Рішення № 101325212, 23.11.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 листопада 2021 року Справа № 280/2111/21 ПР/280/33/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Стрельнікової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення одноразової грошової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

13.03.2021 (згідно поштового штампу) ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Управління поліції охорони в Запорізькій області (далі - відповідач, УПО в Запорізькій області), в якому позивач просить суд:

- визнати бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті одноразової грошової допомоги у сумі 35 565, 75 грн. позивачу протиправною;

-стягнути з відповідача на користь позивача одноразову грошову допомогу у сумі 35 565, 75 грн.

В уточненій позовній заяві вх. № 19743 від 06.04.2021 позивач просив суд:

1. Визнати бездіяльність Управління поліції охорони в Запорізькій області, що полягає у не нарахуванні та не виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% за кожний повний календарний рік служби у сумі 35 565,75 гривень ОСОБА_1 - протиправною.

2. Стягнути з Управління поліції охорони в Запорізькій області (69118, місто Запоріжжя, вул.. Водограйна, З ЄДРПОУ 40108947) на користь позивача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 25% за кожний повний календарний рік служби у сумі 35 565,75 гривень.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.04.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії було повернуто позивачу.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.07.2021 задоволено апеляційну скаргу позивача, ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 19.04.2021 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 07.09.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 05.01.2017 року позивач відповідно до наказу № З/ОС був звільнений зі служби в Управлінні поліції охорони в Запорізькій області Національної поліції за п. 7 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням). В зв`язку з чим позивач змушений був звернутися до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправною бездіяльність відповідача - військової частини А 1126 щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, за кожний повний календарний рік служби при звільненні у розмірі 50% грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31.01.2020; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як учаснику бойових дій, за кожний повний календарний рік служби при звільненні у розмірі 50% грошового забезпечення, станом на день звільнення з військової служби 31.01.2020.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду в позовних вимогах ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі. Також даним рішенням встановлено наступні факти (обставини) - за 22 (двадцять два) календарних роки служби у правоохоронних органах позивач набув право на одноразову допомогу при звільненні та у відповідності до вимог ст. 15 Закону №2011-XII (дія якого поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення) повинен був розрахований у Дніпровському міжрайонному відділі Управління поліції охорони в Запорізькій області. Дане рішення набрало законної сили 21 жовтня 2020 року. Позивач після набрання законної сили даним рішенням суду звернувся з відповідною заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги до командира поліції охорони у Запорізькій області. Відповідно до наданої відповіді відповідач по справі відмовив позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги. Позивач вважає що його право на отримання одноразової грошової допомоги порушено, та підлягає захисту в Запорізькому окружному адміністративному суді шляхом визнання бездіяльності Управління поліції охорони в Запорізькій області, протиправною, що полягає у не нарахуванні та не виплаті одноразової грошової допомоги у сумі 35 565,75 гривень, стягнення з Управління поліції охорони в Запорізькій області на користь позивача одноразової грошової допомоги у сумі 35 565,75 гривень.

Відповідач позов не визнав, надав 30.09.2021 до суду відзив в якому зазначив, що Виплата одноразової грошової допомоги після звільнення зі служби на момент звільнення Позивача була безпосередньо передбачена нормами статті 102 Закону № 580-УІІІ "Пенсійне забезпечення поліцейських", яка буквально встановлювала наступне: "Пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Таким чином, з огляду на спеціальні норми статті 102 Закону № 580-УІІІ (які безпосередньо пов`язують виплату одноразової грошової допомоги поліцейським після звільнення зі служби з пенсійним забезпеченням поліцейських), одноразова грошова допомога (ОГД) при звільнені зі служби, яка виплачується поліцейським згідно з нормами Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не є грошовим забезпеченням ("заробітною платою") поліцейського, а є наданою пенсійним законодавством соціальною виплатою (пільгою, гарантією) поліцейському у зв`язку зі звільненням його зі служби з органів Національної поліції і безпосередньо пов`язана з правом такого працівника на пенсію. У відзиві на апеляційну скаргу, на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду №280/2111/21 від 19.04.2021 року про повернення позовної заяви УПО Запорізької області зазначало, що одноразова грошова допомога при звільненні, відрізняється від грошового забезпечення поліцейського передбаченого п. З Розділу 1 Порядку №260, оскільки одноразова грошова допомога не є основним джерелом існування для осіб, яким її надають. Одноразова грошова допомога є соціальною виплатою, відноситься до разових платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту громадян, зокрема поліцейських. Враховуючи правову позицію Третього апеляційного адміністративного суду, який відніс до одноразових додаткових видів грошового забезпечення одноразову грошову допомогу при звільненні, для отримання останньої, Позивач, за наявності законних підстав визначених частиною 2 статті 9 Закону №2262-ХІІ повинен був звернутися до УПО Запорізької області, до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання. Оскільки після звільнення зі служби в ОВС України 29.11.2019 Позивач не набув права на отримання пенсії згідно з Законом № 2262-ХІІ, він не набув права й на отримання одноразової грошової допомоги після звільнення згідно з нормами статті 9 цього Закону № 2262-ХІІ і ця одноразова грошова допомога правильно не була виплачена йому УПО Запорізької області. Крім того, з позовної заяви Позивача та уточнень до неї вбачається, що останній після звільнення зі служби в поліції три календарі роки проходив службу за контрактом в Збройних Силах України, де по факту і набув право на пенсію та право отримання одноразової грошової допомоги при звільненні. Факт набуття чи ненабуття особою права на виплату одноразової грошової допомоги при попередньому звільненні, відповідно до ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є ключовим при вирішенні питання зарахування періоду попередньої служби для розрахунку одноразової грошової допомоги у разі повторного звільнення військовослужбовця з військової служби. Згідно положень ст. 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року та п. 10 Порядку № 393 у разі звільнення військовослужбовців з військової служби особі виплачується одноразова грошова допомога з урахуванням періоду попередньої служби, зокрема у випадку ненабуття права на отримання такої грошової допомоги при попередньому звільненні зі служби. Отже, беручи до уваги вищевикладене відповідач вважає, шо у Позивача відсутні будь-які правові підстави для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з УПО Запорізької області.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.

Позивач проходив службу у Дніпровському міжрайонному відділі Управління поліції охорони в Запорізькій області та відповідно 05.01.2017 року (наказ №3о/с) був звільнений зі служби відповідно до пункту 7 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» - за власним бажанням, що підтверджується копією зазначеного наказу, наявного в матеріалах справи. Згідно наказу №3о/с від 05.01.2017, вислуга на день звільнення в календарному обчисленні складає: 22 роки 06 місяців 03 дні, у пільговому обчисленні - немає.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.09.2020 ОСОБА_2 було відмовлено у задоволенні позовних вимог до до Військової частини А1126 про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги, як учаснику бойових дій, за кожний повний календарний рік служби при звільненні у розмірі 50% грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 31.01.2020; зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як учаснику бойових дій, за кожний повний календарний рік служби при звільненні у розмірі 50% грошового забезпечення, станом на день звільнення з військової служби 31.01.2020. У зазначеній справі позивач ОСОБА_1 посилався на те, що при звільненні з ВЧ А1126 його вислуга років становила 25 років та він набув права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 за 25 (двадцять п`ять) календарних років у розмірі 50% грошового забезпечення. Проте позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу лише за три роки служби в даній військовій частині та не доплачено ще за 22 роки. В зв`язку з тим, що до теперішнього часу ВЧ А1126 з ОСОБА_1 у повному обсязі не розрахувалась, позивач був вимушений звернутися до суду з даним позовом. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив з наступних мотивів. З матеріалів адміністративної справи судом було встановлено, що 22.05.2017, ОСОБА_1 , призначений наказом командувача Високомобільних десантних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 17 травня 2017 року №17-РС на посаду командира відділення вогневої підтримки 4 самохідно-артилерійської батареї 2 самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи та прибув із військової частини А2900 м. Житомир на підставі наказу командира військової частини А1126 (по стройовій частині) від 22.05.2017 року №101, був зарахований до списків особового складу ВЧ А1126 (польова пошта В0440) та усі види забезпечення (копія витягу із даного наказу долучена до справи).

На підставі наказу командира ВЧ А1126 (по особовому складу) від 28 січня 2020 року №10-РС ОСОБА_1 був звільнений з військової служби в запас, у відповідності до пункту другого частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 04 квітня 2006 року №3597-ІV за підпунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту).

При цьому на момент звільнення з ВЧ А1126 загальна вислуга років на військовій службі становила 25 календарних років із них у ВЧ А1126 3 (три) календарні роки, решта 22 (двадцять два) календарних роки у правоохоронних органах. До призову на військову службу в Збройні Сили України, а саме в січні 2017 року позивач проходив службу у Дніпровському міжрайонному відділі Управління поліції охорони в Запорізькій області та відповідно 05.01.2017 року (наказ №3о/с) був звільнений зі служби відповідно до пункту 7 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" - за власним бажанням.

При цьому, у наказі командира ВЧ А1126 (по стройовій частині) від 31.01.2020 №23 щодо виключення ОСОБА_1 в абзаці 10 пункту 16 було вказано "виплатити одноразово грошову допомогу по звільненню відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 за 25 (двадцять п`ять) календарних роки у розмірі 50% грошового забезпечення".

Пунктом 13 наказу командира ВЧ А1126 (по стройовій частині) від 04.02.2020 №25 абзац 10 пункту 16 наказу командира ВЧ А1126 (по стройовій частині) №23 від 31 січня 2020 року стосовно виключення зі списків особового складу ВЧ А1126 старшини військової служби за контрактом ОСОБА_1 , старшини 1 самохідно-артилерійської батареї самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, викладено в такій редакції: "Виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 за 3 (три) календарних, роки у розмірі 50 % грошового забезпечення".

31.01.2020, ОСОБА_1 , на підставі рапорту про здачу справ та посади за вх. №818/5, згідно наказу командира ВЧ А1126 (по стройовій частині) №23 було виключено зі списків особового складу військової частини, знято зі всіх видів забезпечення, а також виплачено за період календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби (з 01.02.2017 по 31.01.2020) одноразову допомогу при звільненні в сумі 24095,07 грн. за 3 (три) календарні роки у розмірі 50% від грошового забезпечення.

У лютому 2020 року позивач звернувся до відповідача з вимогою (звернення вх.№1374 від 21.02.2020) нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу, як учаснику бойових дій, за кожний повний календарний рік служби, у розмірі 50% грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 31.01.2020.

Листом від 28.02.2020 за вих.№777 ВЧ А1126 повідомила позивача про те, що за період служби в зазначеній частині з 01.02.2017 року по 31.01.2020 він набув право на вихідну допомогу при звільненні за 3 (три) календарних роки у розмірі 50% від грошового забезпечення, що склало в сумі 24095,07 грн. Військова частина з позивачем розрахувалась повністю. Також позивачу роз`яснено, що він право на вихідну допомогу при звільненні за 22 календарні роки служби в Національній поліції України. За не отриману одноразову грошову допомогу при звільненні слід звернутися до Національної поліції України.

Суд у справі №280/3586/20 зазначив, що згідно абзацу 1 ч. 2 ст. 15 Закону №2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

В свою чергу, порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за №745/32197).

Частиною сьомою Розділу XXXII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за №745/32197) визначено, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання одноразової грошової допомоги, установленої Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Аналогічні приписи містяться в ст.15 Закону №2011-XII. відповідно до ч.2 ст.15 Закону №2011-XII, військовослужбовцям, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених цим пунктом, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Отже, за 22 (двадцять два) календарних роки служби у правоохоронних органах ОСОБА_1 набув право на одноразову допомогу при звільненні та у відповідності до вимог ст. 15 Закону №2011-ХІІ (дія якого поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення) повинен був розрахований у Дніпровському міжрайонному відділі Управління поліції охорони в Запорізькій області. Враховуючи наведені обставини, суд у справі №2180/3586/20 дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 - відсутні.

Після набрання законної сили даним рішенням суду позивач звернувся з відповідною заявою від 16.10.2020 про виплату йому одноразової грошової допомоги до командира поліції охорони у Запорізькій області.

На зазначену заяву позивача начальником Управління поліції охорони в Запорізькій області від 10.11.2020 було надано відповідь вих. №М-1343/27/8/01-2020 у якій було зазначено наступне: «Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 102 Закону України «Про Національну поліцію», пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби р поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон України № 2262).

Закон України № 2262-ХІІ та Постанова КМУ № 393 є спеціальними нормативними актами які регулюють виплату одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби. Постанова КМУ № 393, як підзаконний нормативний акт, має застосовуватись з урахуванням положень та вимог Закону № 2262-ХІІ, який має вищу юридичну силу. При цьому, положення Закону № 2262-ХІІ та положення Постанови КМУ № 393 дають підстави дійти висновку, що особи, звільнені зі служби за власним бажанням без права на пенсію, не мають права на отримання одноразової грошової допомоги, виплата якої регулюється частиною 2 статті 9 Закону № 2262-ХІІ.

Як вбачається із Вашої заяви, підставою для звільнення було подання рапорту про звільнення за власним бажанням. При цьому, на час звільнення, Ви не мали права на жодний вид пенсійного забезпечення визначений Законом № 2262-ХІІ, а отже і не мали права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні.»

Після цього позивач знову звернувся до командира поліції охорони у Запорізькій області з заявою від 12.12.2020 у якій просив надати йому інформацію, які саме йому були призначені виплати на час звільнення, а саме: оклад, звання, вислуга років, премія та інше.

Також, просив повідомити його, з яких складових заробітної плати повинна нараховуватися йому одноразова грошова допомога при звільнені та за який період. Також, просив повідомити, про порядок проведення нарахування зі всіх складових заробітної плати одноразової грошової допомоги при звільнені працівника поліції.

У відповідь позивач отримав довідку від 03.12.2020 №445 про проходження ОСОБА_1 військової служби, нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.

Позивач, вважаючи що його право на отримання одноразової грошової допомоги у сумі 35 565,75 порушено звернувся з цим позовом до суду.

Суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Згідно зі статтею 102 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII; в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону №2262-XII особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону №2262-XII виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їхнє утримання.

Відповідно до частини п`ятої статті 9 Закону №2262-XII поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Абзацом четвертим пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року № 393 (далі - Порядок № 393) визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1)посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Положення пункту 10 Порядку № 393 не пов`язують виплату одноразової грошової допомоги з набуттям особою права на пенсію.

Системний аналіз наведених положень Закону № 2262-ХІІ дає підстави для висновку, що частина друга статті 9 цього Закону встановлює дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги зазначеним у ній особам, зокрема, це особи, які мають право на пенсію та звільнені зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини за наявності вислуги років 10 років і більше.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги, яка має разовий характер, зокрема, особами, які перебували на службі в Національній поліції, у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби пов`язане з наявністю 10 річної вислуги та звільненням з передбачених підстав, зважаючи на що ненабуття права на пенсію цих осіб не може нівелювати їх право на отримання зазначеної допомоги за умови наявності 10 і більше років вислуги.

Вказана правова позиція відповідає правовому висновку, викладеному у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №821/3762/15-а, від 30 вересня 2020 року у справі № 821/952/17 та від 26 листопада 2020 року по справі № 520/1365/2020.

При розрахунку суми одноразової грошової допомоги яка підлягає стягненню на користь позивача суд виходить з наступного. Відповідно до наданої довідки заробітна плата у грудні 2016 року у позивача складала 6466,50 копійок. Одноразова грошова допомога складає 25% останньої місячної заробітної плати тобто 6466,50 гривень х 25 /100 = 1616,625 гривень. 22 роки календарної вислуги х 1616,625 гривень = 35 565,75 гривень.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладені обставини та з вищенаведених мотивів суд не погоджується з доводами відповідача та вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Оскільки відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, та позивач звільнений від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати бездіяльність Управління поліції охорони в Запорізькій області (69118,м. Запоріжжя, вул. Водограйна, код ЄДРПУ 40108947), що полягає у не нарахуванні та не виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% за кожний повний календарний рік служби у сумі 35 565,75 гривень ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) - протиправною.

Стягнути з Управління поліції охорони в Запорізькій області) на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 25% за кожний повний календарний рік служби у сумі 35 565,75 гривень.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова