Рішення № 101327654, 23.11.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 листопада 2021 року № 520/18088/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Севастьяненко К.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАУНЧ УКРАЇНА" (а/с 2033, м. Харків, 61202, код ЄДРПОУ 39803574) до Харківської митниці (відокремлений підрозділ) Державної митної служби України (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA807000/2021/001446/2 від 06.08.2021;

-визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807170/2021/01306 від 06.08.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Харківської митниці державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA807000/2021/001446/2 від 06.08.2021 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807170/2021/01306 від 06.08.2021 прийняті Харківською митницею державної митної служби України необґрунтовано, відтак останні підлягають скасуванню у судовому порядку.

Ухвалою від 23.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження.

Від представника відповідача надійшов відзив, в якому він зазначив, що діяв на підставі та у межах закону, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Також позивачем надано відповідь на відзив, згідно змісту якого заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.

Між фірмою Yuhuan Yungtee Machine Co., Ltd, Китай (в якості продавця) та TOB "ЛАУНЧ УКРАЇНА" (в якості покупця) укладено договір №06/11-02.

Згідно п. 1.1 предметом договору є поставка продавцем покупцю продукції відповідно до Інвойсу в рамках встановлених даним договором.

Відповідно до п. 3.1 постачання продукції по даному договору здійснюється на основі заказу, сформованого покупцем відповідно до умов даного договору. Постачання будуть здійснюватись відповідно до Інвойсу у відповідності до INCOTERMS 2010.

На виконання умов вказаного договору продавцем на адресу покупця виставлено інвойс №YHYT0602 від 02.06.2021 на суму 13 556 доларів США, який сплачено покупцем у повному обсязі, що підтверджено платіжними дорученнями від 15.06.2021 на суму 9 486 доларів США, від 19.04.2021 на суму 4 070 доларів США.

Товар, визначений інвойсом №YHYT0602 від 02.06.2021 транспортовано до порту м. Одеси морським транспортом із залученням перевізника - ТОВ «Клевер Тім» згідно договору №3009/20/04 від 30.09.2020, що підтверджено коносаментами №WMS21054394A, №WMS21054394B, №WMS21054394C, №WMS21054394E, №WMS21054394H.

Для здійснення митного оформлення поставлених товарів відповідно до Договору №06/11-02 від 06.11.2017 р. ТОВ «ЛАУНЧ УКРАЇНА» було подано до Харківської митниці Державної митної служби України митну декларацію №UA807170/2021/051227 від 06.08.2021 року.

Разом з митною декларацією представник декларанта надав пакет документів, необхідний для підтвердження заявленої митної вартості товару:

- пакувальний лист (packing list) б/н від 02.06.2021 року;

- рахунок-проформа (proforma invoice) YTYT0414 від 14.04.2021 року;

- рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) YTYT0602 від 02.06.2021 року;

- коносамент (Bill of lading) WMS21054394E від 18.06.2021 року;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) 5036/4 від 05.08.2021 року;

- сертифікат про походження товару (Certificate of origin) 21С3326А3031/00003 від

08.07.2021 року;

- банківський платіжний документ, що стосується товару F145 від 19.04.2021 року;

- банківський платіжний документ, що стосується товару F169 від 15.06.2021 року;

- рахунок-фактура на перевезення вантажу РФ-12362 від 03.08.2021 року;

- довідка, що підтверджує вартість перевезення товару №030821-5 від 03.08.2021 року;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 01.04.2021 року;

- додаткова угода до зовнішньоекономічного договору (контракту) №01/1803-29 від

18.03.2021 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №06/11-02 від 06.11.2017 року;

- договір про надання послуг митного брокера №07/16 від 26.07.2016 року;

- копія митної декларації країни відправлення №310120210518157956 від 07.06.2021

- свідоцтво про справжність копії експортної декларації №310120210518157956 від 07.06.2021 року, видане Торгово-промисловою палатою Китаю (China Council for the Promotion of International Trade China Chamber of International Commerce);

- свідоцтво про справжність копії інвойса YTYT0602 від 02.06.2021 року, видане Торгово-промисловою палатою Китаю (China Council for the Promotion of International Trade China Chamber of International Commerce);

- каталог від 04.10.2017 року.

Харківською митницею державної митної служби України 06.08.2021 митну декларацію №UA807170/2021/051227 прийнято до бази даних та направлено позивачу запит (повідомлення) для надання додаткових документів.

Позивач направив митному органу лист вих. №06/08-01 від 06.08.2021, яким просив визначити митну вартість товарів по митній декларації №UA807170/2021/051227 на підставі доданих до декларації документів.

Однак, Харківською митницею державної митної служби України 06.08.2021 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2021/001446/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807170/2021/01306.

З огляду на вказане вище, позивач звернувся з листом до митного органу про розгляд додаткових документів та за результатами таких документів прийняти рішення про скасування рішення про коригування митної вартості товару та прийняття рішення щодо визнання заявленої позивачем митної вартості згідно декларації №UA807170/2021/051227 від 06.08.2021.

Проте, митнецею листом від 02.09.2021 відмовлено в задоволенні листа позивача, вказавши про відсутність підстав для скасування раніше прийнятого митницею рішення.

Позивач, вважаючи протиправними рішення відповідача, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012.

Згідно з ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

У відповідності до ч.1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Положеннями статті 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною п`ятою статті 52 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За змістом частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною першою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №813/1229/16.

В оскаржуваному рішенні митним органом вказані наступні підстави відмови:

1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МКУ, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також в зв`язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема, значно зменшилась вартість товару, не надано договір на перевезення товарів, номер коносаменту, що вказаний в митній декларації країни відправлення не співпадає з номером коносаменту, поданим до митного оформлення, митна декларація країни відправлення надана без перекладу на українську мову або офіційну мову митних союзів, членом яких є Україна, або іншу іноземну мову міжнародного спілкування, відповідно до вимог статті 254 МКУ, митна вартість товарів менш ніж за фактами митних оформлень подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено тощо), а також в зв`язку з ненаданням декларантом всіх витребуваних додаткових документів, передбачених п. 3 ст.53 МКУ, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості;

2) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація щодо угод на ідентичні товари.

Джерелом інформації для даного рішення є наявна в митному органі цінова інформація про митні оформлення подібних товарів митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін за фактами митних оформлень, що наявні у ЄАІС та АСМО Інспектор: №UA500130/2021/23989 від 22.06.2021, №UA500020/2021/17931 від 24.05.2021.

Стосовно ненадання договору на перевезення товарів.

До митної декларації №UA807170/2021/051227 від 06.08.2021 року ТОВ «ЛАУНЧ Україна» додано рахунок-фактуру на перевезення вантажу №РФ-12362 від 03.08.2021 та довідку, що підтверджує вартість перевезення товару №030821-5 від 03.08.2021.

Пунктом 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Надані ТОВ «ЛАУНЧ Україна» рахунок-фактура на перевезення вантажу №РФ-12362 від 03.08.2021 та довідка №030821-5 від 03.08.2021 відповідають вимогам п. 6 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, що митним органом не спростовано.

Отже, враховуючи посилання у вказаній довідці на коносаменти, що стосуються спірної поставки, сумніви у її належності саме до спірної партії товару - відсутні.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах розгляду справи №804/16553/14 у постанові від 31.05.2019 дійшов висновку, що у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому рахунок-фактура на перевезення вантажу №РФ-12362 від 03.08.2021 та довідка №030821-5 від 03.08.2021 є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Щодо твердження митниці про номер коносаменту, що вказаний в митній декларації країни відправлення, який не співпадає з номером коносаменту, поданим до митного оформлення, суд зазначає наступне.

Копія митної декларації країни відправлення №310120210518157956 від 07.06.2021 року містить дані про вантажовідправника (постачальника), вантажоотримувача (покупця), умови поставки, вагу, назву, кількість та вартість товару, код товару, номер інвойсу, дату відправки товару та номер букінгу, тобто номер бронювання місця на судні, що в повній мірі співпадають і даними, зазначеними в інших поданих до митного оформлення документів.

Вказана інформація підтверджується копією листа від постачальника «YUHUAN YUNGTEE MACHINE CO., LTD» від 26.08.2021.

Суд звертає увагу, що на момент складення митної декларації країни відправлення №310120210518157956 від 07.06.2021 р., коносамент ще не був прийнятий та, відповідно, не міг бути у даній декларації вказаний.

Крім того, як вбачається з експортної декларації, інвойсу, пакувального листа, коносаменту, товар, його вага та кількість, номер контейнера співпадають, тобто оцінюваний товар можливо ідентифікувати, а підстави для сумніву у достовірності числових значень складових митної вартості товару у даному випадку відсутні.

Таким чином, вказівка в експортній декларації на номер букінгу (бронювання) не свідчить про наявність розбіжностей та про можливе заниження декларантом митної вартості товарів.

Крім того, митна декларація країни відправлення складається експортером, відповідно до вимог законодавства чинного в країні експортера, тобто в Китаї. До того ж вказана декларація країни відправлення оформлена належним чином, а саме містить у якості додатку копію свідоцтва про справжність, засвідчена печаткою Торгово-промислової палати Китаю (China Connsil for the Promotion of Internationa Trade China Chamber of International Commerce).

З огляду на вказане вище, посилання митного органу на те, що номер коносаменту, що вказаний в митній декларації країни відправлення, не співпадає з номером коносаменту, поданим до митного оформлення не може вважатись обґрунтованим.

Щодо посилань відповідача на незабезпечення позивачем перекладу документів, поданих до митного оформлення, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 254 Митного кодексу України визначено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Зі змісту зазначеної статті вбачається, що для митного оформлення можуть подаватися документи українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування та не передбачено обов`язку подання документів саме українською мовою.

Разом з тим дана стаття надає право митному органу вимагати переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, однак тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 по справі № 520/10709/188 зазначив, що ст. 254 Митного кодексу України визначено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Проте, відповідачем не надано доказів на підтвердження звернення до позивача з вимогою про необхідність надання перекладу на українську мову документів, які були подані до митного оформлення, з обґрунтуванням необхідності перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації (із зазначенням про те, які саме відомості необхідно перевірити або підтвердити).

У зв`язку з цим, суд ставиться критично до позиції відповідача щодо непідтвердження позивачем митної вартості товару у зв`язку з ненаданням ним перекладу українською мовою відповідних документів.

Щодо посилань відповідача на ненадання декларантом інформації щодо угод на ідентичні товари.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Також, у постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №804/1755/17 міститься висновок, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Згідно з ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.2 ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частина 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач не довів, що вартість ввезеного товару, яку взято за основу для коригування вартості згідно зі спірним рішенням, визначено з урахуванням індивідуальних ознак товарів, що можуть свідчити про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товаром, ввезеним позивачем та не надано доказів, що ввезення вказаних товарів відбувалось на тих же умовах доставки та з тією ж самою відстанню.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

При цьому, посилання митного органу на наявність інформації про іншу вартість подібного товару не можуть вважатись обґрунтованими оскільки у спірному випадку позивач діяв на підставі Договору, визначених в ньому умов та цін, що підтверджується наданими до митної декларації документами.

Відповідні умови договору належним чином узгоджені між сторонами, тобто випливають із господарської діяльності позивача та його контрагента.

Діюче законодавство надає право сторонам угоди визначати умови господарських операцій за певною домовленістю у цих операціях, що і було дотримано підприємствами.

Отже, самостійне визначення контролюючим органом ціни товару не може впливати на права та обов`язки сторін договору, за умови їх підтвердження належними документами.

Таким правом чинним законодавством відповідача не наділено.

Разом з цим, суд враховує, що надані позивачем до митного оформлення документи передбачені умовами зовнішньоекономічного договору, за цими матеріалами вбачаються вартісні та кількісні характеристики товару, тобто відображають ціну, визначену підприємством у вигляді його митної вартості.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАУНЧ УКРАЇНА" до Харківської митниці (відокремлений підрозділ) Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA807000/2021/001446/2 від 06.08.2021.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807170/2021/01306 від 06.08.2021.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАУНЧ УКРАЇНА" (а/с 2033, м. Харків, 61202, код ЄДРПОУ 39803574) судові витрати в розмірі 4540,0 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці (відокремлений підрозділ) Державної митної служби України (вул. Короленка, буд. 16-Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення складено 23.11.2021 року.

Суддя Севастьяненко К.О.