Рішення № 101327755, 23.11.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2021 р. № 520/17858/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0647616-2414-2030 від 02.06.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення відповідача є протиправним та таким, що прийняте всупереч нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Ухвалою суду від 22.09.2021 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачам надати відзив на позов, позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Представником відповідача 04.10.2021 до суду надано відзив на позов, в якому зазначено, що оскаржуване рішення відповідача є правомірним, та прийнятим з дотриманням вимог чинного законодавства. В задоволенні адміністративного позову просить відмовити.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , згідно відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно, має у власності об`єкт нерухомо майна, а саме нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

У вказаному реєстрі вказано об`єкт нерухомого майна: нежитлове приміщення, адміністративно-складський комплекс.

Зазначено опис об`єкта: будівля літ. «А-2» площею 4196,6 кв.м., будівля літ. «Б-1» площею 323,2 кв.м., будівля літ. «В-1» площею 73, 4 кв.м., будівля літ. «Д-1» площею 79,4 кв.м:., будівля літ. «Е-1» площею 11,3 кв.м., будівля літ «Г-1» площею 14,5 кв.м,

28 липня 2021 року позивачем було отримано поштове відправлення №6130119514064, в якому містилося податкове повідомлення-рішення №0647616-2414-2030 від 02.06.2021 Головного управління ДПС у Харківській області, яким позивачу згідно з п.п. 54.3.3. пункту 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2020 рік, сума якого становить 203413,31 грн.

Позивач не погоджуючись з винесеним відповідачем податковим повідомлення-рішенням та з нарахованою сумою податкового зобов`язання, звернувся до суду з даним позовом.

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Положення підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначають, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

У відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Таким рішенням органу місцевого самоврядування є рішення №7 від 31 серпня 2018 року Дергачівської міської ради ХLV VII скликання «Про застосування ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з 01 січня 2019 року» (застосовується і у 2020 році) (інформація з офіційного сайту Дергачівської міської ради).

За змістом Додатку №1 до вказаного рішення визначено, що за кодом класифікації будівель та споруд 1252.9 «Склади та сховища інші» застосовується ставка податку за 1 кв. метр - 0,25% розміру мінімальної заробітної плати.

Для справляння податку у порядку ст. 266 Податкового кодексу України визначальними кваліфікуючими ознаками кожного окремого об`єкту нерухомого майна як об`єкту стягнення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є: 1) місце розташування об`єкта (тобто адреса будівлі); 2) тип об`єкта (тобто тип чи категорія будівлі).

Пунктами 14.1.129 та 14.1.129-1 Податкового кодексу України об`єкти житлової та нежитлової нерухомості розмежовані законодавцем за категоріями і саме у залежності від конкретної категорії об`єкта згідно з рішенням органу місцевого самоврядування застосовується певна ставка податку.

Інструментом ідентифікації об`єктів нерухомості в частині їх належності до відповідних типів нерухомого майна, є, зокрема, Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 (ДК 018-2000) (далі за текстом - Класифікатор), як складова частина Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації, призначений для використання органами центральної виконавчої влади та всім суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.

Визначення належності суб`єкта нежитлової нерухомості (будівлі, приміщення) до того чи іншого класу будівель проводиться на підставі документів, що підтверджують їх право власності з врахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об`єкта нерухомості, згідно з Класифікатором.

ДК 018-2000 використовується для визначення статусу нежитлового приміщення, від якого залежить ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості, яке не зазначено у реєстрі прав на нерухоме майно, але визначено у технічній документації на об`єкт нерухомого майна.

В Розділі І Вступ ДК 018-2000 вказано, що будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень, повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення. Головне призначення повинно бути визначене таким чином: обчислюється відсоткове співвідношення площ різних за призначенням приміщень будівлі в складі повної загальної площі з віднесенням цих приміщень згідно з їх призначенням чи використанням до відповідного класифікаційного угрупування; потім будівля класифікується за методом «зверху - вниз». Будівлю спочатку відносять до розділу (один розряд коду), що охоплює всю чи більше частку всієї її загальної площі. Далі їх відносять до підрозділу (два розряди коду) - житлові будівлі, нежитлові будівлі за найбільшою питомою вагою площі в цій будівлі. Наступним кроком визначається група (три розряди коду) за найбільшою часткою всієї загальної площі в межах підрозділу. Нарешті, вибирається належність будівлі до класу (чотири розряди коду) за найбільшою часткою всієї загальної площі у межах групи.

Як раніше зазначалось, згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 має у власності нежитлове приміщення, адміністративно-складський комплекс, загальною площею 4698,4 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наявний опис об`єкта: будівля літ. «А-2» площею 4196,6 кв.м, будівля літ. «Б-1» площею 323,2 кв.м, будівля літ. «В-1» площею 73,4 кв.м., будівля літ. «Д-1» площею 79,4 кв.м, будівля літ. «Е-1» площею 11,3 кв.м., будівля літ. «Г-1» площею 14,5 кв.м.

Будівля літ «А-2» загальною площею 4196,6 кв.м., код ДКБС 1252.9, функціональне призначення: адміністративні приміщення - 238,1 кв.м.; склади прод- та промтоварів - 3633,1 кв.м.; приміщення загального користування (коридори, тамбури, підсобне приміщення, тощо) - 325,4 кв.м.

Будівля літ «Б-1» загальною площею 323.2 кв.м., код ДКБС 1220.9, функціональне призначення: адміністративні приміщення - 47,1 кв.м.; їдальня з кухнею - 48,9 кв.м.; приміщення загального користування (коридори, тамбури, вмивальня, вбиральня, душова, підвал) - 94,6 кв.м.; побутові приміщення (підсобні) - 132,6 кв.м.

Будівля літ «В-1» загальною площею 73,4 кв.м,. код ДКБС 1252.9, функціональне призначення: склад промтоварів;

Будівля літ «Г-1» загальною площею 14.5 кв.м., код ДКБС 1252.9, функціональне призначення: забезпечення доступу на територію;

Будівля літ «Д-1» загальною площею 79.4 кв.м., код ДКБС 1220.9, функціональне призначення: побутова будівля;

Будівля літ «Е-1» загальною площею 11.3 кв.м.. код ДКБС 1252.9, функціональне призначення: для технічного обслуговування будівель та обладнання складського комплексу.

Позивач з метою підтвердження правильно проведеної класифікації об`єктів нерухомості звернувся до Державного підприємства «державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві» (ДП ДНДІАСБ) з відповідною заявою та доданим до неї переліком об`єктів нерухомого майна та іншими документами.

На підставі заяви та доданих до неї документів позивач отримав експертний висновок АС №2122103 від 09.08.2021, затверджений в.о. директора Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві». Вказаним експертним висновком підтверджується, що класифікація за державним класифікатором будівель та споруд ДК 018:2000 в Переліку нерухомого, майна, наведеному в додатку 1 до листа фізичної особи ОСОБА_1 від 06.08.2021 (6 - об`єктів), відповідає чинним нормативним вимогам і може бути використана, не обмежуючись, для цілей, визначених ДК 018:2000.

Згідно Додатку №1 до Рішення №7 від 31 серпня 2018 року Дергачівської міської ради ХРУ VII скликання «Про застосування ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з 01 січня 2019 року» (застосовується і у 2020 році), за кодом: класифікації будівель та споруд 1252.9 «Склади та сховища інші» застосовується ставка податку за 1 кв. метр - 0.25% розміру мінімальної заробітної плати.

Таким чином, з огляду на вказані вимоги Податкового кодексу України та враховуючи рішення міської ради, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, повинен розраховуватися наступним чином за ставкою 0,25% розміру мінімальної заробітної плати за 1 квадратний метр.

Суд зазначає, що з огляду на інформацію, що міститься у податковому повідомленні-рішенні №0647616-2414-2030 від 02.06.2021 не зрозуміло, як саме відповідачем було проведено розрахунок податкового зобов`язання, яку ставку застосовано, що слугувало базою для нарахування та чи враховано крім даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інші відомості, зокрема документи про право власності.

Крім того, приписами п.п. 2 п. 29 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р №1141, встановлено вичерпний перелік відомостей, які вносяться до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, який відповідно, не передбачає можливості внесення відомостей про класифікацію будівель та споруд за державним класифікатором ДК018-2000, затвердженим наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507.

Враховуючи вищевикладену інформацію, ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо вказаного об`єкту нерухомого майна підлягає визначенню, виходячи з типу нежитлової нерухомості - «резервуари, силоси та склади» в розмірі 0,25 відсотка за податковий період - 2020 рік.

Як вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0647616-2414-2030 від 02.06.2021, відповідач застосував іншу ставку для обрахування податку, ніж передбачена чинним податковим законодавством.

Крім того, Головним управлінням ДПС у Харківській області при складенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення було допущено порушенням вимог Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №1204 від 28.12.2015, в частині форми та строків вручення.

Згідно п. 3 вказаного Порядку №1204, при складанні податкових-повідомлень рішень до них заноситься інформація, передбачена відповідними формами, встановленими цим Порядком.

Крім того, в цьому ж п. 3 Порядку №1204 передбачено, що у податковому повідомленні-рішенні зазначається або додається до нього детальний розрахунок податкового зобов`язання (за наявності), штрафних фінансових санкцій та пені (розрахунок пені додається у разі складання податкових повідомлень-рішень за формами «Р» (крім пені відповідно до статті 129 Податкового кодексу України), «Д» та «С»),

Однак, всупереч вказаним вимогам, ГУ ДПС у Харківській області не було зазначено в податковому повідомленні-рішенні №0647616-2414-2030 від 02.06.2021 розрахунку визначеного податкового зобов`язання та не було додано окремим додатком такого розрахунку, з огляду на що, не має змоги встановити, чому саме така сума податку була нарахована та яким чином контролюючий орган здійснив розрахунок податкового зобов`язання.

Крім того, суд зазначає, що Податковим кодексом України та Порядком оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України: №916 від 21.10.2015, передбачена можливість та визначено порядок оскарження платником податків рішень контролюючих органів.

Так, відповідно до п. 56.1. ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Пунктом 56.12 Податкового кодексу України передбачено, що у випадку, якщо контролюючий орган самостійно визначає грошове зобов`язання платника податків за причинами, не пов`язаними Із порушеннями податкового законодавства, такий платник має право на адміністративне оскарження рішень контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення (рішення) контролюючого органу.

Так, позивач звернувся зі скаргою від 06.08.2021 №б/н до Державної податкової служби України у відповідності до статті 56 Податкового кодексу України та Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №916 від 21.10.2015 (далі - Порядок №916).

Скарга до ДПС України на податкове повідомлення-рішення №0647616-2414-2030 від 02.06.2021 було направлено позивачем цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення 06.08.2021 (номер відправлення 6120404149684) та вручено адресату 09.08.2021.

Позивачем повідомлено, що згідно інформації, отриманої в телефонному режимі від служби діловодства ДПС України, скарга ОСОБА_1 від 06.08.2021 зареєстрована в ДПС України за вхідним номером П/2172/ДЗН від 09.08.2021.

Відповідно до п.1 Розділу VII Порядку №916 оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №916 від 21.10.2015 реєстрація скарги відбувається в день її надходження до контролюючого органу. Відмова у прийнятті скарги платника податків забороняється.

Відповідно до п. 2 Розділу VII Порядку №916 контролюючий орган зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів, що настають за днем отримання скарги платника податків, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Рішення надсилається на адресу, зазначену платником податків у скарзі, а у разі незазначення такої адреси - на податкову адресу платника податків.

Згідно п. 3 розділу VII Порядку №916 керівник контролюючого органу (заступник керівника або інша уповноважена посадова особа) може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад двадцятиденний строк, визначений в пункті 2 цього розділу, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного в пункті 2 цього розділу.

У п. 4 розділу VII Порядку №916 передбачено, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, що настає за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (заступника керівника або іншої уповноваженої посадової особи) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку.

Таким чином, строк для прийняття вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги та надсилання його позивачу розпочався з 10.08.2021 та завершився 30.08.2021 (оскільки останній день припадає на вихідний день - неділю, то останнім днем таких строків вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем, тобто 30.08.2021).

У зв`язку з тим, що ДПС України не надсилало скаржнику ані рішення про результати розгляду скарги, ані рішення про продовження строку розгляду скарги, таким чином, скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків ОСОБА_1 з 31.08.2021.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд доходить о висновку, що Головним управлінням ДПС у Харківській області було допущено порушення податкового законодавства при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0647616-2414-2030 від 02.06.2021, що порушує законні права та інтереси платника податків.

Щодо твердження відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначає Закон України від 01.07.2004 №1954-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон №1952)».

У разі змін ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх змін, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувала, а також у порядку, передбаченому підпунктом «в» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, вносяться зміни до державного реєстру прав.

Статтею 28 Закону №1952 визначено, що для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна у разі, коли в документах, що подаються до такої реєстрації, відсутні відомості про технічні характеристики відповідного об`єкта, надасться технічний паспорт на таких об`єкт.

Під час проведення державної реєстрації прав до Державного реєстру прав вносяться відомості про об`єкт нерухомого майна відповідно до технічного паспорта на такий об`єкт.

Зазначено, що відомості стосовно цільового призначення вказаних нежитлових приміщень відсутні».

З приводу вищезазначеної інформації у відзиві, суд зазначає, що пункт 1 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових права на нерухоме майно та їх обтяжень», на який робить посилання відповідач у відзиві, не містить інформації, на яку вказує відповідач. Зазначене у відзиві посилання на ч. 3 ст. 26 Закону №1952 є некоректним, оскільки не відповідає тексту вказаної ч. 1 ст. 26 Закону №1952.

Стаття 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових права на нерухоме майно та їх обтяжень» має назву «Особливості державної реєстрації прав на земельні ділянки державної та комунальної власності» та стосується державної реєстрації прав на земельні ділянки державної та комунальної власності та взагалі не містить інформації, яка зазначена відповідачем.

Щодо твердження відповідача, що відомості стосовно цільового призначення нежитлових приміщень відсутні, суд зазначає, що таке твердження відповідача спростовується, з огляду на те, що приписами п.п. 2 п. 29 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141, встановлений вичерпний перелік відомостей, які вносяться до Державного реєстру прав про об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, який відповідно, не передбачає можливості внесення відомостей про цільове призначення нежитлової будівлі чи про класифікацію будівель та споруд за державним класифікатором ДК 018:2000.

Також відповідачем у відзиві на позов зазначено, що згідно зі ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» мінімальна заробітна плата у 2020році становила 4723 гривні.

З огляду на викладене, ставка податку, яка врахована контролюючим органом при визначенні розміру суми податкового зобов`язання, при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення становить 47,23 гривень.

Розрахунок податкового повідомлення-рішення від 02.06.2021 №0647616-2412-2030 (за 2020 рік на суму 203413,31 грн) за комплекс за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 4698,40 кв.м.: 4698,40 х 47,23/12*11= 203413,31 грн, де 4698,40 - площа нерухомості; 47,23 - ставка податку за 2020 рік, 11 - кількість місяців, за які здійснено нарахування»

З цього приводу суд зазначає, що згідно п.п. 266.5.1. п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Законодавством встановлено, хто саме уповноважений визначати ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Рішенням відповідних місцевих рад встановлюються диференційовані ставки податку, виходячи з типу нежитлової будівлі.

Відповідач не надав обґрунтування щодо застосування саме такої ставки податку, який саме тип нежитлової будівлі взято за основу для нарахування податку та на підставі якого рішення сільської, селищної, міської ради застосовано ставку податку.

Суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Так, відповідачем не доказано правомірності спірного рішення, проте, позивачем належними та допустимими доказами доведена його протиправність.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 262, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0647616-2414-2030 від 02.06.2021.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору в розмірі 2034 (дві тисячі тридцять чотири) грн 15 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (ЄДРПОУ 43983495).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М.Панов