Рішення № 101327376, 24.11.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2021 року Справа № 480/9200/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9200/21 за позовом ОСОБА_1 до Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Сумського обласного військового комісаріату) про визнання рішення неправомірним та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Сумський обласний військовий комісаріат) (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати рішення Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оформлене протоколом №7 від 20 серпня 2021 року про відмову позивачу - ОСОБА_1 у встановлені статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув під час виконання обов`язків військової служби та видачі посвідчення про право користування пільгами неправомірним;

- зобов`язати відповідача повторно, у встановлені строки, розглянути заяву позивача і прийняти рішення про встановлення позивачу статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув при виконанні обов`язків військової служби та оформити і видати відповідне посвідчення про пільги згідно до постанови КМУ №379 від 28.05.1993;

- зобов`язати відповідача надати суду звіт про виконання судового рішення в порядку судового контролю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26 грудня 2016 року, приблизно о 19 год 20 хв. під час несення караульної служби у добовому наряді у якості помічника чергового на КПП відділення 9623 в/ч А2860 в с. Данилівка Броварського району Київської області за невстановлених обставин від наскрізного вогнепального кульового поранення голови загинув син позивача, солдат контрактної служби ЗСУ ОСОБА_2 .

За цим фактом Броварським відділом поліції розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016110130005316 за ст. 115 ч. 1 КК України - умисне вбивство, наразі розслідування триває, злочин на даний час не розкритий.

Позивач у встановленому порядку звернулась до Сумського ОТЦКСП (колишній Сумський ОВК) із заявою про встановлення статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця та оформлення відповідного посвідчення про пільги, але отримала відмову.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від у справі 480/1701/21 рішення відповідача про відмову було визнано протиправним та скасовано. Зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача з цього приводу та прийняти рішення з урахуванням правових висновків суду (протиправності відмови).

Разом з тим, відповідач, на виконання вищезазначеного судового рішення, рішенням від 20 серпня 2021 року (протокол № 7) не скасував попередню відмову у встановлені статусу та видачі посвідчення про пільги, а знову відмовив позивачу в задоволенні заяви про встановлення статусу та оформленні посвідчення про пільги з підстав, які раніше були спростовані судовими рішеннями.

Так, оскаржуване рішення мотивоване тим, що смерть військовослужбовця ОСОБА_2 настала внаслідок самогубства, не пов`язана із виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби, а тому його мати, ОСОБА_1 , не має права на пільги, встановлені для членів сімей загиблих військовослужбовців.

На думку позивача, вказане рішення, дії, бездіяльність суб`єкта владних повноважень є протиправними та порушують права і свободи позивача, гарантовані Конституцією України, законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Постановою КМУ№ 379 від 28.05.1993, іншими нормативними актами, прийнятими з метою соціального захисту родин військовослужбовців, ветеранів війни, учасників бойових дій тощо.

Позивач зауважує, що припущення відповідача про можливе самогубство солдата ОСОБА_2 спростовано численними судовими рішеннями, переконливих доказів на підтвердження цього припущення не встановлено.

Ухвалою суду від 20.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, зазначивши, що відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у військовому резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження. Відповідач зазначив, що на даний час документів, які б встановлювали причину смерті військовослужбовця ОСОБА_2 до Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки не надано. У зв`язку з вищевикладеним, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26.12.2016 під час несення караульної служби у добовому наряді у якості помічника чергового на КПП відділення 9623 в/ч А2860 в с. Данилівка Броварського району Київської області за невстановлених обставин від одиночного пострілу в область голови загинув син позивачки – солдат контрактної служби ЗСУ ОСОБА_2 .

Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 403 від 06.02.2017 поранення та причина смерті солдата ОСОБА_2 , 1994 року народження, пов`язані з проходженням військової служби .

Відповідно до витягу з наказу ТВО командира військової частини А 2860 № 4-рс від 16.02.2017 р. (по особовому складу) солдата ОСОБА_2 – навідника зенітного відділення 9623 зенітного ракетного дивізіону (С-300 ПС), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в результаті наскрізного вогнепального поранення голови з переломами кісток черепа, виключено зі списків особового складу частини. Смерть пов`язана з проходженням військової служби .

ОСОБА_1 подала до Сумського ОТЦКСП заяву від 11.02.2021 про розгляд документів щодо визнання позивача членом сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби, та вирішити питання щодо видачі відповідного посвідчення.

Рішенням Сумського ОТЦКСП, що оформлено протоколом № 2 від 25.02.2021, було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви від 11.02.2021 з тих підстав, що військовослужбовець - померлий син ОСОБА_1 скоїв самогубство.

Вищевказані обставини встановлені рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 у справі № 480/1701/21, яке набрало законної сили, а тому згідно ч. 4 ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню під час розгляду цієї справи.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 у справі № 480/1701/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задоволено. Визнано неправомірним та скасування рішення Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яке оформлене п. 1 протоколу № 2 від 25.02.2021 про відмову у встановленні статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби та у видачі посвідчення на право користування пільгами члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби. Зобов`язано Сумський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.02.2021 про встановлення статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби та видачі посвідчення про пільги та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду по даній справі (а.с. 7-10).

На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 у справі № 480/1701/21 Комісія Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з розгляду заяв зі спірних питань визнання пільгових статусів окремих категорій громадян повторно розглянула заяву ОСОБА_1 про встановлення статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув при виконанні обов`язків військової служби, оформлення і видачу відповідного посвідчення про пільги згідно до постанови КМУ №379 від 28.05.1993 та додані до заяви документи.

Рішенням Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, яке оформлене протоколом № 7 від 20.08.2021, у зв`язку з відсутністю нових обставин щодо підтвердження причини загибелі солдата ОСОБА_2 , враховуючи те, що факт самогубства військовослужбовця не спростовано та на підставі сповіщення сім`ї (близьких родичів) померлого (загиблого) Сумського ОМВК від 02.02.2017 № 2/376 відмовлено гр-ці ОСОБА_1 у встановленні статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) або пропав без вісти під час проходження військової служби, та у видачі посвідчення на право користування пільгами члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (а.с. 4-5).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст. 2 цього Закону ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі – Закон), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. Відповідно до ч. 3 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону військовий обов`язок включає, зокрема, проходження військової служби. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Загиблий (померлий) військовослужбовець виключається із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) з наступного після загибелі (смерті) дня, військовослужбовець, визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім або оголошений померлим, - з дня набрання законної сили рішенням суду (ч. 3 ст. 24 Закону).

Відповідно до акта службового розслідування командира військової частини А 2860 від 19.01.2017 зазначено, що син позивачки – ОСОБА_2 – проходив військову службу за контрактом у в/ч А2860 в с. Данилівка Броварського району Київської області, був призначений навідником кулеметного відділення 9623 зенітного ракетного дивізіону (С-300 ПС), у зв`язку з чим відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" вважався таким, що виконував обов`язки військової служби. Солдат ОСОБА_2 загинув у результаті наскрізного вогнепального кульового поранення голови з переломами кісток черепа.

Судом також враховується, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до суду із вимогами щодо поширення на неї дії Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) сина під час виконання ним обов`язків служби.

Так, рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 12.06.2018 у справі № 592/13502/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/75034215) частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Сумського обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії: визнано протиправними дії (бездіяльність) Міністерства оборони України, які полягають у не розгляді у встановлені законом строки питання (документів) про виплату одноразової грошової допомоги родині загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 та у неприйнятті рішення про виплату такої допомоги, та зобов`язано Міністерство оборони України вчинити необхідні дії, пов`язані з розглядом документів та виплатою одноразової грошової допомоги матері загиблого військовослужбовця ЗСУ – солдата контрактної служби ОСОБА_2 – ОСОБА_1 в розмірі, встановленому Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2019 у справі № 480/3956/18 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/79402543) частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії та зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.04.2017 р. та додані до неї документи про виплату одноразової грошової допомоги у відповідності до вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду..

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.05.2020 у справі № 480/4847/19 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89043639) частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України та визнано неправомірним та скасовано рішення Міністерства оборони України, яке оформлене п. 18 протоколу № 20 від 14 лютого 2019 року та полягає у відмові в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення про призначення і виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку із загибеллю її сина - військовослужбовця Збройних Сил України ОСОБА_2 під час виконання обов`язків військової служби - у розмірі, передбаченому Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Під час розгляду справи № 480/4847/19 судом встановлено та відображено в рішенні суду від 04.05.2020, що постанову про закриття кримінального провадження Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 28.09.2017, що смерть сина позивачки є наслідком вчинення самогубства, скасовано ухвалою слідчого судді Броварського міськрайонного суду Київської області в межах справи №361/7677/17 та направлено кримінальне провадження начальнику Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області для відновлення досудового розслідування, що також підтверджується даними Єдиного державного реєстру судових рішень(https://reyestr.court.gov.ua/Review/71544329,https://reyestr.court.gov.ua/Review/71544328, https://reyestr.court.gov.ua/Review/71544329).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що досудове розслідування за фактом загибелі сина позивачки не завершене, доказів завершення такого розслідування відповідачем не надано суду, посилання відповідача на встановлені або не встановлені у ході його проведення обставини, у тому числі і щодо смерті ОСОБА_2 в результаті вчинення самогубства, є передчасним. Тому сповіщення сім`ї (близьких родичів) померлого (загиблого), складене Сумським обласним військовим комісаріатом від 02.02.2017 № 2/376, за наявності незавершеного кримінального провадження, не може бути враховане як беззаперечний доказ на підтвердження обставин загибелі сина позивачки, як про це зазначено в спірному рішенні Сумського ОТЦКСП.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 у справі № 480/1701/21 підтверджено, що смерть солдата ОСОБА_2 , пов`язана з проходженням військової служби, про що зазначено у витягу з наказу від 16.02.2017 №4-рс, який не є скасований, чи внесено зміни до такого наказу, такі докази під час розгляду справи відповідачем не надані. Відповідачем не обґрунтовано не взято до уваги наявність висновку Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 403 від 06.02.2017 та наказу командира військової частини А 2860 № 4-рс від 16.02.2017, відповідно до яких поранення та причина смерті солдата ОСОБА_2 пов`язані з проходженням військової служби. Доказів скасування такого рішення та наказу, внесення змін до них матеріали справи не містять, відповідачем не надано.

Таким чином відповідачем не доведено, що ОСОБА_2 загинув не при виконанні обов`язків військової служби під час проходження військової служби за контрактом в Збройних Силах України. Висновки відповідача, покладені в основу спірного рішення зроблені відповідачем передчасно та необґрунтовано, без врахування всіх обставин та наявних документів, що стосується дослідження питання поранень та причин смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до п.п. 2 п. 1 ст. 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до п. 13 ст. 14 Закону особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, в тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження служби, здійснюється відповідно до Інструкції з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України, яка затверджена Наказом Міністерства оборони України від 31.12.2014 року № 937 (далі - Інструкція № 937).

Згідно п. 2.2 Інструкції встановлено, що на районні військові комісаріати (ТЦКСП) покладаються:

сприяння особам, звільненим з військової служби у Збройних Силах України, а також членам їх сімей в оформленні документів для призначення пільг і допомог;

ведення обліку осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, крім військовослужбовців строкової служби (далі - особи, звільнені з військової служби), які проживають на відповідній території, з урахуванням вимог Закону України «Про захист персональних даних» для оформлення документів, що додаються до пенсійної справи відповідно до Закону;

прийняття від осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей документів для призначення органами Пенсійного фонду України (далі - органи, що призначають пенсії) пенсій відповідно до Закону та надсилання їх в обласний військовий комісаріат (ТЦКСП);

сприяння особам, звільненим з військової служби, у своєчасному огляді медико-соціальними експертними комісіями (далі - МСЕК), якщо їх право на пенсію або пільги пов`язане із встановленням інвалідності;

роз`яснення законодавства з питань забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей;

розгляд звернень, які надходять до військового комісаріату (ТЦКСП), з питань забезпечення соціальними виплатами колишніх військовослужбовців і членів їх сімей, видача пенсіонерам довідок та інших документів, передбачених чинним законодавством;

сприяння особам, звільненим з військової служби у Збройних Силах України, Міністерстві оборони колишнього Союзу РСР, та членам їх сімей в оформленні документів, необхідних для призначення в належних випадках одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності (часткової втрати працездатності);

визначення осіб, які мають право на призначення одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) військовослужбовця Збройних Сил України (особи, звільненої з військової служби, яка померла протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби), та прийняття від них документів, необхідних для призначення одноразової грошової допомоги відповідно до чинного законодавства.

визначення осіб, яким призначено пенсію відповідно до Закону та які потребують санаторного лікування, надання допомоги щодо виділення їм санаторних путівок через обласний військовий комісаріат (ТЦКСП);

визначення дітей загиблих (померлих) військовослужбовців і дітей пенсіонерів, на яких виплачується пенсія в разі втрати годувальника, які потребують оздоровчих заходів за рахунок асигнувань, що виділяються на ці потреби в кошторисі Міністерства оборони України.

Пункт 4.16 розділу IV цієї Інструкції передбачає, що членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (у тому числі членам сімей військовослужбовців строкової служби), видається посвідчення члена сім`ї (батька, матері, дружини, чоловіка або дитини) військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, у порядку, установленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року № 379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби".

Облік, видача та списання бланків посвідчень і листів талонів покладаються на посадових осіб обласного військового комісаріату (ТЦКСП).

Кабінетом Міністрів України затверджено постанову від 28.05.1993 року № 379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (далі - Постанова № 379).

Постановою № 379 установлено, що посвідчення видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий військовим комісаріатом.

Крім того, вказаною постановою зазначено, що на Міністерство оборони України покладено обов`язок забезпечити виготовлення бланків посвідчень у необхідній кількості та видачу їх військовими комісаріатами членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби.

Відповідно до п. 1.1 розділу І Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (далі - Положення №402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Отже, підставою для отримання посвідчення відповідно до зазначеного Закону є причинний зв`язок смерті з пораненням, контузією чи каліцтвом, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків).

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 у справі № 480/1701/21 встановлено, що згідно змісту витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) від 06.02.2017 №403 травма та причини смерті, солдата ОСОБА_2 , так, пов`язана з проходженням військової служби, а отже, відповідно, встановлює причинний зв`язок смерті з пораненням, контузією чи каліцтвом, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків).

Позивачем при зверненні до Сумського ОТЦКСП надано заяву та необхідний пакет документів, що не заперечується відповідачем.

Отже, на переконання суду, ОСОБА_1 має право на право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" для членів сім`ї військовослужбовця, який загинув під час виконання обов`язків військової служби, а тому відповідач протиправно відмовив їй у встановлені статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув під час виконання обов`язків військової служби та видачі посвідчення про право користування пільгами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, при прийнятті рішення про відмову у встановленні статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби та у видачі посвідчення на право користування пільгами члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, з підстав, зазначених в протоколі від 20.08.2021 №7, допустив порушення вимог чинного законодавства, а тому таке рішення не відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України.

Обираючи належний спосіб відновлення порушеного права, суд виходить з наступних міркувань.

У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Також суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а.

Суд враховує, що відмова Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у встановленні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув при виконанні обов`язків військової служби, та оформленні і видачі відповідного посвідчення була визнана судом протиправною, однак спірним рішенням відповідач повторно відмовив позивачу з тих самих підстав.

Тому, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оформлене протоколом №7 від 20 серпня 2021 року про відмову ОСОБА_1 у встановлені статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув під час виконання обов`язків військової служби та видачі посвідчення про право користування пільгами, а також зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 і прийняти рішення про встановлення позивачу статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув при виконанні обов`язків військової служби, та оформити і видати відповідне посвідчення про пільги згідно постанови Кабінету Міністрів України № 379 від 28.05.1993.

Щодо заявленого позивачем клопотання про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, вказаною статтею встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі, оскільки судове рішення є обов`язковим до виконання, у тому числі, в примусовому порядку, а за невиконання рішення суду передбачена відповідальність.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Сумського обласного військового комісаріату) про визнання рішення неправомірним та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оформлене протоколом № 7 від 20 серпня 2021 року про відмову ОСОБА_1 у встановлені статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув під час виконання обов`язків військової служби, та видачі посвідчення про право користування пільгами.

Зобов`язати Сумський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (вул. Г.Кондратьєва, 30,м. Суми, Сумська область,40000, ідентифікаційний код 08269552) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про встановлення статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув під час виконання обов`язків військової служби, та видачу посвідчення про право користування пільгами, і прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув при виконанні обов`язків військової служби, та оформити і видати ОСОБА_1 відповідне посвідчення про пільги згідно постанови Кабінету Міністрів України № 379 від 28.05.1993.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко