Рішення № 101323948, 10.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2021 р. Справа№263/3829/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Крилової М,М., при секретарі судового засідання – Ситенських А.Є., за участю:

- позивача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії за правилами загального позовного провадження, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Жовтенового районного суду м. Маріуполя Донецької області з позовом до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про:

- визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 часу, протягом якого я, не працював у зв`язку з незаконним кримінальним переслідуванням, накладенням арешту на все майно, крадіжки (заволодіння) мого майна, а саме - оформлення в його власність будівлі по АДРЕСА_1 , а також будівельної техніки, яку я придбав для ведення підприємницької діяльності, незаконно взявши мене під варту, а також з підпискою про невиїзд, впродовж 16 років, відстороненням від посади, з боку посадових осіб МВС - ГУ НП в Донецької області, прокуратури.

- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, з перерахунку пенсії ОСОБА_1 (позивача) з 13 липня 2020 року виходячи зі страхового стажу 43 роки , і не зарахування до страхового стажу часу, протягом якого я не працював з ЗО липня 2004 року, у зв`язку з незаконним кримінальним переслідуванням, незаконно взявши мене під варту, а також з підпискою про невиїзд, накладенням арешту на все майно, впродовж 16 років, відстороненням від посади;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 час, протягом якого він не працював у зв`язку з незаконним кримінальним переслідуванням, з 30 липня 2014 року по 31 липня 2020 року на підставі статті 7 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з моменту її призначення, тобто з 13 липня 2020 року, виходячи з наявного страхового стажу із зарахуванням до нього часу, протягом якого я, ОСОБА_1 , не працював у зв`язку з незаконним кримінальним переслідуванням, з 30 липня 2004 року по 31 липня 2020 року;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 час, з моменту ії призначення, тобто з 13 липня 2020 року, виходячи з наявного страхового стажу із зарахуванням до нього часу, протягом якого я, ОСОБА_1 , з січня 1984 року був зарахований на підготовче відділення в Макіївський інженерно - будівельний інститут, за фахом архітектура, по серпень 1984 року;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з моменту її призначення, тобто з 13 липня 2020 року, виходячи з наявного страхового стажу із зарахуванням до нього часу, протягом якого я, ОСОБА_1 , з січня 1984 року був зарахований на підготовче відділення в Макіївський інженерно - будівельний інститут, за фахом архітектура, по серпень 1984 року;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 час, з моменту ії призначення, тобто з 13 липня 2020 року, виходячи з наявного страхового стажу із зарахуванням до нього часу, протягом якого я, ОСОБА_1 , вчився денно (очно) на аспірантурі Приазовського державного технічного університету з 01 квітня 1998 року (наказ від 30.04.1998 № 40-46) по 31.01,2000р. (наказ від 11.11.2000 № 23-46) у зв`язку із припиненням навчанням та від`їздом із міста Маріуполя;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з моменту її призначення, тобто з 13 липня 2020 року, виходячи з наявного страхового стажу із зарахуванням до нього часу, протягом якого я, ОСОБА_1 , вчився денно (очно) на аспірантурі Приазовського державного технічного університету з 01 квітня 1998 року (наказ від 30.04.1998 № 40-46) по 31.01.2000р. (наказ від 11.11.2000 № 23-46) у зв`язку із припиненням навчанням та від`їздом із міста Маріуполя;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 час, з моменту ії призначення, тобто з 13 липня 2020 року, виходячи з наявного страхового стажу із зарахуванням до нього часу, протягом якого я, ОСОБА_1 , вчився денно (очно) на стаціонарі в Пермському інституті культури за фахом режисура на першому курсі з 01 серпня 1980 року по січень 1981р;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з моменту її призначення, тобто з 13 липня 2020 року, виходячи з наявного страхового стажу із зарахуванням до нього часу, протягом якого я, ОСОБА_1 , вчився денно (очно) на стаціонарі в Пермському інституті культури за фахом режисура на першому курсі з 01 серпня 1980 року по січень 1981р;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 час, з моменту ії призначення, тобто з 13 липня 2020 року, виходячи з наявного страхового стажу із зарахуванням до нього часу, протягом якого я, ОСОБА_1 , працював в Палаці культури "Коксохімзаводу" художнім керівником з січня 1980 року по серпень 1980 року;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з моменту її призначення, тобто з 13 липня 2020 року, виходячи з наявного страхового стажу із зарахуванням до нього часу, протягом якого я, ОСОБА_1 , працював в Палаці культури "Коксохімзаводу" художнім керівником з січня 1980 року по серпень 1980 року;

- стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 сумму спричиненої моральної шкоди в розмірі - 15000000 грн;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок стягнутих коштів шляхом списання грошей на користь ОСОБА_1 сумму спричиненої моральної шкоди в розмірі - 15000000 (п`ятнадцять мільйонів гривень) гривень і зарахувати цю суму на поточний рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито в відділенні «Соборне» Маріупольскої філії Приватбанку, за рахунком уповноваженого банка № иА373354290000025609799256601 в Приватбанке, МФО 335429, КОД 14360570.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 час, з моменту її призначення ,тобто з 13 липня 2020 року, виходячи з наявного страхового стажу із зарахуванням до нього часу, протягом якого з 02 листопада 1979 року був зарахований на підготовче відділення в Московській Геолого-розвідувальному інституті ім .Серго Орджонікідзе, за фахом техніка розробки, по січень 1980 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 час, з моменту її призначення ,тобто з 13 липня 2020 року, виходячи з наявного страхового стажу із зарахуванням до нього часу, протягом якого з 02 листопада 1979 року був зарахований на підготовче відділення в Московській геолого-розвідувальний інституті ім .Серго Орджонікідзе, за фахом техніка розробки, по січень 1980 року (відповідно до уточнення позовної заяви).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в липні 2020 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, проте відповідачем не було включено в загальний стаж за період навчання на підготовчому відділенні Макіївського інженерно-будівельного інституту, в Московському геолого-розвідувальному інституті та навчання на стаціонарі в Пермському інституті культури за фахом режисура на першому курсі з вересня 1980 року по лютий 1981 року. Разом з цим, відповідачем, при розрахунку стажу не було враховано період, протягом якого ОСОБА_1 , незаконно притягувався до кримінальної відповідальності та не міг можливості виконувати обов`язки, як засновник і керівник, трьох підприємств. Вважає бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує норми чинного законодавства.

22 червня 2021 року від Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В обґрунтуванні своєї позиції відповідач зазначив, що позивач не перебуває на обліку у жодного з відділень Пенсійного фонду. Щодо заяви адвоката зазначив, що адвокатський запит не може стосуватися надання консультації і роз`яснень положень законодавства. Також вказав, що позивач, особисто, з заявою про призначення пенсії не звертався та не надавав документів необхідних для призначення пенсії відповідно до Порядку № 22-1, тому немає підстав для призначення пенсії. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

30 липня 2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, зі змісту якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що ОСОБА_1 до Пенсійного органу з письмовою заявою про призначення пенсії встановленого зразка не звертався, відповідно пенсія не призначалась та рішення про відмову в призначенні пенсії не приймалось. Також вказав, що ОСОБА_1 звертався лише за усними консультаціями, що підтверджується журналом звернень.

18 серпня 2021 року від відповідача надійшли пояснення, в яких зазначив, що не має можливості надати докази, які витребувані ухвалою суду, оскільки ОСОБА_1 до управління з письмовою заявою встановленого зразка про призначення пенсії не звертався, тому відсутне рішення про відмову в призначенні пенсії та паперова пенсійна справа.

18 серпня 2021 року надійшли уточнення позовних вимог, в яких позивач стверджує, що неодноразово звертався до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з приводу призначення пенсії, та йому було відмовлено в прийомі у зв`язку з встановленням карантину на всій території України, щодо запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19. З таких підстав був змушений звернутися із позовом до суду.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 березня 2021 року було вирішено, що адміністративний позов передати за підсудністю до Донецького окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддям від 23 квітня 2021 року здійснено розподіл справи № 263/3829/21, справу передано до провадження судді Криловій М.М.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року позовну заяву залишено без руху, у зв`язку із поданням позову без дотримання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 29 червня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справ (у письмовому провадженні), витребувано копії та докази.

Ухвалою суду від 19 липня 2021 року допущено заміну Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області його правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010).

Ухвалою суду від 19 липня 2021 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії розглядати за правилами загального позовного провадження та замінити судове засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, призначити підготовче засідання на 9 серпня 2021 року о 13 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 09 серпня 2021 року витребувано у відповідача копії та докази, відкладено підготовче засідання до 30 серпня 2021 року об 13 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 30 серпня 2021 року відкладено підготовче засідання до 15 год. 00 хв. 13 вересня 2021 року.

Ухвалою суду від 09 вересня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні 13 вересня 2021 року за правилами загального позовного провадження в режимі відео конференції відмовлено.

Ухвалою суду від 13 вересня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання до 13 год. 30 хв. на 28 вересня 2021 року.

Ухвалою суду від 28 вересня 2021 року відкладено підготовче засідання до 11 год. 00 хв. 12 жовтня 2021 року.

Ухвалою суду від 01 жовтня 2021 року забезпечено участь ОСОБА_1 , у підготовчому засіданні, яке відбудеться 12 жовтня 2021 року о 11 год. 00 хв. в приміщенні Іллічівського районного суду м. Маріуполя в режимі відео конференції.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті о 10 год. 00 хв. 04 листопада 2021 року.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2021 року було забезпечено участь ОСОБА_1 , у підготовчому засіданні, яке відбулося 04 листопада 2021 року об 10:00 в приміщенні Донецького апеляційного суду м.Маріуполя в режимі відео конференції.

Ухвалою суду від 18 жовтня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі Донецького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі №263/3829/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, що підтверджується паспортом громадянина України у вигляді ID картки № НОМЕР_2 , орган, що видав – 1438, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 09.06.2020 року №14-13.01-0891. Має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою від 22.12.2017 року № 1413-51961.

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, під час розгляду заяви позивачем булоа встановлено, що до загального стажу не були включені періоди навчання у Макіївському інженерно-будівельному інституті, Московському геолого-розвідувальному інституті та в Пермському інституті культури. Також, до пільгового стажу не було включено період роботи в палаці культури «Коксохімзаводу» художнім керівником. Всі періоди роботи підтверджується трудовою книжкою.

Разом з цим вказує, що співробітники Пенсійного фонду, відмовлялися приймати документи, які слугували доказами трудового стажу, зокрема документального підтвердження періоду догляду за дитиною. Крім того, вказує, що Пенсійним органом не було зараховано до страхового стажу період, протягом якого ОСОБА_1 не працював у зв`язку з незаконним кримінальним переслідуванням та відстороненням від посади керівника підприємств: мале підприємство «DAB», приватне підприємство «Сінкро» та товариство з обмеженою відповідальністю «Прок Трейд».

05 лютого 2021 року позивач звернувся до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою в якій просив прийняти документи для нарахування пенсії, зробити розрахунок усього наявного загального страхового стажу, включивши в нього: періоди навчання у підготовчому відділенні в Макіївському інженерно-будівельному інституті; підготовчому відділенні Московського геолого-розвідувального інституту; на стаціонарі в Пермському інституті культури, період догляду за малолітнім сином з 18.02.2012 року по 20.03.2020 року та період з 30.07.2004 року по 31.07.2020 року незаконне кримінальне переслідування.

Маріупольске об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області листом від 01.03.2021 року повідомило, що для призначення пенсії за віком ОСОБА_1 необхідно звернутися особисто до управління з оригіналами документів або надати заяву на призначення пенсії та скановані оригінали документів через засоби Веб-порталу Пенсійного фонду України, за допомогою цифрового підпису.

Крім того, у своєму відзиві відповідач вказує, що ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії встановленого зразка до Пенсійного органу не з`являвся, у періоди з 25.11.2019 року по 05.02.2021 року звертався до управління та отримував усні консультації, про що свідчать записи з журналу звернень, зокрема: 25.11.2019 року, 05.08.2021 року за усним консультуванням, 16.10.2020 року за усним консультуванням, 26.10.2020 року надана довідка про наявний трудовий стаж для пред`явлення до управління соціального захисту населення; 27.10.2020 року надані індивідуальні відомості про застраховану особу (ОК-5); 05.02.2021 року за усним консультуванням.

Рішення про відмову у призначенні пенсії в матеріалах справи відсутнє.

Вважаючи протиправними дії відповідача, щодо не зарахування періодів роботи до загального стажу позивач звернувся з даним позовом.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Згідно ч. 1 статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (ч. 5 статті 45 Закону № 1058-IV).

Постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до абз. 1 пункту 1.5 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Днем звернення за призначенням, перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (абз. 5 пункту 1.7 розділу I «Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії» Порядку 22-1).

Згідно абз. 1 пункту 2.7 розділу II «Документи, необхідні для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший» Порядку № 22-1 встановлено, що до заяви про перерахунок пенсії у зв`язку з урахуванням страхового стажу (заробітної плати) після призначення пенсії, у зв`язку зі зміною кількості членів сім`ї, а також в інших випадках, які спричиняють збільшення чи зменшення розміру пенсії, надаються документи, передбачені підпунктами 2-4 пункту 2.1, пунктом 2.6 цього розділу.

За змістом абз. 1 пункту 4.1 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі (абз. 2, 3 пункту 4.1 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).

За змістом пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Після надходження даних про сплату страхових внесків за останній місяць роботи, що передує місяцю подання заяви про призначення пенсії, протягом місяця проводиться перерахунок пенсії з урахуванням цього періоду з дати призначення пенсії. При цьому, якщо у разі проведення перерахунку пенсії її розмір зменшився, виплата пенсії в новому розмірі проводиться з місяця, наступного за місяцем проведення перерахунку..

Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління (абз. 6 пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).

Відповідно до пункту 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (абз. 2 4.9 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).

Отже, у разі звернення пенсіонера із заявою про призначення пенсії, уповноважений орган Пенсійного фонду України має за результатами розгляду такої заяви прийняти рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії. При цьому, рішення про відмову в призначенні пенсії має містити зазначення причин відмови та порядку його оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи, заява позивача про призначення пенсії від 05 лютого 2021 року розглянуто відповідачем в порядку Закону України «Про звернення громадян» та надано лист - відповідь, які мають розяснювальний характер та не тягнуть для позивача правових наслідків.

При цьому, недотримання порядку звернення до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії є формалізмом, оскільки, по-перше, зі змісту заяви позивача про призначення пенсії вбачається, що вона містить всю необхідну інформацію, що передбачена і заявою встановленого зразка та долучено ряд документів, які подаються для призначення пенсії, по-друге, з огляду на відповідь УПФ, неналежна форма заяви не була підставою для відмови.

Рішення про призначення/відмову у призначенні пенсії відповідачем не приймалось, що є порушенням вимог Закону № 1058 та Порядку № 22-1.

Щодо вимог позивача зобов`язального характеру, суд звертає увагу що, оскільки заява позивача по суті не розглядалася, керуючись положеннями ч. 2 ст. 9 КАС України, які передбачають можливість виходу за межі позовних вимог для ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянути у встановленому законодавством порядку по суті заяву призначення пенсії ОСОБА_1 від 05.022021 року та прийняти відповідне рішення.

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Згідно правової позиції Верховного Суду України (постанова від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15) суд при прийнятті рішення повинен визначити такий спосіб відновлення порушеного права, який є ефективним та який виключив би подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Такого правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17, яка в силу ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Оскільки відповідач по суті заяву позивача не розглядав та рішення про відмову у призначенні пенсії не приймав, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання зарахувати до страхового стажу періодів роботи.

Крім того, вимоги, щодо перерахунку пенсії суд вважає передчасними, оскільки перерахунку підлягає тільки призначена пенсія.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідач не навів аргументів на противагу доводам позовної заяви, не довів, що його дії у вигляді нерозгляду заяви по суті ґрунтуються на підставах, встановлених законодавством. Аргументи відповідача, викладені у відзиві, суд відхиляє, оскільки вони виходять за межі спірних правовідносин, які виникли фактично у зв`язку із не розглядом заяви по суті питання і не стосувалися вирішення питання поновлення виплати пенсії.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 1500000 грн.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За змістом ст.23 Цивільного кодексу України установлюється, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю і стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі й гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

За постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 під моральною шкодою варто розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав правової відповідальності, обов`язковому доказуванню під час вирішення спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні.

Стаття 41 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод установлює, що якщо Суд визнає факт, що мало місце порушення Європейської конвенції або Протоколів до неї, а внутрішнє право Високої Договірної Сторони допускає можливість лише часткового відшкодування, Суд у разі необхідності надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію.

Ключовим питання є, зокрема, з`ясування протиправності діяння її заподіювача та порушення чинних в Україні правових норм.

Судом під розгляду цієї справи встановлено протиправність дії представників Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, а отже наявні підстави для відшкодування моральної шкоди.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, сформульовані Верховним Судом в постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 і розвинуті ним у постанові від 22 січня 2020 року в справі № 560/798/16-а. Верховний Суд у цих справах зазначив, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - це емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Виходячи із загальних засад доказування у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який розмір.

При цьому слід ураховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок і визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 (пункт 3) визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрату немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 зазначеної постанови встановлено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами цей розмір підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначає, що незаконним рішенням відповідача йому завдано моральної шкоди, яка полягає в порушенні конституційних прав на отримання соціальної допомоги у вигляді пенсії. Доказом на підтвердження моральних страждань позивач надав висновок експерта №1-18/04 за результатами проведення судово-психологічної експертизи від 18 квітня 2016 року, якою встановлено:"Ситуація, що досліджується за матеріалами ("незаконне переслідування органами досудового розслідування, прокуратури та судів за період з 30 липня 2004 року по 23 грудня 2015 року") постала для ОСОБА_1 , як тривало та інтенсивно психотравмуюча, обмежила можливості повноцінної життєдіяльності, зруйнувала певні життєві перспективи, обумовила тривалу фіксацію переживань скривдженої честі та правової невизначеності, спричинила негативні зміни психоемоційної та соціальної сфери особистості, тобто завдала ОСОБА_1 психологічні (моральні) страждання.

Суд зазначає, що позивачем не надано належні та допустимі докази того, що протиправні дії (бездіяльність) відповідачів завдали йому моральних страждань, оскільки висновок експерта №1-18/04 за результатами проведення судово-психологічної експертизи від 18 квітня 2016 року стосується періоду з 30 липня 2004 року по 23 грудня 2015 року та не стосуються періоду, коли позивач почав звертатись до відповідача із заявою про призначення пенсії.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги, щодо стягнення моральної шкоди.

Щодо розподілу судових витрат.

Нормами частини першої статті 139 КАС встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 908,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії за правилами загального позовного провадження, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області щодо відмови листом від 01.03.2021 року №780-627/3-02/8-0580/21 ОСОБА_1 у розгляді по суті його заяви про призанчння пенсії від 05 лютого 2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецької області розглянути повторно у встановленому законодавством порядку по суті заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) від 05 лютого 2021 року року та прийняти відповідне рішення за цією заявою.

В іншій частині вимог позову відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Слов`янськ, пл.. Соборна, буд. 3: код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Повний текст рішення складено та підписано 23 листопада 2021 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України строки визначені статтею 295, а також інші процесуальні строки продовжуються на строк дії карантину.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя М.М. Крилова