Рішення № 101324028, 10.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2021 р. Справа№200/9063/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., за участі секретаря судового засідання Гуменної В.П., позивачки – ОСОБА_1 , представниці відповідача – Лушер Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Донецької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01.04.2021 у справі № 200/991/21-а частково задоволено її позов. Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Донецької обласної прокуратури № 1915-к від 24.12.2020 про звільнення, поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Краматорської окружної прокуратури з 30.12.2020, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.12.2020 по 01.04.2021 в сумі 65 331,84 грн. Разом з тим, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середньої заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання. Незважаючи на допущення до негайного виконання, рішення суду у частині поновлення позивачки на роботі виконано відповідачем лише 28.05.2021.

Позивачка наголошує, що у зв`язку з тим, що рішення суду не виконувалося понад два місяці, нею не отримано заробітну плату за період з 01.04.2021 по 28.05.2021, коли вона мала працювати.

З огляду на наведене, ОСОБА_1 просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Донецької обласної прокуратури щодо несвоєчасного виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.04.2021 у справі № 200/991/21-а, допущеного до негайного виконання у частині поновлення її на посаді прокурора Краматорської місцевої прокуратури, за період з 01.04.2021 по 28.05.2021;

зобов`язати Донецьку обласну прокуратуру виплатити на користь позивачки середній заробіток за час затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.04.2021 у справі № 200/991/21-а, за період з 01.04.2021 по 28.05.2021 у сумі 40 832, 40 грн.

Крім того, позивачка просить допустити рішення до негайного виконання у частині присудження середнього заробітку за один місяць.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву. Так, представник Донецької обласної прокуратури зазначає, що відносно ОСОБА_1 відсутнє рішення щодо успішного проходження атестації. Водночас, ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Краматорської місцевої прокуратури Донецької області. Виконання рішення суду щодо поновлення позивачки в окружну прокуратуру призвело б до прямого порушення вимог чинного законодавства.

У зв`язку із зазначеним у Донецької обласної прокуратури виникли об`єктивні труднощі по виконанню рішення суду щодо поновлення позивачки саме в окружну прокуратуру.

Відповідач наголошує, що після отримання Донецькою обласною прокуратурою (26.05.2021) постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Краматорської окружної прокуратури Донецької області з 30.12.2020, наказом керівника Донецької обласної прокуратури № 1115-к від 28.05.2021 ОСОБА_1 поновлено на попередній роботі - на посаді прокурора Краматорської місцевої прокуратури Донецької області.

Крім того, представник Донецької обласної прокуратури звертає увагу, що у позовній заяві позивачка вимагає визнати протиправною бездіяльність Донецької обласної прокуратури щодо не поновлення її на посаді прокурора Краматорської місцевої прокуратури у період з 01.04.2021 по 28.05.2021. Але ж у зазначений період часу рішення про негайне поновлення ОСОБА_1 на посаді саме прокурора Краматорської місцевої прокуратури не існувало.

Таким чином, на думку відповідача, порушень вимог статті 236 Кодексу законів про працю ним не допущено, а тому відсутні підстави для виплати позивачці середнього заробітку у зв`язку з несвоєчасним виконанням судового рішення про поновлення на роботі.

З наведених вище підстав, відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 26.07.2021 Донецький окружний адміністративний суд залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Надав ОСОБА_1 – десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання суду належного документа про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову вимоги майнового характеру в розмірі 908, 00 грн.

Ухвалою від 03.08.2021 Донецький окружний адміністративний суд прийняв до розгляду позовну заяву. Розгляд справи суд вирішив проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

01 вересня 2021 року судом винесено ухвалу, відповідно до якої суд задовольнив клопотання представника відповідача про проведення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії визначив проводити за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 14-00 год. 15.09.2021. Продовжив строк підготовчого провадження по адміністративній справі, - на тридцять днів з ініціативи суду.

Підготовче засідання у справі було відкладено з 15 вересня 2021 року на 13 жовтня 2021 року о 13:00 год. для надання часу для підготовки відзиву.

Ухвалою від 13.10.2021 суд закрив підготовче провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Призначив судовий розгляд по суті на 12 годину 30 хвилин 10 листопада 2021 року.

На судовому засіданні позивачка підтримала заявлені позовні вимоги, а представниця відповідача заперечувала проти їх задоволення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачка - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчать копії паспорта серії НОМЕР_2 та копія картки платника податків від 23.10.2012 (а.с.23-26).

Як вбачається з копії трудової книжки позивачки серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 з 20.08.2007 року працює в органах прокуратури (а.с.14-22).

Наказом прокурора Донецької області від 06.07.2017 року № 1221-к ОСОБА_1 призначена прокурором Краматорської місцевої прокуратури (а.с.56).

Судом встановлено, що 07.10.2019 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до Генерального прокурора про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі і допуску для цього до проходження атестації (а.с.60).

Рішенням № 58 Другої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 23.11.2020 встановлено неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, як такої, що набрала 69 балів, що є менше прохідного балу (70) для успішного складення іспиту, вона не допускається до проходження іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички та припиняє участь в атестації (а.с.59).

Наказом керівника Донецької обласної прокуратури від 24.12.2020 № 1915-к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Краматорської місцевої прокуратури Донецької області та органів прокуратури з 29.12.2020 на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Підстава наказу: друга кадрова комісія, рішення № 58 від 23.11.2020 (а.с.57).

Рішенням від 01 квітня 2021 року по справі № 200/991/21-а Донецький окружний адміністративний суд задовольнив частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Донецької обласної прокуратури, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання незаконними та скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку. Визнав протиправним і скасував наказ керівника Донецької обласної прокуратури № 1915-к від 24.12.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Краматорської місцевої прокуратури Донецької області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Поновив ОСОБА_1 на посаді прокурора Краматорської окружної прокуратури Донецької області з 30.12.2020 року. Стягнув з Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.12.2020 по 01.04.2021 в розмірі 65 331, 84 грн. (з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів). В решті позовних вимог відмовив. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Краматорської окружної прокуратури Донецької області та присудження їй виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць було допущено судом до негайного виконання.

Листом від 19.04.2021 № 07-647вих-21 Донецька обласна прокуратура повідомила ОСОБА_1 про те, що наказом Генерального прокурора № 2ш від 17.02.2021 затверджено структуру та штатну чисельність Донецької обласної прокуратури, виключено в структурі та штатному розписі Краматорську місцеву прокуратуру, замість якої утворено Краматорську окружну прокуратуру, тобто не передбачено посаду прокурора Краматорської місцевої прокуратури Донецької області, яку обіймала позивачка. За таких обставин, поновлення ОСОБА_1 на посаді, зазначеної судом, наразі не є можливим (а.с.27-28).

Після отримання Донецькою обласною прокуратурою постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відкриття виконавчого провадження від 18.05.2021 ВП № 65470664 (а.с.72) наказом від 28.05.2021 № 1115-к позивачку поновлено на посаді прокурора Краматорської місцевої прокуратури Донецької області з 30.12.2020 (а.с.70).

Позивачка, вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність в частині несвоєчасного виконання рішення суду, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Стаття 14 КАС України визначає, що рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Частиною другою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Питання компенсаційних виплат, пов`язаних з поновленням на роботі, врегульовано ст.ст. 235, 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч. 7 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Враховуючи викладене, законодавство передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення і цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення оскаржуватися.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Виходячи з лексичного тлумачення поняття затримка в якості зволікання, затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Відтак, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, в разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявність вини відповідача в затримці виконання судового рішення не є обов`язковою для задоволення заявлених ОСОБА_1 у цій справі вимог. Наявність вини випливає з норм Конституції України, згідно з якими судові рішення, які набрали законної сили, повинні виконуватись державними органами добровільно, без відкриття виконавчого провадження.

Такий висновок суду кореспондує правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 243/2748/16-ц і від 27 червня 2019 року у справі № 821/1678/16, від 02 жовтня 2019 року у справі № 823/1507/18, та правовою позицією колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеною у постанові від 23 червня 2015 року у справі № 21-63а15.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на той факт, що виконання рішення суду щодо поновлення позивачки в окружну прокуратуру призвело б до прямого порушення вимог чинного законодавства, адже в контексті даної справи суд не досліджує правомірність поновлення позивачки на посаді. Ключовим моментом в рамках розгляду даної справи є саме факт виконання рішення суду.

З огляду на наведене та враховуючи приписи Пленуму Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", суд вважає за необхідне розрахувати середній заробіток саме по день винесення наказу (включно) Донецькою обласною прокуратурою.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 була поновлена на посаді з 30 грудня 2020 року після видання наказу Донецькою обласною прокуратурою 28.05.2021 № 1115-к.

Тобто, виконання відповідачем судового рішення від 01.04.2021 про поновлення на посаді, незважаючи на зазначення в рішенні суду про негайне його виконання, відбулося лише 28.05.2021.

Вирішуючи питання щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивачки середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді, суд виходить з наступного.

Вимушеним прогулом є час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати (постанова Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року по справі № 6-2123цс15).

Згідно з пунктом 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Абзацами першим, третім пункту 3 Порядку № 100 врегульовано, що при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками - почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно з абзацом вісімнадцятим пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днв за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).

З комплексного аналізу вказаних норм вбачається, що згідно з чинним законодавством нарахування середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу проводиться шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців робочі дні на число робочих днів за цей період.

З рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.04.2021 у справі № 200/991/20-а суд встановив, що середньоденна заробітна плата позивачки складає 1 020, 81 грн.

На переконання суду, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення – встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

Наведена правова позиція узгоджується з правовою позицією, що викладена в постановах Верховного Суду, зокрема від 19 грудня 2019 року у справі № 2а-7683/12/1370, від 25 вересня 2019 року у справі № 813/4668/16 та від 27 червня 2019 року у справі № 821/1678/16.

Таким чином, період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, у межах спірних правовідносин становить з 02.04.2021 по 28.05.2021.

Вказаний період затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 02.04.2021 по 28.05.2021 включає 38 робочих днів.

Середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 02.04.2021 по 28.05.2021 складає 38 790, 78 грн (38 робочих днів * 1 020, 81 середньоденної заробітної плати позивачки).

З огляду на вищевикладене, з метою забезпечення виконання рішення суду, суд вважає за необхідне зобов`язати Донецьку обласну прокуратуру виплатити на користь позивачки середній заробіток за час затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.04.2021 у справі № 200/991/21-а, за період з 02.04.2021 по 28.05.2021 у сумі 38 790 ,78 грн.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем дійсно допущено протиправну бездіяльність щодо несвоєчасного виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.04.2021 у справі № 200/991/21-а, допущеного до негайного виконання у частині поновлення її на посаді прокурора Краматорської місцевої прокуратури, за період з 02.04.2021 по 28.05.2021, адже Донецькою обласною прокуратурою дійсно винесено наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаду лише після відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Надаючи правову оцінку обраного позивачкою способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об`єднаного Королівства” (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, суд дійшов висновку про ефективність обраного позивачкою способу захисту.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України у випадку часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню та подано у зв`язку з порушенням права позивачки на працю, суд дійшов висновку про стягнення судових витрат з відповідача на користь позивачки в розмірі 862,60 грн.

Щодо вимоги позивачки звернути до негайного виконання рішення суду у частині присудження виплати середнього заробітку за один місяць, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) включення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій до переліку осіб, пов`язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції, виключення фізичних осіб, юридичних осіб та організацій з такого переліку та надання доступу до активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням.

Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.

Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: 1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; 2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства; 4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.

Оскільки в даній справі суд не вирішує питання щодо стягнення періодичних платежів, то вищевказана норма закону не підлягає застосуванню.

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 118, 139, 159-165, 199, 244-247, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) до Донецької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 25707002, місцезнаходження: 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Університетська, буд. 6) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Донецької обласної прокуратури щодо несвоєчасного виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.04.2021 у справі № 200/991/21-а, допущеного до негайного виконання у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, за період з 02.04.2021 по 28.05.2021.

Зобов`язати Донецьку обласну прокуратуру виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.04.2021 у справі № 200/991/21-а, за період з 02.04.2021 по 28.05.2021 у сумі 38 790, 78 грн. (тридцять вісім тисяч сімсот дев`яносто гривень сімдесят вісім копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 862, 60 грн (вісімсот шістдесят дві гривні шістдесят копійок).

Повний текст рішення складено та підписано 22.11.2021.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб