Рішення № 101325121, 22.11.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 листопада 2021 року (17:00)Справа № 937/5095/21 ЗП/280/68/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калашник Ю.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Центру надання адміністративних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області (72312, Запорізька область, м.Мелітополь, вул.Чернишевського, 37), до Департаменту реєстраційних послуг виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області (72312, місто Мелітополь, вулиця Михайла Грушевського, 27, код ЄДРПОУ 44055106) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16.08.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду згідно з ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11.06.2021 надійшла за підсудністю адміністративна справа №937/5095/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Центру надання адміністративних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області, в якій позивач просить:

визнати протиправними дії Центру надання адміністративних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області щодо відмови у зняття з реєстрації за попереднім місцем реєстрації та відмови у реєстрації за місцем проживання;

зобов`язати Центр надання адміністративних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області зняти ОСОБА_1 з реєстрації за попереднім місцем реєстрації, а саме: АДРЕСА_2 ;

зобов`язати Центр надання адміністративних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області зареєструвати ОСОБА_1 за місцем постійного проживання: АДРЕСА_3 .

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що Центром надання адміністративних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області порушено право на вільний вибір місця проживання. Зазначає, що позивачка разом із родиною проживає у АДРЕСА_3 . Вказаний будинок придбаний чоловіком позивачки 26.06.2019 за спільні кошти подружжя. Під час звернення до відповідача із заявою позивачка надала всі необхідні документи, проте отримано відмову із посилання на відсутність згоди чоловіка на реєстрацію місця проживання позивачки за адресою: АДРЕСА_3 . Таку відмову позивачка вважає не законною та зазначає, що є внутрішньо переміщеною особою, іншого житла не має. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою суду від 25.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №937/5095/21. В ухвалі зазначено, що справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 15.09.2021 залучено другого відповідача - Департамент реєстраційних послуг виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області та розгляд справи розпочато спочатку.

Відповідач-2 позов не визнав та надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 55812 від 28.09.2021), у якому зазначає, що 05.05.2021 ОСОБА_1 подала до Управління адміністративних послуг виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області (ЦНАП м. Мелітополя) заяви про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 , з одночасним зняттям з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . До заяв було додано: паспорт громадянина України; квитанцію про сплату адміністративного збору у розмірі 13,60 грн., а також згода співвласника житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 , якому відповідно до поданих заявником документів належить 7/20 частин зазначеного житлового будинку на підставі договору купівлі-продажу від 21.06.2019 №734. Департаментом реєстраційних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області було відмовлено у позитивному розгляді заяв позивачки, на підставі абзацу 2 статті 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а саме - особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію Так, ОСОБА_1 не було надано згоду на реєстрацію місця проживання всіма співвласниками домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому органом реєстрації було проведено перевірку інформації про співвласників та відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно співвласниками домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , є п`ять осіб, в той же час згоду на реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 надано тільки однією особою. Також зазначає, що для реєстрації місця проживання особа подає, зокрема, документи, що підтверджують право на проживання в житлі, а у разі відсутності такого документу реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників). Таким чином вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

Позивачка - ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою (довідка від 02.08.2018, а.с.12).

21.06.2019 чоловік позивачки - ОСОБА_2 придбав 7/20 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Як вбачається з п. 17 Договору купівлі-продажу від 21.06.2019, співвласниками домоволодіння є: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (а.с.15).

05.05.2021 позивач звернулась до Центру надання адміністративних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області із заявами про зняття з реєстрації місця проживання та про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.10-11).

06.05.2021 позивачу відмовлено у зняття із реєстрації місця проживання та у реєстрації місця проживання, із посиланням на абз. 2 ст. 9-1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Вважаючи таку відмову протиправною, позивачка, яка дії в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки звернулась до суду із цим позовом.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи вважає, що позовна заява є необґрунтованою, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню через наступне.

Реєстрація місця проживання особи, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207, Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затвердженого також постановою Кабінету Міністрів України №207 від 02.03.2016.

Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження врегульовані Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року № 1382-IV (далі - Закон України №1382-IV).

Відповідно до вимог ст.2 Закону України № 1382-IV, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

В ст. 3 Закону України № 1382-IV наведені значення термінів, у якому вони вживаються у Законі, зокрема, вільний вибір місця проживання чи перебування - це право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Судом встановлено, що підставою для відмови у реєстрації те, що позивачем для реєстрації місця проживання не надано згоди всіх інших власників домогосподарства за адресою: АДРЕСА_3 .

Статтею 10 Закону України № 1382-IV визначено, що Правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року №207 затверджено Правила реєстрації місця проживання (далі - Правила №207), які визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів.

Відповідно до пункту 18 Правил №207, для реєстрації місця проживання особа або її представник подає:

1) заяву за формами, наведеними відповідно у додатках 6, 7 або 8;

2) документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження. Реєстрація місця проживання дітей, які є іноземцями чи особами без громадянства, здійснюється за умови внесення даних про дітей до посвідки на постійне або тимчасове проживання їх батьків та копії свідоцтва про народження. Документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами;

3) квитанцію про сплату адміністративного збору (у разі реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з попереднього місця проживання адміністративний збір стягується лише за одну послугу);

4) документи, що підтверджують:

право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників);

право на перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи, - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи за формою згідно з додатком 9, копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджується Мінсоцполітики (для осіб, які перебувають на обліку у цих установах або закладах);

проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини за формою згідно з додатком 10 (для військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби);

5) військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);

6) заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи за формою згідно з додатком 11 (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

У разі подання заяви представником особи, крім зазначених документів, додатково подаються: документ, що посвідчує особу представника; документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли заява подається законними представниками малолітньої дитини - батьками (усиновлювачами).

Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.

У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання особи інші документи.

Отже, у разі відсутності у особи права на проживання у житловому приміщенні (ордер, свідоцтво про право власності, тощо) реєстрація такої особи у житловому приміщенні здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї.

В свою чергу, відповідно до пункту 11 Правил №207, орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо, серед іншого, особа не подала необхідних документів або інформації.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що 21.06.2019 між ОСОБА_7 - Продавець та ОСОБА_2 - Покупець, укладено договір купівлі-продажу 7/20 частин домоволодіння, відповідно до пункту 1 якого, Продавець передає у власність, а Покупець приймає у власність 7/20 частин домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Відомості про право власності ОСОБА_2 на 7/20 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , внесено до Державного реєстру прав на нерухоме майно (а.с.16).

Також, судом установлено, що іншими власниками домоволодіння, окрім ОСОБА_2 , є ще 4 осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

При цьому, до заяви про реєстрацію місця проживання позивача не було надано згоди всіх інших співвласників домоволодіння, що не заперечувалось учасниками справи.

Також, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Згідно ч.3 ст.364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Частиною 4 статті 364 ЦК України передбачено, що договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

До матеріалів адміністративної справи не надано жодних доказів на підтвердження того, що 7/20 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , було виділено в натурі.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.356 Цивільного кодексу України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ч.1 ст.357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

З наданого до матеріалів адміністративної справи договору встановлено, що чоловіком позивача придбано саме (7/20) житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Тобто, на підставі договору купівлі-продажу виникло саме право спільної часткової власності на житловий будинок, в розмірі визначеному у договорі купівлі-продажу, а саме на 7/20 зазначеного будинку, про що зазначено у витязі з Державного реєстру прав на нерухоме майно, який міститься в матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

За таких обставин, правильним є твердження відповідача про те, що за відсутності згоди всіх співвласників житлового будинку, особа, яка не має права на проживання в житлі, що підтверджується документально (свідоцтво про право власності, тощо), має отримати згоду всіх співвласників.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв обґрунтовано та в межах наданих повноважень, що зумовлює висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на відсутність підстав для задоволення позову, судові витрати на користь позивача не стягнуться.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Центру надання адміністративних послуг Мелітопольської міської ради Запорізької області (72312, Запорізька область, м.Мелітополь, вул.Чернишевського, 37), до Департаменту реєстраційних послуг виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області (72312, місто Мелітополь, вулиця Михайла Грушевського, 27, код ЄДРПОУ 44055106) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Судові витрати не стягуються.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 22.11.2021.

Суддя Ю.В. Калашник