Рішення № 101326205, 23.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/17730/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, Головне управління ПФУ у Львівській області), у якій просить:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо незарахування до обрахунку стажу роботи на посаді судді для призначення позивачу довічного грошового утримання судді у відставці періоду проходження строкової військової служби у Збройних Силах СРСР з 11.11.1973 по 18.11.1975, що становить 02 роки 00 місяців 07 днів, половини періоду навчання на денній формі на юридичному факультеті Львівського держуніверситету імені І.Франка з 25.08 1976 по 28.09.1981, що становить 02 роки 06 місяців 16 днів та щодо відмови позивачу в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці;

- зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи на посаді судді для призначення довічного грошового утримання судді у відставці період проходження позивачем строкової військової служби у Збройних Силах СРСР з 11.11.1973 по 18.11.1975 включно, що становить 02 роки 00 місяців 07 днів, половину періоду навчання на денній формі на юридичному факультеті Львівського держуніверситету імені І.Франка з 25.08.1976 по 28.09.1981, що становить 02 роки 06 місяців 16 днів;

- зобов`язати відповідача у зв`язку з цим здійснити перерахунок та виплату різниці (з урахуванням виплачених сум) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 15.04.2020, встановивши його у розмірі 96% суддівської винагороди згідно з довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду № 23 від 10.04.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 15.04.2020 йому призначено довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 86% суддівської винагороди за останньою посадою. Однак при визначенні розміру довічного грошового утримання судді у відставці до стажу роботи ОСОБА_1 не зараховано періоду проходження ним строкової військової служби у Збройних Силах СРСР з 11.11.1973 по 18.11.1975, що становить 02 роки 00 місяців 07 днів, та половини періоду навчання на денній формі на юридичному факультеті Львівського держуніверситету імені І.Франка з 25.08 1976 по 28.09.1981, що становить 02 роки 06 місяців 16 днів, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою. Однак листом № 13378-12845/Б-52/8-1300/21 від 21.09.2021 йому відмовлено у задоволенні таких вимог. Позивач вважає, що вказаною відмовою відповідачем порушено вимоги Законів України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VII від 02.06.2016 та № 2453-VI від 07.07.2010, відтак він звернувся до суду із цим позовом за захистом свого порушеного права.

Ухвалою від 18.10.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 83597 від 16.11.2021) в якому проти позову заперечив. Зазначив, що згідно ч. 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Згідно із статтею 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII (із внесеними змінами і доповненнями) – встановлено перелік посад, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді: суддів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення судді на посаду.

Вказує, що зазначеним переліком не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання та період проходження строкової військової служби. Цей перелік є вичерпним. Вважає, що немає підстав для зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, для обчислення щомісячного довічного утримання, періоду військової служби з 11.11.1973 по 18.11.1975 та половини періоду навчання на денній формі юридичного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

Рішенням Вищої ради правосуддя «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Восьмого апеляційного адміністративного суду у відставку» № 915/0/15-20 від 09.04.2020 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Восьмого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із поданням заяви про відставку.

Наказом голови Восьмого апеляційного адміністративного суду «Про відрахування судді ОСОБА_1 зі штату суду» № 128-к/тв ОСОБА_1 , суддю Восьмого апеляційного адміністративного суду, 10 квітня 2020 року відраховано зі штату суду у зв`язку із звільненням у відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 915/0/15-20 від 09 квітня 2020 року.

Восьмим апеляційним адміністративним судом 10.04.2020 видано розрахунок № 02-52/80/20 стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , відповідно до якого загальний стаж ОСОБА_1 становить 43 років 03 місяців 06 днів, з яких:

1) служба в Радянській Армії з 11.11.1973 по 18.11.1975, що становить 2 роки 00 місяців 08 днів;

2) навчання в ЛДУ ім. Івана Франка з 25.08.1976 по 25.06.1981, що становить 02 роки 04 місяців 18 днів (зараховано 1/2 строку навчання);

3) суддя, голова Бориславського міського суду Львівської області з 01.06.1981 по 06.03.2007, що становить 25 років 09 місяців 06 днів;

4) суддя, заступник голови Львівського апеляційного адміністративного суду з 07.03.2007 по 01.10.2018, що становить 11 років 06 місяців 25 днів;

5) суддя, заступник голови Восьмого апеляційного адміністративного суду з 02.10.2018 по 10.04.2020, що становить 01 рік 06 місяців 09 днів.

ОСОБА_1 з 15.04.2020 на підставі рішення Головного управління ПФУ у Львівській області № 913010131298 від 06.05.2020 одержує щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Позивач звернувся до Головного управління ПФУ у Львівській області із заявою від 27.08.2021 щодо проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці із включенням до розрахунку стажу роботи судді періоду проходження служби в армії та половини строку навчання на стаціонарі у Львівському державному університеті ім. І.Франка.

Головне управління ПФУ у Львівській області листом № 13378-12845/Б-52/8-1300/21 від 21.09.2021 повідомило про те, що за матеріалами пенсійної справи стаж роботи позивача на посаді судді складає 38 років 09 місяців 28 днів. Розрахунок щомісячного довічного грошового утримання проведено в розмірі 86% (50% + 36% (18 р. х 2%)) від суми суддівської винагороди згідно з довідкою № 23 від 10.04.2020 - 233322,00 грн. х 86% = 200656,92 грн. Також з посиланням на ч. 1 ст. 137 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» № 1402- VIII від 02.06.2016 зазначено, що зарахування до стажу судді, що дає право на призначення довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби та половини періоду навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, чинним законодавством не передбачено.

Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до обрахунку стажу роботи на посаді судді для призначення йому довічного грошового утримання судді у відставці періоду проходження строкової військової служби у Збройних Силах СРСР з 11.11.1973 по 18.11.1975 та половини періоду навчання на денній формі на юридичному факультеті Львівського держуніверситету імені І.Франка з 25.08 1976 по 28.09.1981 протиправними, відтак звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керується таким.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 126 Конституції України встановлено, що суддя може бути звільнений з посади виключно з підстав, визначених цією статтею.

Однією з підстав звільнення судді відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України є подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

У рішенні № 10-рп/2013 від 19 листопада 2013 року Конституційний Суд України, серед іншого, зазначив, що «[…] відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання».

Рішення про звільнення судді з посади ухвалює Вища рада правосуддя у порядку, встановленому Законом України «Про Вищу раду правосуддя».

Правовідносини, пов`язані з виходом судді у відставку та призначенням йому щомісячного довічного грошового утримання, врегульовано Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1402-VIII).

Згідно з ч. 1 ст. 142 Закону № 1402-VIІІ (в редакції на час призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - квітень 2020 року) судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Отже, за вибором судді у відставці може виплачуватися або пенсія згідно з ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», або щомісячне довічне грошове утримання.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 137 Закону № 1402-VIІІ до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Із матеріалів справи слідує, що позивачу з 15.04.2020 призначено довічне грошове утримання, виходячи із 86% суми суддівської винагороди та 38 років 09 місяців 28 днів стажу, що дає право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці.

На підставі абзацу четвертого пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Таким чином, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.

До набрання чинності Законом України № 1402-VIII дані правовідносини регулювались Законом України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ від 15.12.1992 (далі - Закон № 2862-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону № 2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Згідно із абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Водночас, ч. 1 ст. 7 Закону № 2862-ХІІ передбачено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.

Відповідно до п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судді» № 865 від 03.09.2005 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, на юридичних факультетах вищих навчальних закладах та календарний період проходження строкової військової служби.

Аналогічні за змістом положення закріплено у ст. 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального заходу суддів» № 584/95 від 10.07.1995 (далі - Указ № 584/95) згідно з якою до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження військової строкової служби.

Матеріалами справи підтверджується, що у період з 11.11.1973 по 18.11.1975 (02 роки 00 місяців 08 днів) позивач проходив строкову військову службу; у період з 25.08.1976 по 25.06.1981 навчався на денній формі юридичного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка (02 роки 04 місяці 18 днів - 1/2 строку); у період з 01.06.1981 по 06.03.2007 суддя, голова Бориславського міського суду Львівської області з 01.06.1981 по 06.03.2007 (25 років 09 місяців 06 днів); у період з 07.03.2007 по 01.10.2018 суддя, заступник голови Львівського апеляційного адміністративного суду (11 років 06 місяців 25 днів); у період з 02.10.2018 по 10.04.2020 суддя, заступник голови Восьмого апеляційного адміністративного суду з 02.10.2018 по 10.04.2020 (01 рік 06 місяців 09 днів).

Отже, трудовий стаж судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача становить 43 років 03 місяців 06 днів.

З огляду на викладене суд доходить висновку про те, що відмова Головного управління ПФУ у Львівській області в зарахуванні ОСОБА_1 до стажу судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, строкової військової служби, тривалістю 02 роки 00 місяців 08 днів, та половини строку навчання, тривалістю 02 роки 04 місяців 18 днів, є протиправною.

Відтак з метою повного та ефективного захисту прав позивача слід зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці вищевказані періоди.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 18.06.2020 у справі № 498/337/17, від 14.12.2020 у справі № 592/4591/17 та від 15.11.2021 у справі № 580/6051/20, яка в силу приписів ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) враховується судом при вирішенні спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIIІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Згідно з наявним в матеріалах справи розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового отримання судді у відставці позивача № 02-52/80/20 від 10.04.2020, наданим Восьмим апеляційним адміністративним судом, стаж ОСОБА_1 становить 43 роки 03 місяці 06 днів.

Таким чином, при визначенні позивачу розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсоткове значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, має становити 96 відсотки, а саме: 50 відсотків за 20 років роботи на посаді судді + 46 відсотків за 23 повних роки роботи на посаді судді.

З огляду на викладене суд доходить висновку про необхідність здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці, виходячи з розміру 96% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 23, виданої 10.04.2020 Восьмим апеляційним адміністративним судом.

Крім цього, суд звертає увагу, що нормами Закону № 1402-VIIІ не передбачена можливість обмеження максимальним відсотковим розміром щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Із змісту позовних вимог слідує, що позивач просить визнати неправомірними дії відповідача щодо незарахування до обрахунку стажу роботи на посаді судді для призначення позивачу довічного грошового утримання судді у відставці періоду проходження строкової військової служби у Збройних Силах СРСР та половини періоду навчання на денній формі на юридичному факультеті Львівського держуніверситету імені І.Франка.

Суд звертає увагу, що за своєю правовою природою протиправні дії суб`єкта владних повноважень - це активна поведінка, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та законних інтересів фізичної чи юридичної особи.

Поняття бездіяльності було неодноразово надано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі № 807/583/14, від 15.03.2019 у справі № 805/1953/18-а та від 23.05.2018 у справі № 802/490/16-а, в яких зазначено, що бездіяльність - це пасивна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним тих дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього обов`язків (завдань) згідно із чинним законодавством.

Таким чином, незарахування до обрахунку стажу роботи на посаді судді для призначення позивачу довічного грошового утримання судді у відставці періоду проходження строкової військової служби у Збройних Силах СРСР та половини періоду навчання на денній формі на юридичному факультеті Львівського держуніверситету імені І.Франка суд кваліфікує як протиправну бездіяльність.

З урахуванням вищезазначеного суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незарахування до обрахунку стажу роботи на посаді судді для призначення позивачу довічного грошового утримання судді у відставці періоду проходження строкової військової служби, що становить 02 роки 00 місяців 07 днів, та половини періоду навчання на денній формі у вищому юридичному навчальному закладі, що становить 02 роки 06 місяців 16 днів; зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до стажу роботи на посаді судді для призначення довічного грошового утримання судді у відставці період проходження ним строкової військової служби, що становить 02 роки 00 місяців 07 днів, та половину періоду навчання на денній формі у вищому юридичному навчальному закладі, що становить 02 роки 06 місяців 16 днів; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 96% суддівської винагороди, зазначеної в довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 23, виданої 10.04.2020 Восьмим апеляційним адміністративним судом, з урахуванням виплачених сум.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем не дотримано, що, в свою чергу, зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак сплачений позивачем судовий збір у розмірі 908,00 грн підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м. Львів вул. Митрополита Андрея 10; код за ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо незарахування до обрахунку стажу роботи на посаді судді для призначення ОСОБА_1 довічного грошового утримання судді у відставці періоду проходження строкової військової служби, що становить 02 роки 00 місяців 07 днів, та половини періоду навчання на денній формі у вищому юридичному навчальному закладі, що становить 02 роки 06 місяців 16 днів.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді для призначення довічного грошового утримання судді у відставці період проходження ним строкової військової служби, що становить 02 роки 00 місяців 07 днів, та половину періоду навчання на денній формі у вищому юридичному навчальному закладі, що становить 02 роки 06 місяців 16 днів.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з 96% суддівської винагороди, зазначеної в довідці про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 23, виданої 10.04.2020 Восьмим апеляційним адміністративним судом, з урахуванням виплачених сум.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.П. Качур