Рішення № 101323943, 24.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2021 року Справа № 160/16458/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до Одеської митниці про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" ( далі- ТОВ "АТБ-маркет", позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Одеської митниці Держмитслужби (далі - Одеська митниця, відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 30.03.2021 року № UA500500/2021/000112/1;

-визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30.03.2021 року № UA500500/2021/00200.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач подав до Одеської митниці електронну митну декларацію №UA500500/2021/013485 від 29.03.2021 року разом зі всіма необхідними документами відповідно до ч.2 ст. 53 Митного кодексу України з визначенням митної вартості товару за ціною договору (контракту) (основний метод) відповідно до статті 58 Митного кодексу України. Однак, митним органом, на думку позивача, необгрунтовано було витребувано у позивача додаткові документи в підтвердження митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. На думку позивача, відповідач безпідставно не визнав заявлену позивачем митну вартість товару та за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 30.03.2021 року № UA500500/2021/000112/1, яким визначено митну вартість товару за резервним методом. Також відмовлено у прийнятті вищевказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2021/00200 від 30.03.2021 року. У рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та вказані розбіжності, що слугували підставою для невизнання митної вартості товарів та її коригування. Позивач вважає, вказані рішення відповідача необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки надані позивачем документи не містили розбіжностей, наявних ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

12.11.2021 року до суду надійшов відзив Одеської митниці, в обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначив, що за результатами здійснення митного контролю було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що впливають на числові значення складових митної вартості товару та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а отже, на думку відповідача, оскаржувані рішення прийнято митницею відповідно до норм чинного законодавства. Також, у відзиві відповідачем зазначив, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №895 від 30.09.2020 року «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби», територіальні органи державної митної служби за переліком (в тому числі і Одеська митниця Держмитслужби) реорганізовані шляхом їх приєднання до Державної митної служби. Наказом Державної митної служби України №460 від 19.10.2020 року «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» утворені територіальні органи як відокремлені підрозділи Державної митної служби України за переліком згідно з додатком, зокрема і Одеську митницю. Таким чином, з 01.07.2021 року усі повноваження та функції Одеської митниціДержмитслужби (як юридичної особи, код ЄДРПОУ 43333459), здійснює Одеська митниця (відокремлений підрозділ Державної митної служби України без статусу юридичної особи публічного права, код ЄДРПОУ ВП:44005631). Враховуючи, зазначені обставини, з 01.07.2021 року саме Одеська митниця, як правонаступник всіх прав та обов`язків Одеської митниці Держмитслужби (як юридичної особи, код ЄДРПОУ 43333459), має як адміністративну процесуальну правоздатність так і адміністративну процесуальну дієздатність, тобто здійснює адміністративні процесуальні права та обов`язки.

18.11.2021 року представник позивача надав відповідь на відзив, у якій підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві.

Вирішуючи питання щодо визначення належного відповідача у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №895 від 30.09.2020 року «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» (далі – Постанова №895), територіальні органи державної митної служби за переліком (в тому числі і Одеська митниця Держмитслужби) реорганізовані шляхом їх приєднання до Державної митної служби.

Абзацом третім пункту 2 другого Постанови №895 встановлено, що територіальні органи Державної митної служби, які реорганізуються відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною митною службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень і функцій територіальних органів, що реорганізуються. Таке рішення приймається Державною митною службою після здійснення заходів, пов`язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про територіальні органи Державної митної служби, що будуть утворені згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови як відокремлені підрозділи юридичної особи публічного права, затвердженням положень про них, структури, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.

Абзацом четвертим пункту 3 Постанови №895 встановлено Державній митній службі забезпечити утворення територіальних органів Державної митної служби відповідно до статті 21-1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».

Наказом Державної митної служби України №460 від 19.10.2020 року «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» утворені територіальні органи як відокремлені підрозділи Державної митної служби України за переліком згідно з додатком, зокрема і Одеську митницю.

Наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 року №489 затверджені положення про територіальні органи Держмитслужби, зокрема і Положення про Одеську митницю.

Наказом Державної митної служби України від 30.06.2021 року №472 розпочато роботу митниць як відокремлених підрозділів Державної митної служби України з 00 год. 00 хв. 01 липня 2021 року, в тому числі і Одеської митниці.

Таким чином, з 01.07.2021 року усі повноваження та функції Одеської митниці Держмитслужби (як юридичної особи, код ЄДРПОУ 43333459), здійснює Одеська митниця (відокремлений підрозділ Державної митної служби України без статусу юридичної особи публічного права, код ЄДРПОУ ВП:44005631).

Відповідно до статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальне правонаступництво у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне замінити відповідача по справі Одеську митницю Держмитслужби (як юридичну особу, код ЄДРПОУ 43333459) на Одеську митницю (відокремлений підрозділ Державної митної служби України без статусу юридичної особи публічного права, код ЄДРПОУ ВП:44005631).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Між ТОВ «АТБ-маркет» (Покупець) і YIWU PENGSHUO TRADING CO., LTD (Китай) (Продавець) 27.12.2019 року укладений контракт на поставку продукції № 3420-YP/CN, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити товар, а Покупець прийняти та оплатити його на умовах, визначених у Контракті. Відповідно до пункту 1.2. контракту, товар, який постачається за цим контрактом, повинен бути виготовлений та поставлений партіями відповідно до вимог, на умовах та за цінами, які зазначені у додатках та специфікаціях до цього контракту, які є його невід`ємною частиною.

На виконання умов Контракту, згідно з інвойсом від 01.02.2021 року № YBA20210202 та Специфікацією від 01.02.2021 року № 93 на умовах поставки СIF–Черноморск / CIF CHORNOMORSK, (згідно з Incoterms® 2010) на адресу Покупця була поставлена продукція: Шльопанці жіночі, артикул SL20200812, у кількості 15 996 одиниць на загальну суму 33 479, 63 доларів США (2,093 доларів США за одиницю).

Зазначений товар сертифікований згідно Сертифікату якості № YBA20210202 від 01.02.2021 року. Загальна вартість поставленої партії Товару склала 33 479, 63 доларів США.

ТОВ «АТБ-маркет» для митного оформлення поставленого товару подало до Одеської митниці Держмитслужби митну декларацію № UA500500/2021/013485 від 29.03.2021 року разом з такими документами:

- декларація митної вартості № UA500500/2021/013485 від 29.03.2021 року;

- контракт на поставку продукції від 27.12.2019 року № 3420-YP/CN;

- специфікація від 01.02.2021 року № 93;

- декларація про походження товару № YBA20210202 від 01.02.2021 року;

- сертифікат якості № YBA20210202 від 01.02.2021 року;

- інвойс від 01.02.2021 року № YBA20210202;

- пакувальний лист б/н від 01.02.2021 року;

- коносамент від 14.02.2021 року № ZJSM21020544;

- автотранспортна накладна від 26.03.2021 року № 0195.

У митній декларації № UA500500/2021/013485 від 29.03.2021 року вартість товару визначено за ціною договору (контракту) відповідно до статті 58 Митного кодексу України.

29.03.2021 року відповідачем було надіслано позивачеві повідомлення № 99ef2cc4-0cd0-453a-aa33-79b3bb3bf89f, в якому вимагались додаткові документи щодо підтвердження митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. В повідомленні зазначено, що

1) відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі – МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п. 2.3 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 27.12.2019 № 3420-YP/CN ціна товару включає вартість упаковки та маркування товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) У розділі 4 пункту 4.2.6 зовнішньоекономічного договору від 27.12.2019 № 3420-YP/CN зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати копію митної декларації країни відправлення, але в пакеті документів, наданих до митного оформлення вона відсутня.

3) Відповідно до п.3 ст.53 МКУ відповідач зобов`язав позивача протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) виписку з бухгалтерської документації;

2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

3) копію митної декларації країни відправлення(з перекладом на Українську мову);

4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом № 30/03/1 від 30.03.2021 р. позивач у відповідь на повідомлення від 30.03.2021 року надав пояснення з питань викладених у повідомленні та наступні документи:

- банківський платіжний документ swift б/н від 25.02.2021 року;

- прайс-лист виробника товару б/н від 18.01.2021 року;

- митна декларація країни відправлення № 292120210000068261 від 06.02.2021 року;

- комерційна пропозиція б/н від 23.01.2021 року;

- страховий поліс № PYIE202133010000006877 від 15.02.2021 року.

У відповідь на цей лист позивача відповідач надіслав позивачеві 30.03.2021 повідомлення № 4d47707d-af4e-4b36-9da2-b8676ffd9a81, яким відмовив в оформленні митної декларації та повідомив про обрання ним резервного методу визначення митної вартості товару.

30.03.2021 року відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2021/000112/1, яким: митну вартість товару «шльопанці жіночі», визначено за резервним методом визначення митної вартості згідно з ст. 64 МК України на рівні: «15,1343 дол. США/кг., що становить 3,5313 дол. США за пару (митна декларація від 08.10.2020 № UA209140/2020/93498), ніж заявлено декларантом 8,97 дол. США за 1 кг або 2,093 пара».

Відповідно до рішення відповідача від 30.03.2021 року позивачу надіслано картку відмови від 30.03.2021 № UA500500/2021/00200 року прийнятті митної декларації № UA500500/2021/013485 від 29.03.2021 р.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі – МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.

Згідно з вимогами частин 1 та 5 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 2. ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлений обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартість товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідач, обгрунтовуючи своє рішення послався на незазначення позивачем вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, на що суд зазначає наступне.

Частиною 10 ст. 58 МК України передбачено, що витрати на упаковку товару стають складовою митної вартості лише тоді, коли вони не включалися до ціни товару і були понесені покупцем.

Проте, пунктом 2.3 Контракту № 3420-YP/CN від 27.12.2019 року, за яким здійснювалась поставка товару, встановлено, що ціна товару включає в себе вартість упаковки.

Таким чином, зазначення у контракті про те, що вартість упаковки/пакування/маркування входить до ціни товару є достатнім доказом включення вартості упаковки/пакування/маркування до митної вартості товару як її складової.

Судом враховується висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 05.03.2019 у справі № 815/5791/17: «Посилання контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо складової митної вартості товару - вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив з огляду на те, що відповідно до умов Контракту пакування товару здійснюється за рахунок продавця, а вартість упаковки входить до ціни товару».

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 06.03.2018 у справі № 815/3142/17, в якому зазначено: «у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару».

Таким чином, твердження відповідача про те, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень була відсутність у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) інформації щодо вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів, є необґрунтованими.

Твердження відповідача про відсутність копії митної декларації країни відправлення спростовується наданим позивачем відповідачу листом, вих. № 30/03/1 від 30.03.2021 року (до винесення оскаржуваного рішення).

Щодо зазначення відповідачем про ненадання позивачем витребуваних додаткових документів, а саме бухгалтерських документів, висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи виписка з бухгалтерської документації № 63.2 від 04.06.2021 року надана разом з заявою від 08.06.2021 року № М-2021-2494. Прайс-лист б/н від 18.01.2021 року було надано разом з листом № 30/03/1 від 30.03.2021 року та з заявою від 08.06.2021 року № М-2021-2494.

На вимогу митного органу щодо надання висновку про якісні і вартісні характеристики товарів, позивачем було надано Експертний висновок Дніпропетровської ТПП № ГО-867 від 04.06.2021 року разом з заявою від 08.06.2021 року № М-2021-2494.

Що стосується твердження відповідача, що в копії митної декларації країни відправлення зазначено інші коди товарів, ніж заявлено в митній декларації та не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця, то суд зазначає, що відповідач не довів жодної розбіжності в кодах.

Що стосується зазначення географічного пункту переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця, то суд приймає до уваги з цього приводу висновок Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі № 160/8775/18, де говориться:

«Доводи відповідача з приводу того, що у наданій експортній декларації вказані умови поставки FOB, але не вказано географічний пункт переходу обов`язків згідно з умов Інкотермс, також є неприйнятними, про що обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції. Крім того Митницею у спірному рішенні не наведено обґрунтованих доводів щодо наявності взаємозалежності між фактом відсутності зазначення географічного пункту переходу обов`язків в експортній декларації країни виробника та визначенням числових значень митної вартості товару, який ввезено позивачем».

Як було встановлено судом, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2021/000112/1 від 30.03.2021 року, прийняте Одеською митницею Держмитслужби, фактично обґрунтовано тим, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Згідно із частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За встановлених обставин справи та норм матеріального права, суд дійшов висновку, що зазначені відповідачем підстави для проведення коригування заявленої митної вартості товарів жодним чином не перешкоджали митному органу перевірити митну вартість імпортованого товару на підставі наданих позивачем документів.

Водночас, відповідачем до суду не надано доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Таким чином, висновок відповідача про встановлення розбіжностей у поданих позивачем документів, які не містять даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, як на підставу для здійснення коригування заявленої позивачем митної вартості товарів, суд вважає необґрунтованим та безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов 'язковою при її обчисленні.

Згідно з ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Втім, як вбачається зі змісту спірного рішення, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарів передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 МК України у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі № 809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі № 809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14, у постанові від 27.06.2019 у справі №803/667/17.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Отже, відповідач протиправно вимагав від позивача подання додаткових документів та безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів UA500500/2021/000112/1 від 30.03.2021 року та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30.03.2021 року № UA500500/2021/00200, які, за встановлених обставин, є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», розподіл судових витрат на сплату судового збору не здійснюється.

Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

З матеріалів справи вбачається, що інтереси ТОВ “АТБ-МАРКЕТ” у справі №160/16458/21 представляє адвокат Галкіна Ірина Вячеславівна, що здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4154 від 26.02.2019 року та є працівником Адвокатського об`єднання “АЛЬЯНС”.

Судом встановлено, що між Адвокатським об`єднанням “АЛЬЯНС” та ТОВ “АТБ-МАРКЕТ” укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №08/02-19/1 від 08.02.2019 року.

Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору за надання об`єднанням правової (правничої) допомоги за цим договором клієнт щомісячно сплачує об`єднанню гонорар, розмір якого визначається за згодою сторін залежно від обсягу правової (правничої) допомоги, наданої об`єднанням клієнту у звітному місяці, та зазначається в акті здавання-приймання наданих послуг за звітний місяць, підписаному обома сторонами.

Згідно з додатковою угодою № 01/09 від 01.09.2021 року до договору №08/02-19/1 від 08.02.2019 р. сторони домовились про те, що вартість послуг в Дніпропетровському окружному суді по наданню правової допомоги по визнанню протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2021/000112/1 від 30.03.2021 року та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA500500/2021/00200 від 30.03.2021 року складає 10 000 грн. Після надання Об`єднанням Послуг у судах кожної із судових інстанцій Сторони підписують Протокол про виконання робіт (надання послуг), в якому зазначають номер справи та вартість Послуг.

18.11.2021 року сторонами складено протокол № 18/11 від 18.11.2021 року, яким погодили, що ця сума є витратами ТОВ «АТБ-маркет», пов`язаними із розглядом справи №160/16458/21 у Дніпропетровському окружному адміністративному суді. Всього сума наданих послуг складає 10000 грн.

Між ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» та АО «АЛЬЯНС» на виконання умов договору №08/02-19/1 від 08.02.2019 року складені відповідні акти здавання-приймання наданих послуг від 30.09.2021 року та від 31.10.2021 року.

Позивачем здійснена оплата наданих по договору №08/02-19/1 від 08.02.2019 року послуг з правової (правничої) допомоги, що підтверджується платіжними дорученнями № 407116 від 07.10.2021 р. та № 228064 від 05.11.2021 р.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що сума витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн. є співмірною та відповідає принципу розумності, саме така сума витрат, з урахуванням матеріалів справи та умов договору про правову допомогу, домовленостей сторін, була фактичною, а їхній розмір обґрунтованим.

Також, суд зазначає, що позивач при зверненні з позовом до суду сплатив судовий збір у розмірі 5358, 80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 156205 від 13.09.2021 року.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір у розмірі 5358, 80 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (адреса: 52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вул. В. Сухомлинського, 76; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 30487219) до Одеської митниці (адреса: 65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21, корпус А; ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44005631) про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 30.03.2021 року № UA500500/2021/000112/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30.03.2021 року № UA500500/2021/00200.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці судові витрати у розмірі 15358 (п`ятнадцять тисяч триста п`ятдесят вісім) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар