Рішення № 101327068, 22.11.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 листопада 2021 року м. Рівне №460/1268/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доРівненської обласної прокуратури про стягнення вихідної допомоги, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Рівненської обласної прокуратури, в якому просила :

-стягнути з Рівненської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в зв`язку зі звільненням в розмірі 24 037,02 грн.

Мотивуючи вимоги позову зазначала, що невиплата відповідачем вихідної допомоги при звільненні, передбаченої ст.44 Кодексу законів про працю України, є протиправною, порушує її права, гарантовані Конституцією України та чинним законодавством, через що вони мають бути поновлені шляхом зобов`язання відповідача здійснити виплату на її користь вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку. Просила позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 02.03.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 08.04.2021 на 09:30 год.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 01.04.2021 позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що позивача звільнено з посади прокурора на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру". Відповідно до Закону України "Про прокуратуру" у разі звільнення на підставі п.9 ч.1 ст.51 цього Закону не передбачено виплату вихідної допомоги. Крім того, ст.44 Кодексу законів про працю України також не передбачає можливості виплати вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку працівникові у разі припинення трудового договору на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру". Наголошував, що юридичним фактом, що зумовив звільнення позивача стало неуспішне проходження позивачем атестації. Відтак, при звільненні позивач не набула права на отримання вихідної допомоги (а.с.31-35).

08.04.2021 підготовче судове засідання у справі відкладено до 05.05.2021 до 10:15 год.

Ухвалою суду від 05.05.2021 закрито підготовче провадження у справі та вирішено перейти до розгляду справи по суті у порядку письмового провадження.

Відповідно до положень ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву та відзив до неї, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 2001 року працювала в органах прокуратури (а.с.14-15).

Наказом прокурора Рівненської області № 348 к від 30.04.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" у перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності (а.с.16).

Наказом прокурора Рівненської області №363к від 04.05.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 " позивача звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" з 04.05.2020 (а.с.17).

З метою отримання інформації про розмір і складові нарахованих та виплачених коштів при звільненні, ОСОБА_1 04.01.2021 звернулася до Рівненської обласної прокуратури з відповідною заявою (а.с.18).

01.02.2021 позивач отримала разом з відповіддю 28.01.2021 за вих.№21-18 довідку та копію розрахункового листа за період з 01.01.2020 по 04.05.2020 (а.с.19-21).

Відповідно до інформації Рівненської обласної прокуратури при звільненні (у травні 2020 року) позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата за 1 робочий день в сумі 667,53 грн. та компенсація за невикористану відпустку за 199 днів в сумі 177352,78 грн.

Зі змісту розрахункового листа по всіх видах оплати за 2020 рік від 27.01.2021 судом встановлено, що у травні 2020 року (місяць звільнення) ОСОБА_1 нараховано компенсацію за 199 днів невикористаної відпустки, індексацію доходів, а також заробітну плату за 1 робочий день травня 2020 року, яка складається з посадового окладу, надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи, надбавки за вислугу років.

Виплату частини належних позивачеві при звільненні коштів здійснено після звільнення - 06.05.2020 та 23.06.2020 – відпускні за травень та лікарняні за травень 2020, що підтверджується випискою за контрактом про рух коштів за рахунком, відкритим у філії Акціонерного товариства "Укрексімбанк" у м. Рівному для отримання заробітної плати від 23.02.2021 (а.с.22).

Доказів нарахування та виплати вихідної допомоги при звільненні, передбаченої ст.44 Кодексу законів про працю України, матеріали справи не містять.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України регулюються Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (далі – Закон №1697-VII), який містить спеціальні норми організації та порядку діяльності органів прокуратури України, особливостей розгляду трудових спорів (зокрема, питання проходження служби в органах прокуратури, звільнення з неї, права і обов`язки прокурорів, їх соціальні гарантії та ін.).

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 №113-ІХ, статтю 51 Закону № 1697-VII доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої, на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

Водночас, Законом №1697-VII не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Так, нормою, що регулює порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення, є ст.44 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України).

Конституційний Суд України у Рішенні від 07.05.2002 № 8-рп/2002 зазначав, що Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист. Правове регулювання Конституцією України та спеціальними законами України спеціального статусу посадових осіб не означає, що на них не можуть не поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.02.2015 у справі №21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналогічна позиція неодноразово була висловлена і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.01.2018 у справі № 803/31/16, від 30.07.2019 у справі № 804/406/16, від 08.08.2019 у справі № 813/150/16.

Суд зазначає, що норми КЗпП України регулюють трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

При цьому, ст.40 КЗпП України встановлено що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої даної статті).

Відповідно до приписів ч.4 ст.40 КЗпП України, особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частини першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Згідно зі ст.44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Необхідно врахувати, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", було внесено зміни також і до КЗпП України, а саме: статтю 32 доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус"; статтю 40 доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус"; частину дев`яту статті 252 після слів "дисциплінарної відповідальності та звільнення" доповнено словами і цифрами «а також положення частин другої і третьої статті 49-4 цього Кодексу".

Тож, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що ч.5 ст.51 Закону №1697-VII та ч.4 ст.40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України.

Однак, у такий виключний перелік законодавцем не було включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже, не заборонено застосування за загальним порядком положень ст.44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.

Чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.

Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.

Суд наголошує, що особливості звільнення прокурорів з посади встановлено спеціальним законом – ст.51 Закону №1697-VII (на підставі якого і було звільнено позивача). У той же час, особливості застосування положення ст.44 КЗпП України, а також, обмеження щодо його застосування, зокрема, у випадку звільнення прокурора у разі ліквідації чи реорганізації органів прокуратури, не встановлено даним Кодексом.

Прокурор, звільнений на підставі п.9 ч.1 №1697-VII, у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, набуває права на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, відповідно до ст.44 КЗпП України.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 23.12.2020 у справі №560/3971/19, від 21.01.2021 №260/1890/19, від 27.01.2021 №380/1662/20, від 17.03.2021 у справі №420/4581/20, а також від 12.08.2021 у справі №420/4554/20.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" з 04.05.2020.

На день звільнення позивачу не виплачено вихідну допомогу, передбачену ст.44 КЗпП України, з огляду на що остання просила стягнути її в судовому порядку.

Поряд з цим, з відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень судом також встановлено, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.04.2021 у справі №460/3960/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасувати накази прокурора Рівненської області від 30.04.2020 та за № 348к від 04.05.2020 року за № 363к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 04 травня 2020 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення № 65 кадрової комісії № 2 з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 02.04.2020 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора".

Поновлено ОСОБА_1 в Рівненській обласній прокуратурі на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні .

Зобов`язано Рівненську обласну прокуратуру (ЄДРПОУ 02910077 м.Рівне вул.16 Липня 52) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 04 травня 2020 року по дату фактичного поновлення на роботі.

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2021 апеляційні скарги Рівненської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано накази прокурора Рівненської області від 30 квітня 2020 року за №348к та від 04 травня 2020 за №363к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" з 04 травня 2020 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення №65 кадрової комісії №2 від 02 квітня 2020 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора".

Поновлено ОСОБА_1 в прокуратурі Рівненської області на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області з 05 травня 2020 року.

У задоволенні решти вимог відмовлено (а.с.50-64).

Зазначена постанова набирала законної сили з дати її прийняття, тобто - 16.11.2021.

Тому, суд дійшов висновку, що підстава для виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку відпала, оскільки накази прокурора Рівненської області від 30 квітня 2020 року за №348к та від 04 травня 2020 за №363к про звільнення ОСОБА_1 з посади на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України "Про прокуратуру" скасовані, позивача поновлено на службі з 05.05.2020.

Вiдсутнiсть правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

З огляду на наведене, правові підстави для виплати позивачу спірної вихідної допомоги станом на момент розгляду даної справи судом відсутні.

Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд враховує, що згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України у суду відсутні.

Оригінал квитанції про сплату судового збору знаходиться в матеріалах справ (а.с.23).

Керуючись ст.241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Рівненської обласної прокуратури (вул.16 Липня, 52, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 02910077) про стягнення вихідної допомоги - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду .

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 22 листопада 2021 року

Суддя С.А. Борискін