Рішення № 101325479, 23.11.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2021 року справа №320/2313/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лук`янівське" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Лук`янівське" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування розпорядження (витяг) Головного управління ДПС у Київській області від 07.12.2020 №1099 про анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №10010414202001127 (термін дії з 22.04.2020 до 22.04.2025).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спірним розпорядженням було анульовано видану Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Лук`янівське" ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №10010414202001127 (термін дії з 22.04.2020 до 22.04.2025) з підстав встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії, а саме: у заяві про видачу ліцензії вказано, що місткість 4 резервуарів становить 36000 літрів, у той час як відповідно до технічної документації - 33000 літрів.

Позивач зазначив, що анулювання контролюючим органом ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) здійснюється за умови встановлення факту подання заявником недостовірних даних саме у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії, а не у самій заяві.

Оскільки для отримання ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) СТОВ "Лук`янівське" було подано лише заяву та платіжне доручення про сплату річної плати за ліцензію на право зберігання пального у розмірі 780 грн., позивач вважає, що підстави для анулювання ліцензії на підставі відсутні.

Позивач зауважив, що у поданій заяві про видачу ліцензії на пальне ним було допущено описку та помилково зазначено, що загальна місткість резервуарів для зберігання пального, становить "36000 літрів", замість "33000 літрів", яка не може бути розцінена як підстава для анулювання відповідної ліцензії, оскільки не є податковим порушення.

Також позивач зазначив, що контролюючий орган не направляв йому акт фактичної перевірки з тими реквізитами, які були вказані контролюючим органом в листі, прийнятому за результатам розгляду скарги на спірне розпорядження.

Крім того, позивач зауважив, що акт перевірки не містить інформації щодо дати його прийняття, що, на думку позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про надіслання позовної заяви засобами електронного зв`язку.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що підставою прийняття спірного розпорядження є встановлення контролюючим органом факту подання позивачем заяви про видачу ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) з недостовірними даними у заяві в частині зазначення місткості резервуарів для зберігання нафтопродуктів.

Так, у заяві про видачу ліцензії позивачем вказано, що місткість 4 резервуарів становить 36000 літрів, у той час як відповідно до технічної документації - 33000 літрів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Київській області про здійснення розгляду справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Лук`янівське" (ідентифікаційний код 31490149, місцезнаходження:07511, Київська обл., Баришівський р-н., с.Лук`янівка, вул.Кирпоноса, буд.6) зареєстровано як юридична особа 27.06.2001, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1, а.с.29-33).

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Київській області видано позивачу ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 10010414202001127 від 05.06.2020. Термін дії ліцензії з 22.04.2020 до 22.04.2025.

У вказаній ліцензії зазначено адресу місця зберігання: Київська область, Баришівський р-н., вул.Щастя, 89. Загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального - 36000,00 літрів (т.1, а.с.34).

З матеріалів справи вбачається, що у період з 11.11.2020 по 13.12.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області було проведено фактичну перевірку СТОВ "Лук`янівське" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС, за результатами якої складено акт №00021 (т.1, а.с.36-37).

У вказаному акті зазначено, що під час перевірки позивача за адресою місця зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки): Київська обл., Баришівський р-н., с.Лук`янівка, вул.Щастя, 89, встановлено наявність 4 резервуарів загальною площею 33,00 м. куб., що становить 33000 літрів.

Відповідно до ліцензії на зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №10010414202001127 від 05.06.2020 загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального - 36000 літрів.

Контролюючий орган дійшов висновку про те, що СТОВ "Лук`янівське" надано недостовірні дані з документами, наданими разом із заявою на отримання ліцензії, чим порушено вимоги ч.43 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".

У вказаному акті зазначено, що до акта додаються: довіреність; запит про надання документів; копії наданих документів (технічної документації).

З матеріалів справи вбачається, що позивач подав до Головного управління ДПС у Київській області заперечення на акт фактичної перевірки (т.1, а.с.38-39), за результатами розгляду яких відповідач прийняв рішення від 04.12.2020 №660/12/10-36-09-00-10, яким висновки акта перевірки залишено без змін (т.1, а.с.40-42).

Судом встановлено, що 07.12.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято розпорядження №1099 про анулювання СТОВ "Лук`янівське" ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №10010414202001127 з терміном дії з 22.04.2020 до 22.04.2025.

У вказаному розпорядженні зазначено, що підставою анулювання ліцензії позивача є встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії (т.1, а.с.44).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного розпорядження, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі-Закон №481).

Відповідно до ст.1 Закону №481 у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

- анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії;

- зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Частиною п`ятою статті 3 Закону №481 встановлено, що ліцензії на право виробництва пального видаються, призупиняються та анулюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Відповідно до частини сьомої статті 15 Закону №481 встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Згідно з тридцять восьмою-сороковою частинами статті 15 Закону №481 для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Згідно з частиною сорок третьою статті 15 Закону №481 суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Відповідно до сорок четвертої частини статті 15 Закону №481 після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа, або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.

Частиною сорок шостою статті 15 Закону №481 встановлено, що ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Відповідно до частини сорок дев`ятої статті 15 Закону №481 ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі:

- заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);

- рішення про скасування державної реєстрації суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);

- несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії;

- рішення суду про встановлення факту незаконного використання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) марок акцизного податку (стосовно імпортерів);

- рішення суду про встановлення факту торгівлі суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку;

- рішення суду про встановлення факту переміщення суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем;

- порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях;

- отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися / не погоджувалися такими органами;

- встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання.

З матеріалів справи вбачається, що СТОВ "Лук`янівське" було подано до Головного управління ДПС у Київській області заяву від 13.05.2020 про переоформлення ліцензії від 22.04.2020 №10010414202001127 на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), місце зберігання пального: Київська обл., Баришівський р-н., с.Лук`янівка, вул.Щастя, 89, терміном дії: з 22.04.2020 по 22.04.2025, у зв`язку із зміною відомостей, зазначених у ліцензії.

У заяві вказано, що загальна місткість резервуарів, що використовуються СТОВ "Лук`янівське" для зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) складає 36000 літрів (т.1, а.с.55).

До вказаної заяви позивачем було додано платіжне доручення від 21.02.2020 №5867670865 про сплату річної плати за ліцензію на право зберігання пального за 2020 рік на суму 780,00 грн. (т.1. а.с.56).

Судом встановлено, що під час проведення ГУ ДПС у Київській області фактичної перевірки позивач листом від 23.11.2020 №192 (т.1, а.с.176) надав контролюючому органу наступні документи:

- технічні паспорти сталевого резервуару №1, інв. №260 (т.1, а.с.205-213), №2, інв. №261 (т.1, а.с.227-235), №3 інв. №259 (т.1, а.с.249-250, т.2, а.с.1-7), №4 інв. №262 (т.2, а.с.21-29);

- висновки за результатами експертного дослідження №41954022-09-02-0473.20 від 19.10.2020 (т.1, а.с.214-223), №41954022-09-02-0474.20 від 19.10.2020 (т.1, а.с.236-245), №41954022-09-02-0475.20 від 19.10.2020 (т.2, а.с.8-17), №41954022-09-02-0476.20 від 19.10.2020 (т.2, а.с.30-39);

- дозвіл №129.18.30 з виконання робіт підвищеної небезпеки, виданий ТОВ "Центр технічних досліджень" (т.1, а.с.224-225);

- договір поставки нафтопродуктів №В-104/1 від 04.05.2020 (т.2, а.с.43-46).

- градуювальні таблиці від 28.10.2020 на резервуари №2 (місткість: 9,664 м. куб.), №3 (місткість: 10,543 м. куб.), №1 (місткість: 9,545 м.куб) та №4 (місткість: 3,054 м. куб)(т.2, а.с.47-85).

Суд зазначає, що відповідно до даних градуювальних таблиць загальна місткість резервуарів позивача становить 32,806 м. куб., що дорівнює 32806 літрам.

У письмових поясненнях по справі позивач зазначив, що на момент звернення до контролюючого органу із заявою про видачу ліцензії технічна документація на резервуари не була надана, оскільки її виготовлення було здійснено лише в жовтні 2020 року.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що подана СТОВ "Лук`янівське" для переоформлення ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) заява від 13.05.2021 містить розбіжності в частині місткості резервуарів для зберігання нафтопродуктів.

Так, відповідно до технічної документації загальна місткість резервуарів становить 32806 літрів, у той час як у заяві позивач зазначив іншу місткість - 36000 літрів.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що в силу вимог ст.15 Закону №481 анулювання контролюючим органом ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) здійснюється за умови встановлення факту подання заявником недостовірних даних саме у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії, а не у самій заяві.

Матеріали справи підтверджують, що до заяви про переоформлення ліцензії від 13.05.2020, поданої до контролюючого органу, позивачем було додано лише документ про сплату річної плати за ліцензію, який не містить жодних відомостей, які б ставили під сумнів достовірність інформації такого документа.

Жодна технічна документація на резервуари для збереження пального позивачем до заява додана не була.

Враховуючи вказане, суд вважає, що зазначення СТОВ "Лук`янівське" у заяві про переоформлення ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) інформації щодо місткості резервуарів, яка відрізняється від фактичної місткості, не є підставою для анулювання відповідної ліцензії.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (зокрема осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Згідно з абзацом 2 цього самого пункту діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, умисність діяння полягає в удаваному, цілеспрямованому створенні умов, які не можуть мати іншої мети, крім як порушення податкового законодавства чи іншого законодавства, що контролюється податковими органами.

При цьому факт обізнаності платника податків зі змістом законодавчих норм і розуміння необхідності їх дотримуватися самі собою не можуть вважатися обставиною, що вказує на умисність діяння платника.

Під умислом слід розуміти певну поведінку платника податків, результат його цілеспрямованого волевиявлення. Це певне діяння (дія чи бездіяльність), спрямоване на створення умов для невиконання, чи неналежне виконання вимог законодавства. Водночас таке діяння не може мати іншої мети, крім як невиконання вимог закону.

Отже, для встановлення умислу в діянні платника податків контролюючий орган має довести:

- які саме умови створив платник податків для невиконання своїх податкових обов`язків;

- факт того, що ці умови були результатом цілеспрямованої поведінки платника податків;

- відсутність у платника податків під час вчинення відповідних діянь іншої мети, крім невиконання вимог закону.

Водночас доказами умислу мають бути фактичні дані, що підтверджують наявність діяння платника податків, спрямованого на створення умов для невиконання податкових зобов`язань.

При цьому мета невиконання податкових зобов`язань, яка є необхідною умовою підтвердження умислу платника податків, має встановлюватися не шляхом з`ясування намірів платника податків чи його посадових осіб, а шляхом порівняння характеру діяння з його можливими та/або фактичними наслідками.

Іншими словами, якщо відповідне діяння об`єктивно сприяє невиконанню податкових обов`язків, то воно буде вважатися вчиненим із протиправною метою.

Натомість у даному випадку суд враховує надані позивачем пояснення щодо допущеної ним помилки в частині зазначення у заяві про видачу ліцензії місткості резервуарів для зберігання пального, яка відрізняється від фактичної місткості, визначеної технічними документами, які були оформлені вже після отримання ліцензії.

При цьому суд приймає до уваги той факт, що фактична місткість резервуарів є меншою за граничну місткість, визначену у ліцензії, що свідчить про відсутність будь-яких можливих та/або фактичних негативних наслідків від допущеної позивачем помилки.

Щодо посилань позивача на неотримання ним порядку проведення фактичної перевірки, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно з пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального;у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. (пункт 80.5 статті 80 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 80.10 статті 80 Податкового кодексу України порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із запереченнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з пунктом 86.5 статті 86 Податкового кодексу України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що уповноважений представник СТОВ "Лук`янівське", Василець С.М., підписав акт від 16.11.2020 №1554/10-36-09-00-10/31490149.

Суд зазначає, що відповідачем в якості доказів направлення позивачу примірника акта перевірки надано список згрупованих поштових відправлень, проте у вказаному списку відсутній відбиток печатки відділення засобу зв`язку щодо прийняття поштової кореспонденції від ГУ ДПС у Київській області.

Крім того, відповідач надав фіскальний чек від 27.11.2020 №0097370, в якому в якості отримувача вказане ГУ ДПС у Київській області, а не позивач.

Отже, надані відповідачем документи не підтверджують дотримання контролюючим органом вимог ст.85 Податкового органу в частині направлення позивачу акта фактичної перевірки.

Щодо посилань позивача на відсутність в акті фактичної перевірки дати його прийняття, то суд зазначає, що примірник акта фактичної перевірки, який долучений позивачем до матеріалів справ дійсно не містить інформації щодо дати його прийняття.

Проте, суд зазначає, що вказаний недолік акта не є самостійною підставою для визнання висновків перевірки протиправними.

Інші доводи позивача, викладені в позовній заяві, суд визнає такими, що не впливають на юридичну оцінку спірного рішення.

В пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. ), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для анулювання позивачу ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), а тому суд дійшов висновку про те, що спірне розпорядження прийнято протиправно та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 24.02.2021 №5867673363.

Враховуючи задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління ДПС у Київській області, становить 2270,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Київській області від 07.12.2020 №1099 про анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №10010414202001127.

3. Стягнути на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лук`янівське" (ідентифікаційний код 31490149, місцезнаходження: 07511, Київська обл., Баришівський р-н., с.Лук`янівка, вул.Кирпоноса, буд.6) судовий збір у сумі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377, місцезнаходження: 03680, м.Київ, вул. Народного Ополчення, буд.5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.