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача – Нараєвської А.Ю.

розглянув у підготовчому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Чернівецької обласної прокуратури

про стягнення вихідної допомоги.

У С Т А Н О В И В:

У провадженні суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури про стягнення вихідної допомоги.

У позові позивач просить: стягнути з Чернівецької обласної прокуратури на його користь 30660,01 грн вихідної допомоги, яку слід виплатити працівнику у зв`язку зі звільненням.

Одночасно в позовній заяві позивачем заявлено клопотанням про поновлення місячного строку звернення до адміністративного суду, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України.

В обґрунтування клопотання позивач вказував, що у день звільнення йому не виплачено вихідну допомогу всупереч вимогам ст.116 КЗпП України. При цьому вказує, що у місячний строк після звільнення він звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду про поновлення на роботі.

З огляду на наведене, позивач вважає, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин.

У підготовчому засіданні, яке відбулося 18.11.2021, позивач підтримав подане клопотання, просив суд поновити строк звернення до суду, оскільки вихідна допомога є частиною заробітної плати, тому звернення до суду з вимогами про її стягнення не обмежується будь-яким строком.

Представник відповідача у підготовчому засіданні, яке відбулося 18.11.2021, заперечували проти даного клопотання та стверджували, що місячний строк звернення до суду позивачем пропущено без поважних причин.

Розглянувши заявлене клопотання, перевіривши матеріали справи, заслухавши думку сторін, суд зазначає наступне.

Наказом прокуратури Чернівецької області №214-к від 28.04.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 " звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури області та органів прокуратури Чернівецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 29.04.2020 року (підстава: рішення №46 про неуспішне проходження прокурором атестації у зв`язку з неявкою Кадрової комісії №1 від 02.04.2020).

З даним наказом позивача ознайомлено 29.04.2020.

Як зазначав позивач в позовній заяві, видно із комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» та Єдиного державного реєстру судових рішень, у місячний строк після звільнення, він звернувся до суду з позовом про поновлення на посаді. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.06.2021 у справі № 600/681/20-а, яке набрало законної сили, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовлено повністю.

Судом встановлено та не заперечувалося позивачем, що 26.05.2020 позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до прокуратури Чернівецької області, в якому просив: стягнути з прокуратури Чернівецької області на його користь 13460,46 грн вихідної допомоги у зв`язку із звільненням.

15.06.2020 позивач до відкриття провадження в адміністративній справі подав до суду заяву про її відкликання. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі № 600/664/20-а заяву ОСОБА_1 про відкликання позовної заяви, - задоволено. Позовну заяву ОСОБА_1 до прокуратури Чернівецької області про стягнення допомоги у зв`язку із звільненням, - повернуто.

Отже, позивач про порушення своїх прав та не виплату йому вихідної допомоги знав ще на дату звільнення 29.04.2020 та звернувся до суду 26.05.2020 про стягнення вихідної допомоги у зв`язку із звільненням.

Суд наголошує, що позивач звернувся до суду з даним позовом з аналогічними позовними вимогами про стягнення з Чернівецької обласної прокуратури на його користь 30660,01 грн вихідної допомоги, аж 20.10.2021, тобто з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

Предметом цього адміністративного спору є стягнення вихідної допомоги при звільненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

За змістом ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Доводи позивача про те, що ним не пропущені строки звернення до суду, оскільки останній вважав, що вихідна допомога при звільненні є частиною заробітної плати, тому звернення до суду з вимогами про зобов`язання її виплатити не обмежується будь-яким строком, є не обґрунтованими.

Так, згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 11.02.2021 в справі № 240/4840/20, вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин (п.39).

Верховним Судом також неодноразово в своїх рішеннях зазначалось, що одноразова грошова допомога при звільненні не входить до складу грошового забезпечення (наприклад, постанови від 27.08.2020 в справі № 804/871/16, від 13.02.2020 в справі №809/698/16).

Отже, виплата такої допомоги не пов`язано з виконанням працівником роботи, тому вона (допомога) не є частиною заробітної плати.

Таким чином, на звернення до суду з вимогами щодо її сплати (нарахування, виплати тощо) поширюються строки, встановлені законодавством.

У Рішенні від 22.02.2012 у справі № 4-рп/2012 Конституційний Суд України роз`яснив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Строки звернення до суду адміністративного суду врегульовано КАС України. Так, відповідно до ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

За приписами ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

З аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи з приводу оскарження наказів про звільнення, проходження публічної служби встановлюється місячний строк.

Матеріалами справи підтверджено, що наказом прокуратури Чернівецької області №214-к від 28.04.2020 року "Про звільнення ОСОБА_1 " звільнено ОСОБА_1 з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях та інших заходів примусового характеру прокуратури області та органів прокуратури Чернівецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 29.04.2020 року (підстава: рішення №46 про неуспішне проходження прокурором атестації у зв`язку з неявкою Кадрової комісії №1 від 02.04.2020 року).

Отже, виплата належних сум при звільненні повинна була відбутись в день звільнення. Відтак, про порушення своїх прав у вигляді невиплаченої вихідної допомоги позивач повинен був дізнатись в день звільнення.

Таким чином перебіг строку звернення до суду з вказаним строком розпочався 29.04.2020 (дата ознайомлення з наказом про звільнення ) і закінчився 30.05.2020.

Як видно із матеріалів справи, позовна заява подана позивачем 20.10.2021, тобто з пропуском місячного строку на стягнення вихідної допомоги при звільненні (граничний строк до 30.05.2020).

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, що повинно бути підтверджено належними доказами.

Позивач жодним чином не підтвердив поважності причин, за яких ним не реалізовано своє право на захист у місячний строк з дня, коли він дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, оскільки підставами для поновлення строку звернення до суду є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Не надано позивачем також доказів поважності причин, за яких ним не реалізовано своє право на захист в місячний термін.

Таким чином, позивач не надав доказів та жодним чином не навів аргументів що перешкоджало та створювало труднощі для своєчасного звернення до суду у місячний строк з дня, коли він дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів з позовом щодо проходження публічної служби.

Відтак, наведені обставини не є об`єктивно непереборними та залежали від волевиявлення позивача.

Суд зауважує, поважних причин пропуску строку звернення до суду позивач не навів, помилково вважаючи, що на цей спір будь-який строк не поширюється.

Не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду відкликання позивачем позовної заяви у справі № 600/664/20-а, а також розгляд справи № 600/681/20-а за його позовом до Чернівецької обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

У справі Європейського суду з прав людини Стаббігс та інші проти Великобританії визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У Рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, з огляду на наведені у клопотанні підстави про поновлення строку звернення до суду, не є поважними причинами, жодних доказів на підтвердження неможливості звернення до суду з даним позовом у встановлений законом строк позивач не надав.

Будь-яких інших доказів, які б вказували про наявність обставин, які є об`єктивно непереборними та не залежали від волевиявлення позивача і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, останнім до суду не надано.

Отже, позивачем не наведено доводів поважності причин пропуску строку звернення до суду, а також обставин, які унеможливили звернення позивача до суду з цим позовом протягом строку, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України, з наданням відповідних доказів.

Таким чином, клопотання позивача про поновлення пропущеного процесуального строку є безпідставним та необґрунтованим, тому задоволенню не підлягає.

Частинами 2 - 4 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно ч. 13 - 15 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

На підставі вищезазначених положень КАС України та з огляду на встановлені обставини у справі, вказані позивачем в клопотанні підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд визнає не поважними.

Беручи до уваги вищенаведене, суд залишає позовну заяву без руху та встановлює позивачу десятиденний строк для зазначення інших підстав для поновлення строку звернення до суду.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 121, 122, 123, 171, 248, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. У задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, - відмовити.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури про стягнення вихідної допомоги, - залишити без руху.

3. Встановити позивачу десятиденний строк для зазначення інших підстав для поновлення строку звернення до суду, з дати отримання копії ухвали.

4. У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде залишена без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Ухвалу у повному обсязі складена 23.11.2021.

Суддя В.К. Левицький