Ухвала суду № 101326055, 22.11.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/17576/21

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

22 листопада 2021 року м. Львів

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сидор Н.Т., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини А3913 про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини А3913, в якому просить:

- стягнути з військової частини А3913 на користь позивача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 31.08.2018 по день фактичної виплати 31.08.2021 терміном 1096 днів, виходячи з середньоденного заробітку (грошового забезпечення) нарахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Відповідно до вимог ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суддя після одержання позовної заяви у тому числі з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України “Про судовий збір” від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI)

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 01 січня 2021 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 2270 гривні.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову фізичною особою ставка судового збору позовних вимог немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем до адміністративного позову не надано доказів сплати судового збору.

Натомість, позивач заявляє, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI, оскільки цей спір пов`язаний із проходженням військової служби. На підтвердження своєї позиції наводить правовий висновок, який міститься в постанові Верховного суду від 11 лютого 2021 року у справі №240/532/20, у якій суд належним чином захистив право осіб, які звертаються з позовами про стягнення середнього грошового забезпечення, вказавши, що даний спір «є публічно правовим спором з приводу проходження і звільнення з публічної служби». Позивач вважає, що вищенаведене підтверджує його право на звільнення від сплати судового збору при зверненні до суду з вимогою стягнути середнє грошове забезпечення на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI

Крім того, позивач зазначає, що він є учасником бойових дій, у зв`язку з чим має право на звільнення від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI.

Надаючи правову оцінку такому твердженню позивача, суддя виходить з наступного.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Закон України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992(далі Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону №2232-ХІІ видами військової служби є строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону 2232-ХІІ, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Як встановлено з матеріалів, долучених до позовної заяви, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу наказом командира військової частини від 31.08.20118 № 189.

У матеріалах, долучених до позовної заяви, відсутні докази того, що позивач на момент звернення до суду з цим позовом перебуває у статусі військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори

Крім того, позивач звертається до суду з вимогою стягнути з військової частини А3913 на користь позивача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 31.08.2018 по день фактичної виплати 31.08.2021 терміном 1096 днів, виходячи з середньоденного заробітку (грошового забезпечення), нарахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18), стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) і не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, що нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) не стосується справ, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Оскільки позивачем не надано доказів того, що на момент звернення з цим позовом до суду він перебуває у статусі військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, а стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не стосується справ, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пункту 12 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків, на нього не поширюється.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20 суддя уважає помилковими, оскільки спірні правовідносини у цій справі стосуються питання строку звернення позивача з позовом до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а не звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини 1 статті 5 Закону України № 3674-VI за указану позовну вимогу.

Щодо посилання позивача на п. 13 ч.1 ст. 5 Закону № 3674-VI як підставу звільненні від сплати судового збору, суд наводить наступне.

Відповідно п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій, Герої України звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Аналіз п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону «Про сплату судовий збір» в сукупності з ч. 2 ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.

Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

Тобто лише у справах, в яких предметом спору є правовідносини стосовно наявності статусу учасника бойових дій або предметом спору є правовідносини стосовно прав та гарантій особи як учасника бойових дій, така особа звільняється від сплати судового збору.

Предметом позову у даній справі є вимога про зобов`язання стягнути з відповідача на користь позивача середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 31.08.2018 по день фактичної виплати 31.08.2021 терміном 1096 днів, виходячи з середньоденного заробітку(грошового забезпечення) нарахованого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Таким чином, вимоги позивача не пов`язані з порушенням його права на соціальний захист, саме, як учасника бойових дій.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2020 року у справі №805/3967/17-а, в ухвалах від 02 березня 2018 року у справі № 820/2891/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 814/2000/17 та від 27 квітня 2018 року у справі № 815/5162/17.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання цього збору. Тому позивачу належить сплатити судовий збір на загальних підставах.

Відтак, за подання цього адміністративного позову позивачу належить сплатити 908,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) за платіжними реквізитами:

отримувач коштів ГУК Львiв/Залізничний р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38008294; банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) 899998; рахунок отримувача UA128999980313101206084013951;код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом __ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Львівський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)

Інформацію про платіжні реквізити для перерахування судового збору за подання адміністративного позову до Львівського окружного адміністративного суду можна довідатися, зокрема, на офіційному сайті суду (http://adm.lv.court.gov.ua) в розділі "Судовий збір".

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.

З врахуванням того, що позивачем не виконано вимог ст. 161 КАС України, позовну заяву слід залишити без руху та надати строк позивачу для усунення вищевказаного недоліку.

Враховуючи тимчасову непрацездатність головуючої судді у період з 18.10.2021 по 19.11.2021, суддя перевіряє відповідність позовної заяви вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України, у перший робочий день головуючої судді – 22.11.2021.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248, 256, 294, п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України, суддя

п о с т а н о в и л а :

позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини А3913 про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні – залишити без руху.

Позивачу слід усунути недоліки позовної заяви у десятиденний строк з дня одержання цієї ухвали у такий спосіб: скерувати на поштову адресу Львівського окружного адміністративного суду (79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2) або здати в канцелярію суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучити оригінал документа про сплату судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 коп. за вказаними в мотивувальній частині ухвали реквізитами.

Процесуальні строки, встановлені цією ухвалою, можуть бути продовжені судом за заявою особи відповідно до пункту 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” від 18 червня 2020 року № 731-IX.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Сидор Н.Т.